Рішення № 125260299, 13.02.2025, Господарський суд Івано-Франківської області

Справа № 909/1030/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.02.2025 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., секретар судового засідання Безрука Н. К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго"

(вул. Б. Хмельницького, буд. 59 А, м. Івано-Франківськ, 76007)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськ теплоенерго"

(вул. Індустріальна, буд. 34, корпус 4, м. Івано-Франіквськ, 76014)

про стягнення заборгованості за виконані роботи в сумі 2 580 376, 38 гривень, з яких: 1 816 119, 60 гривень - основна заборгованість, 450 298, 15 гривень - пеня, 98 369, 00 гривень - 3 % річних, 215 589, 63 гривень - інфляційні втрати,

за участі:

від позивача: Біяна Романа Богдановича,

від відповідача: представник у судове засідання не з`явився,

В С Т А Н О В И В:

1. Під час судового розгляду справи здійснювалося фіксування судових засідань технічними засобами.

2. Рішення у цій справі ухвалено за результатами оцінки поданих доказів.

3. За результатами розгляду справи суд бере до уваги таке.

І. СУТЬ СПОРУ

4. У жовтні 2024 року до Господарського суду Івано-Франківської області звернулося Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськ теплоенерго" про стягнення заборгованості за виконані роботи в сумі 1 816 119, 60 гривень.

ІІ. ВИРІШЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ПИТАНЬ ПІД ЧАС РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

5. 01.11.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 03.12.2024; зобов`язав сторони подати заяви по суті спору, зокрема: відповідачу встановив 15 - ти денний строк з моменту вручення ухвали суду для подачі відзиву на позов.

6. 03.12.2024 за вх. № 18929/24 до канцелярії суду від представника позивача, адвоката Біяна Б. Р. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

7. 03.12.2024 суд відклав підготовче засідання по справі на 17.12.2024.

8. 17.12.2024 за вх. № 11124/24 через підсистему "Електронний суд" від Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог. 17.12.2024 за вх. № 11149/24 до канцелярії суду від Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" надійшла заява аналогічного змісту.

9. Ухвалою від 17.12.2024 суд, зокрема, задовольнив заяву Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 11124/24 від 17.12.2024); постановив подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог; продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів; підготовче засідання у справі відклав на 16.01.2025.

10. Ухвалою від 19.12.2024 суд виправив описку в ухвалі Господарського суду Івано-Франківської області від 17.12.2024.

11. Ухвалою від 16.01.2025 суд закрив підготовче провадження у справі № 909/1030/24 та призначив розгляд справи по суті на 30.01.2025.

12. 30.01.2025 суд відклав розгляд справи по суті на 13.02.2025.

13. В судові засідання представник відповідача жодного разу не з`явився.

14. Про дату, час та місце судових засідань у справі відповідач належним чином повідомлявся відповідними ухвалами суду, які направлені в його Електронний кабінет у підсистемі "Електронний суд".

15. Згідно з положеннями частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

16. Станом на 13.02.205 відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, свої пояснення стосовно позову до суду не подав.

17. Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

18. Водночас, як визначено в частині 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

19. За приписами частини 1 та пункту 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

20. Водночас суд зауважує, що сторони зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами.

21. Також, відповідач не скористався своїм правом, згідно статті 197 Господарського процесуального кодексу України, на участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

22. Відповідно до пункту 7 частини другої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є розумні строки розгляду справи судом.

23. Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

24. Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України згідно зі статтею 9 Конституції України. Пріоритетність застосування норм таких міжнародних договорів у господарському процесі встановлена статтею 3 Господарського процесуального кодексу України.

25. Відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод" від 17.07.1997, дана Конвенція та Протоколи до неї № № 2, 4, 7, 11 є частиною національного законодавства України.

26. Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.

27. Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить стаття 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

28. Критерій розумності строку розгляду справи також наведений в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 18.11.2003 № 01-8/1427. У цьому листі зазначено: "Критеріями оцінки розгляду справи упродовж розумного строку є складність справи, поведінка учасників процесу і поведінка державних органів (суду), важливість справи для заявника". Визначаючи ці критерії, ВГСУ посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Красношапка проти України" № 23786/02 від 30.11.2006 (§ 51).

29. Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

30. Разом із тим, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про дату, час та місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

31. Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності, а відтак суд вважає, що спір належить вирішити по суті у відсутності представника відповідача за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушених прав.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ СТОРІН

32. Позиція позивача. Обґрунтовуючи свої позові вимоги позивач посилається на порушення відповідачем умов Договору підряду № 22-596 ТЕ-000196 від 24.11.2022, в частині повної та своєчасної оплати вартості виконаних робіт, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 1 816 119, 60 гривень.

33. Під час розгляду справи, керуючись положеннями статті 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій за прострочення виконання зобов`язання, на підставі пункту 6.2. договору та враховуючи приписи статті 625 Цивільного кодексу України, нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 450 298, 15 гривень, інфляційні втрати у сумі 215 589, 63 гривень, а також 3% річних у розмірі 98 369, 00 гривень.

34. Позиція відповідача. Відзив на позов не подав, проти позову не заперечив.

IV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

35. 24.11.2022 між ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (Підрядник) та ТОВ "Івано-Франківськ теплоенерго" (Замовник) було укладено Договір підряду № 22-596 ТЕ-000196 (далі Договір), за пунктом 1.1. якого у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Підрядник бере на себе зобов`язання своїми силами та/або силами залучених субпідрядників, своїми засобами, матеріалами або матеріалами Замовника виконати наступні роботи: монтаж тепломережі по вул. Сорохтея, 30 - 41 в м. Івано-Франківську, в обумовлений цим Договором строк, а Замовник зобов`язується забезпечити своєчасне фінансування робіт, прийняти закінчений об`єкт і повністю сплатити вартість виконаних робіт і матеріалів.

36. Відповідно до пункту 1.2. Договору, роботи згідно даного договору повинні бути виконані в термін до 31.12.2022 при умові що не настануть обставини, що перешкоджають Підряднику у виконанні робіт.

37. Пунктом 2.1. Договору встановлено, що договірна ціна робіт за цим договором становить 1 816 119, 60 гривень.

38. Договірна ціна, вказана в п. 2.1. даного договору, може змінюватися в сторону збільшення або зменшення в залежності від суми яка буде зазначена в акті виконаних робіт (п. 2.2. Договору).

39. За пунктом 3.2. Договору, остаточна оплата робіт, виконаних згідно даного договору проводиться Замовником не пізніше 10-ти днів після підписання актів виконаних робіт.

40. Згідно пункту 5.1. Договору, приймання-передача виконаних робіт визначається актом приймання-передачі виконаних робіт, підписаних обома Сторонами.

41. Відповідно до пункту 5.2. Договору, Замовник зобов`язаний прийняти роботи, виконані Підрядником не пізніше трьох днів з дня отримання від Підрядника акта виконаних робіт або надати мотивовану відмову у цей же строк. У випадку ненадання відмови від підписання актів виконаних робіт, Сторони домовились, що Замовник прийняв такі роботи і підписав акт приймання виконаних робіт.

42. Пунктом 6.1. Договору встановлено, що Сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання умов даного договору відповідно до чинного законодавства України.

43. Згідно пункту 6.2. Договору, за несвоєчасну оплату виконаних робіт, Замовник сплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені за кожний день прострочення, а також інфляційні витрати та 3 % річних.

44. Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін, і діє до повного виконання Сторонами умов Даного Договору (п. 8.1. Договору).

45. Так, 29.12.2022 позивач підписав з відповідачем Акт № 60 Б 25-02-1-1 надання послуг за грудень місяць 2022 року, у відповідності до Договору № 22-596 ТЕ-000196 від 24.11.2022, на суму 1 816 119, 60 гривень.

46. Позивач зазначає, що свої зобов`язання в порядку та строки визначені Договором підряду № 22-596 ТЕ-000196 від 24.11.2022 виконав належним чином.

47. Водночас, заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 1 816 119, 60 гривень в добровільному порядку не сплачена, що зумовило позивача звернутись з даним позовом до суду.

V. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

48. Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

49. Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

50. Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

51. Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

52. За приписами частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

53. Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

54. Як визначено у статті 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

55. Договір є обов`язковим для виконання сторонами, що встановлено статтею 629 Цивільного кодексу України.

56. Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

57. За правилами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

58. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення, що передбачено у частині 1 статті 843 Цивільного кодексу України.

59. Пунктом 3.2. Договору підряду визначено, що остаточна оплата робіт, виконаних згідно даного договору проводиться Замовником не пізніше 10-ти днів після підписання актів виконаних робіт.

60. Матеріалами справи підтверджується виконання позивачем робіт на загальну суму 1 816 119, 60 гривень, зокрема, підписаним обома сторонами Актом надання послуг за грудень місяць 2022 року.

61. Відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за договором, вартість виконаних робіт у визначений договором строк не оплатив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем, розмір якої, станом на день розгляду справи, становить 1 816 119, 60 гривень.

