Рішення № 12523891, 13.09.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2010 р. Справа № 13/307-08/22/13

За позовом Акціонерного банку „Київська Русь”, м. Київ

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю „Швейна фабрика „Галина”, м. Переяслав –Хмельницький

2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Алкінанор 3”, м. Переяслав –Хмельницький

3. Товариства з обмеженою відповідальністю „Л.Д.-9” с. Харківці, Переяслав –Хмельницький район

про визнання договорів недійсними

                    Суддя С. Ю. Наріжний

Представники:

від позивача Нікітіна Т.С. довіреність № 288 від 13.07.2010 р.

від відповідача 1 не з’явився;

від відповідача 2 не з’явився;

від відповідач 3 не з’явився;

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерний банк “Київська Русь”(далі за текстом –позивач, АБ “Київська Русь”) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Швейна фабрика “Галина”(далі за текстом –відповідач-1, ТОВ “Швейна фабрика “Галина”), Товариства з обмеженою відповідальністю “Алкінанор 3”(далі за текстом –відповідач-2, ТОВ “Алкінанор 3”), Товариства з обмеженою відповідальністю “Л.Д.-9”(далі за текстом –відповідач-3, ТОВ “Л.Д.-9”, скаржник) про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24.06.2008 року, укладеного між ТОВ “Швейна фабрика “Галина” та ТОВ “Алкінанор 3” та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13.08.2008 року, укладеного між ТОВ “Алкінанор 3”та ТОВ “Л.Д.-9”, недійсними.

          Своє право на звернення з даним позовом до суду позивач пояснює тим, що за спірними договорами купівлі-продажу відповідачами здійснено реалізацію земельної ділянки, на якій розташований цілісний майновий комплекс, що належить товариству з обмеженою відповідальністю «Швейна фабрика «Гаян», та був переданий позивачу в іпотеку. Реалізація вказаної земельної ділянки, на думку позивача, робить неможливою процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки, виходячи з положень ст.377 ЦК України та ст.120 ЗК України, до покупця цілісного майнового комплексу має перейти і право власності на земельну ділянку, на якій він розташований, а це в свою чергу є неможливим в наслідок переходу права власності на земельну ділянку до іншої ніж іпотекодавець особи.

          Одночасно позивач звернувся до господарського суду Київської області з клопотанням № 5133/16-24504 від 05.09.2008 року, у якому просив накласти арешт на розташовану за адресою: Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Б. Хмельницького, 32, земельну ділянку, заборонити ТОВ “Швейна фабрика “Галина” вчиняти будь-які дії по відчуженню вказаної земельної ділянки та/або зменшенню її вартості; заборонити Переяслав-Хмельницькому міському відділу земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах вчиняти будь-які дії щодо видачі та реєстрації Державного акту на право власності на зазначену земельну ділянку площею 1,8200 га ( а.с 25,26).

          ТОВ “Л.Д.-9” подало апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Київської області у справі № 13/307-08 без зазначення дати її прийняття саме з предмету накладення арешту на спірну земельну ділянку, що знаходиться за адресою: м. Переяслав-Хмельницький, вул. Б. Хмельницького, 32, Київської області та заборону Переяслав-Хмельницькому управлінню земельних ресурсів Київської області вчиняти дії щодо оформлення, видачі та реєстрації права власності на вищезазначену земельну ділянку.

З досліджених матеріалів справи № 13/307-08 колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що господарським судом Київської області оскаржувана відповідачем-3 ухвала про накладення арешту у даній справі не приймалась.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.11.2008 р. у справі №13/307-08 апеляційну скаргу на ухвалу (без зазначення дати) господарського суду Київської області повернуто товариству з обмеженою відповідальністю „Л.Д.-9”.

Матеріали справи №13/307-08 повернуто до господарського суду Київської області.

Згідно резолюції голови господарського суду Київської області Грєхова А.С. справу №13/307-08 передано до подальшого провадження судді Наріжному С.Ю.

Постановою Вищого господарського суду України від 25 березня 2009 року відмовлено в задоволенні касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю „Швейна фабрика „Галина”, а ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11 листопада 2008 року залишено без змін.

Відповідно до ухвали Верховного Суду України від 28 травня 2009р. відмовлено в порушенні провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 25 березня 2009 року у справі №13/307-08.

Матеріали справи №13/307-08 передано до господарського суду Київської області для подальшого провадження.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.06.2009 р. розгляд справи призначено на 17.08.2009 р. о 11 год. 20 хв.

В зв‘язку з неявкою в судове засідання представників відповідачів розгляд справи було відкладено на 14.09.2009 р. о 11 год. 00 хв.

11.09.2009 р. представник позивача подав клопотання в якому просить зупинити провадження у справі №13/307-08 до закінчення перегляду постанови від 08.06.2007 р. Переяслав-Хмельницького районного суду Київської області у справі №2-а-50 за 2007 р. в апеляційному порядку Київським апеляційним адміністративним судом та розгляду господарським судом Київської області справи № 9/438-08.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.09.2009 р. провадження у справі № 13/307-08 було зупинено до перегляду постанови Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 08.06.2007 р. у справі № 2-а-50 в Київському апеляційному адміністративному суді.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2009 р. постанову Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 08.06.2007 р. у справі № 2-а-50 скасовано, провадження у справі припинено.

08.12.2009 р. представником позивача через загальний відділ канцелярії суду було подане клопотання б/н від 08.12.2009 р. про поновлення провадження у справі .

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.12.2009 р. провадження у справі № 13/307-08 було поновлено, розгляд справи призначено на 18.01.2010 р. об 11 год. 00 хв.

Згідно розпорядження голови господарського суду Київської області Грєхова А.С. від 12.01.2010 року у зв’язку із закінченням строку повноважень судді господарського суду Київської області С.Ю. Наріжного, на підставі ст. 24 Закону України “Про судоустрій України”, справу №13/307-08 із провадження судді С.Ю. Наріжного передано до провадження судді О.О. Третьякової.

          Ухвалою господарського суду Київської області від 15 січня 2010 року справу №13/307-08 прийнято до провадження суддею Третьяковою О.О. та призначено її розгляд на 05 лютого 2010 року о 10:00 год.

17.02.2010 р. до загального відділу господарського суду Київської області від позивача надійшла заява б/н від 15.02.2010 р. про зміну підстави позову про визнання договорів купівлі –продажу недійсними.

Відповідно до ст. 22 ГПК України подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням заяви позивача про зміну підстав позовних вимог.

В судовому засіданні 10 березня 2010 року представником відповідача 3 подано відзив на заяву позивача про зміну підстави позову у справі №13/307-08/22, в якому відповідач 3 проти позовних вимог заперечує та просить суд в їх задоволенні відмовити.

Представником позивача в судовому засіданні 10 березня 2010 року заявлено клопотання від 10 березня 2010 року про зупинення провадження у справі №13/307-08/22 до закінчення перегляду рішення господарського суду Київської області від 24 грудня 2009 року у справі №9/438-08/9 в апеляційному порядку Київським міжобласним апеляційним господарським судом.

          Судом встановлено, що в обґрунтування позовних вимог у справі також посилається на недійсність договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01 вересня 2007 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю “Швейна фабрика “Гаян” та товариством з обмеженою відповідальністю “Швейна фабрика “Галина”, який визнано недійсним саме рішенням господарського суду Київської області від 24 грудня 2009 року у справі №9/438-08/9.

          Ухвалою господарського суду Київської області від 10.03.2010 р. провадження у справі № 13/307-08/22 було зупинено до остаточного вирішення пов‘язаної з нею справою № 9/438-08/9.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.05.2010 р. рішення господарського суду Київської області від 24.12.2009 р. по справі №9/438-08/9.залишено без змін.

Згідно резолюції голови господарського суду Київської області Грєхова А.С. від 05.08.2010 р. справу №13/307-08/22 передано для подальшого розгляду судді Наріжному С.Ю.

