Рішення № 12526025, 11.11.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16 тел.230-31-77

Іменем України

РІШЕННЯ

"11" листопада 2010 р. Справа № 18/144-10

Розглянувши матеріали справи за позовом Комунального підприємства Київської обласної ради «Ірпіньтепломережа», м. Ірпінь

до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, м. Ірпінь

про стягнення 17257,34 грн.

          Суддя А.Ю. Кошик

за участю представників сторін

від позивача: не прибув

від відповідача: ОСОБА_2

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява КП Київської обласної ради «Ірпіньтепломережа»(далі –позивач) до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (далі –відповідач) про стягнення 17257,34 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали суду від 17.08.2010 року та призначено справу до розгляду на 07.10.2010 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.10.2010 року подав суду клопотання про здійснення фіксації за допомогою технічних засобів. Розгляд справи відкладався на 21.10.2010 року.

У судовому засіданні 21.10.2010 року представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог у зв‘язку із частковою сплатою відповідачем суми боргу, таким чином з урахуванням сплати позивач просить стягнути з відповідача 3336,34 грн. Крім того, позивач у судовому засідання усно відмовився від стягнення з відповідача інфляційних та річних.

Представник відповідача у удовому засіданні 21.10.2010 року подав суду відзив в якому проти позову заперечує та клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи КП «Києво –Святошинська тепломережа»обґрунтовуючи його тим, що розрахунки за спожиту теплову енергію в спірний період проводились на розрахункові рахунки КП «Києво –Святошинська тепломережа».

Відповідно до ухвали від 21.10.2010 року залучено до участі у справі в якості третьої особи КП «Києво –Святошинська тепломережа» та відкладено розгляд справи до 04.11.2010 року.

В судовому засіданні 04.11.2010 року позивач надав письмові пояснення № 430 від 04.11.2010 року, в яких уточнив позовні вимоги і просить стягнути з відповідача 278,62 грн. боргу з спожиту у березні 2010 року теплову енергію та судові витрати в повному обсязі, оскільки спір виник у зв’язку з несплатою відповідачем заборгованості за спожиту теплову енергію за період, заявлений станом на момент звернення до суду.

Відповідач проти позову заперечував, третя особа надала пояснення по суті спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні у справі докази, суд встановив.

Правовідносини сторін у справі врегульовані договором на споживання теплової енергії №9, укладеним 29.04.2002 року між Комунальним підприємством Київської обласної ради «Ірпіньтепломережа»(Теплопостачальна організація) та ОСОБА_1 (Споживач).

Згідно з Рішенням Виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 31.07.2009 року № 176 позивача визнано виконавцем послуг з централізованого опалення.

Відповідно до п. 1.1. Договору, теплопостачальна організація зобов'язується відпускати споживачу теплову енергію для об'єктів, перерахованих у Додатку 3 до Договору.

Довідкою про будівлі та споруди (Додаток №3 до Договору) сторони визначили адресу об’єкту для теплопостачання, його площу та теплове навантаження.

Розрахунки за теплову енергію, згідно з п. 7.1. Договору здійснюються згідно тарифів розрахованих теплопостачальною організацією.

Відповідно до п. 4 Рішення №391-1 5-у від 06 березня 2007 року п'ятнадцятої сесії п'ятого скликання Ірпінської міської ради тарифи на послуги по теплопостачанню для відповідача розраховуються щомісячно по фактичним затратам підприємства.

Пунктом 4.2.2. Договору передбачено обов'язок відповідача виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах, які передбачені Договором.

Згідно з п. 7.3. Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, здійснюються щомісячно шляхом перерахунків коштів на розрахунковий рахунок позивача до 10 числа поточного місяця.

Договір укладений між сторонами строком на один рік та вважається продовженим на той же строк, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде заявлено однією із сторін. Заяви від відповідача про припинення договору в установленому порядку до позивача не надходило, таким чином Договір є діючим.

Позивач стверджує, що свої обов'язки за договором виконав належним чином, поставляючи відповідачу з грудня 2009 року по квітень 2010 року теплову енергію в межах договірних величин.

Однак, відповідач, своєчасно та в повному обсязі спожиту теплову енергію не оплатив. Зокрема, згідно Додатку №3 до Договору теплове навантаження відповідачу становить 0,025 Гкал/год. Згідно наданого позивачем розрахунку, в грудні 2009 року тариф на теплову енергію складав 856,22 грн. у зв’язку з чим, відповідачу було нараховано 8974,90 грн., однак, своєчасно та в повному обсязі не сплачено; в січні 2010 року тариф складав 749,90 грн., нараховано 5399,28 грн. та не сплачено; в лютому 2010 року тариф складав 776,86 грн., нараховано 1864,46 грн. та не сплачено; в березні 2010 року тариф складав 1022,12 грн., нараховавно 4415,56 грн. та сплачено відповідачем 5399,28 грн. Таким чином, на момент звернення до суду заборгованість відповідача складала 15254,92 грн.

В обґрунтування викладених у позові обставин позивачем надано до матеріалів справи Акти здачі-приймання робіт, в яких зазначено про обсяги теплопостачання та вартість теплової енергії, з яких відповідачем підписано лише акт від 29.01.2010 року, решта актів від 31.12.2009 року, 28.02.2010 року, від 31.03.2010 року відповідачем не підписані.

Однак враховуючи, що відповідач був підключений до мережі теплопостачання, теплопостачання здійснювалось централізовано, з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення теплопостачальною організацією умов Договору не заявлялось, про прийняття послуг з теплопостачання свідчить часткова їх оплата відповідачем, суд дійшов висновку, що не підписання Актів здачі-приймання робіт не спростовує факту надання послуг. Крім того, відповідачем надано суду акт звірки розрахунків за спожите тепло (з посиланням на показники лічильника), згідно якого він визнає факт споживання теплової енергії в обсязі 23,52 Гкал.

Як виявилось в ході розгляду спору та вбачається з наданого відповідачем розрахунку спожитої теплової енергії (в його акті звірки), розбіжність в загальному обсязі поставленої теплової енергії у спірний період складає 2,193 Гкал (у грудні 2009 року). Також відповідач не погоджується з розміром діючого в березні тарифу на теплову енергію.

У зв’язку з частковою сплатою відповідачем заборгованості в сумі 11198,58 грн., позивач подав до суду заяву про зменшення позовних вимог до 3336,34 грн., при цьому позивач відмовився від стягнення 3% річних та інфляційних. Також, в поясненнях на відзив № 430 від 04.11.2010 року позивач погодився на зняття надлишкових (за грудень 2009 року) 2,193 Гкал та надав новий розрахунок позову, за яким заборгованість за листопад-грудень 2009 року, січень –лютий 2010 року вважається погашеною в повному обсязі та частково погашена за березень 2010 року на суму 4136,94 грн., в той час, як згідно фактичного обсягу споживання теплової енергії в березні 2010 року відповідачу нараховано 4415,56 грн.

Таким чином, станом на момент розгляду спору, сума позовних вимог 278,62 грн., що складає недоплачену вартість спожитої теплової енергії за березень 2010 року.

Як вбачається з пояснень відповідача, вищезазначена різниця виникла в результаті нарахування оплати за різними тарифами: позивачем за тарифом 1022,12 грн., відповідачем за тарифом 957,63 грн., при цьому обсяги теплопостачання складають 4,32 Гкал і сторонами не заперечуються.

Судом встановлено, що позивачем застосовано тариф у відповідності до п. 4 Рішення №391-1 5-у від 06.03.2007 року п'ятнадцятої сесії п'ятого скликання Ірпінської міської ради за фактичними затратам підприємства. Відповідач пояснив, що ним застосовано середній показник діючих у спірний період тарифів, однак відповідне нарахування не обґрунтував.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про теплопостачання»споживач зобов'язаний здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно п.18 Правил надання послуг з водо-теплопостачання, затверджених Постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 року відповідач зобов'язаний щомісячно вносити оплату за надану їм теплову енергію за встановленими нормами та тарифами.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом п. 7.1. Договору передбачено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються згідно тарифів розрахованих теплопостачальною організацією.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за спожиту в березні 2010 року теплову енергію в сумі 278,62 грн. згідно розрахованого позивачем тарифу

Крім того, відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, що фактично теплопостачання відбувалось на підставі Договору № Аг-44 Ір/09, укладеного 01.11.2009 року між відповідачем та Комунальним підприємством «Києво-Святошинська тепломережа».

У зв’язку з чим, судом було залучено до участі у справі Комунальне підприємство «Києво-Святошинська тепломережа», яке в судовому засіданні 04.11.2010 року спростувало надання відповідачу послуг з теплопостачання.

Як вбачається з наданих Комунальним підприємством «Києво-Святошинська тепломережа»пояснень, за Договором № Аг-44 Ір/09 від 01.11.2009 року постачання теплової енергії відповідачу не здійснювалося, оскільки КП «Києво-Святошинська тепломережа»протягом опалювального сезону 2009-2010 років не було визначено Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради виконавцем послуг по м. Ірпінь.

Згідно з Рішенням Виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 31.07.2009 року № 176 виконавцем послуг з централізованого опалення по м. Ірпінь визначено позивача, тому під час вищезазначеного опалювального сезону правовідносини між позивачем та відповідачем здійснювалися на підставі Договору на споживання теплової енергії № 9 від 29.04.2002 року.

У свою чергу, між КП «Києво-Святошинська тепломережа»та КП «Ірпіньтепломережа»укладено договір № 220 Ір. на постачання теплової енергії від 28.10.2009 року, відповідно до якого постачальник здійснював постачання теплової енергії КП «Ірпіньтепломережа». Позивач у свою чергу постачав теплову енергію споживачам по м. Ірпінь, до яких належить і відповідач. У актах здачі-прийняття робіт (надання послуг), в тому числі виставлених КП «Києво-Святошинська тепломережа»зазначалось, що виконавцем послуг є КП «Ірпіньтепломережа».

01.12.2009 року між КП «Києво-Святошинська тепломережа»та КП «Ірпіньтепломережа»укладено договір № 02/12-09, згідно з яким підприємство здійснює на користь позивача певні дії, зокрема направляє Споживачам рахунки, отримує від Споживачів на свій банківський рахунок грошові кошти, які належать позивачу та перераховує їх останньому.

Відповідно до вищезазначеного договору КП «Києво-Святошинська тепломережа»виставляло рахунки-фактури відповідачу на оплату послуг, які надавалися позивачем. Отримані кошти від відповідача в повному обсязі перераховані позивачу.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскільки теплопостачання фактично здійснювалось позивачем, останній має право вимоги до відповідача про оплату спожитого тепла на підставі Договору на споживання теплової енергії № 9 від 29.04.2002 року.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі (згідно з уточненнями).

Витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (08200, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства Київської обласної ради «Ірпіньтепломережа»(08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. ІІІ Інтернаціоналу, 152, 2-й поверх, оф.216, код 13712765) 278,62 грн. боргу, 172,57 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя