Рішення № 12522835, 19.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/43419.11.10 За позовомЗаступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України

До 1.Відкритого акціонерного товариства “Київський річковий порт”,

2.Інспекції Головного державного реєстратора флоту,

3.Головної державної інспекції України з безпеки судноплавства

Провизнання права власності

Треті особи1.Державне підприємство “Адміністрація річкових портів”

2.Фонд державного майна України

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачаКирич С.О. представник за довіреністю від 15.06.2010 р. № 3100/15/14-10

Від відповідача-1 Письмак О.Є. представник за довіреністю від 15.09.2010 р. № 01-29-905

Від відповідача-2 Кіча А.І. представник за довіреністю від 26.01.2010 р. № 1/91-113

Від відповідача-3 Ануфрієва О.В. представник за довіреністю від 07.06.2010 р. № 31-10

Від третьої особи-1Сербулов О.В. представник за довіреністю від 30.08.2010 р.

Від третьої особи-2Пархацька Т.М. представник за довіреністю від 26.04.2010 р. № 218

Від прокуратуриЛиховид О.С. прокурор відділу прокуратури 19.11.2010 р. у судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа № 46/434 за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та звязку України до Відкритого акціонерного товариства “Київський річковий порт”, Інспекції Головного державного реєстратора флоту та Головної державної інспекції України з безпеки судноплавства про визнання недійсними свідоцтв про право власності на річкові судна, видані Відкритому акціонерному товариству “Київський річковий порт”, про визнання права власності держави в особі Міністерства транспорту та звязку України на майно, річкові судна пристаней “Вінниця” та “Могилів-Подільський” та про зобовязання Відкритого акціонерного товариства “Київський річковий порт” повернути державі в особі Міністерства транспорту та звязку України річкові судна пристаней “Вінниця” та “Могилів-Подільський” шляхом їх передачі Державному підприємству “Адміністрація річкових портів”.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/434 від 08.09.2010 р., розгляд справи призначено на 27.09.2010 р.

У поданому відзиві на позов ВАТ "Київський річковий порт" просить відмовити у задоволенні позову повністю, мотивуючи свої заперечення тим, що ВАТ "Київський річковий порт" є правонаступником усіх майнових прав та обовязків ДП "Київський річковий порт" і спірне майно перейшло до нього внаслідок приєднання у 1985 р. до Київського річкового порту Вінницького районного управління річкового транспорту, до складу якого і входили спірні обєкти.

Державне підприємство "Адміністрація річкових портів" у поданих поясненнях повністю підтримало позов та додатково пояснило, що з метою зясування належності спірного майна неодноразово зверталось до ФДМ України із запитами щодо його включення до статутного капіталу ВАТ "Київський річковий порт", однак ФДМ України повідомив, що матеріали щодо приватизації ВАТ "Київський річковий порт" не містять відомостей про включення спірних обєктів до статутного капіталу товариства.

У судовому засіданні 27.09.2010 р. третьою особою 1 подано клопотання про витребування у Інспекції Головного державного реєстратора флоту документів, інформації та відомостей, на підставі яких ВАТ "Київський річковий порт" було видано оспорювані свідоцтва про право власності на річкові судна. Розглянувши заявлене клопотання та заслухавши думку присутніх у судовому засідання представників учасників судового процесу, суд вирішив задовольнити вказане клопотання.

Ухвалою від 27.09.2010 р. судом зобовязано Інспекцію Головного державного реєстратора флоту у строк до 14.10.2010 р. надати суду відомості та документи, на підставі яких ВАТ "Київський річковий порт" було видано свідоцтва про право власності СЕ № 00995, СЕ № 011164, PV № 02447, PV № 02446, PV № 02445, PV № 02409, PV № 02410, PV № 02408, PV № 02444, PV № 02443, PV № 02450. Розгляд справи було відкладено на 18.10.2010 р.

11.10.2010 р. відповідачем-2 було подано до суду відзив на позовну заяву з додатками, згідно з якими заявлені заступником прокурора позовні вимоги відхиляються, а також додаткові документи по справі, витребувані судом ухвалою від 27.09.2010 р.

13.10.2010 р. через канцелярію суду від відповідача-3 також надійшов відзив на позовну заяву з додатками, відповідно до якого Головна державна інспекція України з безпеки судноплавства вважає, що відповідачами за проведення перереєстрації суден, визначених заступником прокурора, має бути Інспекція Головного державного реєстратора флоту та Відкрите акціонерне товариство “Київський річковий порт”.

У судове засідання, призначене на 18.10.2010 р., позивач уповноваженого представника не направив, подавши через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи. Представники учасників судового процесу не заперечили проти задоволення заявленого клопотання. Розгляд справи відкладався на 19.11.2010 р.

У судове засідання, призначене на 19.11.2010 р., зявились представники сторін, які надали пояснення по справі.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Прокуратурою міста Києва було проведено перевірку, внаслідок якої було встановлено, що на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України № 39-р від 14.12.1991 р., заяви на приватизацію і конференції трудового колективу Українського міжгалузевого державного об'єднання річкового флоту та інформації про основні показники виробничо-господарської діяльності вказаного об'єднання видано спільний наказ Міністерства України у справах роздержавлення власності та демонополізації виробництва і Фонду державного майна України №81 від 20.03.1992 та створено приватизаційну комісію, у склад якої входили представники галузевих підприємств «Укррічфлот», а також представник Фонду державного майна України.

З метою визначення об'єктів приватизації УМДО «Укррічфлот»було складено «Протокол погодження концепції перетворення Українського міжгалузевого державного об'єднання річкового флоту «Укррічфлот»у процесі приватизації», який спільно затверджений Фондом державного майна України від 08.05.1992 року та Міністерством України у справах роздержавлення власності та демонополізації виробництва від 07.05.1992.

Відповідно до п. 2 Протоколу Фондом державного майна України утворюються акціонерні товариства, в тому числі і Державна акціонерна судноплавна компанія «Укррічфлот», на основі майна суднобудівних заводів і ремонтно-експлуатаційних баз флоту (у тому числі промислової діяльності), річкових портів і інших підприємств, за виключенням підприємств шляхового господарства, Держфлотнагляду України та охорони здоров'я.

Відповідно до п. 12 вказаного Протоколу враховуючи збитковість транзитного флоту та місцевих пасажирських суден, передбачалась у приватизаційному проекті можливість їх продажу з аукціону (по конкурсу). Самі судна залишаються на балансі підприємств, без включення до статутних фондів акціонерних товариств.

За результатами проведеної інвентаризації майна об'єднання складено інвентаризаційну відомість переліку майна, яке передано засновником - Фондом державного майна України у власність ВАТ «Київський річковий порт»станом на 01.09.1992 року при формуванні його статутного фонду.

Відповідно до п. 3 наказу Фонду державного майна України № 477 від 10.11.1992 року та додатку №2 на базі підприємств Українського міжгалузевого державного об'єднання річкового флоту «Укррічфлот», що не увійшли до ДАСК «Укррічфлот», створено окремі акціонерні товариства, зокрема ВАТ «Київський річковий порт». Наказом Фонду державного майна України № 25 від 15,01.1993 року затверджено статут ВАТ «Київський річковий порт».

Згідно п. 4.2 розділу IV «Структура товариства»до складу ВАТ «Київський річковий порт»включено як структурні підрозділи пристані «Вінниця»та «Могилів-Подільський»без права юридичної, особи, хоча Фондом державного майна України не включено майновий комплекс вказаних пристаней до складу статутного фонду ВАТ «Київський річковий порт».

Відповідно до наказу Фонду державного майна України № 788 від 11.07.1996 «Про затвердження додатка про перелік нерухомого майна, що передається до статутного фонду відкритого акціонерного товариства»встановлено, що в рішеннях про створення відкритих акціонерних товариств в процесі приватизації передбачено перелік нерухомого мийна, що передається до статутного фонду відкритого акціонерного товариства, який є невід'ємною частиною рішення про створення відкритого акціонерного товариства. На вимогу відкритих акціонерних товариств, які були створені в процесі приватизації, до набрання чинності цього наказу, відповідним органам приватизації видавались витяги з відомостями про результати інвентаризації щодо нерухомого майна, яке було передано до статутного фонду, та є власністю товариства.

Крім того, відповідно до п. 12 Додатку 1 Тимчасового положения про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 р., передбачено, що правоустановлюючими документам, які підтверджують право власності на нерухоме майно, зокрема, є рішення засновника про створення відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі приватизації та акт приймання-передавання нерухомого майна або перелік зазначеного майна, наданий засновником чи державним органом приватизації.

Таким чином, підставою для виникнення права власності на майно у створеного в процесі приватизації товариства є не лише рішення органу приватизації про утворення такого товариства, а й передача органом приватизації майна до утвореного товариства.

Разом з тим, надані під час перевірки Фондом державного майна України інвентаризаційні відомості переліку майна, що передано у власність ВАТ «Київський річковий порт»станом на 01.09.1992 р., а також перелік річкового флоту (суден), який переданий ВАТ «Київський річковий порт»на дату оцінки майна підприємства, а саме від 01.09.1992 р., не містять даних щодо передачі вказаному товариству майна пристаней «Вінниця»та «Могилів-Подільський», в тому числі річкових суден.

Враховуючи вищенаведені документи, які містять вичерпний перелік майна, яке увійшло до статутного фонду ВАТ «Київський річковий порт», пасажирський флот, що перебував на балансі пристаней «Вінниця»та «Могилів-Подільськіїй», а саме: судна - «Л. Ратушна», «М. Пирогов», «БК-541», «ПТ-76», «БК-208», «2646», «2647», «2642», «2644», «2649» та «ЧЗС-3», до переліку об'єктів приватизації не увійшов.

За твердженням заступника прокурора, вищенаведене свідчить, що під час приватизації майнового комплексу Київського річкового флоту, який був підрозділом Українського міжгалузевого державного об'єднання річкового флоту, річковий флот пристаней до статутного фонду ВАТ «Київський річковий порт»не передавався та відповідно не проводилась його приватизація, шляхом викупу акцій створеного товариства.

Проте, як встановлено перевіркою, в подальшому ВАТ «Київський річковий порт»отримало свідоцтва про право власності на зазначені судна, а саме: буксир «БТ-541»(свідоцтво СЕ № 00995), теплохід «ПТ-76»(свідоцтво СЕ т 011164), теплохід «Л.Ратушна»(свідоцтво PV № 02447), теплохід «М.Пирогов»(свідоцтво PV № 02446), буксир «БК-208»(свідоцтво PV т 02445), баржі «2646»(свідоцтво - PV 02409), «2647» (свідоцтво PV Хй 02410), «2642»(свідоцтво PV 02408), «2644»(свідоцтво PV 02444), «2649»(свідоцтво PV 02443) та земснаряд «ЧЗС-3»(свідоцтво PV 02450).

Таким чином, заступник прокурора посилюючись на те, що вказані свідоцтва видані незаконно, оскільки у ВАТ «Київський річковий порт»на момент їх видачі не було підтвердження власника державного майна в особі Фонду державного майна України щодо їх продажу шляхом приватизації або придбання з аукціону (на конкурсній основі), просить суд визнати недійсними свідоцтва про право власності на річкові судна, видані Відкритому акціонерному товариству “Київський річковий порт”, визнати права власності держави в особі Міністерства транспорту та звязку України на майно, річкові судна пристаней “Вінниця” та “Могилів-Подільський” та зобовязати Відкрите акціонерне товариство “Київський річковий порт” повернути державі в особі Міністерства транспорту та звязку України річкові судна пристаней “Вінниця” та “Могилів-Подільський” шляхом їх передачі Державному підприємству “Адміністрація річкових портів”.

