Рішення № 12524409, 26.10.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16 тел.230-31-77

Іменем України

РІШЕННЯ

"26" жовтня 2010 р. Справа № 18/156-10

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хим –Агросервіс –Д», м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства «Райагрохім», м. Яготин

про стягнення 26463,38 грн.

Суддя А.Ю. Кошик

за участю представників сторін

від позивача: Магур Н.І.

від відповідача: не з‘явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Хим–Агросервіс–Д»(далі–позивач) до Відкритого акціонерного товариства «Райагрохім»(далі –відповідач) про стягнення 26463,38 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали суду від 28.09.2010 року та призначено справу до розгляду на 12.10.2010 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 12.10.2010 року без поважних причин не з‘явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав. Розгляд справи відкладався до 26.10.2010 року.

В судовому засіданні 26.10.2010 року позивач позовні вимоги підтримав, відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, повторно не з‘явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

За таких обставин, суд розглядає справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши наявні у справі докази, суд встановив.

Правовідносини сторін у справі врегульовані укладеним 28.01.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хим–Агросервіс–Д»та Відкритим акціонерним товариством «Райагрохім»Договором про надання зворотної фінансової позики № ДФП-6.

Згідно з умовами вищевказаного Договору позивач надав відповідачу безвідсоткову зворотну фінансову позику в сумі 20000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 24 від 28.01.2008 року та банківською випискою за 29.01.2008 року, що відповідачем не заперечується та не спростовується.

Відповідач з огляду на п.7 Договору зобов’язувався повернути позику у строк до 28.04.2008 року.

Однак відповідач, своєчасно та в повному обсязі свої зобов’язання не виконав, що ним в ході розгляду спору не заперечено та не спростовано.

У зв’язку з чим, позивач з метою досудового врегулювання спору, 25.08.2009 року та 11.03.2010 року звертався до відповідача з вимогами про повернення коштів, які залишені без відповіді та задоволення.

В силу статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 20000 грн. заборгованості обґрунтована з огляду на встановлені судом обставини.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов’язання, якщо він не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 612 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 220 Господарського кодексу України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення. При цьому, ст. 229 Господарського кодексу України встановлює, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції.

У зв’язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, що за його розрахунком складає 5044,75 грн., та 3 % річних від простроченої суми, що за його розрахунком складає 1418,63 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що річні та інфляційні нараховані позивачем за період фактичного прострочення заборгованості з травня 2008 року у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, тому вимога позивача про стягнення 5044,75 грн. інфляційних та 1418,63 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд Київської області,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Райагрохім»(07700, Київська обл., Яготинський р-н, м. Яготин, вул. Сільгосптехніки, 1, код 05489313) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хим–Агросервіс–Д»(03039, м. Київ, п-т Червонозоряний, 119, код 32822831) 20000 грн. основного боргу, 5044,75 грн. інфляційних втрат, 1418,63 грн. 3 % річних, 264,64 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. (двісті тридцять шість) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя