Ухвала суду № 12523109, 22.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 УХВАЛА Справа № 46/49022.11.10                               

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Інтеркомбуд”

До Приватного підприємства “Під ключ”

Простягнення 8 235073,55 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачаВласенко П.М. –директор (наказ № 2 г від 01.03.2007 р.), Мірошниченко О.В.–представник за довіреністю від 16.11.2010 р.

Від відповідача не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтеркомбуд” звернулося до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства “Під ключ”5847520,00 грн. заборгованості за договором про поставку ліфтового обладнання від 21.07.2009 р. № 14-07-09, 379670,69 грн. інфляційної складової боргу, 1133028,80 грн. штрафу, 656525,97 грн. пені. Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем договірних зобов’язань з оплати переданого йому у власність товару (ліфтового обладнання).

Разом з позовною заявою позивач подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві вчиняти дії з передачі третім особам отриманого ним ліфтового обладнання за договором, щодо якого виник спір.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/490 від 12.10.2010 р., яку призначено до розгляду на 22.11.2010 р.

18.11.2010 р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання, призначене на 22.11.2010 р., відповідач уповноваженого представника не направив, витребувані судом документи не подав.

Представник позивача надав суду додаткові документи по справі відповідно до вимог ухвали від 12.10.2010 р., а також подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої збільшено розмір заявлених до стягнення сум неустойки та нарахувань за ст. 625 Цивільного кодексу України через збільшення періоду їх нарахування. Так, позивач просить стягнути з відповідача 5847520,00 грн. боргу, 591041,18 грн. його інфляційної складової, 1251979,20 грн. штрафу, 544533,17 грн. пені Крім того, у заяві про збільшення позовних вимог позивач просить задовольнити раніше подану заяву про забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій та окремо –накласти арешт на грошові кошти відповідача в межах розміру позовних вимог, що знаходяться на його рахунку в банку ВАТ “ТММ-банк”.

Враховуючи, що відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, доказів відсутності заборгованості перед позивачем не подав, суд вважає за можливе розглянути заяву позивача про забезпечення позову за відсутності представника відповідача.

Мотивуючи вимоги про вжиття заходів забезпечення позову, позивач вказує, що відповідач створює перепони для якнайшвидшого погашення заборгованості та нормального вирішення спору та стверджує про свою обізнаність щодо того, що передане відповідачеві обладнання, за яке він не розрахувався, змонтоване на об’єкті будівництва за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, 52 та буде запущене в експлуатацію, тобто перейде у володіння і розпорядження третім особам..

За твердженнями позивача передача відповідачем обладнання у володіння та розпорядження третім особам позбавить його реальної можливості у разі неплатоспроможності боржника, задовольнити свої вимоги шляхом повернення обладнання.

Відповідно до п. 10 ст. 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Нормами ст. 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з положеннями ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку, зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.

Відповідно до п. 2 Роз’яснень Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” від 23.08.1994 р. № 02-5/611 забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішення, ухвали, постанови (в подальшому - рішення) в апеляційному або у касаційному порядку.

В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. № 01-8/2776 “Про деякі питання практики забезпечення позову” вказується, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. При цьому, адекватність заходу до забезпечення позову, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Вивчивши подану заяву і матеріали справи, суд знаходить обґрунтованими припущення позивача про те, що без вжиття заходів забезпечення позову, виконання судового рішення, у разі задоволення позову, може значно утруднитися. Крім того, суд вважає , що в процесі розгляду справи грошові кошти відповідача можуть зменшитися. У зв’язку з викладеним, подане позивачем клопотання підлягає частковому задоволенню лише шляхом накладення арешту на грошові суми відповідача в розмірі заявленої ціни позову відповідно до суті позовної вимоги —стягнення заборгованості в грошовому еквіваленті. В іншій частині клопотання позивача відхиляється судом через відсутність доказів на підтвердження того, що передане відповідачеві за договором від 21.07.2009 р. № 14-07-09 обладнання буде введено в експлуатацію.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 65-67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1.          Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтеркомбуд” (03028, м. Київ, вул. Ракетна, 26, ідентифікаційний код 32374791) про забезпечення позову задовольнити частково.

2.          Накласти арешт на грошові суми Приватного підприємства “Під ключ” (03020, м. Київ, вул. Клименко, 15, ідентифікаційний код 33020013) в розмірі 8235 073 (вісім мільйонів двісті тридцять п’ять тисяч сімдесят три) грн. 55 коп., що знаходяться на рахунку № 2600260382002 в ВАТ “ТММ-банк”, МФО 300896.

Ухвала набирає законної сили з дати винесення та підлягає пред’явленню до виконання до 13.09.2013 р. або до моменту її скасування в установленому законом порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України ухвала про забезпечення позову підлягає оскарженню.

Суддя Л.В. Омельченко