Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 30/32425.11.10 За позовом Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Соломянської районної у м. Києві ради До Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1
Про стягнення 151840,67 грн.
Суддя Ващенко Т.М.
В засіданнях приймали участь:
Від позивача Малиш В.В. представник за довіреністю № 17 від 12.07.10.
Від відповідача ОСОБА_2. субєкт підприємницької діяльності
Рішення прийнято 25.11.10. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в звязку з оголошеною в судовому засіданні перервою з 23.11.10. по 25.11.10.
Обставини справи:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Соломянської районної у м. Києві ради до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором № 073/Ч оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Соломянського району міста Києва від 17.11.08. в сумі 151840,67 грн. (140049,26 грн. заборгованість по орендній платі, 2921,78 грн. пеня, 8869,63 грн. компенсація плати за землю), укладеного між позивачем і відповідачем.
Крім того, Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Соломянської районної у м. Києві ради просить суд для забезпечення позову накласти арешт на майно та рахунки відповідача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої зобовязання перед позивачем по сплаті орендної плати за користування нежилим приміщенням та по сплаті компенсації плати за землю, внаслідок чого у Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 виникла заборгованість перед Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Соломянської районної в м. Києві ради.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.10. порушено провадження у справі № 30/324; розгляд справи було призначено на 11.11.10. о 12-30.
Представник відповідача в судове засідання 11.11.10. не зявився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 22.10.10. про порушення провадження у справі № 30/324 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.10. розгляд справи № 30/324 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 23.11.10. о 12-40.
В судовому засіданні 23.11.10. позивач підтримав свої позовні вимоги та просить суд позов задовольнити повністю.
Відповідачем в судовому засіданні 23.11.10. подано суду письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого Субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1 проти позову просить суд не задовольняти позовні вимоги та зобовязати позивача перерахувати заборгованість.
Розглянувши клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову у справі № 30/324 шляхом накладення арешту на майно та рахунки відповідача, викладеного у прохальній частині позовної заяви, суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд може за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно п. 1.1 Розяснення Вищого господарського суду України від 12.12.06. № 01-8/2776 «Про деякі питання практики застосування забезпечення позову», заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Не допускається застосування заходів забезпечення позову, які не пов'язані із заявленими вимогами.
Заявником не подано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що грошові суми відповідача можуть зникнути, що зробить неможливим або утруднить виконання рішення суду, а також позивач просить суд вжити заходів до забезпечення позову, які не пов'язані з розглядом справи за заявленим позовом та виконанням можливого рішення суду (накладення арешту на майно), в звязку з чим клопотання позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 30/324.
Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
17.11.08. між Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Соломянської районної в м. Києві ради (Орендодавець) та Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 (Орендар) укладено Договір № 073/Ч оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Соломянського району м. Києва (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1, п. 2.1) Орендодавець на підставі розпоряджень Соломянської районної у м. Києві державної адміністрації № 2492 від 29.12.07., 1921 від 17.11.08. передає, а Орендар приймає в оренду нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 288,5 кв. м, у тому числі підвал 288,5 кв. м.
Відповідно до п. 3.1 Договору, сторонами було погоджено, що за користування обєктом оренди Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку та порядку використання орендної плати, затвердженої рішенням Соломянської районної в м. Києві ради від 20.12.06. № 101, або за результатами конкурсу на право оренди обєкту комунальної власності.
Орендна плата на момент укладення Договору встановлюється в розмірі 10% від вартості майна і становить 8659,83 грн. на місяць.
Відповідно до п. 3.2 Договору передбачено, що розрахунок орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.
Згідно п. 3.3 Договору встановлено, що додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується Орендарем разом з орендною платою.
У відповідності до п. 3.5 Договору, сторонами погоджено, що крім орендної плати Орендар компенсує Орендодавцеві його видатки по платі за землю.
Згідно п. 3.8 Договору передбачено, що Орендар повинен сплачувати орендну плату та інші платежі незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, до 1-го числа місяця наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції.
Умовами Договору визначено, що орендна плата та інші, передбачені Договором платежі сплачуються Орендарем починаючи з дати підписання акту прийому-передачі. Орендна плата нараховується до:
- дати підписання сторонами акту прийому-передачі при поверненні обєкта оренди Орендодавцеві;
- дати складання акту державним виконавцем про виселення, на підставі рішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.11.08. між сторонами було укладено акт прийому-передачі обєкту оренди площею 288,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 який було підписано сторонами та скріплено їх печатками.
Частина 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.
Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до п. 9.1 Договору, сторонами було погоджено строк дії Договору з 17.11.08. по 17.10.11.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що в порушення умов Договору та чинного законодавства Орендар проводив оплату орендних платежів та плату за землю несвоєчасно та не в повному обсязі, чим грубо порушував умови Договору, тобто здійснював платежі в розмірах менших, ніж передбачено Договором, що призвело до виникнення заборгованості, і що є односторонньою відмовою орендаря від виконання зобов'язання.
Позивач зазначає, що заборгованість відповідача по платі за оренду приміщення в період з листопада 2009 р. по жовтень 2010 р. становить 140049,26 грн.
Крім того, позивач вказує на те, що він є землекористувачем і сплачує земельний податок за прибудинкові земельні ділянки, тобто витрати по сплаті цього податку є одним з видів витрат позивача на утримання прибудинкової території, а тому згідно п. 3.5. Договору відповідач компенсує позивачу видатки по сплаті земельного податку.
Відповідно до ст. 2, ст. 5 Закону України «Про плату за землю», використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.
За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.
Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар
Позивач вказує на те, що компенсація плати за землю, на підставі Закону України «Про плату за землю», рішення Київської міської ради від 10.07.97. № 216 «Про плату за землю в м. Києві»становить 8869,63 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як визначено абз. 1 ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендна плата є істотною умовою договору оренди.
Згідно п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначається, що орендар зобовязаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обовязку по сплаті орендної плати за користування приміщенням в сумі 140049,26 грн. та по сплаті компенсації за землю в сумі 8869,63 грн. не виконав.
Слід зазначити, що доводи відповідача, викладені в письмовому відзиві на позовну заяву, поданий у судовому засіданні 23.11.10., не приймаються судом до уваги, в звязку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Соломянської районної в м. Києві ради щодо стягнення з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 140049,26 грн. орендної плати та 8869,63 грн. компенсації плати за землю є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
В звязку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 6.2 Договору просить суд стягнути на свою користь з відповідача 2921,78 грн. - пені.
Відповідно до п. 6.2 Договору, сторонами було погоджено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів, передбачених п.п. 3.1, 3.6 Договору, Орендар сплачує на користь Орендодавця пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем завищено суму пені, в звязку з чим у відповідності до обґрунтованого розрахунку суду, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 1927,69 грн.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 77, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
В И Р І Ш И В:
1. Позовні вимоги Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Соломянської районної в м. Києві ради задовольнити частково.
2. Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 АДРЕСА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Соломянської районної в м. Києві ради (03186, м. Київ, вул. Соціалістична, 6, код ЄДРПОУ 35756919) 140049 (сто сорок тисяч сорок девять) грн. 26 коп. заборгованості з орендної плати, 8869 (вісім тисяч вісімсот шістдесят девять) грн. 63 коп. компенсації плати за землю, 1927 (одна тисяча девятсот двадцять сім) грн. 69 коп. пені, 150 (сто пятдесят) грн. 84 коп. державного мита та 234 (двісті тридцять чотири) грн. 45 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В частині стягнення 994 (девятсот девяносто чотири) грн. 09 коп. пені в позові відмовити.
4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Т.М. Ващенко
Повне рішення
складено 26.11.10.
Судове рішення № 12522936, Господарський суд м. Києва було прийнято 25.11.2010. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 30/324. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: