Ухвала суду № 125255003, 19.02.2025, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/99/25

Провадження № 2-з/355/3/25

У Х В А Л А

про забезпечення позову

19 лютого 2025 року селище Баришівка

Баришівський районний суд Київської області у складі

головуючої судді Цирулевської М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Старенької С.М.,

представника позивача: адвоката Мазуркевича М. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача та стягнення сплаченої суми за непоставлений товар,

УСТАНОВИВ:

20 січня 2025 року до Баришівського районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , за підписом представника, адвоката Мазуркевича Миколи Антоновича, до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача та стягнення сплаченої суми за непоставлений товар.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 січня 2025 року головуючою суддею у даній справі визначено суддю Баришівського районного суду Київської області Цирулевську М. В.

Одночасно з поданням позовної заяви 20 січня 2025 року ОСОБА_1 подала заяву, за підписом представника, адвоката Мазуркевича Миколи Антоновича, про забезпечення позову.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20 січня 2025 року головуючою суддею щодо розгляду означеної заяви про забезпечення позову є суддя Баришівського районного суду Київської області Цирулевська М. В.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 12.02.2025 розгляд заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову призначено до судового розгляду на 19.02.2025 із викликом заявника.

У судове засідання 19.02.2025 з`явився представник позивача, надав пояснення по суті поданої заяви про забезпечення позову. Додатково зазначив, що по обставинах цієї справи позивачка звернулась до правоохоронних органів із заявою про вчинення відповідачкою шахрайських дій, відомості про що внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Процесуального рішення у відповідному кримінальному провадженні не прийнято. Водночас, кримінальне провадження за заявою ОСОБА_1 приєднано до іншого кримінального провадження із подібними обставинами. Повідомив також, що у Єдиному державному реєстрі судових рішень наявні рішення про стягнення із відповідачки грошових коштів за подібних фактичних обставин. Просив заяву про забезпечення позову задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши увідкритому судовомузасіданні поданузаяву прозабезпечення позову,заслухавши аргументита обґрунтуванняпредставника позивачащодоіснування дійсного спору між сторонами, співмірності заявлених заходів забезпечення позову із предметом позову, наявності підстав, що можуть істотно ускладнити виконання рішення, дотримання балансу інтересів сторін, проаналізувавши пов`язаністьзаходів забезпеченняпозову зпредметом поданогоу данійсправі позову,а такожвідповідність видузабезпечення позовупозовним вимогам,суд зазначає та виснує таке.

Заява про забезпечення позову мотивована та обґрунтована тим, що 15.07.2024 в режимі онлайн між позивачкою та відповідачкою укладено договір купівлі-продажу п`яти міжкімнатних дверей, які рекламувала в Інтернеті відповідачка, вказуючи адресу офісу в місті Києві під назвою «Гранд двері».

За доводами позовної заяви, ОСОБА_1 була здійснена оплата купленого товару в повному обсязі, шляхом внесення на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_2 , відкритому в АТ «Універсал Банк», грошових коштів на загальну суму 53800 (п`ятдесят три тисячі вісімсот) грн 00 коп (при цьому, сума в розмірі 13800,00 грн внесена позивачкою та іншою особою на її прохання безпосередньо на розрахунковий рахунок відповідачки в означеній фінансовій установі, а сума в розмірі 40000,00 грн через перерахування Акціонерним товариством КБ «ПРИВАТБАНК», що було здійснено в результаті приєднання позивачки до публічного кредитного договору з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» «оплата частинами».

Як стверджує позивачка, взяті на себе зобов`язання вона виконала належним чином, оплата за товар (п`ять міжкімнатних дверей) у загальному розмірі 53800,00 грн була здійснена на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на ім`я ФОП ОСОБА_2 в АТ «Універсал Банк».

Водночас,відповідачка своїхзобов`язань задоговором купівлі-продажутовару невиконала,міжкімнатні двері ОСОБА_1 поставлені такі небули.Така ситуаціяпродовжувалась докінця липня-початкусерпня 2024року,зважаючи нащо позивачкапоставила питанняпро поверненняїй оплачених коштів.

Подаючи заявупро забезпеченняпозову,позивачка зазначає,що оскількиФОП ОСОБА_2 до цьогочасу такі неповернуті сплаченіпозивачкою кошти,на зв`язоквідповідачка невиходить,з оглядутакож нате,що упозивачки наявнаінформація,що ФОП ОСОБА_2 аналогічними діямиспричинила майновушкоду ііншим фізичнимособам, ОСОБА_1 ,в особіпредставника,адвоката МазуркевичаМ.А.,вважає, що невжиття заходів по забезпеченню позову може істотно ускладнити та/або унеможливити виконаннярішення судута ефективногозахисту їїправ,щоспонукало звернутись до суду із заявою про забезпечення позову.

Зважаючи на виниклий спір, обґрунтовуючи своє право на повернення сплачених коштів, заявляючи вимоги про захист прав споживача, позивачка, в порядку забезпечення позову у цій справі, просить накласти арешт на грошові кошти ОСОБА_2 в сумі 53800 (п`ятдесят три тисячі вісімсот) грн, що знаходяться на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на її ім`я в АТ «Універсал Банк» (м. Київ, вул. Автозаводська 54/19, ЄДРПОУ 21133352).

Тобто, позивачка просить вжити такий захід забезпечення позову як накладення арешту на майно (грошові кошти) відповідачки, що знаходяться на її розрахунковому рахунку у відповідній банківській установі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 149 Цивільного процесуального кодексу України (надалі також ЦПК України) суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема, накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів (пункти 3, 4 частини першої, частина п`ята статті 151 ЦПК України).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій зі сторони відповідачів (у даній справі) з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі №754/5683/22 (провадження № 14-28цс23), від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20), від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19), містяться такі висновки щодо порушеного у даній справі питання про вжиття заходів забезпечення позову:

«Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, … майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення.

