Рішення № 12523835, 20.05.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2010 р. Справа № 10/040-10          

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді                                                             Привалова А.І.

при секретарі                                                                       Казміренко Л.В.

розглянувши справу № 10/040-10

за позовом публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК», м. Одеса в особі філії публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК»у м. Києві, м. Київ;

доприватного підприємства «ЯРОС», м. Біла Церква;

пророзірвання договору кредитної лінії та звернення стягнення на предмет іпотеки; за зустрічним позовом приватного підприємства «ЯРОС», м. Біла Церква;

допублічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК», м. Одеса в особі філії публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК»у м. Києві, м. Київ;

провизнання недійсним договору кредитної лінії та іпотечного договору за участю представників сторін:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Примак О.В., довіреність № 091009/2 від 09.10.09р.

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Федун Р.М., довіреність б/н від 12.03.10р. обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «ІМЕКСБАНК» в особі філії публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК»у м. Києві (далі за текстом –позивач за первісним позовом) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до приватного підприємства «Ярос»(далі за текстом –відповідач за первісним позовом) про розірвання Договору кредитної лінії № 73-07 від 09.07.2007р., стягнення заборгованості за кредитом, відсоткам та пені, нарахованої за прострочення погашення кредиту та сплати відсотків, всього у загальній сумі 986754 доларів США 96 центів, що в гривневому еквіваленті становить 7896506,56 грн., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідно до Іпотечного договору від 09.07.2007р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем належним чином не виконуються взяті на себе зобов’язання по поверненню кредиту та сплаті процентів в строки, передбачені Договором кредитної лінії № 73-07 від 09.07.2007р., що є істотним порушенням умов договору.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.03.2010р. порушено провадження у справі № 10/040-10 та призначено її до розгляду на 23.03.2010р.

23.03.2010р. через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла зустрічна позовна заява приватного підприємства «ЯРОС»до публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК»в особі філії публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК»у м. Києві про визнання недійсним Договору кредитної лінії № 73-07 від 09.07.2007р. та Іпотечного договору, зареєстрованого в реєстрі за № 4655 від 09.07.2007р.

Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що по-перше, отримання позичальником (позивачем за зустрічним позовом) суми кредиту в іноземній валюті є таким, що суперечить вимогам чинного законодавства України, по-друге, позивач не попередив відповідача про можливість істотного зростання вартості робіт (послуг), ніж можна було очікувати під час укладення договору, що відповідно до положень Закону України «Про захист прав споживачів»є підставою для визнання договору недійсним, по-третє, суперечливістю договору п. 9 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг», а також посиланням позивача за зустрічним позовом на ч. 2 ст. 548 Цивільного кодексу України, відповідно до якої недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення.

У судовому засіданні 23.03.2010р. присутній представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та надав документи, витребувані судом.

Представник відповідача відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою від 23.03.2010р., відповідно до ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв зустрічний позов приватного підприємства «ЯРОС»для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки обидва позови взаємно пов’язані, зокрема, предметом, вимогами, обставинами і наданими сторонами доказами та відклав розгляд справи на 13.04.2010р.

09.04.2010р. через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача за первісним позовом, в порядку ст. 22 ГПК України, надійшла заява від 06.04.2010р. про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитом, відсотками та пені, нарахованої за прострочення погашення кредиту та сплати відсотків, всього у загальній сумі 993933 доларів США 44 центів, що в гривневому еквіваленті становить 7876922,48 грн., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідно до Іпотечного договору від 09.07.2007р.

Крім того, позивачем за первісним позовом подано відзив б/н від 07.04.2010р. на зустрічну позовну заяву про визнання недійсним Договору кредитної лінії № 73-07 від 09.07.2007р. та Іпотечного договору, зареєстрованого в реєстрі № 4655 від 09.07.2007р., в якому позивач за первісним позовом заперечує проти заявлених позовних вимог в зустрічній позовній заяві, посилаючись на їх невідповідність вимогам чинного законодавства.