09.08.2010 р. до господарського суду Київської області надійшло клопотання акціонерного банку „Київська Русь” б/н від 03.08.2010 р. про поновлення провадження у справі №13/307-08/22 у зв’язку з прийняттям 12.05.2010 р. постанови Київським міжобласним апеляційним господарським судом по справі №9/438-08/9.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.08.2010 р. справу №13/307-08/22 прийнято до провадження суддею Наріжним С.Ю., присвоєно справі № 13/307-08/22/13, провадження у справі № 13/307-08/22/13 поновлено, розгляд справи призначено на 13.09.2010 р. о 10 год. 40 хв.

Представники відповідачів в судове засідання 13.09.2010 р. не з’явились, хоча належним чином були повідомлені про місце та час розгляду справи. В зв‘язку з неявкою представників відповідачів, згідно із ст.75 ГПК України справа розглядається без участі представників відповідачів, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, додані до позовної заяви та у процесі розгляду справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, суд,-

                                                            ВСТАНОВИВ

          18 серпня 2004 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Швейна фабрика «Гаян»було укладено кредитний договір № 16443-20/4-1, за яким позивач відкрив товариству з обмеженою відповідальністю «Швейна фабрика «Гаян»відкличну кредитну лінію з лімітом 6000000,00 грн. строком з 18.08.2004 р. по 18.08.2006 р. із сплатою 23 % річних.

          В забезпечення виконання зобов‘язань за кредитним договором 21 серпня 2004 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Швейна фабрика «Гаян»було укладено договір іпотеки, зареєстрований в реєстрі за №2334, посвідчений державним нотаріусом Переяслав-Хмельницької міської державної нотаріальної контори Ткаченко О.А., за яким товариство з обмеженою відповідальністю «Швейна фабрика «Гаян»передав в іпотеку позивачу (іпотекодержатель) майно, належне товариству з обмеженою відповідальністю «Швейна фабрика «Гаян»на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності, виданого 15.12.1999 р. Переяслав-Хмельницькою міською радою та зареєстрованого в Переяслав-Хмельницькому бюро технічної інвентаризації за №320 у книзі №1, а саме: цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Б.Хмельницького, 32. Обтяження на вищевказане майно зареєстроване в Державному реєстрі іпотек 07.12.2004 р. за № 1524305.

          В зв‘язку з посвідчення договору іпотеки на цілісний майновий комплекс накладено заборону відчуження, яка зареєстрована в Державному реєстрі заборон, та зареєстровано обтяження в Державному реєстрі іпотек 07.12.2004 р. за № 1524305.

Відповідно до ч. 4 ст.6 Закону України „Про іпотеку”, в редакції від 05.06.2003 р., що діяла на момент укладання вказаного договору іпотеки цілісного майнового комплексу, у разі передачі в іпотеку будівлі (споруди) іпотека також поширюється на належну іпотекодавцю на праві власності земельну ділянку або її частину, на якій розташована відповідна будівля (споруда) і яка необхідна для використання цієї будівлі (споруди) за цільовим призначенням. Якщо ця земельна ділянка належить іншій особі і була передана іпотекодавцю в оренду (користування), після звернення стягнення на предмет іпотеки його новий власник набуває права і обов'язки іпотекодавця за правочином, яким встановлено умови оренди (користування).

Судом встановлено, на момент передачі в іпотеку цілісного майнового комплексу відповідач 1 не був власником земельної ділянки, на якій розташований цілісний майновий комплекс, а тому сторони були позбавлені можливості оформити земельну ділянку в іпотеку належним чином відповідно до вимог Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, 07 лютого 2007 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Швейна фабрика «Гаян»отримало Державний акт на право власності на земельну ділянку, на якій розташований цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Б.Хмельницького, 32 та переданий в іпотеку позивачу, та в березні 2007 року звернулось до державного нотаріуса Переяслав-Хмельницької міської державної нотаріальної контори Ткаченко О.А. за оформленням договору купівлі-продажу земельної ділянки з відповідачем 1.

