Рішення № 12522619, 17.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/34817.11.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕРКОМ”

До 1) Товариства з обмеженою відповідальністю “ЄВРОМЕЙЛ”;

                     2) Командитне товариство “КОРПОРАЦІЯ “ВЕДА”

Третя особа Київська міська рада

Про встановлення сервітуту

За зустрічним позовом Командитного товариства “КОРПОРАЦІЯ “ВЕДА”

До Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕРКОМ”

Про зобов’язання припинити дії

                                                            Головуюча Суддя Домнічева І.О.

Судді Ващенко Т.М.

Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача Сачук С.В.

Від відповідачів 1. Довбня К.О., 2. Собков М.А.

Від третьої особи не викликався

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києві передані вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРКОМ»до товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОМЕЙЛ»та командитного товариства «КОРПОРАЦІЯ «ВЕДА»про:

- визнання за товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРКОМ»(м. Київ, вул. Смоленська, 31-33, ідентифікаційний код 31085901) права користування проїздом (шляхом) шириною 3 метри, що проходить по території земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:69:035:031, 8000000000:69:035:037, які належать відповідно командитному товариству «КОРПОРАЦІЯ «ВЕДА»(01133, м. Київ, вул. Щорса, 29, ідентифікаційний код 30636215), та товариству з обмеженою відповідальністю «ЄВРОМЕЙЛ»(03057, м. Київ, вул. Мельникова, 12, ідентифікаційний код 25661620) –для проходу, проїзду на транспортному засобі до нежилої будівлі-виробничого корпусу №3, розташованої по вулиці Смоленській, 31-33, літера «В», в Солом’янському районі міста Києва;

- визнання за товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРКОМ»(м. Київ, вул. Смоленська, 31-33, ідентифікаційний код 31085901) права користування проїздом (шляхом) шириною 3 метри, що проходить по території земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:69:035:032, яка належить командитному товариству «КОРПОРАЦІЯ «ВЕДА»(01133, м. Київ, вул. Щорса, 29,ідентифікаційний код 30636215) –для проходу, проїзду на транспортному засобі до нежилої будівлі-виробничого корпусу №3, розташованої по вулиці Смоленській, 31-33, літера «В», в Солом’янському районі міста Києва.

Командитне товариство «КОРПОРАЦІЯ «ВЕДА»звернулося до суду з зустрічним позовом про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерком» припинити будь-які дії, спрямовані на порушення права Командитного товариства «Корпорація «Веда»на користування земельною ділянкою площею 0,97 га, кадастровий номер 8000000000:69:035:032, 8000000000:69:035:037, розташованої за адресою м. Київ, вул. Смоленська, 31-33, цільове призначення для реконструкції з розширенням існуючих нежитлових будівель та будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу будівель та споруд у складі: громадського центру, центру відпочинку, виробничих приміщень по збиранню вимірювальної техніки та її налагодження та закладів громадського харчування, а саме, але не обмежуючись: припинити дії щодо складування продукції, здійснення завантажувально-розвантажувальних робіт на зазначеній земельній ділянці, а також припинити будь-які щодо використання зазначеної земельної ділянки для проїзду будь-якого транспорту належного ТОВ «Інтерком», або який проїжджає за замовленням (проханням) ТОВ «Інтерком», та/або його орендарів або будь-яким іншим чином пов'язаних з ТОВ «Інтерком»осіб; всі судові витрати покласти на ТОВ «Інтерком».

Ухвалою від 22.07.2010р. суд прийняв зустрічний позов до сумісного розгляду з первісним позовом та залучив до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Київську міську раду.

Позивачем 09.09.2010р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва подано заяву про відвід судді Домнічевої І.О. на підставі ст. 20 ГПК України.

Ухвалою від 09.09.2010р. суд заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРКОМ»про відвід судді Домнічевої І.О. залишив без задоволення.

Ухвалою від 14.09.2010р. судом було призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів та заявою від 15.09.2010р. суддя Домнічева І.О. звернулася до в.о. Голови Господарського суду міста Києва щодо введення до складу судової колегії по розгляду справи №2/348 додатково двох суддів.

Розпорядженням від 16.09.2010р. в.о. Голови Господарського суду міста Києва доручила розгляд справи №2/348 здійснювати колегіально у наступному складі суддів: головуюча суддя Домнічева І.О., судді Ващенко Т.М., Трофименко Т.Ю.

Ухвалою від 17.09.2010р. розгляд справи в колегіальному складі суду було призначено на 07.10.10р.

Від відповідача-2 (позивача по зустрічному позову) 07.10.2010р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява про розгляд справи за відсутності його повноважного представника, оскільки він не має змоги прибути у дане судове засідання, а також що відповідач-2 (позивач по зустрічному позову) заперечує проти первісного позову та підтримує свій зустрічний позов в повному обсязі.

Від третьої особи 07.10.2010р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшло письмове пояснення по суті спору, в якому третя особа також просить суд розглядати справу за відсутності її повноважного представника, а також заперечує проти позовних вимог позивача за первісним позовом.

Ухвалою від 07.10.2010р. розгляд справи було відкладено на 04.11.2010р.

Судове засідання, призначене на 04.11.2010р. не відбулось, оскільки головуюча суддя з судової колегії по розгляду даної справи, з 04.11.2010р. по 08.11.2010р. включно перебувала на лікарняному. Відповідно до Розписки від 04.11.2010р. судове засідання було перенесено на 11.11.2010р. о 16 год. 00 хв.

Позивачем по первісному позову 04.11.2010р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва подано клопотання про відкладення розгляду спору, оскільки ним направлено касаційні скарги на рішення суду, що лягли в основу зустрічного позову.

Ухвалою суду від 11.10.2010 року розгляд справи було відкладено на 17.10.2010 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін та врахувавши думку третьої особи, викладену у письмових поясненнях у справі, Господарський суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Позивач за первісним позовом є користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:69:035:020, яка розташована по вулиці Смоленській, 31-33, у м. Києві згідно договору оренди земельної ділянки укладеним між ТОВ «ІНТЕРКОМ»та Київською міською радою 28.01.2003 р.

В свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ЄВРОМЕЙЛ» та КТ «КОРПОРАЦІЯ «ВЕДА» також на праві користування згідно договорів оренди з Київською міською радою належать земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:69:035:031 та 8000000000:69:035:037 . КТ «КОРПОРАЦІЯ «ВЕДА» також на праві користування належить земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:69:035:032. Всі дані земельні ділянки відповідачів за первісним позовом також розташовані по вулиці Смоленській, 31-33 у м. Києві та межують з вказаною вище земельною ділянкою позивача за первісним позовом.

Аргументуючи вимоги за первісним позовом, ТОВ «ІНТЕРКОМ»вказує, що він не має самостійного проїзду до виробничого корпусу №3, який розташований на належній йому вищевказаній земельній ділянці, а відповідачі за первісним чинять постійні перешкоди щодо проїзду вантажного транспорту по належним їм земельним ділянкам, що унеможливлює користування позивачем за первісним позовом належною йому земельної ділянки за цільовим призначенням.

В свою чергу, відповідачі за первісним позовом заперечують проти позовних вимог ТОВ «ІНТЕРКОМ»зазначаючи, що обраний позивачем за первісним позовом спосіб захисту не відповідає наявним у останнього правам щодо земельних ділянок відповідачів, а також що жодних прав ТОВ «ІНТЕРКОМ»ними порушено не було, оскільки даний суб’єкт господарювання має самостійний проїзд до належної йому земельної ділянки, а із зверненням про встановлення земельного сервітуту до відповідачів ТОВ «ІНТЕРКОМ»не зверталося.

Водночас, обґрунтовуючи вимоги за зустрічним позовом, КТ «КОРПОРАЦІЯ «ВЕДА»вказує, що відповідачем за зустрічним позовом, ТОВ «ІНТЕРКОМ»без будь-яких погоджень з позивачем за зустрічним позовом здійснюється складування продукції та завантажувально-розвантажувальні роботи на зазначених вище земельних ділянках, які належать КТ «КОРПОРАЦІЯ «ВЕДА», чим порушує права позивача, як володільця земельної ділянки.

Відповідач за зустрічним позовом проти даного позову заперечує у зв’язку з його безпідставністю.

Детально дослідивши наявні у справі докази та надавши їм об’єктивну оцінку, а також заслухавши думки учасників процесу суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у первісному позові та одночасному задоволенні зустрічних позовних вимог враховуючи наступне.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач за первісним позовом звернувся до суду з вимогами про визнання за ним права на користування земельними ділянками належними відповідачам за первісним позовом.

Водночас, наявними у справі доказами також підтверджується, що, як на момент звернення до суду з відповідними позовом, так і на момент розгляду справи по суті, ТОВ «ІНТЕРКОМ»жодних прав стосовно користування земельними ділянками належними ТОВ «ЄВРОМЕЙЛ»та КТ «КОРПОРАЦІЯ «ВЕДА»не мало.

В той же час, ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що одним з способів захисту цивільного права або інтересу є визнання права. Статтею 20 Господарського кодексу України також передбачено, що кожний суб’єкт господарювання права та законні інтереси суб’єктів господарювання можуть, в тому числі, бути захищені шляхом визнання наявності або відсутності прав.

При цьому кожний з способів захисту передбачений ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, а також іншими актами законодавства або положеннями договорів, має відповідати наявному порушеному праву, яке потребує захисту, та забезпечувати відновлення порушеного права.

Зокрема, з системного аналізу норм цивільного законодавства суд приходить до висновку, що визнання права, як спосіб захисту, застосовується в разі коли вже належне особі право не визнається, оспорюється іншою особою, або в тому випадку, коли в особи відсутні документи, що засвідчують приналежне їй право.

Так, ст. 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто, передумовами звернення з позовом про визнання права є наявність, на момент звернення до суду, відповідного права у особи, яка звертається до суду за його захистом, а також факт невизнання чи оспорення даного права іншою особою (відповідачем) або необхідність підтвердження певного права у судовому порядку за умови неможливості підвередити його документально.

