Рішення № 12523215, 15.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 35/53215.11.10 За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі філіалу «Теплові розподільчі мережі Київенерго»

до Дарницького районного управління головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві

про стягнення 906,38 грн.

Суддя М.Є. Літвінова

Представники сторін:

від позивача: Ткач І.М.- предст. за довір. №Д07/2010/01/13-1 від 13.01.2010 року;

від відповідача: не з’явились;

В судовому засіданні 15.11.2010р., на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі філіалу «Теплові розподільчі мережі Київенерго»до Дарницького районного управління головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві про стягнення 906,38 грн. заборгованості по оплаті комунальних послуг в орендованому нежитловому приміщенні, та стягнення судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконував належним чином свої договірні зобов’язання в частині своєчасної та повної оплати комунальних послуг, що призвело до виникнення заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2010р. було порушено провадження у справі №35/532, розгляд справи призначено на 27.10.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 35/532 від 27.10.2010р. на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 15.11.2010р.

В судовому засіданні 15.11.2010р. представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду; підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 15.11.2010р. не з’явився, своїх представників не направив, про поважність причин нез’явлення суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 35/532 від 07.10.2010р. не виконав, витребуваних документів суду не надав, заяв та клопотань до суду не подавав.

Особи, які беруть участь у розгляді справи вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз‘яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. №02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Про місце, дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, але в судові засідання 27.10.2010р., 15.11.2010р. ані відповідач, ані його представники не з’явились, витребуваних судом документів не надали.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.10.2009 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі філіалу «Теплові розподільчі мережі Київенерго»(далі - позивач) та Дарницьким районним управлінням головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (далі - відповідач) було укладено Договір №1003/ТРМ-09-09 про передачу в оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі - договір).

У відповідності до умов договору орендодавець (позивач) на підставі рішення Київської міської ради від 16.10.2008р. № 516/516 передає, а орендар (відповідач) –приймає в оренду нежиле приміщення, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва (далі –об’єкт оренди), за адресою: м. Київ,вул. Вербицького, 14-Б, для розміщення дільничного пункту міліції, загальною площею 35,75 кв. м. (п. 1.1, п. 2.1.).

Відповідно до п. 1.2. договору цей договір визначає взаємовідносини сторін щодо строкового, платного користування орендарем об’єктом оренди.

Згідно п. 2.4. договору об’єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться у володінні та користуванні АК «Київенерго»на балансі філіалу «Теплові розподільчі мережі Київенерго».

Пунктом 3.8 договору сторони узгодили, що вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, не входить до складу орендної плати та сплачується орендарем окремо на підставі договорів, укладених орендарем з організаціями, що надають такі послуги.

Відповідно до пункту 4 додатку № 3 до договору № 1003/ТРМ-09-09 від 30.10.2009 року, розрахунки за спожиту теплову енергію та гаряче водопостачання з орендодавцем здійснюються згідно з табуляграмою ЗАТ «ЕК «Укр-Кан Пауер»відповідно до площі приміщення, яка орендується.

Відповідно до пунктів 3.5 та 3.6 договору орендна плата сплачується орендарем починаючи з дати підписання акту приймання –передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання –передачі при поверненні об’єкта оренди орендодавцеві. Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Згідно з пунктом 4.2 договору орендар зобов’язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Як вбачається, з матеріалів справи 30 жовтня 2009 року позивач на виконання умов укладеного між сторонами договору передав відповідачу в орендне користування приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Вербицького, 14-Б, загальною площею 35,75 кв.м., на доказ чого надано акт приймання –передачі приміщень, що надаються в оренду від 30.10.2009 року.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає про те, що в порушення умов договору відповідач неналежним чином виконував свої зобов’язання в частині повної та своєчасної сплати за спожиту теплову енергію, що призвело до виникнення заборгованості за період з березня 2010р. по квітень 2010р. в розмірі 863,47 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Постачання теплової енергії у вигляді гарячої води для центрального опалення приміщення орендованого відповідачем, здійснюється на підставі Договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.01.1999 року № 420006 (далі –Договір 1), розділом 1 якого сторони узгодили, що предметом цього Договору є постачання, користування та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у вигляді гарячої води, на умовах передбачених цим Договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач спожив теплової енергії на опалення орендованого приміщення на загальну суму 863,47 грн., проте відповідач в порушення умов п. 4 додатку № 3 своєчасно та в повному обсязі за спожиту теплову енергію не розрахувався, внаслідок чого в останнього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 863,47 грн.

21 серпня 2010 року позивач направив на адресу відповідача лист № 09/2643, в якому просив останнього сплатити крім заборгованості по орендних платежах, заборгованість за комунальні послуги, однак вищезазначена вимога залишена відповідачем без задоволення та належного реагування.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, а тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 863,47 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості за спожиту теплову енергію нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 863,47 грн.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктом 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Позивач посилаючись на пункт 6.2 договору та Закон України «Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій»(далі –Закон) нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 42,91 грн., яка відповідно до статті 1 цього Закону розрахована у розмірі 1% від суми боргу за кожен день прострочення.

Однак, господарський суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Преамбула цього Закону встановлює відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій.

Стаття 1 цього Закону встановлює, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності:

-           сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території;

-          за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Обов'язковою умовою договорів про надання комунальних послуг та утримання прибудинкових територій є забезпечення виконання зобов'язань відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»комунальні послуги –це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином з даного визначення випливає, що комунальні послуги –це одночасне забезпечення позивача холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезенням побутових відходів у порядку, встановленому законодавством, обов'язок надання яких покладений на житлово-експлуатаційні організації.

Виходячи з вищезазначеного, Закон України «Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій»поширюються на правовідносини, які виникають між житлово-експлуатаційними організаціями (неприбутковими організаціями) та суб’єктами підприємницької діяльності –споживачами під час надання та споживання комунальних послуг.

Отже, норми Закону України «Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій»до даних правовідносин не застосовуються.

Крім того, пунктом 6.2 договору сторони узгодили, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5% від розміру не сплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

З вищевказаного пункту вбачається, що відповідач зобов’язаний сплатити позивачу пеню за несвоєчасну сплату орендних платежів, однак позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну оплату спожитої теплової енергії.

Відповідно до положень ст. 546 ЦК України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. (ст. 547 ЦК України).

Оскільки, сторони договором неустойку у вигляді пені за несвоєчасну оплату спожитої теплової енергії не передбачили, а дія статті 1 Закону України «Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій»на дані правовідносини не поширюється, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Дарницького районного управління головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (02068, м. Київ, вул. Кошиця, 3-А, код ЄДРПОУ 08805536) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі філіалу «Теплові розподільчі мережі Київенерго»(01033, м. Київ, вул. Володимирська, 82-Г, код ЄДРПОУ 25665166) 863,47 грн. (вісімсот шістдесят три гривні 47 копійок) –основного боргу; 97,16 грн. (дев’яносто сім гривень 16 копійок) - державного мита; та 224,81 грн. (двісті двадцять чотири гривні 81 копійки) – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення:25.11.2010р.