Рішення № 12526414, 17.08.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.09 Справа№ 19/102

За позовом: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, місто Борислав, Львівська обл.;

До Відповідача: Спільного підприємства у формі ТзОВ „Бориславська нафтова компанія”, м. Львів;

Про: стягнення 41365,02 грн.

Суддя Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання: Байко А.Я.

В судовому засіданні взяли участь представники:

Позивача: ОСОБА_2 (дов. №12-04/09 від 15.04.2009 р.);

Відповідача: Колечко І.В. (дов. № від 2009р.);

Сторонам, які взяли участь у справі, розяснено зміст ст.ст. 20, 22 ГПК України, а саме, їх процесуальні права та обовязки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору:

Позовні вимоги заявлено ФОП ОСОБА_1, місто Борислав, Львівська обл. до Відповідача: СП у формі ТзОВ „Бориславська нафтова компанія”, м. Львів про стягнення 41365,02грн., в тому числі 21863,02грн. основного боргу, 12793,00грн. інфляційних витрат, 1594,00грн. 3% річних штрафу, 5115,00грн. витрат на послуги адвоката з правової допомоги, 413,65грн. витрат на сплату держмита та 312.50 грн. на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Обставини Справи:

Ухвалою суду від 06.05.2009р. судом порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено до судового розгляду на 10.06.2009р.

Ухвалами суду від 10.06.2009р., 30.06.2009р.,15.07.2009р., та 30.07.2009р. розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах.

В судове засідання 17.08.2009р. Представник Позивача зявився, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, а також подав Заяву в порядку ч.2 ст. 22 ГПК України, якою уточнив позовні вимоги від 17.08.09р., згідно з якою заявлено до стягнення 21863,02грн.- основного боргу, 8907,00грн.- індексу інфляції, 1258,00грн.- 3% річних штрафу, 5115,00грн.- витрат на послуги адвоката з правової допомоги, 413,65грн.- витрат на сплату держмита та 312,50грн.- на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач в судове засідання зявився, подав Відзив від 26.06.2009р. вих. №1-09/266-Б, позов визнав частково, а саме 18118,08грн. основного боргу, 476,37грн. інфляційних витрат та 119,18грн. 3% річних.

В судове засідання 17.08.2009р. Відповідачем подано Додаткове пояснення щодо проведення звірки розрахунків вих. №1-09/348-Б від 14.08.2009р., в яких, посилаючись на подоржні листи та проведені за ними перерахунками витрат за отримані транспортні послуги позовні вимоги заперечив повністю, вважаючи, що Відповідач переплатив за отримані транспортні послуги Позивачу суму у розмірі 17883,53грн.

Заслухавши пояснення сторін у справі, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, доданих до справи та оцінивши докази, які знаходяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне:

30.10.2006р. між ФОП ОСОБА_1, м. Борислав, Львівської обл. та СП у формі ТзОВ „Бориславська нафтова компанія”, м. Львів було укладено Договір №77 про надання транспортних послуг, з терміном його дії до 31.12.2006р. 01.02.2007р. між сторонами було укладено новий Договір №15/07-Д, який за своїм змістом аналогічний попередньому, з терміном його дії до 31.12.2007р.

За умова вказаних Договорів ФОП ОСОБА_1 (Перевізник) бере на себе зобовязання доставити наданий для перевезення вантаж (згідно з транспортною накладною) до пункту призначення, а СП у формі ТзОВ „Бориславська нафтова компанія” (Замовник) зобовязується сплатити за перевезення вантажу згідно виставленими рахунками.

Відповідно до умов вказаних Договорів ФОП ОСОБА_1 було надано для СП у формі ТзОВ „Бориславська нафтова компанія” транспортні послуги на загальну суму 108608,90грн., що підтверджується двосторонніми актами прийняття виконаних робіт з підписами відповідальних осіб обох сторін та їх печатками:

№ Актівдата підписання актівсума наданих послуг згідно з актом

4830.11.2006р.9246,96

6314.12.2006р.3819,60

928.02.2007р.3237,60

1502.03.2007р.859,20

2029.03.2007р.1444,80

2218.04.2007р.1693,44

2627.04.2004р.3060,60

3231.05.2007р.6797,82

3420.06.2007р.5735,04

4719.07.2007р.3050,40

5415.08.2007р.7024,56

6117.09.2007р.19009,58

7209.10.2007р.4606,80

8810.11.2007р.7413,30

9128.11.2007р.6286,00

11928.12.2007р.3910,00

1029.02.2008р.2044,00

3904.04.2008р.884,00

8420.05.2008р.1575,20

12307.08.2008р.5023,00

12614.08.2008р.11887,00

Всього на загальну суму:108608,90грн.

Відповідачем: СП у формі ТзОВ „Бориславська нафтова компанія” оплачено за отримані транспортні послуги ФОП ОСОБА_1 86745,88грн., а саме: 25.03.2007р. 5000,00грн.; 02.04.2007р. 859,20грн. та 4000,00грн.; 24.05.2007р. 6000,00грн.; 24.07.2007р. 10000,00грн.; 04.10.2007р. 11392,82грн.; 27.11.2007р. 1500,00грн.; 05.06.2008р. 1575,20грн.; 02.07.2008р. 9508,66грн.; 30.07.2008р. 10000,00грн.; 19.08.2008р. 5000,00грн.; 21.08.2008р. 5000,00грн.; 19.09.2008р. 16910,00грн.;

Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 21863,02грн.

У поданих в судовому засіданні Додатку поясненнях Відповідач заперечив позов по всіх заявлених вимогах, виходячи з наступного:

Відповідачу для здійснення оплати за надані послуги виставлялись рахунки на підставі підписаних та завірених печатками обома сторонами актів прийняття виконаних робіт, що відповідає умовам п. 5 Договорів №77 від 30.10.2006р. та №15/07-Д від 01.02.2007р. Вказані акти містять дату їх складання, маршрут, за яким надавались послуги та сума наданих послуг. За наявності підписів уповноважених осіб обох сторін, суд вважає безпідставними заперечення з боку Відповідача про неотримання ним транспортних послуг за вказаними підписаними актами та виставленими на їх основі рахунками.

За правовою формою дані акти є правочинами.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Згідно ч.3 ст. 207 ЦК України “правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами). Правочин від імені юридичної особи, підписується особами, уповноваженим на це установчими документами, довіреністю, законом або іншим и актами цивільного законодавства та скріплюються печаткою”.

Обовязковою ознакою письмової форми є те, що сторони власноручно вчиняють підпис на відповідному документі при його укладенні. Документи у правочині, сторонами якого є юридичні особи, підписуються особами, уповноваженими на це установчими документами (статутом, засновницьким договором) та скріплюються печаткою юридичної особи.

При укладанні Договорів на 2006 та 2007р.р. ціна за транспортні послуги погоджувалася сторонами, і підписавши вказані договори Відповідач погодився на таку ціну послуг. З боку Відповідача, протягом усього часу надання транспортних послуг та після їх отримання у законний спосіб не вирішувалося питання щодо зміни ціни за послуги. У відповідності до ст. 188 ГК України зміна ціни, як і інших умов Договору в односторонньому порядку не допускається, а можлива лише за взаємної згоди. При цьому у відповідності до вимог ч. 2 вказаної статті сторона договору, яка вважає необхідним змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це іншій стороні за договором. Таких дій Відповідач також не вчиняв.

У відповідності до ч.3 ст. 189 ГК України субєкти господарювання у господарській діяльності можуть використовувати вільні ціни, які у відповідності до вимог ч.1 т. 190 ГК України визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих на які встановлено державні ціни.

Згідно із Закону України “Про ціни та ціноутворення” держава не регулює встановлення цін на транспортні послуги між субєктами господарювання, які не мають державної частки у статутному капіталі і т.д. Частина 2 ст.190 Закону передбачає, що вільні ціни визначаються субєктами господарювання самостійно за згодою сторін, що і було зроблено сторонами в даних спірних відносинах.

Відповідач погодився на ціну послуг і підтвердженням того є те, що ним з 26.03.2007 по 19.09.2008 р. оплачувалися виставлені рахунки на зазначені в актах суми коштів.

За таких обставин суд доходить висновку про те, що дії Відповідача відповідають умовам п.1 укладених сторонами Договорів, в частині зобовязання Відповідачем щодо здійснення відповідних оплат сум за перевезення вантажу, згідно з виставленими рахунками.

Як передбачено умовами п.6 Договорів, на ТзОВ „Бориславська нафтова компанія” покладався обов'язок проводити перерахування оплати щомісячно до 12-го числа наступного за звітним місяця.

Умовами п. 7 Договорів вказується, що відповідальність сторін встановлюється згідно з чинним законодавством України.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Зважаючи на викладене, Позивачем проведено нарахування Відповідачу 8907,00грн. втрат від інфляції, 1258,00грн. 3% річних штрафу враховуючи заяву про уточнення позовних вимог).

При винесенні рішення у справі, суд керувався наступним:

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцю зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ст. 307 ГК України були оформлені та набрали силу договору на перевезення вантажу, якої передбачає, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Умовами п. 7. Договорів передбачено, що відповідальність сторін встановлюється згідно з чинним законодавством України.

Пунктом 6 укладених Договорів на ТзОВ „Бориславська нафтова компанія” покладено обов'язок проводити перерахування оплати щомісячно до 12-го числа наступного за звітним місяця.

Проте, Відповідачем не виконано взятих на себе зобовязань в повному обємі, оскільки сплачено лише 86745,88грн.

Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 21863,02грн.

Відповідно до вимог ст.526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усі заходи, необхідні для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до вимог ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу із урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Відповідно до вказаних вимог Закону та укладеного між сторонами Договору, Позивачем нараховано Відповідачу 8907,00грн.- відшкодування в звязку із збільшенням індексу інфляції та 1258,00грн.- 3% річних.

Оскільки невиконанням договірних зобовязань Відповідачем допущено порушення ст.193 ГК України та ст. 526 ЦК України за що, згідно із ст.ст. 611, 625 ЦК України наступає відповідальність у вигляді стягнення боргу, індексу інфляції та 3% річних, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині позовних вимог.

Позивачем також заявлено до стягнення з Відповідача 5115,00грн. витрат на послуги адвоката з правової допомоги у справі, на підтвердження чого подано укладений між Позивачем та адвокатом ОСОБА_2 Договір на виконання підрядних робіт по наданню послуг адвоката з правової допомоги від 15.04.2009р. та акт здачі - приймання виконана них підрядних робіт з правової допомоги від 27.04.2009р. з переліком зданих та прийнятих робіт.

Правові підстави для стягнення витрат за послуги адвоката встановлені ст. 44 ГПК України і віднесені до судових витрат.

Суд вбачає заявлену до стягнення суму 5115,00грн.- за послуги адвоката неспіврозмірною до суми боргу 21863,02грн., 8907,00грн.- інфляційних витрат, 1258,00грн.- 3% річних, документально не обґрунтованою, і такою, що підлягає задоволенню частково в сумі 1607,40грн.

Інші судові витрати, а саме по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно із ст.49 ГПК України, покладаються на Відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог вимог.

Керуючись вимогами ст.ст. 1, 2, 4, 32, 33, 43, 49, 69, 75, 82, 84, 85 ГПК України,

суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з Спільного підприємства у формі ТзОВ “БОРИСЛАВСЬКА НАФТОВА КОМПАНІЯ”, юридична адреса: вул.Шкільна,28А місто Борислав, Львівської обл. ін. 82300, поштова адреса: вул. вул. Промислова, 50/52, м. Львів, р/р 260041567 в ЛОД АППБ “АВАЛЬ”, МФО 325570, код ЄДРПОУ 22402928 21863,02грн. - основного боргу за надані транспортні послуги, 8907,00грн.- в виді інфляційних витрат, 1258,00грн. - в виді 3% річних, 1607,40грн.- витрат на послуги адвоката з правової допомоги, 320,00грн.- на оплату державного мита та 312,50грн.- витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст. 85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду, в порядку встановленому розділом ХII ГПК України.

Суддя Н.Г. Левицька

Повний текст Рішення виготовлений та підписаний відповідно до вимог ч. 3 ст. 85 ГПК України, 08.10.2009р.

Суддя