Водночас, як вже було відзначено судом вище, як на момент звернення до суду так і момент винесення даного судового рішення, ТОВ «ІНТЕРКОМ»не мало жодних прав щодо користування земельними ділянками ТОВ «ЄВРОМЕЙЛ»та КТ «КОРПОРАЦІЯ «ВЕДА», що підтверджується матеріалами справи, а також не оспорювалося представником позивача за первісними позовом під час розгляду справи.

На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що обраний позивачем за первісним позовом спосіб захисту не відповідає наявним у нього правам, а відтак не підлягає задоволенню відповідний позов, оскільки право, яке позивач за первісним позовом просить захисти, у нього відсутнє.

Окрім того, суд вважає за необхідне звернути увагу також на наступне.

Як вбачається зі змісту ст. 98 Земельного кодексу України право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками) –це право земельного сервітуту. Статтею 99 Земельного кодексу України також встановлено, що до видів земельного сервітуту, зокрема, належить право проходу та право проїзду та транспортному засобі по чужій земельній ділянці.

Водночас, ст. 401 Цивільного кодексу України передбачено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Відтак, обов’язковою умовою звернення з вимогою про встановлення земельного сервітут, в тому числі щодо встановлення права проходу та права проїзду та транспортному засобі по чужій земельній ділянці, є існування у заявника певних потреб, які не можуть бути задоволені в іншій спосіб, окрім встановлення сервітуту.

Водночас, з наявних у справі доказів, зокрема з плану земельної ділянки позивача за первісним позовом, вбачається, що у ТОВ «ІНТЕРКОМ»наявний вільний під’їзд до зазначеного ним виробничого корпусу №3 з фасаду будівлі, а також під’їзд повз бокову частину даної нежилої будівлі. Наявні ж у первісному позові аргументи, щодо відсутності у ТОВ «ІНТЕРКОМ»належного під’їзду до частини приміщень, а саме складських приміщень, вантажного транспорту не можуть свідчити про можливість задоволення потреб позивача за первісним позовом лише встановленням сервітут на земельні ділянки відповідачів за первісним позовом.

В той же час, суд вважає за необхідне задовольнити зустрічний позов КТ «КОРПОРАЦІЯ «ВЕДА»з огляду на наступне.

Як вже відзначалося судом вище, КТ «КОПОРАЦІЯ «ВЕДА»володіє земельними ділянками з кадастровими номерами 8000000000:69:035:032 та 8000000000:69:035:037 на підставі договору оренди укладеним з Київською міською радою.

Відповідно до ст. 729 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Статтею 25 Закону України «Про оренду землі»передбачено право орендаря самостійно господарювати на землі відповідно умов договору оренди.

Відтак, самовільне (без наявності будь-яких правових підстав для користування земельними ділянками КТ «КОПОРАЦІЯ «ВЕДА») складування ТОВ «ІНТЕРКОМ» продукції на території земельних ділянок позивача за зустрічним позовом, порушує права останнього, як законного володільця відповідної землі, що зумовлює необхідність у захисті порушеного права в судовому порядку.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що одним способів захисту є припинення дій, які порушують права. Відповідний спосіб захисту також передбачений і ст. 20 Господарського кодексу України.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва,

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРКОМ»до товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОМЕЙЛ»та командитного товариства «КОРПОРАЦІЯ «ВЕДА»про визнання права користування земельними ділянками відмовити повністю.

2. Зустрічний позов командитного товариства «КОРПОРАЦІЯ «ВЕДА»(01133, м. Київ, вул. Щорса, 29, ідентифікаційний код 30636215) до товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРКОМ»(м. Київ, вул. Смоленська, 31-33, ідентифікаційний код 31085901) про зобов’язання припинити дії, які порушують право задовольнити у повному обсязі, та:

- зобов’язати товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРКОМ»припинити будь-які дії, спрямовані на порушення права командитного товариства «КОРПОРАЦІЯ «ВЕДА»на користування земельними ділянками з кадастровими номерами 8000000000:69:035:032, 8000000000:69:035:037, розташованими за адресою м. Київ, вул. Смоленська, 31-33, а саме, але не обмежуючись: припинити дії щодо складування продукції, здійснення завантажувально-розвантажувальних робіт на зазначеній земельній ділянці, а також припинити будь-які дії щодо використання транспорту належного ТОВ «ІНТЕРКОМ», або який проїжджає за замовленням (проханням) ТОВ «ІНТЕРКОМ», та/або його орендарів або будь-яким іншим чином пов’язаних з ТОВ «ІНТЕРКОМ»осіб.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРКОМ»(м. Київ, вул. Смоленська, 31-33, ідентифікаційний код 31085901) на користь командитного товариства «КОРПОРАЦІЯ «ВЕДА»(01133, м. Київ, вул. Щорса, 29, ідентифікаційний код 30636215) 85 (вісімдесят п’ять) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий суддя

СуддіІ.О.Домнічева

Т.М.Ващенко

Т.Ю.Трофименко

Повне рішення складено 25.11.2010 р.