Рішення № 12523580, 17.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 33/297-34/34517.11.10 За позовомДержавного авіапідприємства «Львівські авіалінії» доАкціонерного банку «Експрес-банк» третя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –Державна авіаційна адміністрація провизнання недійсним іпотечного договору СуддяСташків Р.Б.

Представники від позивача –Стоян В.В. (довіреність № 6 від 26.04.2010); від відповідача:Калантай М.А. (довіреність № юр-223 від 05.07.2010);

Мацко Т.В. (довіреність № юр-225 від 05.07.2010);

від третьої особи –Кушпіль Д.С. (довіреність № 1.29-0015 від 11.01.2010);

від прокуратури –Лиховид О.С. (посвідчення № 210 від 24.06.2010). СУТЬ СПОРУ:

У травні 2009 року Державне авіапідприємство «Львівські авіалінії»(далі –позивач або ДП «Львівські авіалінії») звернулася до Господарського суду м. Києва з позовом до Акціонерного банку «Експрес-банк»(правопопередник Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Експрес-банк»; далі –відповідач або Банк) про визнання недійсним іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Попови Г.І. 14.07.2004, зареєстрованого в реєстрі за № 1172, укладеного 14.07.2004 між ДП «Львівські авіалінії»та Банком (далі –Іпотечний договір) на підставі статей 203, 215, 257, 575 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України).

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що:

- 14.07.2004 року між позивачем та Банком було укладено Іпотечний договір, відповідно до якого забезпечувались зобов’язання позивача (іпотекодавця) перед Банком (іпотекодержателем), що випливають із кредитного договору № КДВ-97/2004 від 20.05.2004, укладеного між відповідачем та позивачем, (далі –Кредитний договір);

- відповідно до пункту 1.3 Іпотечного договору предметом іпотеки, що є забезпеченням викладених у кредитному договорі зобов’язань іпотекодавця перед іпотекодержателем, є: літак пасажирський ЯК-42, серійний № 4520422202039, 1982 року виготовлення, державний і реєстраційних знак UR-42317 (реєстраційне посвідчення, видане Державною авіаційною адміністрацією України 06.07.1999 року) та літак пасажирський ЯК-42Д, серійний № 4520422116588, 1991 року виготовлення, державний і реєстраційних знак UR-42403 (реєстраційне посвідчення, видане Державною авіаційною адміністрацією України 18.04.2000 року);

- на думку позивача вказаний Іпотечний договір було укладено з порушенням норм чинного законодавства України, а його положення не відповідають нормам закону, оскільки ДП «Львівські авіалінії»на момент укладення оспорюваного договору майно, яке є предметом договору іпотеки, належало позивачеві на праві господарського відання і позивач був обмежений законом щодо розпорядження окремих видів майна;

- на передачу в іпотеку майна, яке є предметом Іпотечного договору, уповноважений на це орган управління цього державного майна згоди не надав;

- крім того, законодавством України заборонена передача в іпотеку об’єктів права державної власністю, що не підлягають приватизації. На момент укладення Іпотечного договору і по даний час ДП «Львівські авіалінії»належало і належить до об’єктів які не підлягають приватизації згідно Закону України «Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації».

Враховуючи зазначене позивач вважає, що він не мав права укладати Іпотечний договір, а тому останній повинен бути визнаний судом недійсним.

Банк позов не визнав, свої заперечення мотивував тим, що:

- позов поданий із пропуском строку позовної давності, і відповідач просить застосувати ці строки;

- на момент укладання Іпотечного договору стаття 75 Господарського кодексу України (далі –ГК України) діяла у редакції, яка не передбачала отримання погодження Фонду державного майна України, а тому посилання позивача на дану норму є неправомірним;

- Державний департамент авіаційного транспорту України, який передавав позивачу у повне господарське відання літаки, що є предметом іпотеки за Іпотечним договором, дозволив передавати їх у заставу для одержання кредитів, про що свідчить довідка № 1.15-1324 від 25.07.1995, на яку йдеться посилання і в самому тексті Іпотечного договору;

- виконання Іпотечного договору було прийнято як з боку позивача, так і з боку відповідача.

Ухвалою від 16.06.2009 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Державну авіаційну адміністрацію.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 08.09.2009 у позові відмовлено у зв’язку із пропуском строку позовної давності.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2010 рішення місцевого господарського суду скасовано, позов задоволено. Іпотечний договір визнано недійсним. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що сплив строку позовної давності не унеможливлює розгляд справи по суті. Судом встановлені обставини та підстави для застосування норм статей 203, 215, 575 ЦК України та статей 6, 14 Закону України «Про іпотеку».

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2010, відповідач звернувся до Вищого господарського суду з касаційною скаргою.

Постановою Вищого господарського суду від 17.05.2010 рішення Господарського суду м. Києва від 08.09.2009 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2010 у справі №33/297 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва в іншому складі суду.

Вказана постанова суду касаційної інстанції мотивована неповним з’ясуванням судами попередніх інстанцій усіх обставин справи, які необхідно встановити для правильного вирішення спору по суті, зокрема:

- судами не витребовувались реєстраційні посвідчення на заставлене майно або іншим чином досліджувались приналежність цього майна до майна позивача та його знаходження в державній власності;

- не встановлено органу, погодження якого є необхідним для укладення спірного договору.

Відповідно до резолюції Голови Господарського суду м. Києва матеріали даної справи передані на новий розгляд судді Сташківу Р.Б.

Ухвалою суду від 18.06.2010 справу прийнято до провадження, присвоєно №33/297-34/345 та призначено до розгляду на 12.07.2010.

Ухвалою суду від 12.07.2010 розгляд справи відкладено на 08.09.2010.

У судовому засіданні 08.09.2010 суд ухвалив про направлення судового запиту до Кабінету Міністрів України та повідомив, що про дату та час наступного судового засідання сторін буде повідомлено додатково після одержання відповіді на судовий запит.

15.10.2010 через канцелярію суду надійшла відповідь на судовий запит.

Ухвалою від 18.10.2010 розгляд справи було призначено на 03.11.2010.

У судовому засіданні призначеному на 03.11.2010 оголошувалась перерва до 17.11.2010.

При новому розгляді справи позивачем підтримані позовні вимоги, а у наданих суду письмових поясненнях зазначено, що:

- на момент укладання оспорюваного Іпотечного договору, майно яке було предметом цього договору, належало позивачу на праві повного господарського відання і відповідно до пункту 6.1.3 Статуту позивача, який діяв на час укладання угоди, останній повинен був отримати дозвіл/погодження від уповноваженого органу –розпорядника майна щодо передачі в іпотеку вказаного майна;

- крім того, позивач належить до об’єктів, які не підлягають приватизації, а передача таких об’єктів у іпотеку відповідно до частини 2 статті 14 Закону України «Про іпотеку»забороняється;

- згідно з пунктом 3.3 роз’яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними»(з наступними змінами та доповненнями) недійсні угоди, як правило, не породжують прав та обов’язків, тому до вимог про визнання недійсними таких угод строки позовної давності не застосовуються;

- суд може поновити строк позовної давності за наявності підстав.

Третя особа у наданих суду письмових поясненнях позов підтримала з цих же підстав.

Представник прокуратури також підтримав позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечив враховуючи наступне:

- позовна заява подана з пропуском строку позовної давності, про застосування якого відповідач заявив суду. Це є підставою для відмови у позові, беручи до уваги положення статті 267 ЦК України;

- у статті 75 ГК України, у редакції чинній станом на момент укладення Іпотечного договору, не передбачено отримання погодження Фонду державного майна України у спірному випадку;

- на момент укладення Іпотечного договору позивача було засновано на державній формі власності та підпорядковано Державній адміністрації авіаційного транспорту України Міністерства транспорту України, останній же передавав позивачу у повне господарське відання літаки, що є предметом іпотеки за Іпотечним договором та дозволив передавати їх у заставу для одержання кредитів, про що свідчить довідка № 1.15-1324 від 25.07.1995;

- крім того, Банком надані копії листів від Державної авіаційної адміністрації та Міністерства транспорту та зв'язку України, які надходили на адресу Банку протягом 2007-2008 років, та зі змісту яких вбачається, що Державна авіаційна адміністрація Мінтрансзв'язку України та Міністерство транспорту та зв'язку України знали про укладений Іпотечний договір, не заперечували його існування, не піддавали сумніву його законність та чинність, не висували жодних претензій на адресу Банку щодо правомірності або неправомірності укладання Іпотечного договору, а тому зазначений договір не може бути визнаний недійсним.

- також відповідач зазначив, що навіть якщо припустити, що Іпотечний договір було укладено позивачем з перевищенням повноважень без отримання всіх відповідних погоджень, то в подальшому зазначений Іпотечний договір було схвалено як Державною авіаційною адміністрацією, так і Міністерством транспорту та зв'язку України, який здійснює державне управління в галузі транспорту;

- виконання Іпотечного договору було прийнято як з боку Банку, так і з боку позивача, позаяк кредитні кошти були отримані позивачем, і на даний момент існує судове рішення про їх стягнення з позивача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи та прокуратури, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14.07.2004 року між ДП «Львівські авіалінії»(позивач) та Акціонерним банком «Експрес-банк»в особі керуючого Львівською філією Акціонерного банку «Експрес-банк»Джуса Р.М. було укладено іпотечний договір, який посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Попович Г.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 1172.

Згідно з пунктом 1.1 Іпотечного договору іпотекою за цим договором забезпечуються всі вимоги іпотекодержателя, що випливають із кредитного договору № КДВ-97/2004 від 20.05.2004 року, укладеного між іпотекодержателем (відповідачем) та іпотекодавцем (позивачем), надалі –кредитний договір, відповідно до якого іпотекодержатель, при виконанні іпотекодавцем певних його умов, надає іпотекодавцю кредит у сумі 1000000,00 USD (один мільйон доларів США 00 центів) зі сплатою відсоткової ставки в розмірі 12,0 відсотків річних, на визначених кредитним договором умовах, а також сплати штрафу та пені, у випадках та розмірах, передбачених кредитним договором та дійсним договором з урахуванням змін та доповнень, якщо такі будуть прийняті, строком остаточного погашення 19 травня 2005 року.

Відповідно до пункту 1.3 Іпотечного договору предметом іпотеки, що є забезпеченням викладених у кредитному договорі зобов’язань іпотекодавця перед іпотекодержателем, є:

-          літак пасажирський ЯК-42, серійний № 4520422202039, 1982 року виготовлення, державний і реєстраційних знак UR-42317 (реєстраційне посвідчення, видане Державною авіаційною адміністрацією України 06.07.1999);

-          літак пасажирський ЯК-42Д, серійний № 4520422116588, 1991 року виготовлення, державний і реєстраційних знак UR-42403 (реєстраційне посвідчення, видане Державною авіаційною адміністрацією України 18.04.2000).

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 203 ЦК України умовами дійсності правочину є наступні фактори: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Виходячи з зазначеної норми Узагальненнями Верховного Суду України від 24.11.2008 «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними»встановлено, що недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Проаналізувавши, зазначені положення, вбачається, що сторони при укладені іпотечного договору допустили дефекти (незаконність) змісту правочину та дефекти його суб'єктного складу.

Так, виходячи з буквального тлумачення норм статей 4 та 203 ЦК України, зміст правочину має відповідати: ЦК України; іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України; актам Президента України у випадках, встановлених Конституцією; постановам Кабінету Міністрів України; актам органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим, що видаються у випадках і в межах, встановлених Конституцією та законом.

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що предметом іпотеки може бути нерухоме майно, що є об'єктом права державної чи комунальної власності і закріплене за відповідним державним чи комунальним підприємством, установою, організацією на праві господарського відання. Передача в іпотеку цього майна здійснюється після отримання у встановленому законом порядку згоди органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, до сфери господарського відання якого належить відповідне державне чи комунальне підприємство, установа або організація.

Судом встановлено, що відповідно до пункту 1.4 Іпотечного договору, зазначені в цьому договорі літаки знаходяться на балансі державного авіапідприємства «Львівські авіалінії», що підтверджено листом від 12.07.2004, а Державний департамент авіаційного транспорту України (Укравіатранс) який передав ці літаки Львівському авіапідприємству у повне господарське відання, дозволив передавати їх в заставу для одержання кредитів, що підтверджено довідкою № 1.15-1324 від 25.07.1995.

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Враховуючи дату укладення оспорюваного іпотечного договору, судом має бути застосовано законодавство, що діяло станом на 14.07.2004.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності»від 15.12.1992 № 8-92 (втратив чинність у зв’язку з прийняттям Закону України від 21 вересня 2006 року № 185-V), здійснення функцій щодо управління майном, що є у загальнодержавній власності, крім майнових комплексів підприємств, установ, організацій, управління якими здійснюють відповідні служби Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України згідно з законодавчими актами України, покладено на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади.

Відповідно до підпункту 9 пункту 4 Положення про Міністерство транспорту України, затвердженого Указом Президента України від 11 травня 2000 року № 678/2000 (втратив чинність згідно з Указом Президента України від 27 серпня 2004 року № 1009/2004), Мінтранс України відповідно до покладених на нього завданьздійснює відповідно до законодавства України функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери управління Міністерства.

Статутом Державного авіапідприємства «Львівські Авіалінії», затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 19 лютого 2003 року № 119, передбачено, що Державне авіапідприємство «Львівські авіалінії»засноване на державній власності і підпорядковане Міністерству транспорту України, яке є органом управління майном.

З огляду на викладене, до моменту передачі Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії»до сфери управління Державіаслужби відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про передачу підприємств, установ та організацій до сфери управління Державіаслужби»від 24 грудня 2004 року № 967-р, функцію управління зазначеним підприємством здійснювало Міністерство транспорту України.

Таким чином, станом на дату укладання іпотечного договору органом управління майном, що було передано у повне господарське відання ДП «Львівські авіалінії»було Міністерство транспорту України.

Проте, відповідно до частини 2 статті 14 Закону України «Про іпотеку»забороняється передача в іпотеку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації. Відповідно до Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації»Авіаційне державне підприємство «Львівські авіалінії»(код ЄДРПОУ 1130644)віднесено до об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.

Судом встановлено, що оспорюваний Іпотечний договір було укладено без врахування вищезазначених вимог, які діяли на час укладання та виконання Іпотечного договору, що є свідченням факту порушення вимог законодавства України, а саме статті 14 Закону України «Про іпотеку», і є підставою для визнання іпотечного договору недійсним.

Встановлені судом факти також свідчать, що ДП «Львівські авіалінії»не є власником державного майна, як вказано в пункті 1.4 Іпотечного договору.

Реєстраційні посвідчення повітряного судна № РП 1338/1 від 18.04.2000 та № РП 1341/1 від 06.07.1999 не можуть використовуватись для підтвердження статусу власника ДП «Львівські авіалінії»щодо предмета іпотеки, з огляду на те, що відповідно до пунктів 6, 7 зазначених реєстраційних посвідчень, вони не є свідченням права власності на повітряне судно. Так само, не може свідчити про наявність прав власника на повітряні судна, документи, зазначені у пункті 1.3 статті 1 Іпотечного договору, на підставі яких позивач підтвердив, що він є власником предмета іпотеки, який відповідно до чинного законодавства України має право його відчужувати (абз. 1 пункту 1.4. Іпотечного договору).

Так, відповідно до пункту 7 Роз'яснень Пленуму Вищого арбітражного суду України від 02.04.94 № 02-5/225 баланс не визначає підстав знаходження майна у володінні (власності) підприємства, а одним з основних критеріїв визначення законного володільця державного майна є передача його підприємству у володіння (повне господарське відання) безпосередньо уповноваженим органом (органом управління майном). Щодо державного майна органами управління виступають міністерства, інші органи державної виконавчої влади, комунального - місцеві ради, місцеві державні адміністрації, їх органи.

Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.

Пунктом 4.2. Статуту ДП «Львівські Авіалінії», затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 19 лютого 2003 року № 119, передбачено, що майно ДП «Львівські авіалінії»є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання.

Таким чином, враховуючи, допущені порушення вимог законодавства України при укладені Іпотечного договору, оспорюваний Іпотечний договір має бути визнаний недійсним.

Посилання Банку на наступне схвалення Іпотечного договору суд не бере до уваги, оскільки із доданих до матеріалів справи копії вище вказаних листів від Державної авіаційної адміністрації та Міністерства транспорту та зв'язку України, на які посилається Банк обґрунтовуючи дану позицію, не вбачається факт схвалення оспорюваного Іпотечного договору. З даних листів лише вбачається факт наявності заборгованості у позивача перед Банком за Кредитним договором і обізнаність у 2008 році Міністерства транспорту та зв'язку України про те, що однин із літаків, що є предметом іпотеки за Іпотечним договором, перебуває у заставі. При цьому, у цих листах не йдеться посилання на Іпотечний договір, тим більше про його схвалення.

Відповідно до статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 257 ЦК України передбачає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Оскільки Іпотечний договір був укладений 14.07.2004, з огляду на зазначені положення строк позовної давності, в межах якого позивач міг звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права чи інтересу закінчився 14.07.2007.

Як вбачається з вхідної дати, позовна заява надійшла до суду 16.04.2009, тобто після закінчення трирічного строку.

Відповідно до частин 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Проте, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частина 5 статті 267 ЦК України).

Згідно постанови про арешт коштів боржника від 14 січня 2009 року, на виконанні у підрозділі примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області перебувають виконавчі документи про стягнення з ДП «Львівські авіалінії»коштів на загальну суму 17302308,22 грн.

Згідно постанов від 05.04.2007, 18.04.2007, 04.05.2007, 22.06.2007, 02.10.2007, 14.02.2008, 14.11.2008 про арешт коштів боржника на кошти ДП «Львівські авіалінії»починаючи з квітня 2007 року накладалися арешти.

З огляду на встановлені факти, суд приймає до уваги те, що в межах строку позовної давності ДП «Львівські авіалінії»не мало змоги зняти кошти з рахунку і оплатити державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Враховуючи допущені порушення щодо розпорядження державним майном та наявні поважні причини пропуску позовної давності, суд вбачає за необхідне позов ДП «Львівські авіалінії»задовольнити в повному обсязі.

Як убачається з витягу із Статуту Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Експрес-банк», зареєстрованого в новій редакції 01.06.2010 державним реєстратором Солом’янської районної у місті Києві державної адміністрації, номер запису 10731050017002921, Публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Експрес-банк»є єдиним правонаступником Акціонерного банку «Експрес-банк», створеного у формі відкритого акціонерного товариства. Рішення про приведення діяльності Банку у відповідність до вимог чинного законодавства України, зокрема Закону України «Про акціонерні товариства»та зміну найменування з відкритого акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство прийняте загальними зборами акціонерів Банку 21 квітня 2010 року (пункт 1.2).

Відповідно до статті 25 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) у разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

Враховуючи зазначене суд здійснює заміну Акціонерного банку «Експрес-банк»на його правонаступника –Публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Експрес-банк».

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при задоволені позову повністю покладаються на відповідача (стаття 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Здійснити заміну Акціонерного банку «Експрес-банк» на його правонаступника –Публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Експрес-банк».

Позов задовольнити.

          Визнати недійсним іпотечний договір від 14 липня 2004 року, укладений між Державним авіапідприємством «Львівські авіалінії» та Акціонерним банком «Експрес-Банк», посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Попович Г.І., зареєстрованого в реєстрі за № 1172.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Експрес-банк» (м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 25, ідентифікаційний код 20053145) на користь Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії»(м. Львів, аеропорт ЦА, ідентифікаційний код 01130644) державне мито в сумі 85 (вісімдесят п’ять) грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

СуддяСташків Р.Б. Повний текст рішення підписано 26.11.2010