Рішення № 12522826, 22.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/53122.11.10 За позовомДочірнього підприємства "Фірма Альтфатер Київ"

доАсоціації "Українська спілка підприємств заготівельників, переробників та утилізаторів відходів "Зелена крапка"

простягнення 91 742,28 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Баталов В.Л., Платонова О.В.

від відповідача:Лук'яненко Я.В. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство "Фірма Альтфатер Київ" (надалі –"Підприємство") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Асоціації "Українська спілка підприємств заготівельників, переробників та утилізаторів відходів "Зелена крапка" (надалі –"Асоціація") про стягнення 91 742,28 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору на вивезення відходів №1683 від 10.08.2009 р. позивач надав послуги по вивезенню та утилізації відходів, а відповідач належним чином грошове зобов’язання по оплаті наданих послуг не виконав, в зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 78 861,20грн. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 10 085,77 грн., інфляційних збитків у розмірі 1250,55грн. та 3% річних у розмірі 1 544,76 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.09.2010 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 29.09.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.09.2010 р. у зв’язку із неявкою представника відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів розгляд справи відкладено до 13.10.2010 р., зобов’язано Іноземне підприємство "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" надати інформацію стосовно обсягу вивезених та утилізованих протягом січня 2010 року Підприємством відходів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.10.2010 р. у зв’язку із неявкою представника відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів розгляд справи відкладено до 03.11.2010 р.

02.11.2010 р. до канцелярії суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач в задоволенні позову просив відмовити повністю, вказував на те, що додана до позовної заяви копія договору на вивезення відходів №1683 від 10.08.2009 р. не відповідає наданому відповідачу примірнику такого договору, а саме: відсутній п. 6.4 яким визначено відповідальність Асоціації за невиконання умов договору у вигляді пені.

03.11.2010 р. до канцелярії суду на виконання вимог ухвал суду від Іноземне підприємство "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" надійшов лист, в якому останній вказував на те, що вивезення та утилізація відходів протягом січня 2010 року не здійснювалася.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.11.2010 р. у зв’язку із клопотанням відповідача розгляд справи відкладено до 22.11.2010 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, позовні вимоги визнає частково в частині стягнення заборгованості за надані послуги в 2009 році, в іншій частині заявлених позовних вимог просить відмовити.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.08.2009 р. між Підприємством (виконавець) та Асоціацією (замовник) було укладено договір на вивезення відходів №1683 (надалі –"Договір").

Положеннями розділу 1 Договору визначено, що предметом договору є послуги по вивезенню виконавцем відходів з місць накопичення у замовника згідно з дислокацією та частотою вивезення відходів, вказаними в довідці-дислокації (додаток №1 до договору).

Відповідно до п.п. 2.1.1, 2.1.2 Договору виконавець зобов’язується надавати в оренду замовнику технічно справні контейнери об’ємом 1,1 м. куб. в кількості вказаній в додатку №1 протягом 5-ти календарних днів з дати підписання додатку №1. Вивозити відходи згідно з довідкою-дислокацією, яка є невід'ємною частиною даного договору, або за попередньою заявкою замовника.

Згідно із п. 2.2.1 Договору замовник зобов’язаний своєчасно, а саме в установлені в договорі строки, сплачувати вартість послуг, що надаються виконавцем.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що робота, що виконується виконавцем, приймається замовником. При цьому, один раз в місяць складається та підписується акт виконаних робіт, який підтверджує факт виконання договірних зобов’язань виконавцем.

Відповідно до п. 4.4 Договору оплата послуг Виконавця здійснюється згідно актів виконаних робіт в гривнях щомісячно у розмірі 100% вартості до 25 числа поточного місяця за попередній місяць, згідно договору.

Додатком №1 до Договору сторонами затверджено довідку-дислокацію, якою погоджено місце вивезення відходів, кількість контейнерів на об’єкті та періодичність вивезення.

Згідно актів прийому-передачі контейнера об’ємом 1.1 м. куб. від 08.08.2009 р. та 14.08.2009 р. позивачем було передано відповідачу в користування металеві та пластикові контейнери.

На виконання умов Договору у період з серпня по грудень 2009 року позивачем були надані, а відповідачем прийняті послуги по вивезенню відходів на загальну суму 125361,20грн., що підтверджується підписаними представниками та скріпленими печатками сторін актами виконаних робіт №06155 від 31.08.2009 р., №06969 від 30.09.2009 р., №07730 від 31.10.2009 р., №08016 від 30.11.2009 р. та №08939 від 31.12.2009 р.

Відповідач частково розрахувався за надані позивачем послуги, сплативши 46 500,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №0000000002 від 19.10.2009 р., №0000000014 від 09.11.2009 р. та №1 від 26.11.2009 р.

25.12.2009 р. позивач звернувся до відповідача з претензією №642 в якій вимагав погасити заборгованість за надані згідно Договору послуги, що утворилася протягом жовтня-листопада 2009 року у розмірі 46 087,00 грн.

Листом №643 від 25.12.2009 р. позивач повідомив відповідача про припинення вивезення твердих побутових відходів для Асоціації у зв’язку із існуванням заборгованості із зняттям наданих в орендне користування контейнерів.

