Рішення № 12525763, 15.11.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2010 р. Справа № 4/185-10

Суддя господарського суду Київської області Щоткін О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України", м. Київ

до Виробничо-дослідного селянського (фермерського) господарства "Латекс",

с. Велика Бугаївка

про стягнення 15 471,30 грн.

за участю представників сторін:

позивач –Сімчишин В.О. –предст., дов. № 25 від 04.10.2010р.

відповідач –не з’явився;

суть спору:

Державним підприємством "Державний резервний насіннєвий фонд України" (позивач) заявлено позов до Виробничо-дослідного селянського (фермерського) господарства "Латекс" (відповідач) про стягнення 15 471,30 грн., з яких 11901,00 грн. борг та 3570,30 грн. штраф, а також судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов’язання за договором від 26.02.2010р. №0226-01, а саме: не оплатив вартість отриманого товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.10.2010р. було порушено провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 15.11.2010р.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою суду від 26.10.2010р. в судове засідання не з’явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 3.6 Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. N 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, суд,

встановив:

26 лютого 2010 року між Державним підприємством “Державний резервний насіннєвий фонд України” (позивач) та Виробничо-дослідним селянським (фермерським) господарством "Латекс" (відповідач) було укладено договір №0226-01 поставки насіння, відповідно до умов якого постачальник зобов’язується передати у власність покупця насіння сільськогосподарських рослин (насіння), а покупець зобов’язується прийняти це насіння та оплатити його вартість відповідно до умов вказаних у цьому договорі.

Розділом 3 Договору встановлена вартість договору та порядок розрахунків. Загальна вартість цього Договору становить 19250,00 грн.

Відповідно до п. 3.2.2. Договору, суму заборгованості в розмірі 12651,00 покупець сплачує наступним чином: 150 грн. до 25.03.2010р., 150 грн. до 25.04.2010р., 150 грн. до 25.05.2010р., 150 грн. до 25.06.2010р., 150 грн. до 25.07.2010р., 11901 грн. до 01.09.2010р.

На виконання зазначеного Договору позивач передав відповідачу товар - насіння, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної від 26.02.2010р. № РН-О011 на суму 19250,00 грн., який підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками.

Факт отримання відповідачем –Виробничо-дослідним селянським (фермерським) господарством "Латекс" товару (насіння) підтверджується наявною в матеріалах справи копією довіреності від 26.02.2010р. №165857 серія ЯНС, на ім’я Заїки Віталія Володимировича.

В порушення умов договору, відповідач за вказаний товар повністю не розрахувався, у зв’язку з чим за останнім на момент розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 11901,00 грн.

За загальними умовами виконання зобов'язання, передбаченими статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ст.712 чинного ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру правовідносин сторін.

Відповідно до ст.265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 11901,00 грн. заборгованості за поставлений товар підлягає задоволенню.

Також відповідачем заявлено до стягнення 3570,30 грн. штрафу.

Згідно п. 4.2 Договору поставки, за несвоєчасне проведення розрахунків передбачених у розділі 3 цього договору, покупець сплачує продавцеві штраф у розмірі 30% від всього залишку заборгованості.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Враховуючи, що сторони самостійно передбачили відповідальність за невиконання договірних зобов’язань, а також те, що норми договору не суперечать приписам чинного законодавства, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 3570,30 грн.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за договором в сумі 11901,00 грн. та 3570,30 грн. штрафу.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Виробничо-дослідного селянського (фермерського) господарства "Латекс" (08636, Київська обл.., Васильківський р-н, с. Велика Бугаївка, код ЄДРПОУ 23582006) на користь Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" (03038, м. Київ, вул.. Ямська,32, код ЄДРПОУ 30518866) 11901 (одинадцять тисяч дев’ятсот одну) грн. 00 коп. боргу та 3570 (три тисячі п’ятсот сімдесят) грн.. 30 коп. штрафу, 154 (сто п’ятдесят чотири) грн.. 72 коп. державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Щоткін О.В.

Дата підписання повного тексту рішення: 22.11.2010р.