13.04.2010р. через канцелярію Господарського суду Київської області від приватного підприємства «ЯРОС»надійшов відзив б/н від 12.04.2010р. на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідач за первісним позовом проти заявлених позовних вимог в первісному позові заперечує, з аналогічних підстав, викладених у зустрічній позовній заяві, та просить суд відмовити у задоволенні первісного позову повністю.

Ухвалою від 13.04.2010р. господарський суд Київської області відклав розгляд справи на 22.04.2010р. з метою повного та об’єктивного дослідження матеріалів справи.

19.04.2010р. до господарського суду Київської області надійшла заява б/н від 13.04.2010р. про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач за первісним позовом просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до договору іпотеки.

Присутній у судовому засіданні 22.04.2010р. представник позивача за первісним позовом позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 22.04.2010р. не з’явився, проте його представник через канцелярію господарського суду Київської області подав клопотанням від 21.04.2010р. про відкладення розгляду справи, у зв’язку з терміновим відрядженням останнього.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.04.2010р. суд відклав розгляд справи на 20.05.2010р. з метою повного та об’єктивного дослідження матеріалів справи.

20.05.2010р. до початку судового засідання через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про витребування доказів у справі № 10/040-10 від 20.05.2010р. та заперечення б/н від 12.04.2010р. приватного підприємства «ЯРОС»на відзив відповідача по зустрічній позовній заяві.

У судовому засіданні 20.05.2010р. представник позивача позовні вимоги за первісним позовом підтримав у повному обсязі з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та заяви про уточнення позовних, проти задоволення вимог за зустрічним позовом заперечив.

Повноважний представник відповідача заперечив проти задоволення вимог за первісним позовом та підтримав позовні вимоги за зустрічним позовом.

Господарський суд Київської області зазначив, що клопотання відповідача за первісним позовом про витребування доказів у справі задоволенню не підлягає, оскільки відповідачем за первісним позовом, в порушення ч. 3 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, не зазначено конкретно, які обставини ці докази мають підтвердити. Крім того, представником позивача за первісним позовом також зазначено, що в нього відсутня індивідуальна ліцензія на здійснення видачі валютного кредиту ПП «ЯРОС», оскільки така ліцензія чинним законодавством не передбачена.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, за згодою представників сторін у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються первісний та зустрічний позови, об’єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

09.07.2007р. між АКБ «ІМЕКСБАНК», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «ІМЕКСБАНК»в особі філії публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК»у м. Києві (кредитор за договором) та приватним підприємством «Ярос»(позичальник за договором) було укладено Договір кредитної лінії № 73-07 (надалі – кредитний договір), відповідно до п. 1.1 якого кредитор зобов’язується надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання окремими частинами в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості до 760000 доларів США, зі платою 18 процентів річних та кінцевим терміном повернення заборгованості за всіма траншами 06.07.2012р. (з урахування Договору № 1 від 09.10.2008р. про внесення змін до Договору кредитної лінії № 73-07 від 09.07.2007р.).

Позивач за первісним позовом здійснює банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», на підставі Банківської ліцензії № 157, зареєстрованої Національним Банком України 29.03.1994р. за номером № 241, та операції, визначені пунктами 1-4 частини другої та частини четвертої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», зокрема, операції з валютними цінностями, на підставі Дозволу № 157-2, виданого Національним Банком України 10.12.2001р. згідно з додатком до цього дозволу.

У п. 1.1.1. кредитного договору, сторони встановили графік, відповідно до якого відповідач зобов’язаний був проводити часткове погашення кредиту.

Відповідно до п. 2.7 кредитного договору, нарахування процентів за користування траншем кредиту здійснюється щоденно за методом факт/360, виходячи з фактичної кількості днів у році, та сплачуються позичальником (відповідачем за первісним позовом) або іншими способами у валюті, в якій наданий кредит, щомісячно не пізніше п’ятого числа місяця, наступного за звітним.

Пунктом 4.2. кредитного договору передбачено, що в разі невиконання позичальником зобов’язань щодо сплати відсотків за користування кредитом та/або несплати кредиту в розмірах та на умовах, встановлених договором, протягом більше 15 днів, термін надання траншів кредиту вважається таким, що закінчився, та відповідно, позичальник зобов’язаний погасити наявну заборгованість за кредитом, сплатити проценти та штрафні санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов’язань.

В силу частини першої та сьомої статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 533 Цивільного кодексу України, грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Станом на день розгляду справи, відповідачем за первісним позовом (позичальником за договором) взяті на себе зобов'язання, що передбачені Договором кредитної лінії № 73-07, не виконані, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитом у сумі 760000,00 доларів США грн., що в гривневому еквіваленті становить 6023000,00 грн. (в тому числі прострочена: 282800 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 2241190,00 грн.) та заборгованість за відсотками в сумі 193610,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 1534359,25 грн.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України та ст. 220 Господарського кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений законом або договором.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов’язання припиняється у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов’язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності з ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

У відповідності зі статтею 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов’язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Якщо договір змінений або розірваний у зв’язку з істотним порушенням договору однієї із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Таким чином, позовні вимоги в частині розірвання Договору кредитної лінії № 73-07 від 09.07.2007р. та стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованості за кредитом у сумі 760000,00 доларів США грн., що в гривневому еквіваленті становить 6023000,00 грн. (в тому числі прострочена: 282800 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 2241190,00 грн.) та заборгованості за відсотками в сумі 193610,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 1534359,25 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того, статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно п. 4.1. кредитного договору, у випадку прострочення позичальником строків сплати процентів, а також прострочення строків повернення кредиту, позичальник сплачує кредитору пеню за кожен день прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у цей період від несвоєчасно сплаченої суми.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач, згідно уточненого розрахунку заборгованості, просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне повернення кредиту –23 721 доларів США 60 центів, що в гривневому еквіваленті становить 187993,68 грн. та за несвоєчасне повернення відсотків –16601 доларів США 84 центів, що в гривневому еквіваленті становить 131569,54 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов’язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого розмір пені за порушення грошового зобов’язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна норма також закріплена частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України.

Статтею 232 Господарського кодексу України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною 6 цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Суд перевірив розрахунок позивача щодо нарахування пені за прострочку платежу, який є арифметично правильним, та задовольняє пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 23 721 доларів США 60 центів, що в гривневому еквіваленті становить 187993,68 грн. та за несвоєчасне повернення відсотків у сумі 16601 доларів США 84 центів, що в гривневому еквіваленті становить 131569,54 грн.

Крім того, згідно статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Пунктом 1.3 Договору кредитної лінії № 73-07 від 09.07.2007р. встановлено, що в якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов’язань, щодо погашення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги кредитор укладає: договір іпотеки нежитлової адміністративної будівлі, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Біла Церква, провулок Будівельників, будинок 1, загальною площею 1398,00 кв.м., що належить позичальнику на праві власності згідно Договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 07.10.2005р., заставною вартістю 1260000,00 дол. США.

На виконання зазначеного пункту кредитного договору та з метою забезпечення виконання зобов’язання за Договором кредитної лінії № 73-07 від 09.07.2007р. між позивачем за первісним позовом (іпотекодержатель за договором) та відповідачем за первісним позовом (заставодержатель за договором) було укладено Іпотечний договір від 09.07.2007р., зареєстрований в реєстрі за № 4655.

Згідно ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до п. 1.2 іпотечного договору, предметом іпотеки є нерухоме майно –нежитлова будівля, зазначена в плані літ. «А-3», що знаходиться за адресою: Київська область, м. Біла Церква, провулок Будівельників під № 1 (першим), загальною площею 1398,00 кв.м., яка належить на праві власності іпотекодавцеві (відповідачу за первісним позовом) на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 07.10.2005 року приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Панкратьєвою Є.В. за р. № 8397, і зареєстрованого в Білоцерківському міжміському бюро технічної інвентаризації 07.10.2005 року в реєстровій книзі № 4, номер запису: 584, реєстраційний № 2389391.