Як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову».

Враховуючи означені висновки Верховного Суду, в аспекті обставин цієї справи, суд доходить таких висновків.

Матеріали даної справи свідчать, що між сторонами дійсно виник спір щодо повернення відповідачкою сплачених позивачкою грошових коштів за непоставлений товар. Так, у матеріалах справи міститься платіжні документи щодо сплати позивачкою та фізичною особою ОСОБА_3 грошових коштів на загальну суму 13800 грн із зазначенням платежу: передплата за міжкімнатні двері; документи щодо укладення між позивачкою та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» кредитного договору за послуги/товари в Оплата частинами від 15.07.2024, за яким здійснювалися платежі на загальну суму 40000,00 грн (із датою закриття кредиту 12.09.2024); паспорт споживчого кредиту «Оплата частинами» АТ КБ «ПРИВАТБАНК»; листування між позивачкою та відповідачкою, а також між позивачкою та АТ КБ «ПРИВАТБАНК»; претензія ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про повернення грошових коштів.

Означені вище обставини щодо існування спору підтвердив представник позивача у судовому засіданні.

Відтак, суд доходить висновку про існування спору між позивачкою та відповідачкою щодо стягнення сплаченої суми за непоставлений товар.

Окремо суд зауважує, що при вирішенні питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджувалася судом, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

В аспекті питання незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивачки, якщо не буде вжито заходів забезпечення позову, суд зазначає, що майно (зокрема, грошові кошти), яке є у відповідачки на момент пред`явлення позову до неї, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. При цьому, у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідачки в будь-який момент розпорядитися коштами, які знаходяться на її рахунках, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивачки. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідачки в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (за висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 03 березня 2023 року у cправі № 905/448/22).

Відтак, суд доходить висновку про обґрунтованість заяви про забезпечення позову в частині існування реальних ризиків утруднення та/або неефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивачки, а також реального існування потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення без вжиття заходів забезпечення позову.

Досліджуючи питання дотримання принципу балансу інтересів сторін, суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову того типу, який просить позивачка, не впливає на матеріальний стан відповідачки як власниці майна та не порушує права власності відповідачки на грошові кошти, оскільки арешт грошових коштів лише знерухомлює їх з метою недопущення виведення таких коштів відповідачкою з відповідного рахунку й уникнення, таким чином, виконання судового рішення у майбутньому.

З урахуванням вищевикладеного, суд не вбачає також підстав для висновку про порушення балансу інтересів учасників справи.

Досліджуючи питання співмірності заявленого до вжиття заходу забезпечення позову та предмету позову, суд зазначає, що предметом позову у цій справі є стягнення сплаченої суми в розмірі 53800 (п`ятдесят три тисячі вісімсот) грн за непоставлений товар. Відтак, вбачається, що обраний позивачкою вид забезпечення позову - накладення арешту на грошові кошти в розмірі 53800 (п`ятдесят три тисячі вісімсот) грн, що знаходяться, до того ж, на тому ж банківському рахунку, на який здійснювалась оплата за товар, є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Суд не вбачає підстав вважати, що дійсна мета звернення позивачки до суду із заявою про забезпечення позову є інакшою, ніж забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивачки, в тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відтак, з огляду на все вищевикладене, суд виснує, що заявлений позивачкою вид заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно (грошові кошти) відповідачки, що знаходяться на її розрахунковому рахунку у відповідній банківській установі, передбачений нормами чинного законодавства, є доцільним, має тимчасовий характер та діє до виконання рішення суду, а відтак не порушує, з огляду на існування спору щодо стягнення сплаченої суми за непоставлений товар, балансу прав та законних інтересів, як позивачки, так і відповідачки.

При цьому, суд, не вдаючись у дослідження доказів, які мають значення для вирішення спору по суті, виходить з того, що позивачкою заявлені конкретні вимоги забезпечення позову, які у цілому відповідають заявленим позовним вимогам. Суд встановив наявність дійсного спору між учасниками цієї справи. Необхідність вжиття означеного виду забезпечення позову є обґрунтованою, оскільки вбачаються достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду, що порушує законні права позивачки, а відтак заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

На виконання та з огляду на приписи ч. 8 ст. 153, ч. 6 ст. 154 ЦПК України суд зауважує, що станом на час розгляду судом цієї заяви про забезпечення позову, у нього відсутні підстави вважати, що існують обставини, за наявності яких законодавець встановив обов`язок суду застосувати зустрічне забезпечення; суд не вбачає підстав для висновку, що застосування заявленого виду забезпечення позову є таким, що спричинить відповідачці збитки.

На підставі викладеного, керуючись ст. 149, 150, 153, 260, 261 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача та стягнення сплаченої суми за непоставлений товар, а саме:

-накласти арешт на грошові кошти ОСОБА_2 в сумі 53800 (п`ятдесят три тисячі вісімсот) грн, що знаходяться на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на її ім`я в АТ «Універсал Банк» (вул. Автозаводська 54/19, м. Київ, 04082; ЄДРПОУ 21133352).

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Дані стягувача (позивача):

ОСОБА_1

РНОКПП НОМЕР_2

АДРЕСА_1 .

Дані боржника (відповідача):

ФОП ОСОБА_2

РНОКПП НОМЕР_3

АДРЕСА_2 .

Суддя

Баришівського районного суду

Київської області Марина ЦИРУЛЕВСЬКА