06 березня 2007 р. державним нотаріусом було відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю «Швейна фабрика «Гаян»в нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Не погоджуючись з вищевказаною відмовою державного нотаріуса, 24 травня 2007 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Швейна фабрика «Гаян»звернулося до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області із скаргою на дії державного нотаріуса Переяслав-Хмельницької міської державної нотаріальної контори, які полягали у відмові вчинити нотаріальні дії по відчуженню земельної ділянки.

08 червня 2007 р. Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом Київської області було винесено постанову, якою зобов‘язано державного нотаріуса Переяслав-Хмельницької міської державної нотаріальної контори вчинити нотаріальні дії по відчуженню земельної ділянки.

На підставі вказаної постанови суду від 08 червня 2007 р. державним нотаріусом Переяслав-Хмельницької міської державної нотаріальної 01 серпня 2007 р. було оформлено договір купівлі-продажу земельної ділянки, що був укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Швейна фабрика «Гаян»та відповідачем-1.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 листопада 2009 р. Київським апеляційним адміністративним судом постанову від 08.06.2007 р. Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області було скасовано, провадження у справі припинено.

          Враховуючи, що спірний договір купівлі-продажу був оформлений на підставі постанови Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 08.06.07 р. про зобов’язання нотаріуса Переяслав-Хмельницької міської державної нотаріальної контори вчинити нотаріальні дії по відчуженню земельної ділянки, яка скасована ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2009 р. 24 грудня 2009 року рішенням господарського суду Київської області у справі № 9/438-08/9, яке набрало законної сили згідно Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.05.2010 р. на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України було визнано недійсним договір купівлі –продажу постанови земельної ділянки, розташованої за адресою: Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул.Б.Хмельницького,32, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Швейна фабрика «Гаян»та відповідачем 1.

          Відповідно до ч.2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору (ч.4 ст. 35 ГПК України).

Згідно з положеннями частини п’ятої ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

          Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов‘язані з його недійсністю.

Частиною 1 ст.236 ЦК України встановлено, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскільки право власності до відповідача 1 на земельну ділянку перейшло на підставі правочину, визнаного судом недійсним, відповідач 1 не мав правових підстав здійснювати реалізацію земельної ділянки відповідачу 2, який в свою чергу здійснив відчуження земельної ділянки відповідачу 3.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України та іншим актам цивільного законодавства. Відповідно до ч.2 ст.203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України.

За таких обставин спірні договори купівлі-продажу земельної ділянки від 24.06.2008 р. та від 13.08.2008 р. є такими, що суперечать чинному законодавству, що регулює відносини в сфері іпотеки та, зокрема, ч.ч. 1,2 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Крім того, судом було встановлено, що відповідачем 2 було здійснено реалізацію земельної ділянки за договором купівлі –продажу від 13.08.2008 р. відповідачу 3, незважаючи на наявність арешту земельної ділянки та заборони на її відчуження, накладеної відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 07.08.2008 р. в забезпечення позову у справі № 9/438-08, на виконання якої 08.08.2008 р. відділом Державної виконавчої служби Переяслав-Хмельницького МУЮ в Київській області було винесено постанову АА № 336710 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Зазначену постанову направлено Державному нотаріусу Переяслав-Хмельницького районного нотаріального округу Воробей О.М., Переяслав-Хмельницькому МБТІ, Переяслав-Хмельницькому міському управлінню земельних ресурсів, ТОВ „Швейна фабрика „Галина”, АБ „Київська Русь”

Відповідно до ст. 9 Закону України „Про іпотеку” іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При користуванні предметом іпотеки іпотекодавець повинен не припускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу).

Згідно із ст.10 Закону України „Про іпотеку”, якщо інше не встановлено законом чи іпотечним договором, іпотекодавець зобов'язаний вживати за власний кошт всі необхідні заходи для належного збереження предмета іпотеки, включаючи своєчасне проведення поточного ремонту, відновлення незначних пошкоджень, раціональну експлуатацію та захист предмета іпотеки від незаконних посягань та вимог інших осіб.

