Рішення № 12524808, 02.11.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2010 р. Справа № 12/044-10

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого:судді Дьоміної С.Ю.

секретар:Кулакова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом закритого акціонерного товариства «Український Страховий Дім»

до акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»

про стягнення заборгованості в порядку регресу

за участю представників сторін:

від позивача: Косенко А.П. представник (довіреність №751 від 12.05.2010 року);

від відповідача: не зявився;

ВСТАНОВИВ:

21 вересня 2010 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява закритого акціонерного товариства «Український Страховий Дім»(далі позивач) до акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»(далі відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 4 099,27 грн. в порядку регресу.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги наступним: 07 вересня 2008 року в н/п Нижня Дубечня, Вишгородський район, Київська обл., сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобілем марки «ВАЗ 2101», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, були завдані пошкодження автомобілю марки “ВАЗ 217030”, державний номер НОМЕР_2.

Між власником автомобіля марки «ВАЗ 217030», ОСОБА_2, та позивачем був укладений договір добровільного страхування наземного транспортного засобу №НТ-08 №2246 Кв від 11.09.2008 року.

01 жовтня 2008 року, у звязку з настанням страхового випадку, ОСОБА_2 звернувся до позивача за виплатою страхового відшкодування.

Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 29.09.2008р. винним у дорожньо-транспортній пригоді було визнано ОСОБА_1, цивільно-правова відповідальність якого, була застрахована відповідачем.

28 квітня 2009 року ОСОБА_2 було виплачено страхове відшкодування у розмірі 4609,27 грн., після чого позивач звернувся до відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування в порядку зворотного права (регресу).

Оскільки відповіді на зазначену заяву позивач не отримав, вважаючи, що його права порушені, звернувся до суду.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 22.09.2010 року, розгляд справи призначено на 07 жовтня 2010 року.

04 жовтня 2010 року на адресу суду надійшла довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно з якою місцезнаходженням відповідача є: пл. Перемоги, 1, м. Фастів, Київська область, що свідчить про те, що він був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

07 жовтня 2010 року у судове засідання представник відповідача не зявився, витребуваних ухвалою суду документів не надав.

Розгляд справи відкладено на 21 жовтня 2010 року.

21 жовтня 2010 року у судове засідання представник відповідача не зявився, розгляд справи відкладено на 02 листопада 2010 року.

02 листопада 2010 року у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, відзиву на позовну заяву не подано, керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами та дійшов висновку:

11 вересня 2008 року між закритим акціонерним товариством «Український Страховий Дім»(далі «страховик») та ОСОБА_2 (далі «страхувальник») був укладений договір добровільного страхування наземного транспортного засобу НТ-08 № 2246 Кв (далі - договір).

Згідно з ч. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобовязується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України передбачено, що обєкти страхування, види обовязкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України “Про страхування”, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі увизначені строки та виконувати інші умови договору.

07 вересня 2008 року в н/п Нижня Дубечня, Вишгородський район, Київська обл., сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобілем марки «ВАЗ 2101», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, були завдані пошкодження автомобілю марки “ВАЗ 217030”, державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України “Про страхування”, страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

П. 7.1.4. договору передбачено, що страховик (далі позивач) зобовязаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування (страхову виплату) протягом строку, передбаченого договором.

Відповідно до п. 35.1. Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

01 жовтня 2008 року, у звязку з настанням страхового випадку, ОСОБА_2 звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.

01 грудня 2008 року був складений страховий акт НТ-08/2246/Кв/1, який містив розрахунок розміру страхового відшкодування, а саме формулу: СВ=(Ср+См+Сд)-Ф, в якій СВ-розмір страхового відшкодування; Ср-вартість ремонтно-відновлювальних робіт; См-вартість складових; Сд-вартість деталей, що підлягають заміні; Ф-розмір безумовної франшизи. Розмір страхового відшкодування складав 5849,00 грн.

П. 7.3.5. договору передбачено, що якщо згідно з умовами цього договору, страховий платіж сплачується кількома частинами (внесками), позивач має право утримати при здійсненні виплат страхового відшкодування (страхових виплат) суму несплачених внесків.

28 квітня 2009 року позивачем було виплачено страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 4609,27 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 996.

Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 29.09.2008р. винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася 27.09.08р., було визнано ОСОБА_1, цивільно-правова відповідальність якого, була застрахована відповідачем.

Відповідно до ст. 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Так само, ст. 27 Закону України “Про страхування” закріплено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

02 лютого 2010 року позивач звернувся до відповідача із заявою №164 про виплату страхового відшкодування в порядку зворотного права вимоги (регресу) у розмірі 4609,27 грн.

Разом з тим, відповіді на зазначену заяву або доказів оплати позивачем не отримано.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову господарські витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 354, ч. 1 ст. 355, ст. 228. ч. ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 993 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 16, ст. 27 Закону України “Про страхування”, п. п. 35.1. Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов закритого акціонерного товариства “Український Страховий Дім»до акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»задовольнити повністю.

Стягнути з акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»(площа Перемоги, 1, м. Фастів, Київська область, 08500, ідентифікаційний код 20602681) на користь закритого акціонерного товариства «Український Страховий Дім»(пл. Спортивна, 3, м. Київ, 01023, код 32556540) 4609,27 грн. (чотири тисячі шістсот девять грн. 27 коп.) боргу; 102,00 грн. (сто дві грн. 00 коп.) витрат на сплату державного мита; 136,00 грн. (сто тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня проголошення.

Суддя С.Ю. Дьоміна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 05.10.2010 року.