Рішення № 12525227, 05.11.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2010 р. Справа № 17/188-10

Господарський суд Київської області у складі судді Горбасенка П.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка”

до Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу „Джерельце”

про стягнення 32 000грн.          

За участю представників:

від позивача Коломієць Т.В. (засновник);

від відповідача Радченко М.М. (дов. від 04.11.2010р.).

Обставини справи:

          Товариство з обмеженою відповідальністю „Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка” (далі - позивач) звернулося з позовом до Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу „Джерельце” (далі - відповідач) про стягнення 32 000грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 21.10.2007р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.10.2010р. порушено провадження у справі № 17/188-10, розгляд справи призначено на 05.11.2010р.

Після початку розгляду справи по суті представником позивача в судовому засіданні 05.11.2010р. заявлено усне клопотання про зміну предмету позову, згідно якого останній просив суд зобов’язати відповідача повернути позивачу сільськогосподарську техніку, отриману останнім від позивача згідно договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 21.10.2007р.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Пунктом 1.4. рішення зборів суддів Вищого господарського суду України „Щодо змін, внесених до Господарського процесуального кодексу України згідно із Законом України „Про судоустрій та статус суддів”” № 4 від 04.08.2010р. передбачено, що за змістом змін, внесених Законом до частин четвертої і п’ятої статті 22 та статті 60 ГПК, зміна предмета або підстав позову, а також подання зустрічного позову можливі лише до початку розгляду господарським судом справи по суті. Початок розгляду справи по суті співпадає з початком розгляду безпосередньо позовних вимог, тобто після відкриття судового засідання, роз'яснення сторонам їх прав та обов'язків, з’ясування наявності відводів складу суду, розгляду інших клопотань та заяв (про відкладення розгляду справи, залучення інших осіб до участі у справі, витребування додаткових доказів тощо), а також з'ясування питання наявності у третіх осіб самостійних вимог у відповідній справі та необхідності уточнення позовних вимог. Заяви (клопотання) про зміну предмета або підстав позову, подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Суд встановив, що представником позивача заявлено усне клопотання про зміну предмету позову після початку розгляду справи судом.

У зв’язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку про залишення без розгляду клопотання представника позивача про зміну позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні 05.11.2010р. заперечив проти позову повністю.

          Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

21.10.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка” (Продавець) та Сільськогосподарським обслуговуючим кооперативом „Джерельце” (Покупець) укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки, згідно якого продавець зобов’язався передати у власність покупця належну йому сільськогосподарську техніку: сівалку зернову СЗ-5,4 2003 року випуску світло-синього кольору, придатну для експлуатації за призначенням, а покупець –здійснити оплату в строки й порядку, передбаченому договором та прийняти сільськогосподарську техніку сівалку зернову СЗ-5,4 не пізніше 01.12.2007р.

Вартість сільськогосподарської техніки зернової сівалки СЗ-5,4 має - 32000грн. без ПДВ. (п. 1.2 договору).

Згідно п. 3.1. договору оплата сільськогосподарської техніки, сівалки зернової СЗ-5,4 покупцем здійснюється за договірною ціною шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок продавця в такому порядку: 100 % від суми, вказаної в п. 1.2. договору не пізніше 24.10.2007р.

Відповідно до п. 6.1. договору договір набуває чинності в день підписання його обома сторонами і діє до повного виконання сторонами свої зобов’язань.

24.10.2007р. на виконання договору позивач передав відповідачу сівалку зернову СЗ-5,4 вартістю 32 000грн., а саме: згідно видаткової накладної № 24/10-7 від 24.10.2007р. (а.с. 11), яка отримана представником відповідача –Омельченко Зоєю Корніївною на підставі довіреності № ЯМЦ 593970 від 23.07.2007р. (а.с. 12).

Про належне виконання позивачем своїх зобов’язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем умов договору.

Відповідач за вказаний товар не розрахувався.

Станом на момент судового розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за договором становить 32 000грн.

Предметом позову є вимога про стягнення 32 000грн.

          Частиною першою ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (п. 1 ч. 2 ст. 175 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 3 ст. 691 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що позивач на виконання договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 21.10.2007р. передав відповідачу сівалку зернову СЗ-5,4 вартістю 32 000грн.; відповідач за отриману від позивача сільськогосподарську техніку станом на момент судового розгляду справи не розрахувався.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд встановив, що відповідачем, належними та допустимими доказами у розумінні ст. 34 ГПК України не доведено факту сплати позивачу 32000грн. в якості оплати за отриману від останнього сівалку зернову СЗ-5,4.

Посилання відповідача на той факт, що він на виконання договору оплатив позивачу вартість отриманої сільськогосподарської техніки в сумі 32000грн., що підтверджується платіжним дорученням № 74 від 23.10.2007р. (а.с. 31) та банківською випискою (а.с. 31) спростовується судом, оскільки одержувачем вказаного платежу в зазначених документах вказано СПД –ФО Коломієць Т.В., а не ТОВ „Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка” як продавця сівалки зернової СЗ-5,4.

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 32 000грн. заборгованості підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

           1. Позов задовольнити повністю.

           2. Стягнути з Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу „Джерельце” (08022, Київська обл., Макарівський район, с. Наливайківка, вул. Леніна, 117 Б; код ЄДРПОУ 32449400) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка” (17000, Чернігівська обл., Козелецький район, с. Сивухи, вул. Франка, 3; код ЄДРПОУ 33292977) 32 000 (тридцять дві тисячі гривень) 00 коп. боргу, 320 (триста двадцять гривень) 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість гривень) 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

           Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                 Горбасенко П.В.

Повне рішення складено: 10.11.2010р.