Рішення № 12525348, 27.10.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2010 р. Справа № 8/125-10

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Балик О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут», ідентифікаційний код: 30527146, місцезнаходження: 62490, Харківська обл., Харківський р-н, с. Комунар, вул. Миру, 1-а,

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Дергачівський жировий комбінат», ідентифікаційний код: 30583991, місцезнаходження: 09113, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сквирське шосе, 194, офіс.402,

про стягнення 74664,72 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з»явився;

від відповідача: не з’явився, -

Обставини справи:

товаритство з обмеженою відповідальністю «Добробут»(далі за текстом: Позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Дергачівський жировий комбінат»(далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки від 10.12.2009 року в сумі 74664,72 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.09.2010 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 11.10.2010 року.

11.10.2010 року в засідання з»явився представник Позивача, який на виконання вимоги суда надав додаткові докази у вигляді належним чином завірених документів та просив позов задовольнити у повному обсязі. Представник Відповідача не з»явився, в зв»язку з чим ухвалою господарського суду Київської області від 11.10.2010 року розгляд справи відкладено на 18.10.2010 року в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

18.10.2010 року в засідання з»явився представник Позивача, який просив позов задовольнити у повному обсязі та долучив до матеріалів справи заяву, згідно з якою просив подальший розгляд справи здійснювати за його відсутності. Представник Відповідача не з»явився, в зв»язку з чим ухвалою господарського суду Київської області від 18.10.2010 року розгляд справи відкладено на 27.10.2010 року в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач та Відповідач у судове засідання 27.10.2010 року не з»явились. Відповідач вимог ухвал суду не виконав, відзиву на позов не подав, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Свої вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідач не виконав належним чином взятих на себе зобов’язань за договором поставки від 10.12.2009 року, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 74664,72 грн.

Разом з тим, відповідно до поданого разом із позовної заявою розрахунку суми позову, станом на 28.09.2010 року, заборгованість Відповідача перед Позивачем за договором поставки від 10.12.2009 року складає 74664,72 грн. (сімдесят чотири тисячі шістсот шістдесят чотири гривні 72 коп.).

Згідно з роз’ясненнями президії Вищого арбітражного суду України від 18.07.1997 року №02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»особи, що беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження по справі надіслано за поштовою адресою, зазначену у позовній заяві.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи те, що нез’явлення представника Відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, то суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника Відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 1. ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

10.12.2009 року між Позивачем і Відповідачем, з дотриманням вимог ст.ст. 179, 181 Господарського кодексу України та ст.ст. 202, 205, 655 Цивільного кодексу України, був укладений договір поставки (далі по тексту: Договір) у спрощений спосіб шляхом обміну видатковими накладними від 12.12.2009 року за №244.1 та від 05.02.2010 року за №23, які видані Позивачем представнику Відповідача, і довіреностями від 12.12.2009 року за №49 та від 05.02.2010 року за №81, які видані Відповідачем представнику Позивача.

За умовами даного Договору, Позивач зобов’язувався поставити Відповідачу товар у вигляді олії соняшникової, в обсязі 11561,5 кг, на загальну суму 82664,72 грн., а Відповідач зобов’язувався прийняти цей товар та своєчасно його оплатити.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Цей же Кодекс в ст. 530 встановлює, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

12.12.2009 року та 05.02.2010 року Позивач передав Відповідачу на виконання умов вищезазначеного Договору товар у вигляді олії соняшникової, в обсязі 11561,5 кг, на загальну суму 82664,72 грн., за який Відповідач, в порушення вимог ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, перерахував Позивачу лише 8000 грн., внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість в сумі 74664,72 грн. (сімдесят чотири тисячі шістсот шістдесят чотири гривні 72 коп.).

З огляду на те, що Відповідачем не було виконано зобов’язання щодо погашення заборгованості, то на адресу останього Позивачем в порядку досудового врегулювання спору, встановленого ст.222 Господарського кодексу України та ст.6 Господарського процесуального кодексу України, направлено 05.08.2010 року претензію у вигляді письмової вимоги про виконання зобов»язання, на яку Відповідач не відреагував, відповіді на претензію не надав та погашення заборгованості не здійснив.

Станом на 27.10.2010 року заборгованість Відповідачем не погашена.

Таким чином, Відповідач повинен сплатити на користь Позивача заборгованість, що виникла в результаті порушення зобов'язання з оплати товару у сумі 74664,72 грн. (сімдесят чотири тисячі шістсот шістдесят чотири гривні 72 коп.), в зв»язку з чим дані вимоги Позивача є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що вищезазначені копії видаткових накладних від 12.12.2009 року за №244.1 та від 05.02.2010 року за №23, довіреностей від 12.12.2009 року за №49 і від 05.02.2010 року за №81 та претензії від 05.08.2010 року можуть вважатися письмовим доказом неналежного виконання Відповідачем зобов’язання, взятого ним, відповідно до договору від 10.12.2009 року, укладеного у спрощений спосіб.

У судовому засіданні, надані Позивачем докази, спростовані не були.

На момент судового засідання Відповідачем не подано жодних документів, які підтверджують сплату ним заборгованості перед Позивачем.

Враховуючи те, що Відповідач у судові засідання не з’являвся, відзиву на позовну заяву не подав, доказів оплати заборгованості не надав, то на підставі наявних у матеріалах справи документів, факт порушення Відповідачем договірних зобов’язань судом встановлений.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог Позивача, Відповідач протилежного не довів, тому позов в сумі 74664,72 грн. (сімдесят чотири тисячі шістсот шістдесят чотири гривні 72 коп.) визнається таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, Позивач просить стянути на його користь судові витрати у вигляді державного мита у сумі 746,65 грн. (сімсот сорок шість гривень 65 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).

Згідно з ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.          

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову, господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вивченням матеріалів справи встановлено, що Позивач довів здійснення ним фактично судових витрат у вигляді державного мита у сумі 746,65 грн. (сімсот сорок шість гривень 65 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.), у зв»язку з чим, зазначені суми господарських витрат являються обгрунтованими та підлягають стягненню на користь Позивача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут»до товариства з обмеженою відповідальністю «Дергачівський жировий комбінат»про стягнення заборгованості за договором поставки у сумі 74664,72 грн. - задовільнити повністю.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Дергачівський жировий комбінат», ідентифікаційний код: 30583991, місцезнаходження: 09113, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сквирське шосе, 194, офіс.402, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут», ідентифікаційний код: 30527146, місцезнаходження: 62490, Харківська обл., Харківський р-н, с. Комунар, вул. Миру, 1-а, заборгованість за договором поставки у сумі 74664,72 грн. (сімдесят чотири тисячі шістсот шістдесят чотири гривні 72 коп.), державне мито в сумі 746,65 грн. (сімсот сорок шість гривень 65 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя                                                                                           П.Ф. Скутельник

Повний текст рішення підписано 27.10.2010 року