Актами прийому-передачі контейнера 1,1 м. куб. від 03-05 лютого 2010 року відповідач повернув, а позивач прийняв металеві та пластикові контейнери.

Листом №15/11 від 09.04.2010 р. відповідач повідомив позивача про те, що він визнає частину заборгованості, однак вказував на відсутність коштів для її погашення.

03.09.2010 р. позивач листом №433 направив на адресу відповідача акти виконаних робіт №00067 від 18.01.2010 р., №00837 від 28.01.2010 р. та вимагав їх оплатити.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов’язання по оплаті наданих на підставі Договору послуг, у зв’язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 78 861,20 грн.

Договір є договором про надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підтвердження надання послуг за Договором позивачем надано акти виконаних робіт №06155 від 31.08.2009 р., №06969 від 30.09.2009 р., №07730 від 31.10.2009 р., №08016 від 30.11.2009 р., №08939 від 31.12.2009 р., №00067 від 18.01.2010 р. та №00837 від 28.01.2010 р. на загальну суму 125 361,20грн.

Тобто, фактично позивач вказує на надання відповідачу послуг за Договором у період з 10.08.2009 р. по 28.01.2010 р., однак суд відзначає наступне.

По-перше, надані суду акти виконаних робіт №00067 від 18.01.2010 р. та №00837 від 28.01.2010 р. на загальну суму 11 916,00грн. не містять підпису повноважного представника та відтиску печатки відповідача, а представник відповідача в судовому засіданні заперечує надання позивачем послуг у січні 2010року на вказану суму.

По-друге, положеннями Договору (п.п. 1.1, 2.1.1) сторонами погоджено, що позивач здійснює вивезення відходів з місць накопичення їх у відповідача згідно довідки-дислокації.

Додатком №1 до Договору (довідка-дислокація) сторонами було погоджено, що місцем накопичення відходів, вивозити та утилізувати які позивач зобов’язався за даним Договором, є завод Кока-Кола.

В той же час, із наданої ІП "Кока-кола Беверіджис Україна Лімітед" на виконання вимог ухвал суду інформації (лист №2482 від 12.10.2010 р.) вбачається, що між Асоціацією та ІП "Кока-кола Беверіджис Україна Лімітед" було укладено договір на поводження з відходами №П-197-08 від 26.06.2009 р., термін дії якого закінчився 31.12.2009 р., а тому після грудня 2009 року послуги по вивезенню відходів ІП "Кока-кола Беверіджис Україна Лімітед" не надавалися.

По-третє, листом №643 від 25.12.2009 р. позивач повідомив відповідача про припинення з 02.01.2010 р. вивезення твердих побутових відходів для Асоціації за Договором у зв’язку із існуванням заборгованості та зняття наданих в орендне користування контейнерів.

Тобто, з 02.01.2010 р. позивачем зупинено дію Договору та надання відповідачу послуг по вивезенню негабаритних відходів.

Отже, з огляду на викладене, позивачем не доведено факту надання відповідачу послуг за Договором у січні 2010 року на суму 11 916,00 грн. згідно актів виконаних робіт №00067 від 18.01.2010 р. та №00837 від 28.01.2010 р., а тому підстави для стягнення з відповідача суми 11916,00 грн., що становить вартість наданих послуг згідно вказаних актів у суду відсутні.

Будь-яких заперечень щодо наданих позивачем послуг за Договором у період з серпня по грудень 2009 року відповідачем не заявлено.

Відтак, матеріалами справи (акти виконаних робіт №06155 від 31.08.2009 р., №06969 від 30.09.2009 р., №07730 від 31.10.2009 р., №08016 від 30.11.2009 р. та №08939 від 31.12.2009 р.) підтверджується та не заперечується представником відповідача надання позивачем послуг за Договором на суму 113 445,20 грн., часткова оплата їх відповідачем у розмірі 46 500,00 грн. (повністю оплачено акти №06155 від 31.08.2009 р., №06969 від 30.09.2009 р. та частково у розмірі 603,60 грн. акт №07730 від 31.10.2009 р.) та існування заборгованості у загальному розмірі 66 945,20 грн. Тобто, частково за актом №07730 від 31.10.2009 р. у розмірі 22 219,20 грн. та повністю за актами №08016 від 30.11.2009 р. у розмірі 23 867,80 грн. та №08939 від 31.12.2009 р. у розмірі 20 858,20 грн.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.4 Договору грошове зобов’язання відповідача по сплаті заборгованості за надані згідно актів виконаних робіт №07730 від 31.10.2009 р., №08016 від 30.11.2009 р. та №08939 від 31.12.2009 р. позивачем послуги повинно було бути виконане до 25 числа наступного місяця за місяцем в якому фактично надавалися такі послуг. Тобто, за актом виконаних робіт №07730 від 31.10.2009 р. до 25.11.2009 р., №08016 від 30.11.2009 р. до 25.12.2009р. та за актом №08939 від 31.12.2009 р. до 25.01.2010 р.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача у розмірі 66 945,20грн., розмір якої визнано представником відповідача в судовому засіданні. Доказів оплати вказаної заборгованості відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Асоціацією обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Підприємства про стягнення з Асоціації заборгованості у розмірі 66 945,20 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 10085,77грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до п. 6.4 Договору за прострочення виконання грошових зобов’язань за цим договором замовник зобов’язаний сплачувати виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення, за кожний день прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення виконання грошових зобов’язань включаючи день сплати суми заборгованості.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за прострочення по оплаті 78 861,20 грн., нарахованої у період з 25.11.2009 р. по 30.08.2010 р., проте суд здійснює перерахунок пені, виходячи з наступного.

По-перше, суд відзначає, що відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сторонами в Договорі погоджено інший строк нарахування пені ніж передбачено положеннями ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а тому позивач правомірно здійснює нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов’язання за більший ніж шестимісячний період.

По-друге, судом встановлено, що останніми днями виконання грошового зобов’язання відповідачем по оплаті наданих згідно спірних накладних послуг є 25.11.2009 р., 25.12.2009р. та 25.01.2009р. відповідно, а тому правомірним є нарахування пені за прострочення по оплаті наданих послуг за актами №07730 від 31.10.2009 р. з 26.11.2009 р., №08016 від 30.11.2009 р. з 26.12.2009р. та за актом №08939 від 31.12.2009 р. з 26.01.2010 р.

Отже, з урахуванням встановленої судом суми простроченої заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача (66 945,20 грн.) та враховуючи встановлені судом дні, з яких відповідач є таким, що прострочив, визначений позивачем строк нарахування пені (з 25.11.2009 р. по 30.08.2010 р.), а також часткове погашення боргу відповідачем, правомірним є стягнення пені за прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання по оплаті наданих позивачем послуг згідно актів виконаних робіт №07730 від 31.10.2009 р. нарахованої у період з 26.11.2009 р. по 30.08.2010 р. у розмірі 3 307,62 грн., №08016 від 30.11.2009 р. нарахованої у період з 26.12.2009р. по 30.08.2010 р. у розмірі 3 150,88 грн. та за актом №08939 від 31.12.2009 р. нарахованої у період з 26.01.2010 р. по 30.08.2010 р. у розмірі 2 390,41 грн., що разом становить 8 848,91 грн.

В іншій частині заявленої до стягнення пені необхідно відмовити, оскільки вона обрахована невірно (від більшої суми простроченої заборгованості та за більший період).

Посилання відповідача на те, що додана до позовної заяви копія договору на вивезення відходів №1683 від 10.08.2009 р. не відповідає наданому відповідачу примірнику такого договору, а саме: відсутній п. 6.4 яким визначено відповідальність Асоціації за невиконання умов договору у вигляді пені, судом відхиляється, оскільки з наданого представником відповідача в судовому засіданні його примірника Договору №1683 від 10.08.2009 р. вбачається, що він містить аналогічний п. 6.4 яким передбачена відповідальність Асоціації за порушення зобов’язань за Договором у вигляді пені.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних збитків у розмірі 1250,55грн., нарахованих від загальної суми прострочення 78 861,20 грн. за період з грудня 2009 року по лютий 2010 року та 3% річних у розмірі 1 544,76грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання у період з 25.11.2009 р. по 30.08.2010 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснює перерахунок заявлених до стягнення 3% річних враховуючи встановлені при розрахунку пені обставини (сума простроченої заборгованості та період прострочення).

Суд здійснює перерахунок заявлених до стягнення інфляційних збитків з урахуванням викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, враховуючи встановлені судом дні з яких відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання та встановлену судом суму заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача.

За перерахунком суду розмір інфляційних збитків та 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача, становить 2 301,50грн. та 1 366,22 грн. відповідно.

Оскільки за перерахунком суду розмір інфляційних збитків більший ніж заявлено позивачем до стягнення, а підстави для виходу за межі позовних вимог у суду відсутні, то позовні вимоги в цій частині задовольняються у визначеному позивачем розмірі.

В іншій частині заявлених до стягнення 3% річних необхідно відмовити, оскільки вони обрахована невірно (від більшої суми простроченої заборгованості та за більший період).

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Асоціації на користь Підприємства заборгованості у розмірі 66945,20 грн., пені у розмірі 8 848,91 грн., інфляційних збитків у розмірі 1 250,55 грн. та 3% річних у розмірі 1 366,22 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Дочірнього підприємства "Фірма Альтфатер Київ" задовольнити частково.

2. Стягнути з Асоціації "Українська спілка підприємств заготівельників, переробників та утилізаторів відходів "Зелена крапка" (02002, м.Київ, вул. М. Раскової, 19; ідентифікаційний код 35913287) на користь Дочірнього підприємства "Фірма Альтфатер Київ" (03151, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 72; ідентифікаційний код 25280118) основну суму боргу у розмірі 66945,20 грн., пеню у розмірі 8 848,91 грн., інфляційні збитки у розмірі 1 250,55 грн., 3% річних у розмірі 1 366,22 грн., державне мито у розмірі 784,11 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 201,71 грн. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                               Р.В.Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –24.11.2010 р.