Рішення № 12523425, 26.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 16/587-22/43026.11.10 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Рокитнянський спецкар’єр» до Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління»Відкритого

акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги

України»

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

                                                                                           суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: Семиріч Д.В. (довіреність № 18/01-01 від 18.01.2010р.);

Самойленко О.В. (довіреність № 01/01-10 від 01.01.2010р.);

від відповідача: Майданік В.В. (довіреність № 103д від 01.11.2010р.);

В судовому засіданні 26.11.2010р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Справа судом першої інстанції розглядається вдруге.

          Відкрите акціонерне товариство «Рокитнянський спецкар’єр»(надалі ВАТ «Рокитнянський спецкар’єр», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(надалі ДП «Київське обласне дорожнє управління», відповідач) 351016, 90 грн. втрат від інфляції, 77994, 03 грн. 3% річних, 602267, 83 грн. пені.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.11.2009р. заявлені у справі вимоги задоволено частково, вирішено стягнути з відповідача на користь позивача три відсотки річних в сумі 77994, 03 грн., інфляційні втрати у розмірі 351016, 90 грн., державне мито у розмірі 4290 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Постановою Вищого господарського суду України від 27.07.2010р. вказане рішення суду та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2010р. скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та судових витрат, та в цій частині справу направлено на новий розгляд.

Таким чином, предметом даного судового розгляду у справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 602267, 83 грн. за прострочення виконання зобов’язань по договору № 11/03 від 15.03.2006р., спір про стягнення заборгованості за яким вже вирішено в судовому порядку в межах справи 6/499.

Після скасування прийнятих у справі рішень, згідно з Постановою Вищого господарського суду України від 27.07.2010р. заявлені позовні вимоги підтримані, з урахуванням наданих на вимоги суду розрахунків пені, позивач просив стягнути з відповідача 229094, 32 грн. пені.

Зазначена заява судом розцінюється як уточнення позовних вимог в частині розміру пені у зв’язку з чим зменшенню підлягає сума заборгованості заявлена до стягнення за поданим позовом, що відповідає позиції Вищого господарського суду України викладеній у п. 5 Інформаційного листа від 14.08.2007р. № 01-8/675.           

Відповідачем письмових заперечень не надано, підприємство про розгляд справи повідомлялось належним чином, представник був присутнім в судовому засіданні 26.11.2010р..

Заслухавши доводи сторін, дослідивши наявні докази у справі, здійснивши необхідні дії на виконання вказівок, що містяться в постанові Вищого господарського суду України у справі, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно укладеного між сторонами договору поставки №11/03 від 15.03.2006р. у відповідача перед позивачем виник борг в сумі 4255279, 95 грн., спір про стягнення якого разом із нарахованими сумами пені, інфляційних збитків та 3% річних вирішено судом в межах справи 6/499 (рішення суду від 12.02.2009р.).

Присуджені до стягнення за рішенням суду суми, станом на час звернення позивача з позовом до суду, погашеними не були, рішення суду не виконано а ні у добровільному, а ні у примусовому порядку, у зв’язку з чим позивач за допущене прострочення в періоді з 21.01.2009р. (дата у відношенні якої здійснено розрахунок пені при вирішенні справи 6/499) нарахував пеню, стягнення якої і є предметом даного спору.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконання проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття провадження по його примусовому виконанню, у зв’язку з чим, враховуючи порушення відповідачем взятих на себе зобов’язань, несплати у встановлений договором №11/03 від 15.03.2006р. строк грошових коштів за поставлений товар, суд визнає вимоги про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 229094, 32 грн. такими що підлягають задоволенню, з врахуванням також наступного.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 5.5 укладеного сторонами договору поставки №11/03 від 15.03.2006 року передбачено, що в разі порушення відповідачем строків оплати продукції, позивач має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% вартості продукції, щодо якої мало місце прострочення строків оплати за кожний день такого прострочення.

Перелік накладних, за якими допущено прострочення в оплаті по сумі 4 255279, 95 грн. надано на вимоги суду, і такий підтверджує, що борг, на який нарахована пеня, виник внаслідок несплати вартості товару, поставка якого була здійснена протягом 18.06.2008р. -31.10.2008р.. У відношенні поставки за кожною накладною визначено також дату в яку настає строк сплати згідно з умовами договору, та суму по якій рахується заборгованість.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обов’язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

Вказана позиція викладена також в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008р. «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» у п. 49 якого зазначено, що положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців, якщо інший строк не передбачений законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

На виконання вказівок вміщених у постанові Вищого господарського суду України у даній справі судом зобовязано позивача надати суду відповідні письмові обґрунтування, а також здійснити розрахунок пені, з урахуванням обмежень встановлених ч. 6 ст. 232 ГК України, у відношенні суми заборгованості за кожною накладною при визначенні строку оплати (п. 3.7 договору) за період прострочення не більше 6 місяців та з урахуванням часткових оплат, що зменшують суму боргу у відношенні якої здійснюється нарахування.

Згідно представленого розрахунку, що відповідає наведеним вимогам, сума пені за прострочення в оплаті за товар поставлений згідно договору поставки №11/03 від 15.03.2006р. в сумі 4255279, 95 грн. складає 512984, 52 грн., а тому при врахуванні вирішення питання про стягнення пені в сумі 283890, 20 грн. в межах справи 6/499, з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 229094, 32 грн..

Враховуючи приписи ст. 49 ГПК України, та заявлені позивачем вимоги згідно з поданою позовною заявою, за якою здійснено сплату державного мита в сумі 10312, 79 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, останні підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог за результатами розгляду їх судом у даній справі, тобто в загальному розмірі 6645, 73 грн..

Оскільки, при прийнятті рішення у справі 24.11.2009р. присуджено до стягнення з відповідача 4526 грн. судових витрат, про що видано наказ, з відповідача підлягає стягненню також інша частина судових витрат, а саме в розмірі 2119, 73 грн..

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Задовольнити позов в частині заявлених Відкритим акціонерним товариством «Рокитнянський спецкар’єр»вимог про стягнення з Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»пені в сумі 229094, 32 грн..

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(03151, м. Київ, вул. Народного ополчення 11-А, р/р 26003301003245 в АКБ «Трансбанк», МФО 300089, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 33096517) на користь Відкритого акціонерного товариства «Рокитнянський спецкар’єр»(09600, Київська обл., смт Рокитне, вул. Білоцерківська 1, п/р 260022095 в ВАТ «Кредитпромбанк»в м. Києві, МФО 300863, ідент. код 05408680) 229094, 32 грн. (двісті двадцять дев’ять тисяч дев’яносто чотири гривні 32 копійки) пені, 2119, 73 грн. (дві тисячі сто дев’ятнадцять гривень 73 копійки) судових витрат.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 29.11.2010