Відповідно до п. 3.1.4 іпотечного договору, у випадку невиконання іпотекодавцем (відповідачем за первісним позовом) зобов’язань за цим договором та/або боржником (відповідачем за первісним позовом) за кредитним договором (Договором кредитної лінії № 73-07 від 09.07.2007р.) іпотекодержатель (позивач за первісним позовом) має право звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до розділу 5 цього договору, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи суму кредиту, сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов’язаних з реалізацією предмета іпотеки.

Крім того, у відповідності до п. 5.1 іпотечного договору, позивач за первісним позовом за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки, зокрема, на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. 6. ст. 3 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. А також, якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов іпотечного договору (ч. 3 ст.7 вказаного Закону).

Згідно ч. 1, 3, 4 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя .

Таким чином, оскільки відповідач за первісним позовом не виконав своїх зобов’язань за Договором кредитної лінії № 73-078 від 09.07.2007р. і на день розгляду справи в нього існує заборгованість за кредитом у сумі 760000,00 доларів США , що в гривневому еквіваленті становить 6023000,48 грн. (в тому числі прострочена: 282800 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 2241190,00 грн.), на яку нарахована пеня за прострочення сплати кредиту 23721,60 доларів США, що у гривневому еквіваленті складає 187993,68 грн., та заборгованість за відсотками в сумі 193610,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 1534359,25 грн., на яку нарахована пеня за прострочення сплати нарахованих відсотків в розмірі 16601,84 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 131569,54 грн., тому вимоги позивача за первісним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки є правомірними.

Враховуючи вищевикладені обставини, позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимог зустрічного позову, то вони задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до статті 192 Цивільного кодексу України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», кошти –це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Згідно зі статтею 345 Господарського кодексу України, кредитні операції банків полягають у розміщенні від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.

Статті 47 та 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Нормативно-правовими актами Національного банку України встановлені вимоги щодо оцінки ризиків за операціями в іноземній валюті, зокрема, Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001р. № 368, передбачена вимога покриття капіталом валютного кредитного ризику; Положенням про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000р. № 279, встановлено підвищені коефіцієнти резервування за кредитними операціями в іноземній валюті.

При цьому, з урахуванням особливостей діяльності банківських установ в умовах фінансової кризи, Національний банк України постановою Правління Національного банку України від 01.12.2008р. № 406 «Про затвердження Змін до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків»посилив вимоги щодо формування банками спеціальних резервів за кредитами, наданими позичальникам в іноземній валюті.

З вищевикладеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Відповідач за зустрічним позовом здійснює банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», на підставі Банківської ліцензії № 157, зареєстрованої Національним Банком України 29.03.1994р. за номером № 241, та операції, визначені пунктами 1-4 частини другої та частини четвертої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», зокрема, операції з валютними цінностями, на підставі Дозволу № 157-2, виданого Національним Банком України 10.12.2001р. згідно з додатком до цього дозволу.

Щодо вимог підпункту "в" пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то станом на сьогоднішній день, законодавцем не визначено межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті, а отже, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

Також, позивач за зустрічним позовом обґрунтовує позовні вимоги, введенням його в оману при укладенні Договору кредитної лінії № 73-07, зокрема неповідомленням позивачем про те, що вартість послуг по наданню кредиту може істотно зрости, ніж можна було б очікувати під час укладення договору.

Обов’язок доказування та подання доказів, відповідно до ст. 33 Господарського процесуального України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Доведення обставин, у даному випадку, покладається законом на позивача.

До матеріалів справи не додано належних доказів на підтвердження того, що відповідач за зустрічним позовом ввів в оману позивача за зустрічним позовом.

Крім того, саме позивач за зустрічним позовом звернувся до банку з проханням надати кредит у доларах США, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, клопотанням про отримання кредиту, рішенням засновника позивача за зустрічним позовом та техніко-економічним обґрунтуванням кредитної пропозиції.

Також суд дійшов висновку, що Договір кредитної лінії № 73-07 не містить умов, які визначаються Законом України «Про захист прав споживачів»несправедливими, з огляду на що можна стверджувати про відсутність підстав для визнання Договору кредитної лінії № 73-07 недійсним.

