Рішення № 12523500, 19.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1/30819.11.10 За позовом                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Вольф»

До                               Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім

                              «Союз - Прес»

Про                              стягнення 33000,00 грн.          

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивача                    ЗаворотнюкМ.С., довіреність № б/н від 25.12.2009

від відповідача          не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вольф»(далі –позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Союз - Прес»про стягнення з останнього 33000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не сплачено вартість наданих йому послуг позивачем.

Ухвалою суду від 08.09.2010р. порушено провадження у справі № 1/308 та призначено розгляд на 15.10.2010 р.

15.10.2010р. представники сторін у судове засідання не з’явились, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконали, про причини своєї відсутності суд не повідомили. Процесуальні документи, скеровані на адресу відповідача повернулись до суду.

Суд відклав розгляд справи на 19.11.2010, у зв’язку з відсутністю представників сторін.

10.11.2010 представник позивача подав до канцелярії суду клоптання про розподіл судових витрат позивача.

19.11.2010 представник позивача у судовому засіданні підтримав свої вимоги у повному обсязі, надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Відповідач свого представника у судове засідання не направив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини своєї відсутності суд не повідомив.

Згідно довідки ЄДРПОУ відповідача, місце реєстрації останнього не змінювалось.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення з огляду на наступне.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Ухвали суду надсилалась за адресою, що зазначена в позовній заяві та є юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, станом на 09.11.2010р., а саме : 01103, м.Київ, вул. Кіквідзе 13.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році”зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній”і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки позивачем надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем було досягнуто усної домовленості про виготовлення поліграфічної продукції (далі –продукції), згідно якої позивач як виконавець зобов’язався виготовити поліграфічну продукцію, а замовник зобов’язався прийняти та оплатити проудкцію згідно домовленості.

На виконання умов домовленості позивач виготовив продукцію та передав відпоаідачу, згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000233 від 15.06.2010 на загальну суму 33000,00 грн.

В порушення умов домовленості, відповідач за отриману продукцію не розрахувався.

Станом на день подачі позову до суду борг відповідача перед позивачем складає 33000,00 грн.

Позивач в позовній заяві просив суд стягнути з відповідача 33000,00 грн. боргу та судові витрати, у тому числі витрати пов’язані з наданням адвокатських послуг у розмірі 1650,00 грн.

Позивач обгрунтовує свої вимоги тим, що станом на день подання позову відповідач не виконав взятих на себе зобов’язань, кошти за отриману продукцію не повернув.

Відповідно до п.1 ст.181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконань замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договору.

Відповідно ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов’язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно п.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вина відповідача в порушенні зобов’язань по поставці товару доведена матеріалами справи.

Позивач також просить стягнути з відповідача сплачені державне мито в сумі 330,00 грн. та судово-інформаційні послуги у сумі 236,00 грн.

На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обгрунтованість вимог позивача, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, у тому числі послуги адвоката, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 173, 181, 193, ГК України, ст.ст.11, 525, 526, 530, 612, 629 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 49, 75, 81-1, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Союз–Прес»(01103, м.Київ, вул. Кіквідзе 13, код ЄДРПОУ 33546203) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вольф»(04073, м.Київ, вул. Сирецька 28/2, код ЄДРПОУ 23395449) 33 000 (тридцять три тисячи) грн. –основного боргу, 330 (триста тридцять) грн. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1650 (одну тисячу шістсот п’ятдесят) грн. –адвокатських послуг.

Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.І.Мельник

Дата складання повного тексту рішення 26.11.2010