Відповідачі заперечують проти позовних вимог, мотивуючи свої заперечення тим, що ВАТ "Київський річковий порт" є правонаступником усіх майнових прав та обовязків ДП "Київський річковий порт" і спірне майно перейшло до нього внаслідок приєднання у 1985 р. до Київського річкового порту Вінницького районного управління річкового транспорту, до складу якого і входили спірні обєкти.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких Господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами суду докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд вважає, що вимоги заступника прокурора підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств»(в редакції від 15.12.1992 року - 15.02.1995 року) приватизація майна державних підприємств (надалі - приватизація) - це відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Республіки Крим) і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб.

Приватизація державного майна здійснюється шляхом продажу часток (акцій, паїв) у майні підприємств на аукціоні, за конкурсом, на фондовій, біржі та іншими способами, що передбачають конкуренцію покупців, згідно положення ч. 1 ст. 15 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» (в редакції від 15.12.1992 року - 15.02.1995 року).

Зазначені свідоцтва на право власності на судна видані з порушенням чинного законодавства, оскільки Головна державна інспекція України з безпеки судноплавства та Інспекція Головного державного реєстратора флоту видала їх без отримання нотаріально завірених копій документа, що підтверджує право власності на судно (п. п. «б»п. 13 та п. 16 Порядку ведення Державного суднового реєстру України і Суднової книги України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.1997 року №1069).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 22.07.1998 року № 1450, невід'ємною частиною рішення про перетворення державного підприємства у відкрите акціонерне товариство в процесі приватизації є акт передачі нерухомого майна до статутного фонду відкритого акціонерного товариства. На вимогу відкритого акціонерного товариства або осіб, які відповідно до законодавства України є правонаступниками відкритого акціонерного товариства, до набуття чинності цим Порядком, державний орган приватизації (ФДМ України) видає Перелік нерухомого майна, переданого у власність відкритому акціонерному товариству.

Також, відповідно до п.п. 2.1, 2.2 «Положень про впорядкування передачі об'єктів нерухомого майна, приватизованих у складі цілісного майнового комплексу або переданих до статутного фонду господарського товариства», затвердженого наказом Фонду державного майна України від 25.11.2003 року № 2097, при перетворенні підприємства у відкрите акціонерне товариство у процесі приватизації передача об'єктів нерухомого майна проводиться на підставі наказів засновників (ФДМ України) відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації з актом приймання-передачі нерухомого майна до статутного фонду відкритого акціонерного товариства. На письмовий запит відкритого акціонерного товариства або осіб, які відповідно до законодавства України є правонаступниками відкритих акціонерних товариств, засновник відкритого акціонерного товариства (ФДМ України) готує перелік нерухомого майна, переданого до статутного фонду відкритого акціонерного товариства,

За відсутності у ВАТ «Київський річковий порт»акту передачі нерухомого майна до статутного фонду відкритого акціонерного товариства та переліку нерухомого майна, переданого до статутного фонду відкритого акціонерного товариства, який видається ФДМ України та підтверджує право власності на судна, в порушення вимог п. 13 Порядку ведення Державного суднового реєстру України і Суднової книги України, ст.ст. 21 та 25 Закону України «Про власність», були видані свідоцтва про право власності на судна «БК-541», «ПТ-76», «Ляля Ратушна», «М.І. Пирогов», судна «2646», «ЧЗС-3», «БК-208», «2642», «2647», «2649», «2644».

Враховуючи, що зазначені вище річкові судна пристаней «Вінниця» та «Могилів-ГІодільський»не були приватизовані при утворенні ВАТ «Київський річковий порт», вони продовжують перебувати у державній власності.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою,

Згідно зі ч. 1, ч. 2 ст. 18 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств»продаж часток (акцій, паїв), що належать державі в майні господарських товариств, здійснюється шляхом перетворення державних підприємств у акціонерні товариства. При перетворенні його засновником виступає відповідний орган приватизації, який діє в межах повноважень, передбачених для засновників акціонерного товариства законодавством. У даних правовідносинах органом приватизації виступає Фонд державного майна України,

На підставі ст. ст, 4, 9, 27 Закону України «Про транспорт»державне управління в галузі транспорту здійснюють центральний орган виконавчої влади в галузі транспорту, місцеві Ради народних депутатів та інші спеціально уповноважені на те органи відповідно до їх компетенції. Транспортні засоби, споруди, фінансові ресурси, устаткування транспорту, шляхи сполучення, закріплені за підприємствами, об'єднаннями, установами та організаціями центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту, є загальнодержавного власністю і належать до єдиної транспортної системи. При цьому до складу річкового транспорту входять, зокрема, підприємства річкового транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти, порти і пристані, судна.