Твердження позивача за зустрічним позовом про суперечливість договору кредитної лінії № 73-07 від 09.07.2007 р. вимогам п. 9 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»до уваги судом не приймається з огляду на наступні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частина 2 статті 638 Цивільного кодексу України встановлює, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Отже, істотними умовами кредитного договору як господарського договору, відповідно до закону, є умови про предмет, ціну та строк його дії.

З огляду на зазначене, посилання позивача за зустрічним позовом, як на підставу для визнання недійсним Договору кредитної лінії № 73-07 на те, що всупереч вимогам п. 9 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»договір не містить умов або правил про відповідальність публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК»: ні за невиконання, ні за неналежне виконання останнім умов договору, господарський суд вважає необґрунтованим, оскільки зазначена умова не є істотною.

З огляду на викладене вище, не підлягає задоволенню також вимога позивача про визнання недійсним Іпотечного договору, зареєстрованого в реєстрі за № 4655 від 09.07.2007р., на підставі ч. 2 ст. 548 Цивільного кодексу України, відповідно до якої недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, оскільки судом не встановлено підстав для визнання недійсним основного зобов’язання –Договору кредитної лінії № 73-07 від 09.07.2007р.

Інші позовні вимоги за зустрічним позовом також не підлягають задоволенню, оскільки безпосередньо пов’язані та випливають з вимоги про визнання недійсним Договору кредитної лінії № 73-07 від 09.07.2007р., яка судом не задовольняється.

Таким чином, позовні вимоги за зустрічним позовом не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються за первісним позовом на відповідача, за зустрічним позовом на позивача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Розірвати Договір кредитної лінії № 73-07 від 09.07.2007р., укладений між АКБ «ІМЕКСБАНК», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «ІМЕКСБАНК»в особі філії публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК»у м. Києві та приватним підприємством «Ярос».

3. Звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до договору іпотеки, укладеного публічним акціонерним товариством «ІМЕКСБАНК», в особі філії публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК»у м. Києві з приватним підприємством «Ярос», а саме: нежитлову будівлю, зазначену в плані «А-3», що знаходиться за адресою: м. Біла Церква, провулок Будівельників під № 1 (першим), загальною площею 1398,00 кв.м., яка належить на праві власності приватному підприємству «Ярос»на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 07.10.2005 року приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Панкратьєвою Є.В. за р. № 8397, і зареєстрованого в Білоцерківському міжміському бюро технічної інвентаризації 07.10.2005 року в реєстровій книзі № 4 за № 584, реєстраційний № 2389391, для задоволення вимог публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК»та проведення погашення заборгованості приватного підприємства «ЯРОС»по договору кредитної лінії № 73-07 від 09.07.2007 року в загальному розмірі 993933 доларів США 44 центів, що в гривневому еквіваленті становить 7876922 грн. 48 коп., а саме: розмір заборгованості по кредиту у сумі 760000,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 6023000,00 грн. (в тому числі прострочена: 282800 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 2241190,00 грн.); пеня за прострочення сплати кредиту 23721 доларів США 60 центів, що у гривневому еквіваленті складає 187993 грн. 68 коп.; сума нарахованих відсотків за користування кредитом з 01.11.2008 року по 05.04.2010 року - 193610,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 1534359 грн. 25 коп.; пеня за прострочення сплати нарахованих відсотків в розмірі 16601 доларів США 84 центів, що в гривневому еквіваленті складає 131569 грн. 54 коп.

Видати наказ.

4. Стягнути з приватного підприємства «ЯРОС»(09117, Київська область, м. Біла Церква, провулок Будівельників, буд. 1-Б, код ЄДРПОУ 32268849) на користь публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК», в особі філії публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК»у м. Києві (01133, м. Київ, вул. Л. Первомайського, 4, код ЄДРПОУ 21705124) 25500 грн. –витрат по сплаті державного мита та 236 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

5. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяА.І. Привалов Дата складення та підписання рішення в повному обсязі –22.06.2010 р.