62. Будь-яких доказів сплати заборгованості у розмірі 1 816 119, 60 гривень, за виконані роботи за Договором підряду № 22-596 ТЕ-000196 від 24.11.2022 матеріали справи не містять.

63. За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськ теплоенерго" основної заборгованості за Договором підряду № 22-596 ТЕ-000196 від 24.11.2022 в сумі 1 816 119, 60 гривень є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

64. Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

65. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010).

66. Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем) (п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

67. Здійснивши перевірку розрахунку трьох відсотків річних, не виходячи при цьому за межі визначених позивачем періодів прострочення, судом встановлено, що позивачем допущено арифметичні помилки при здійсненні вказаного розрахунку (три відсотки річних на суму заборгованості 1 816 119, 60 гривень, за період прострочення з 09.01.2023 по 28.10.2024, кількість днів прострочення - 659, становлять 98 245, 83 гривень). Тоді як позивачем до стягнення зазначено суму - 98 369, 00 гривень.

68. Таким чином з відповідача на користь позивача до стягнення підлягають три відсотки річних в сумі 98 245, 83 гривень. В частині стягнення трьох відсотків річних у розмірі 123, 17 гривень слід відмовити.

69. За допомогою інформаційно-пошукової системи "Законодавство", судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, не виходячи при цьому за межі визначених позивачем періодів прострочення, та встановлено, що заявлена до стягнення сума інфляційних втрат в розмірі 215 589, 63 гривень - є арифметично вірною.

70. З огляду на викладене, зважаючи на те, що має місце порушення виконання грошового зобов`язання, вимоги позивача про стягнення з відповідача 215 589, 63 гривень інфляційних втрат є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

71. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

72. Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

73. За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Так, частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

74. Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

75. Здійснивши перевірку заявленої до стягнення позивачем пені в розмірі 450 298, 15 гривень, суд задовольняє вказані вимоги, оскільки вказаний розрахунок є арифметично вірним.

76. Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

77. Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

78. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (частина 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

79. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

80. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Висновок суду.

81. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати.

82. Згідно із частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

83. Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

84. Відповідно до положень статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу з 1 січня 2024 року складає 3 028 гривень.

85. За пунктом 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена в розмірі 1, 5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

86. Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0, 8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

87. За подання позову сплачено судовий збір у загальному розмірі 38 705, 65 гривень (платіжна інструкція № 710 від 28.10.2024 на суму 27 241, 80 гривень та платіжна інструкція № 801 від 16.12.2024 на суму 11 463, 85 гривень).

88. Оскільки позовна заява та заява про збільшення розміру позовних вимог надійшли до суду в електронній формі через підсистему "Електронний суд", за означені позовні вимоги позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 30 964, 52 гривень із застосуванням коефіцієнту пониження ставки судового збору.

89. Таким чином при зверненні із позовом до суду позивач надмірно сплатив судовий збір в розмірі 7 741, 14 гривень.

90. При цьому суд звертає увагу, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

91. Згідно із частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

92. Відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що спір виник у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов Договору підряду № 22-596 ТЕ-000196 від 24.11.2022, судовий збір у розмірі 30 964, 52 гривень покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73, 86, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськ теплоенерго" про стягнення заборгованості за виконані роботи в сумі 2 580 376, 38 гривень, з яких: 1 816 119, 60 гривень - основна заборгованість, 450 298, 15 гривень - пеня, 98 369, 00 гривень - 3 % річних, 215 589, 63 гривень - інфляційні втрати задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськ теплоенерго" (вул. Індустріальна, буд. 34, корпус 4, м. Івано-Франківськ, 76014; ідентифікаційний код: 43668356) на користь Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (вул. Б. хмельницького, буд. 59 А, м. Івано-Франківськ, 76007; ідентифікаційний код: 03346058) 2 580 253, 21 гривень (два мільйони п`ятсот вісімдесят тисяч двісті п`ятдесят три гривні двадцять одна копійка), з яких: 1 816 119, 60 гривень - основна заборгованість, 450 298, 15 гривень - пеня, 98 245, 83 гривень - 3 % річних, 215 589, 63 гривень - інфляційні втрати, а також 30 964, 52 гривень (тридцять тисяч дев`ятсот шістдесят чотири гривні вісімдесят три копійки) судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В частині стягнення 123, 17 гривень 3 % річних - відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

7. Повний текст рішення складено - 19.02.2025.

Суддя В. В. Михайлишин