Рішення № 12523769, 22.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/49822.11.10

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Родоніт»

До відповідача          Товариства з обмеженою відповідальністю «Томаш»

Про          стягнення 5216,14 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники сторін:

Від позивача          Лісовенко Т.В., представник за довіреністю № 12/04/10 від 20.04.2010 р.,                     

Від відповідача           не з’явився

22.11.2010 р. у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

До Господарського суд міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Родоніт»до товариства з обмеженою відповідальністю «Томаш»про стягнення 5216,14 грн. за договором № Л-90 від 06.09.2006 р., а саме: 2764,54 грн. боргу, 1277,01 грн. пені, 1000,76 грн. інфляційних, 173,83 грн. трьох процентів річних.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за поставлений товар.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2010 р. було порушено провадження у справі № 46/498 та призначено розгляд останньої на 22.11.2010 р..

Відповідач у судове засідання, призначене на 22.11.2010 р., не з’явився, відзив на позов, письмових заперечень по суті спору та клопотань про відкладення розгляду справи не подав. Про день та час проведення судових засідань сторона була повідомлена належним чином. Враховуючи вищенаведене та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

06.09.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Родоніт»(продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Томаш»(покупцем) було укладено договір № Л-90 (далі - Договір).

Відповідно до п 1.1 Договору продавець продає, а покупець купує, приймає та сплачує товари згідно зі специфікаціями (накладними), на умовах отримання товарів зі складу продавця у м. Києві (або доставки до складу покупця).

Згідно з п. 1.2 Договору ціни на товари вказуються у специфікаціях (накладних), які є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 2.3 Договору сторонами погоджено, що передача товару здійснюється під час підписання накладної про отримання товару довіреною особою покупця. Приймання-здача товару за кількістю та якістю здійснюється згідно з Інструкцією прийомки товару народного споживання № П6, № П7, за участю представників продавця та покупця безпосередньо при передачі товару на складі продавця або покупця. Після підписання накладної про приймання-здачу товару обома сторонами претензії щодо кількості та якості товару виключаються.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов Договору поставив товар, що підтверджується видатковими накладними № Рнл-004502 від 19.09.2007 р. та № Рнл-004503 від 19.09.2007 р. Вказані накладні містять підписи та відтиски круглої печатки відповідача. Відповідач залишив за собою заборгованість в сумі 2764,54 грн.

          Відповідач за поставлений товар не розрахувався.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.1 Договору поставка товару здійснюється на умовах попередньої оплати або відстрочення платежу. Конкретний термін відстрочки платежу за товар зазначається в пункті 3.2 цього Договору, або в накладних. Датою отримання товару вважається дата фактичної передачі товару продавцем покупцю та підписання накладної представником покупця, уповноваженим на це відповідною довіреністю. Якщо на накладній не зазначена дата фактичної передачі товару, датою видачі товару визначається дата виписки накладної. Датою сплати за товар визнається дата фактичного надходження коштів на рахунок продавця.

Пунктом 3.2 Договору визначено, що покупець здійснює оплату за товар шляхом перерахування грошей на рахунок продавця протягом 30 (тридцяти) банківських днів з моменту отримання кожної партії товару до повного взаєморозрахунку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів погашення заборгованості відповідачем суду не подано.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 2764,54 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 5.1 Договору за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує продавцю пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Враховуючи те, що умовами Договору встановлено відстрочку платежу у 30-ть банківських днів, період прострочення, за який підлягає стягненню пеня, складає з 01.11.2007 року по 01.04.2008 року (у урахуванням положень ст. 232 Господарського кодексу України).

Таким чином, пеня підлягає стягненню у розмірі 313,21 грн. У стягненні 963,80 грн. пені судом відмолено, оскільки позивачем здійснено розрахунок з часу прострочення за період, що перевищує шість місяців.

Заяву про застосування строків позовної давності для вимоги про стягнення пені відповідачем не подано.

Крім того, боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов’язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, що передбачено ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, інфляційна складова боргу становить 1000,76 грн., а три проценти річних складають 173,83 грн.

Суд приймає розрахунок інфляційних та трьох процентів річних, наданий позивачем, як вірний.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Докази, подані позивачем, відповідачем належним чином не спростовані.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу, інфляційних та трьох процентів річних. Вимоги про стягнення пені є обґрунтованими в частині стягнення 313,21 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Томаш»(01024, м. Київ, вул. Богомольця, 7/14, ідентифікаційний код 19123900) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Родоніт»(02660, м. Київ, вул. Степана Сагайдака, б. 101-А, ідентифікаційний код 34425622) 2764 (дві тисячі сімсот шістдесят чотири) грн. 54 коп. основного боргу, 313 (триста тринадцять) грн. 21 коп. пені, 1000 (одну тисячу) грн. 76 коп. інфляційних, 173 (сто сімдесят три) грн. 83 коп. трьох процентів річних, 83 (вісімдесят три) грн. 15 коп. державного мита та 192 (сто дев’яносто дві) грн. 39 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяЛ.В. Омельченко Повне рішення складено: 29.11.10