Відповідно до Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 789 від 06.06.2006 р., Міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики в галузі авіаційного, автомобільного, залізничного, морського і річкового транспорту та у сфері використання повітряного простору України, забезпечення безпеки руху, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства.

Згідно з п. 4 цього Положення Міністерство транспорту та зв'язку України забезпечує ефективне використання державного майна підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери його управління, приймає рішення щодо їх утворення, реорганізації, ліквідації, виконує відповідно до законодавства України функції з управління обєктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Таким чином, спірне майно, а саме річкові судна, на які були видані свідоцтва про право власності ВАТ «Київський річковий порт», перебуває у віддані Міністерства транспорту та зв'язку України та підлягає переданню в управління зазначеному міністерству.

Виходячи з вищезазначеного, позовні вимоги про визнання права власності держави в особі Міністерства транспорту та звязку України на майно, річкові судна пристаней “Вінниця” та “Могилів-Подільський” та про зобовязання Відкритого акціонерного товариства “Київський річковий порт” повернути державі в особі Міністерства транспорту та звязку України річкові судна пристаней “Вінниця” та “Могилів-Подільський” шляхом їх передачі Державному підприємству “Адміністрація річкових портів” є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд зазначає, що свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; а суд може захистити таке право та інтерес способами, що встановлені договором або законом. Зокрема, вказаною нормою передбачено визнання недійсним лише правочину.

В силу ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При зверненні з позовом у даній справі про визнання недійсним свідоцтва про право власності, яке лише видається при оформленні права та не є правочином, заступник прокурора не зазначив норму закону, що передбачає захист цивільних прав та інтересів вказаним способом. Тобто заступник прокурора заявив вимоги про захист прав позивача у непередбачений законом спосіб. З огляду на таке суд вважає, що підстави для задоволення цієї частини заявленого заступником прокурора позову відсутні.

Згідно ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, а також зважаючи на те, що заперечення відповідачів не спростовують правової природи підстав, з яких суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання права власності держави в особі Міністерства транспорту та звязку України на майно, річкові судна пристаней “Вінниця” та “Могилів-Подільський” та про зобовязання Відкритого акціонерного товариства “Київський річковий порт” повернути державі в особі Міністерства транспорту та звязку України річкові судна пристаней “Вінниця” та “Могилів-Подільський” шляхом їх передачі Державному підприємству “Адміністрація річкових портів”, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Виходячи з приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на відповідачів пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати право власності держави в особі Міністерства транспорту та звязку України (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, ідентифікаційний код 00017584) на майно, річкові судна пристаней “Вінниця” та “Могилів-Подільський”, а саме: буксир “БК-541”, теплохід “ПТ-76”, теплохід “Л. Ратушна”, теплохід “М. Пирогов”, буксир “БК-208”, баржі “2646”, “2647”, “2642”, “2644”, “2649” та земснаряд “ЧЗС-3”.

3.Зобовязати Відкрите акціонерне товариство “Київський річковий порт” (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 70, ідентифікаційний код 03150071) повернути державі в особі Міністерства транспорту та звязку України (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, ідентифікаційний код 00017584) річкові судна пристаней “Вінниця” та “Могилів-Подільський”, а саме: буксир “БК-541”, теплохід “ПТ-76”, теплохід “Л. Ратушна”, теплохід “М. Пирогов”, буксир “БК-208”, баржі “2646”, “2647”, “2642”, “2644”, “2649” та земснаряд “ЧЗС-3” шляхом передачі їх Державному підприємству “Адміністрація річкових портів” (04071, м. Київ, вул. Електриків, 14, ідентифікаційний код 33404067).

4.В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Л.В. Омельченко

Повне рішення складено: 24.11.2010 р.