Рішення № 12523427, 26.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/22826.11.10 За розглядом заяви ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Сила Закону»у справі

за позовомВідкритого акціонерного товариства «Завод «КІНАП»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аллонж»

про визнання недійсними договорів

суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від заявника:ОСОБА_3 (довіреність від 12.02.2010р.);

від позивача: не зявились;

від відповідача: Решко С.С. (довіреність від 15.07.2010р.).

26.11.2010р. в судовому засіданні, у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (надалі заявник) звернувся до суду з заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Сила Закону»від 22.05.2008р. у справі № 3/2008 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Завод «КІНАП»(надалі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аллонж» (відповідач) про визнання недійсними договорів купівлі-продажу.

Заявлені вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення третейського суду було прийнято з грубим порушенням норм господарського процесуального права та Закону України «Про третейські суди», і таким рішенням істотно порушуються права заявника.

Так, зокрема, заявник відзначає, що на час ухвалення оскаржуваного рішення третейського суду від 22.05.2008р. у провадженні Київського апеляційного господарського суду знаходилась справа № 38/353 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації та ТОВ «Аллонж»про визнання недійсними рішень і скасування державної реєстрації статутів та визнання права власності на частку в статутному капіталі ТОВ «Аллонж»за ОСОБА_1

З наведеного, а також зважаючи на скасування постанови Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 31.05.2007р., якою ОСОБА_1 було протиправно позбавлено його частки у статутному капіталі ТОВ «Аллонж», що складала на момент прийняття вказаної постанови від 31.05.2007р. 100 %, а також порушено його права, як єдиного учасника ТОВ «Аллонж», заявник стверджує про обізнаність товариств сторін спору у третейській справі, щодо прав та обовязків ОСОБА_1 у відношенні майна товариства, єдиним учасником якого він був та саме з цього приводу існували інші судові спори за його участю.

Рішення у справі прийняте третейським судом 22.05.2008р., за твердженням заявника має бути скасованим з підстав передбачених п. 1, 5 ч. 3 ст. 51 Закону України «Про третейські суди».

Відповідач у третейській справі, ТОВ «Аллонж»надав заперечення щодо поданої заяви та відзначив про відсутність підстав для скасування прийнятого третейським судом рішення, враховуючи наступні обставини:

- заявник ОСОБА_1 не є стороною у справі, що розглядалась третейським судом, участі у ній він не приймав, а третейським судом розглядалась справа між двома юридичними особами, субєктами правовідносин є виключно сторони спірних договорів купівлі-продажу юридичні особи;

- оскаржуваним рішенням третейського суду права та обовязки заявника не порушувались, інтереси не зачіпались, оскільки заявник не має і ніколи не мав майнових прав, щодо приміщень, які були предметом оскаржуваних у суді договорів купівлі-продажу;

- про передачу справи на розгляд третейського суду заявник був обізнаний, однак жодного разу не звертався з заявами про ознайомлення з матеріалами третейської справи або ж за отриманням копії судового рішення, що свідчить про неналежне та недобросовісне користування заявником своїми процесуальними правами та про пропуск ним встановленого законом тримісячного строку для оскарження рішення третейського суду без поважних причин і про відсутність права на оскарження рішення третейського суду;

- Узагальнення ВСУ, на які посилається заявник, не містить жодних заборон щодо розгляду третейськими судами справ про визнання договорів купівлі-продажу, підвідомчість справ третейським судам визначена ст. 5, 6 Закону України «Про третейські суди»і оскаржуване рішення третейського суду повністю відповідає встановленим законом вимогам, а на підставі ст. 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Закону України «Про господарський суд», кодексів, інших законодавчих актів, міжнародних договорів, і Узагальнення ВСУ не відноситься до категорії нормативно-правових актів, що носять характер загальнообовязкових.

Позивач у третейській справі, на користь якого винесено рішення що оскаржується, відзиву не надав, згідно з заявою отриманою судом 06.09.2010р. зазначено, що ВАТ «Завод «Кінап»вважає заяву ОСОБА_1 безпідставною та заперечує проти її задоволення, просить рішення залишити без змін, а справу слухати без присутності представника.

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі матеріали, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Сила Закону»від 22.05.2008р. у справі 3/2008 за розглядом справи за позовом Відкритого акціонерного товариства «Завод «Кінап»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аллонж»про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, задоволено повністю.

Згідно з вказаним рішенням, визнано недійсними з моменту укладання:

- договір купівлі-продажу нежилих приміщень, загальна площа відчужуваних приміщень 403,8 кв. м., що становить 8/1000 частин (від майнового комплексу площею 48432,9 кв. м.), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1), укладений 31.03.2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Завод КІНАП»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аллонж»;

- договір купівлі-продажу нежилих приміщень, загальна площа відчужуваних приміщень 5 474,9 кв. м., що становить 113/1000 частин (від майнового комплексу площею 48432,9 кв. м.), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1), укладений 21.07.2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Завод КІНАП»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аллонж»;

- договір купівлі-продажу нежилих приміщень, загальна площа відчужуваних приміщень 2 791,6 кв. м., що становить 58/1000 частин (від майнового комплексу площею 48432,9 кв. м.), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1), укладений 21.07.2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Завод КІНАП»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аллонж»;

- договір купівлі-продажу нежилих приміщень, загальна площа відчужуваних приміщень становить 197,00 кв. м., що становить 4/100 частин (від майнового комплексу площею 48432,9 кв. м.), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1), укладений 24.10.2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Завод КІНАП»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аллонж».

Зазначеним рішенням також, визнано за ВАТ «Завод КІНАП»право власності на обєкти нерухомого майна нежитлові приміщення:

- нежилі приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1: загальна площа відчужуваних приміщень становить 403,8 кв. м, що становить 8/1000 частин (від майнового комплексу пл. 48432,9 кв. м.);

- нежилі приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1: загальна площа приміщень становить 5474,9 кв. м., що становить 113/1000 частин (від майнового комплексу площею 48432,9 кв. м.);

- нежилі приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1: загальна площа відчужуваних приміщень 2791,6 кв. м., що становить 58/1000 частин (від майнового комплексу площею 48432,9 кв. м.);

- нежилі приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1: загальна площа відчужуваних приміщень становить 197,00 кв. м., що становить 4/100 частин (від майнового комплексу площею 48432,9 кв. м.).

Заявник, згідно з поданою заявою про оскарження прийнятого третейським судом рішення, стверджує, що він є особою, яка не брала участь у справі, однак третейським судом були вирішені питання щодо його прав та обовязків, зокрема у відношенні ТОВ «Аллонж», а про рішення третейського суду від 22.05.2008р. заявнику стало відомо у квітні 2010р. під час проведення слідчих дій СВ ТВМ-4 Шевченківського РУГУ МВС України в м. Києві під час розслідування кримінальної справи № 60-3574, порушеної за фактом шахрайського заволодіння коштами ОСОБА_1 в особливо великих розмірах, вчинення складу злочину передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Зазначені доводи підтверджені наданими до матеріалів справи документами, що відповідно є підставою для розгляду заяви у встановленому порядку.

Так, приміщення, які були предметом купівлі-продажу за угодами, що визнані недійсними оскаржуваним рішенням третейського суду, належали ТОВ «Аллонж», і на час прийняття рішення третейським судом, у провадженні судів знаходились справи з приводу належності корпоративних прав на товариство, а відтак при встановлених судами обставинах, під час розгляду спору за участю ТОВ «Аллонж»необхідним є встановлення повноважень осіб, які його представляють (відносини представництва), в тому числі, вирішення питання щодо власності товариства впливає на права та обовязки його власника у відношенні товариства за наявності корпоративних спорів. В даному випадку, суд враховує що закон «Про господарські товариства»ст. 10, не передбачає права учасника господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва, однак зазначене з врахуванням встановлення повноважень представництва, стосується саме звернення до суду учасника з відповідними вимогами на захист прав товариства, а не залучення його до участі у справі, що розглядається у відношенні товариства.

При цьому, суд приймає до уваги також, те що ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.12.2008р. скасовано постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 31.05.2007р., якою ОСОБА_1 було позбавлено його частки у статутному капіталі ТОВ «Аллонж», що складала на момент прийняття вказаної постанови від 31.05.2007р. 100 %, що відповідно свідчить про порушення його прав, як єдиного учасника ТОВ «Аллонж»на час вирішення справи третейським судом. Підставою для скасування прийнятого судового рішення стали обставини, які недосліджувались під час розгляду справи, зокрема щодо придбання 13.03.2007р. ОСОБА_1 у ОСОБА_6 корпоративних прав на ТОВ «Аллонж»на підставі договору № 13/03/07 та незалучення заявника до розгляду вказаного спору.

Станом на час прийняття даного рішення, суду не надано доказів які б свідчили про нечинність зазначеної ухвали Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.12.2008р., що залишена без змін Львівським апеляційним адміністративним судом ухвалою від 06.07.2009р..

Окрім того, знаходження у провадженні судів справ за участю як заявника, так і ТОВ «Аллонж»(23/184, 38/353 та інші) підтверджує обізнаність останнього, як сторони спору у третейській справі, щодо прав та обовязків ОСОБА_1 у відношенні майна товариства, наявності спору з цього приводу.

Доводи заявника щодо того, що про прийняття оскаржуваного рішення третейського суду заявнику стало відомо у квітні 2010р. під час проведення слідчих дій по кримінальній справі № 60-3574, яка порушена за фактом шахрайського заволодіння коштами ОСОБА_1 в особливо великих розмірах, вчинення складу злочину передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, перед судом не спростовані, а відтак відсутні підстави вважати пропущеним встановлений тримісячний строк на оскарження рішення третейського суду.

Твердження представника ТОВ «Аллонж»щодо наявної можливості заявника дізнатись про судове рішення прийняте третейським судом, не є підставою вважати що ОСОБА_1 було відомо про його прийняття, оскільки представлені до справи процесуальні документи, в тому числі постанова ВГСУ від 09.12.2008р. якою касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу суду у справі 23/193-39/167, залишено без задоволення, підтверджують лише обізнаність останнього про винесення такої ухвали судом 22.04.2008р. про припинення провадження у справі у звязку з передачею спору на вирішення третейського суду.

ОСОБА_1 не був залучений до участі у справі при вирішенні третейським судом спору між ТОВ «Аллонж»та ВАТ «Завод КІНАП», а тому не наділений правом на ознайомлення з матеріалами третейської справи (ст. 39 Закону України «Про третейські суди»).

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону України «Про третейські суди»рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав:

1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом;

4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16 - 19 цього Закону;

5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Відповідно до п. 1.6 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 04-5/639 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами Закону України «Про третейські суди»господарським судам необхідно мати на увазі, що наведений у частині третій статті 51 Закону перелік підстав, з яких може бути оскаржене та скасоване рішення третейського суду, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Поряд з цим, відповідно до п. 1.6 Рекомендацій у заяві про скасування рішення третейського суду має бути зазначено, зокрема відомості про наявність передбачених Законом підстав скасування рішення третейського суду.

Частиною 5 п. 1.14 Рекомендацій передбачено, що господарський суд розглядає питання про скасування рішення третейського суду лише з підстав, викладених у заяві.

Враховуючи, заявлені підстави з яких, на думку заявника має бути скасованим рішення третейського суду у оскаржуваній частині, судом встановлено наступне.

Справа № 3/2008 у якій прийнято рішення 22.05.2008р., розглянута Постійно діючим третейським судом при асоціації «Сила Закону»на підставі третейської угоди від 07.04.2008р., що укладена між ВАТ «Завод «Кінап» та ТОВ «Аллонж».

Зазначена третейська угода знаходиться в матеріалах третейської справи, та згідно з п. 1 угоди, сторони Угоди, будучи сторонами у справі № 23/193-39/167 «про визнання недійсними договорів купівлі-продажу», що знаходиться на розгляді у Господарському суді м. Києва, суддя Власов Ю.Л. і призначена до розгляду на 15.04.2008р., діючи свідомо та з належним обсягом цивільної дієздатності домовились передати зазначений спір про визнання недійсними договорів купівлі-продажу на вирішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Сила Закону» у відповідності з його регламентом.

Підставою для скасування рішення третейського суду від 22.05.2008р. заявник також називає ту обставину, що справа за позовом ВАТ «Завод «Кінап»про визнання договорів купівлі-продажу недійсними не підвідомча третейському суду відповідно до закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В силу вимог ст. 1, 12, 15 Господарського процесуального кодексу України справи про визнання недійсними договорів підвідомчі саме господарським судам України, що також кореспондується з положеннями ст. 215 ЦК України. Згідно п. 3 Рекомендацій Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»№04-5/120 від 27.06.2007 господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за умови відсутності у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Статтею 215 ЦК України не передбачено, що правочин може бути визнано недійсним Міжнародним комерційним арбітражним судом або третейським судом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що спір, який вирішений третейським судом у справі 3/2008 підвідомчий господарським судам, і тому прийняте у справі судове рішення підлягає скасуванню з підстав передбачених п. 1 ч. 3 ст. 51 Закону України «Про третейські суди», оскільки справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.

При цьому, з приводу наданих заперечень представником ТОВ «Аллонж», суд вважає за необхідне відзначити, що при прийнятті рішення керується виключно нормами чинного законодавства, а позиція викладена щодо цього в Узагальненнях Верховного Суду України «Практика застосування судами Закону України «Про третейські суди»від 11.02.2009р., на які посилається ОСОБА_1 у заяві про скасування рішення третейського суду, свідчить про правильність зазначеного висновку суду.

В силу п. п. 1, 5 ч. 3 ст. 51 Закону України «Про третейські суди»рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване з таких підстав: справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Враховуючи наявність вищевказаних підстав, рішення третейського суду від 22.05.2008р. у справі № 3/2008 не може залишатися в силі та підлягає скасуванню. Інші доводи заявника, з приводу невирішення третейським судом питання щодо застосування положень двосторонньої реституції, незвернення з заявою про видачу виконавчого листа на виконання зазначеного рішення суду, не повязуються законом з підставами для скасування рішення третейського суду, а при розгляді заяви про скасування рішення третейського суду, господарський суд не надає оцінки правильності застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

2. Скасувати рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Сила Закону»від 22.05.2008р. № 3/2008, що розглядалась за позовом ВАТ «Завод «Кінап»(ідент. код 14311850) до ТОВ «Аллонж»(ідент. код 32486856).

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 29.11.2010