Рішення № 12523497, 19.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1/36319.11.10

За позовом                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія

                              «Екопродукт»

До                              Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Торіт»

про                              стягнення 162550, 53 грн.          

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивача                    Винничук В.Я., довіреність № 127 від 01.10.2010р.

від відповідача          не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Екопродукт»(далі –позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Торіт»про стягнення з останнього 162550, 53грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконуються умови договору № 1 від 02.01.2009р.

Ухвалою суду від 28.10.2010 р. порушено провадження у справі № 1/363 та призначено розгляд на 19.11.2010 р.

18.11.2010 відповідач надіслав до канцелярії суду заяву про визнання позову у повному обсязі.

19.10.2010р. представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, надав свої пояснення по суті спору, та документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився.

Суд повідомив позивача про надходження заяви про визнання позову.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки позивачем надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем було укладено договір № 1 від 02.01.2009р. (далі –договір), згідно якого позивач зобов’язався поставити та передати у власність відповідача продукцію, а відповідач зобов’язався прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах договору (п.п.1.1, 8.2).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товару на загальну суму 173957,74 грн., про що свідчать накладні № 14338 від 23.04.2010, № 14482 від 07.05.2010, № 14556 від 14.05.2010, № 14627 від 21.05.2010, № 14635 від 21.05.2010, № 14764 від 03.06.2010, № 14883 від 17.06.2010, № 15155 від 15.07.2010, № 15289 від 02.08.2010, № 15557 від 27.08.2010 та довіреності № 485 від 06.04.2010, № 523 від 11.05.2010, № 545 від 07.06.2010, № 566 від 15.07.2010, № 577 від 02.08.2010, долучені до матеріалів справи.

Згідно п.8.2 договору відповідач зобов’язався провести оплату за поставлений товар на протязі 60 календарних днів.

Проте відповідач в порушення умов договору за отриманий товар розрахувався частково у розмірі 11654,18 грн.

Станом на день подачі позову до суду борг відповідача перед позивачем складає 162303,56 грн.

Позивач в позовній заяві просив суд стягнути з відповідача 162550,53 грн. боргу, а саме: 162303,56 грн. –основного боргу, 246,97 грн. –пені та судові витрати.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629, 712 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; замовник зобов’язується прийняти та оплатити надані послуги; одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Пунктом 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

          Згідно п.3 наведеного закону Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором поставки.

Відповідно до п.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Позивач також просить стягнути з відповідача сплачені державне мито в сумі 1625,50 грн. та судово-інформаційні послуги у сумі 236,00 грн.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вина відповідача в порушенні зобов’язань за договором поставки доведена матеріалами справи, та визнана відповідачем, про що свідчить заява № б/н від 18.11.2010.

На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обгрунтованість вимог позивача, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 629, 712 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 49, 75, 81-1, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Торіт»(04080, м. Київ, вул. Фрунзе 60, код ЄДРПОУ 33347910) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Екопродукт»(76019, м. Івано-Франківська, вул. Торгова 1, код ЗКПО 30474971) 162303 (сто шістдесят дві тисячі триста три) грн. 56 коп. –основного боргу, 246 (двісті сорок шість) грн. 97 коп. –пені, 1625 (одну тисячу шістсот двадцять п’ять) грн. 50 коп. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                       В.І. Мельник

(Дата складання повного тексту рішення 26.11.2010)