Іпотекодавець повинен своєчасно повідомляти іпотекодержателя про будь-яку загрозу знищення, пошкодження, псування чи погіршення стану предмета іпотеки, а також про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на права іпотекодержателя за іпотечним договором.

Відповідно до ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Статтею 187 ЦК України встановлено, що складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.

Згідно із ст.188 ЦК України, якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ). Правочин, вчинений щодо складної речі, поширюється на всі її складові частини, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.4 ст.5 Закону України «Про іпотеку»нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями, якщо інше не встановлено іпотечним договором.

Відповідно до ст.377 Цивільного кодексу України та ст.120 Земельного кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Норми ст.377 ЦК України та ст.120 ЗК України вказують на нерозривність права власності на будівлю з правом власності на земельну ділянку, на якій вона розташована, та на недопустимість відокремлення речей, які складають єдине ціле, внаслідок якого майно може бути пошкоджене або істотно знецінене.

Чинним законодавством чітко не врегульований перехід права власності на будівлю у випадку продажу земельної ділянки, та не визначено статус покупця такої земельної ділянки відносно будівлі, розміщеній на ній.

Статтею 8 ЦК України встановлено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Оскільки, цілісний майновий комплекс, що знаходиться на земельній ділянці, яка була продана за спірним договором купівлі-продажу, обтяжене іпотекою, і відчуження його заборонено, а також, оскільки відповідно до ст.377 ЦК України та ст.120 ЗК України, в разі реалізації нерухомого майна до особи –покупця мало б перейти і право власності на земельну ділянку, за таких обставин реалізація земельної ділянки за спірними договорами купівлі-продажу відбулась з порушенням законодавства України.

Отже, виходячи з вищевикладеного, судом було встановлено, що при укладанні договору купівлі-продажу земельної ділянки відповідач 1, відповідач 2 та відповідач 3 допустили порушення ст.377 ЦК України, ст.120 ЗК України.

          Відповідно до статті 33,34 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачі не надали суду належних доказів, які б спростовували правомірність заявлених вимог.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача про визнання недійсними оспорюваних договорів підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до ст.49 ГПК України та витрати по сплаті послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 44 ГПК України покладаються відповідачів.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 44,49, 82-85 ГПК України, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої за адресою: Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул.Б.Хмельницького,32, кадастровий номер 3211000000:01:059:0019, укладений 24.06.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Швейна фабрика „Галина” та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алкінанор3».

3.          Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої за адресою: Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул.Б.Хмельницького,32, кадастровий номер 3211000000:01:059:0019, укладений 13.08.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Алкінанор3” та Товариством з обмеженою відповідальністю «Л.Д.9».;

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Швейна фабрика „Галина” (08400, Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Б.Хмельницького,32, код ЄДРПОУ 34509068) на користь Акціонерного Банку “Київська Русь” (04071, м. Київ, вул. Хорива, 11-А, код ЄДРПОУ 24214088) 28 (двадцять вісім) грн. 33 коп. державного мита та 39 (тридцять дев’ять) грн. 33 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Алкінанор 3” (08400, Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Фабрична, 1-а; код ЄДРПОУ 35778424) на користь Акціонерного Банку “Київська Русь” (04071, м. Київ, вул. Хорива, 11-А, код ЄДРПОУ 24214088) 28 (двадцять вісім) грн. 33 коп. державного мита та 39 (тридцять дев’ять) грн. 33 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Л.Д.-9” (08400, Київська область, Переяслав-Хмельницький р-н, с. Харківці, вул. Слави 11; код ЄДРПОУ 36076996) на користь Акціонерного Банку “Київська Русь” (04071, м. Київ, вул. Хорива, 11-А, код ЄДРПОУ 24214088) 28 (двадцять вісім) грн. 33 коп. державного мита та 39 (тридцять дев’ять) грн. 33 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

                    Накази видати після набрання рішенням законної сили.

          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                     С.Ю. Наріжний

Дата виготовлення та підписання рішення 16.09.2010р.