Рішення № 12525527, 02.11.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16 тел.230-31-77

Іменем України

РІШЕННЯ

"02" листопада 2010 р. Справа № 18/161-10

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних матеріалів та конструкцій», м. Вишгород

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Вишгород

про стягнення 13 647,87 грн.

Суддя А.Ю. Кошик

за участю представників сторін

від позивача: Бойко О.В.

від відповідача: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних матеріалів та конструкцій»(далі позивач) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення 13647,87 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали суду від 04.10.2010 року та призначено справу до розгляду на 19.10.2010 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 19.10.2010 року без поважних причин не зявився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав. Розгляд справи відкладався до 02.11.2010 року.

В судовому засіданні 02.11.2010 року позивач позовні вимоги підтримав. Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою суду від 19.10.2010 року, у судове засідання 02.11.2010 року без поважних причин не зявився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

За таких обставин, суд у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, суд встановив.

Правовідносини сторін у справі врегульовані Договором суборенди № 08/10 від 01.01.2010 року, укладеним між ТОВ «Завод будівельних матеріалів і конструкцій»та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1. Згідно умов Договору позивач (Орендодавець) передав у строкове платне користування нерухоме майно, а відповідач (Суборендар) зобов'язався прийняти це майно, своєчасно вносити плату за користування ним та інші платежі.

Актом передачі-приймання майна в суборенду від 01.01.2010 року позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування бетонований майданчик, загальною площею 250 кв.м., який розташований за адресою: Київська область, м. Вишгород, вул. Шлюзова, 1. Згідно з умовами Договору суборенди майно надавалось Суборендарю у тимчасове користування для виробничих потреб.

Договором суборенди визначено, що майно передається Суборендарю в користування терміном до 31.12.2010 включно.

Відповідно до пункту 5.1. Договору суборенди плата за користування майном встановлюється за домовленістю сторін. Розрахунок та розмір плати за суборенду майна наведений у додатку № 1 до Договору, згідно з яким вартість плати за один місяць користування майном складає 1250,00 грн. (з ПДВ).

Відповідно до пункту 5.2. Договору суборенди окрім плати за суборенду, суборендар сплачує орендодавцю компенсацію вартості спожитих суборендарем комунальних послуг та електроенергії. Згідно п. 3. додатку № 1 до Договору суборенди розрахунок суми компенсації за спожиті суборендарем електроенергію та комунальні послуги здійснюється орендодавцем виходячи із обсягів фактичного їх споживання суборендарем, згідно даних приладів обліку та за тарифами їх постачальників, із застосуванням коефіцієнта за обслуговування інженерних мереж орендодавцем, у розмірі 0,2.

Пунктом 5.4. Договору суборенди встановлено, що плата за суборенду та компенсація вартості спожитих суборендарем комунальних послуг і електроенергії здійснюється ним щомісячно, не пізніше 25-го числа кожного місяця. При цьому плата за суборенду вноситься наперед.

Для здійснення оплати орендодавець надає суборендарю рахунки на оплату, які той зобов'язаний самостійно отримувати з 20 по 25 число кожного місяця в бухгалтерії орендодавця. Неотримання або несвоєчасне отримання рахунків на оплату суборендарем не є підставою для звільнення його від відповідальності за несвоєчасне здійснення платежів за договором.

За умовами Договору суборенди, зокрема п.п. 1.1, 5.1., 5.2., 5.4., 7.2.2., суборендар зобов'язався своєчасно та у повному обсязі сплачувати плату за суборенду, компенсацію вартості спожитих комунальних послуг та електроенергії.

Однак, відповідач свої договірні зобов'язання щодо здійснення орендних платежів та компенсації вартості спожитих комунальних послу своєчасно та у повному обсязі не виконував, у звязку з чим за ним утворилась заборгованість за період з січня 2010 року у сумі 10 135,88 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

Крім того, відповідач в листі від 28.05.2010 року підтвердив факт існування заборгованості за Договором суборенди станом на 28.05.2010 в сумі 13000 грн., та зобов'язався погасити наявну заборгованість до 31.07.2010 року шляхом внесення щодня по 300 грн. на поточний рахунок орендодавця, однак, заборгованість не була сплачена в повному обсязі.

20.09.2010 року позивач направив відповідачу листа № 69 від 17.09.2010 року з вимогою сплатити заборгованість протягом семи днів, однак вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до п. 3 ст. 774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобовязання, якщо він не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Умовами п. 9.2. Договору суборенди передбачена відповідальність суборендаря за несвоєчасну сплату орендних платежів за кожен день прострочки у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу. Пунктом 9.6. Договору суборенди встановлено, що нарахування штрафних санкцій за порушення зобов'язань, передбачених договором, не обмежується будь-яким строком і здійснюється до моменту повного виконання стороною порушеного нею зобов'язання.

Керуючись вищезазначеним умовами Договору суборенди, позивач просить стягнути з відповідача 671,96 грн. пені згідно наведеного в позові розрахунку за період з січня 2010 року по вересень 2010 року.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що з відповідача підлягає стягненню 671,96 грн. пені.

Крім того, позивач просить на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача 20% річних від суми боргу за заявлений в позові період, що за його розрахунком складає 2594,37 грн. та 245,66 грн. інфляційних.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимога позивача про стягнення 2594,37 грн. річних та 245,66 грн. інфляційних підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (07300, АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних матеріалів і конструкцій» (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Шлюзова, 1, код 32837994) 10135,88 грн. основного боргу, 671,96 грн. пені, 2594,37 грн. річних, 245,66 грн. інфляційних, 136,50 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя