Рішення № 12523234, 26.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/49126.11.10

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Неолайн медіа"

до 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Євроінформ"

          2) товариства з обмеженою відповідальністю "Мответ Україна"

про стягнення 4 463 743,92 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

Від позивача           Каліновський С.В. (директор)

Тарасенко В.Л. (дов. від 04.10.2010)

Від відповідача - 1 не з’явився

Від відповідача - 2 не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла у зв"язку з неналежним виконанням умов договору надання послуг № 0107-09 від 01.07.2009 у розмірі 3 463 743, 92 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.09.2010 порушено провадження у справі №50/491 та призначено до розгляду на 06.10.2010.

Представники відповідача-1 в судове засідання 06.10.2010 не з’явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача-2 у судове засідання також не з"явився, всіх витребуваних доказів суду не подав, але через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату. Суд дане клопотання задовольнив.

В судове засідання прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

01.10.2010 через канцелярію суду від представника товариства з обмеженою відповідальністю "Вес Медіа" надійшло клопотання про залучення до участі у справі №50/491 третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - товариства з обмеженою відповідальністю "Вес Медіа". Дане клопотання обгрунтоване тим, що товариство з обмеженою відповідальністю "Вес Медіа" має матеріальні правовідносити з Відповідачами по даній справі, а тому рішення суду може вплинути на права та обов"язки товариства з обмеженою відповідальністю "Вес Медіа". Суд відклав розгляд даного клопотання.

Розгляд справи було відкладено на 01.11.2010.

01.11.2010 представники відповідачів у судове засідання не з"явилися, всіх витребуваних доказів суду не надали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

У судове засідання 01.11.2010 з"явилися представники позивача і дали пояснення по справі.

Представник позивача подав клопотання про витребування від ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем.", ПрАТ "МТС Україна" та ВАТ "Укртелеком" додаткових доказів. Суд задовольнив дане клопотання, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 17.11.2010.

17.11.2010 представник відповідача-2 у судове засідання повторно не з"явився, всіх витребуваних доказів суду не надав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У судове засідання 17.11.2010 з"явилися представники позивача та відповідача-1 і дали пояснення по справі.

Судом встановлено, що від ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем.", ПрАТ "МТС Україна" та ВАТ "Укртелеком" надійшли витребувані судом докази.

В судовому засіданні було оголошено перерву на 26.11.2010 для подання додаткових доказів по справі.

У судове засідання 26.11.2010 з"явилися представники позивача, надали пояснення по справі та подали додаткові докази.

Судом встановлено, що 24.11.2010 через канцелярію суду від позивача надійшли уточнення до позовної заяви, відповідно до яких просить: розірвати договір № 0107-09 від 01.07.2009 про надання послуг, стягнути з відповідача-1 6442781,11 грн. та судові витрати, а з відповідача-2 просить стягнути 5000,00 грн. Суд прийняв до уваги дані уточнення.

Представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі у відповідності до уточнень, що надійшли до суду 24.11.2010.

Представник відповідача-1 в судове засідання 26.11.2010 о 09:00 не з’явився, однак в цей же час, а саме в 09:00-09:01(підтверджується відміткою канцелярії господарського суду м. Києва), через канцелярію суду подав письмові пояснення по суті спору, відзив на позовну заяву, клопотання про витребування доказів та клопотання про зупинення провадження по справі. На думку суду такі дії відповідача-1 свідчать про навмисне затягування ним судового процесу, оскільки його представник перебуваючи в приміщенні господарського суду м. Києва, не з’явився в призначене судове засідання, про що відповідач-1 був повідомлений належним чином.

Щодо клопотання відповідача-1 про витребування від позивача додаткових доказів, то суд зазначає, що зазначені відповідачем-1 докази не матимуть для справи жодного значення, оскільки суд вважає, що для винесення обґрунтованого та об’єктивного рішення по даній справі в матеріалах справи достатньо доказів.

Щодо клопотання відповідача-1 про зупинення провадження по справі до розгляду справи № 39/258, тобто до вирішення питання про дійсність договору № 0107-09 від 01.07.2009, то суд зазначає, що провадження по справі № 39/258 порушене 10.11.2010, тобто станом на день звернення ТОВ "Неолайн медіа" з даним позовом до суду спору щодо недійсності вказаного договору не існувало, тобто відповідач-1 не заперечував його дійсності. Після ж звернення ТОВ "Неолайн медіа" із позовом про стягнення з ТОВ "Євроінформ" заборгованості –останній, на думку суду, для затягування розгляду справи № 50/491 звернувся до суду із позовом про визнання недійсним договору № 0107-09 від 01.07.2009. Вказане порушує права та законні інтереси позивача.

Суд наголошує, що Господарським процесуальним кодексом встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Судом вже продовжувався строк розгляду даного спору на 15 днів, останній термін розгляду даної справи вже сплив і тому жодної процесуальної та законної підстави для подальшого відкладення розгляду даної справи не існує.

Представник відповідача-2 у судове засідання втретє не з"явився, всіх витребуваних доказів суду не надав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідачі клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у них поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомили, що дає підстави визначити причини їх неявки до суду неповажними.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідачів за наявними у справі доказами та матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2009 між товариством з обмеженою відповідальністю «Неолайн Медіа»(далі –позивач, виконавець за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Євроінформ»(далі - відповідач 1, замовник за договором) було укладено Договір №0107-09 про надання послуг (далі - договір).

Відповідно до п. 2.1. договору TOB «Євроінформ»замовляє та оплачує послуги TOB «Неолайн Медіа», пов'язані з популяризацією Послуги 703 на території України та по інформаційному наповненню Послуг 703 (надання інформації).

Відповідно до п. 3.1.5. договору TOB «Євроінформ»повинен «проводити розрахунки із позивачем за надані послуги згідно ст. 4 договору».

Відповідно до п. 4.2. договору «Замовник надає виконавцю до 20-го числа місяця, наступного за Звітним періодом, підписаний Акт наданих виконавцем послуг з популяризації Послуг 703, інформаційному наповненню послуг 703, за обсягом послуг 703, що містить інформацію про кількість тарифікованих хвилин та винагороду виконавця за звітний період по кожній послузі 703».

Звітним періодом відповідно до п. 1.1. договору є проміжок часу з першого по останнє число місяця, протягом якого надавались телекомунікаційні послуги 703.

Відповідно до п. 4.3. договору «даний Акт повинен бути підписаний виконавцем та повернутий замовнику протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати його отримання».

Згідно з п. 3.2.13. договору «Виконавець зобов'язаний підписувати Акти наданих послуг, що надаються замовником, в терміни визначені цьому договорі або надавати мотивовану відмову від підписання».

Відповідно до пункту 4.6. договору «оплата за надані послуги перераховуються на підставі рахунку та підписаного Акту наданих послуг через 55 днів після звітного періоду».

З наданої суду операторами телекомунікаційних послуг інформації вбачається, що у лютому 2010 року позивачем відповідачу-1 було надано послуг у кількості 100516 тарифікованих хвилин на загальну суму 905523,72 грн.(розрахунок в матеріалах справи).

Виплата даної суми повинна була бути проведена відповідачем-1 не пізніше 24.04.2010 (через 55 днів після закінчення звітного періоду за послуги, надані у лютому 2010 року відповідно до пункту 4.6. договору).

Як свідчать матеріали справи 29.03.2010 товариством з обмеженою відповідальністю «Неолайн Медіа»товариству з обмеженою відповідальністю «Євроінформ»було направлено Рахунок-фактуру № СФ-022 від 25.03.2010.

Однак, в порушення умов договору та вимог законодавства відповідач-1 не оплатив позивачу надані послуги.

06.07.2010 на ім'я TOB «Євроінформ»позивачем було направлено Претензію № 05/07-10 від 05.07.2010 з вимогою сплати заборгованості протягом трьох робочих днів з моменту отримання претензії. Однак, дана вимога була проігнорована відповідачем-1 та станом на 09.08.2010 сума в розмірі 905523,72 грн. сплачена позивачу не була.

З наданої суду операторами телекомунікаційних послуг інформації вбачається, що у березні 2010 року позивачем відповідачу-1 було фактично надано послуги у кількості 7 471 тарифікованих хвилин на загальну суму 68 103,03грн.(розрахунок в матеріалах справи).

Виплата даної суми повинна була бути проведена відповідачем-1 не пізніше 25.05.2010 (через 55 днів після закінчення звітного періоду за послуги, надані у березні 2010 року відповідно до пункту 4.6. Договору).

Як свідчать матеріали справи 12.04.2010 товариством з обмеженою відповідальністю «Неолайн Медіа»товариству з обмеженою відповідальністю «Євроінформ»було направлено Рахунок-фактуру № СФ-030 від 31.03.2010.

З наданої суду операторами телекомунікаційних послуг інформації вбачається, що у квітні 2010 року позивачем відповідачу-1 було фактично надано послуги у кількості 1 975 тарифікованих хвилин на загальну суму 17387,46 грн. (розрахунок в матеріалах справи).

Виплата даної суми повинна була бути проведена відповідачем-1 не пізніше 23.06.2010 (через 55 днів після закінчення звітного періоду за послуги, надані у квітні 2010 року відповідно до пункту 4.6. Договору).

Як свідчать матеріали справи товариством з обмеженою відповідальністю «Неолайн Медіа»товариству з обмеженою відповідальністю «Євроінформ»було направлено Рахунок-фактуру № СФ-041 від 30.04.2010.

Однак в порушення умов договору та чинного в Україні законодавства, станом на день розгляду справи товариством з обмеженою відповідальністю «Євроінформ»не було оплачено позивачу за надані останнім послуги.

Таким чином судом встановлено факт наявності порушень відповідачем-1 взятих на себе господарських зобов’язань. Враховуючи положення договору про надання послуг № 0107-09 від 01.07.2009, норми діючого законодавства й встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про належне виконання позивачем зобов’язань, що виникли за договором про надання послуг та про їх порушення з боку відповідача-1 в частині своєчасної та повної оплати отриманих послуг: у розмірі 905 532,72 грн., що були надані у лютому 2010 року, у розмірі 68103,03 грн., що були надані у березні 2010 року та у розмірі 17 387,46 грн., що були надані у квітні 2010 року.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати всій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, факт несплати відповідачем-1 позивачу винагороди за отримані послуги належним чином доведений, а також доведений обов’язок відповідача-1 оплатити позивачу винагороду за отримані послуги, що дає суду підстави задовольнити позов позивача в частині стягнення з відповідача-1основного боргу.

Судом встановлено, що 10.06.2010 між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Мответ Україна" (далі відповідач-2) було укладено договір поруки, відповідно до якого відповідач-2 зобов'язується відповідати перед позивачем за виконання зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю «Євроінформ», оскільки саме в результаті рекомендацій, наданих відповідачем-2 було укладено договір між позивачем та відповідачем-1.

Відповідно до п. 4.1. договору поруки «Поручитель (TOB «Мответ Україна») відповідає перед кредитором (TOB «Неолайн медіа») за виконання зобов'язання боржником, згідно Основного Договору(№0107-09 від 01.07.2009) у сумі, що дорівнює 5 000,00 грн. (п'ять тисяч гривень 00 коп.). Відшкодування Кредитору збитків та сплата неустойки покладається виключно на боржника(ТОВ «Євроінформ»).

Отже, у зв’язку з наведеним з відповідача-2 на користь позивача підлягає стягненню 5000,00 грн., а з відповідача-1 на користь позивача підлягає стягненню інша частина суми в розмірі в розмірі 986014,21 грн.

Дії відповідача-1 є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем-1 своїх зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача-1 пеню в сумі 5410937,50 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Стаття 627 ЦК України вказує, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 5.2. договору сторони погодили, що за порушення строків проведення розрахунків замовником, які передбачені в ст. 4 цього договору, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 3% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Отже, згідно з розрахунком позивача, який судом визнано обґрунтованим, підлягає стягненню з відповідача-1 на користь позивача пеня в сумі 5410937,50 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційні збитки та 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунку позивача, три відсотки річних становлять 29730,40 грн., однак суд не вважає даний розрахунок таким, що здійснений відповідно до чинного в України законодавства, у зв’язку з чим судом самостійно здійснено розрахунок трьох відсотків річних:

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

905523.7224.04.2010 - 24.05.2010313 %2307.22 Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

973626.7525.05.2010 - 22.06.2010293 %2320.70 Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

991014.2123.06.2010 - 17.11.20101483 %12055.08

Таким чином, загальна сума процентів за договором складає 2307,22 грн. + 2320,70 грн. + 12055,08 грн. = 16683,00 грн.

Згідно розрахунку позивача, його інфляційні збитки становлять 11099,00 грн., суд не може виходити за межі позовних вимог позивача, а тому приймає дану суму як заявлений позивачем розмір його інфляційних втрат який підлягає стягненню з відповідача-1.

Таким чином з відповідача-1 на користь позивача підлягає стягненню сума інфляційних втрат в розмірі 11099,00 грн.

Крім зазначеного позивач просить розірвати укладений з відповідачем-1 договір №0107-09 від 01.07.2009, оскільки виконавець регулярно порушує умови даного договору, а отже позивач не має наміру продовжувати будь-які відносини з Відповідачем-1.

У відповідності до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Згідно із ч.5 ст. 653 ЦК України якщо договір розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих розірванням договору.

В даному випадку позивач в дійсності позбавився того на що розраховував при укладенні договору, а саме на отримання прибутку у вигляді сплати відповідачем-1 обумовлених договором послуг.

Таким чином суд вважає правомірною вимогу позивача про розірвання договору №0107-09 від 01.07.2009 та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір №0107-09 від 01.07.2009, що укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Неолайн медіа"(код ЄДРПОУ 36058322) та товариством з обмеженою відповідальністю "Євроінформ"(код ЄДРПОУ 30004486).

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Євроінформ"(код ЄДРПОУ 30004486, вул. Маршала Маліновського, 6, м. Дніпропетровськ, 49098) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Неолайн медіа"(код ЄДРПОУ 36058322, вул. Оранжерейна, 3, літ. Ж, м. Київ, 04112) основний борг в розмірі 991 014(дев’ятсот дев’яносто одна тисяча чотирнадцять) грн. 21 коп., пеню в розмірі 5410937(п’ять мільйонів чотириста десять тисяч дев’ятсот тридцять сім) грн. 50 коп., три відсотки річних в розмірі 16683(шістнадцять тисяч шістсот вісімдесят три) грн. 00 коп., інфляційні збитки в розмірі 11099(одинадцять тисяч дев’яносто дев’ять) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 25 500(двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Мответ Україна"(код ЄДРПОУ 33443148, вул. Лариси Руденко, 6а, м. Київ, 02140) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Неолайн медіа"(код ЄДРПОУ 36058322, вул. Оранжерейна, 3, літ. Ж, м. Київ, 04112) основний борг в розмірі 5000(п’ять тисяч) грн. 00 коп.

5. В іншій частині позову відмовити.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

7. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

8. Копію рішення розіслати сторонам.

          Суддя                                                                       Головатюк Л.Д.

Дата підписання рішення 26.11.2010