Рішення № 125221001, 17.02.2025, Монастирищенський районний суд Черкаської області

Справа № 702/1052/24

Провадження № 2/702/58/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2025 м.Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючої судді Барської Т.М.,

за участю секретарясудового засідання Карабань З.І.,

учасники справи - не з`явилися,

розглянувши увідкритомусудовомузасіданні впорядкуспрощеногопозовного провадженнявзалісудовихзасідань м.Монастирище цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

13 листопада 2024 року акціонерне товариство «РайффайзенБанк» (далі по тексту АТ «Райффайзен Банк», Банк, позивач) через свого представника Лозіну О.Ю., звернулося до суду з вимогою до відповідача ОСОБА_1 та просить стягнути заборгованість за кредитним договором № 014-RO-82-247837536 від 28.12.2023 в розмірі 144634,00 грн. і сплачений судовий збір в розмірі 3028,00 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що28.12.2023 між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 укладено Заяву-Договір про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» №014-RO-82-247837536.

За цим договором АТ «Райффайзен Банк» зобов`язався надати кредит у розмірі 130545,64 грн. під 36% річних, а ОСОБА_1 зобов`язався щомісячно протягом 72 місяців повертати кредит по частинах шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 4445,61 грн. до 28.12.2029. Відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконує та систематично порушує його умови, тому станом на 04.09.2024 у нього виникла заборгованість у розмірі 144634,00 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 128337,48 грн., у тому числі прострочена заборгованість 2495,86 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 16296,52 грн., у тому числі прострочена заборгованість 15412,88 грн.

Надіслану на адресу відповідача вимогу про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором відповідач проігнорував, тому за захистом свого порушеного права позивач звернувся до суду.

Ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 27.11.2024 у справі відкрите спрощене позовне провадження з викликом сторін і відповідачу наданий термін на подання відзиву на заявлену вимогу.

Представник позивача у судове засідання не з`явився про дату, час та місце його проведення повідомлений у встановленому законом порядку, 12.12.2024 та 16.01.2025 подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника АТ «Райффайзен Банк» (а.с.60, 69).

Відповідач ОСОБА_1 усудовезасідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання, однак поштові повідомлення виклики повернуті до суду з проставленими на них 28.11.2024 та 14.01.2025 відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою».

Виклик у призначене на 14 годину 00 хвилин 17.02.2025 судове засідання розміщений на офіційному веб-сайті судової влади. Проте, жодних заяв чи клопотань відповідач на адресу суду не подавав, правом на надання відзиву на позов не скористався, іншої адреси суду не повідомляв.

За правилом п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку.

Отже з урахуванням зазначених обставин, суд постановив розгляд справи провести за відсутності відповідача, який належним чином інформований про час та місце проведення судового розгляду справи, заяв та клопотань про його відкладення не подавав, іншої адреси місця свого проживання не повідомляв, правом на подачу відзиву не скористався.

Оскільки відповідно до вимог ч.2 ст.247ЦПК України справа розглядається без участі сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснюється.

Суд, дослідивши усі надані йому докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, створивши при цьому учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, вирішив таке.

Судом встановлено, що 28.12.2023 АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 уклали договір про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» №014-RO-82-247837536, за умовами якого АТ «Райффайзен Банк» зобов`язався надати кредит у розмірі 130545,64 грн. під 36% річних, а ОСОБА_1 зобов`язався протягом 72 місяців повернути кредит шляхом щомісячної сплати ануїтетних платежів у розмірі 4445,61 грн. (а.с.9-17).

Відповідно до пунктів 2.1, 3.1.1., 3.1.2. умов Заяви-Договору №014-RO-82-247837536 від 28.12.2023 Банк надає клієнту послугу споживчого кредиту «Кредит готівкою» з метою використання його для власних споживчих потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, в розмірі 128000,00 гривень та оплати страхового платежу в розмірі 2545,64 грн на користь ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА Життя».

Згідно п. 3.2, 3.3 кредит надається на строк 72 місяці, з 28.12.2023 по 28.12.2029, і процента ставка за користування ним є фіксованою та становить 36,00% річних (а.с.10).

Ануїтетні платежі відповідач зобов`язався вносити 28 числа кожного місяця (п.3.4 Заяви - Договору).

Підписаний сторонами правочину графік платежів та розрахунок загальної вартості споживчого кредиту і реальної річної процентної ставки підтверджує, що розмір кредиту 128000,00 грн., сума кредиту 130545,64 грн., страховий платіж 2545,64 грн., номінальна процента ставка (річних) 36,00%, комісія за розрахунково касове обслуговування 0%, термін користування кредитом 72 місяці, ануїтетні платежі визначені у розмірі 4445,61 грн. і підлягають внесенню щомісячно 28 числа, починаючи 28.01.2024 (перший платіж), закінчуючи 28.12.2029 (останній платіж). Останній ануїтетний платіж складає 4349,51 грн. (а.с. 16-17)

Банк своє зобов`язання за кредитним договором виконав та перерахував 28.12.2023 на особовий рахунок № НОМЕР_1 ОСОБА_1 130545,64 грн., що підтверджується випискою по рахунку за період з 28.12.2023 по 04.09.2024 (а.с.20, 21).

Обставина виконання позивачем зобов`язань щодо надання відповідачеві кредитних коштів відповідно до умов кредитного договору№014-RO-82-247837536 не спростована.

На виконання взятих зобов`язань за умовами укладеного договору споживчого кредиту відповідач сплатив Банку 28.01.2024 463,63 грн. кредиту та 3981,98 грн. процентів за користування ним, 08.03.2024 479,17 грн. кредиту та 3966,44 грн. процентів за користування ним, 08.05.2024 1265,36 грн. кредиту та 7652,08 грн. процентів за користування ним. Всього на виконання умов договору станом на 04.09.2024 відповідач сплатив позивачу 2208,16 грн. кредиту та 15601,41 грн. процентів за користування ним, а заборгував 2495,86 грн. кредиту та 15412,88 грн. процентів (а.с.5).

10.09.2024 на адресу відповідача Банк надіслав вимогу про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, протягом 30 календарних днів з дати отримання вимоги, яка 24.10.2024 повернута позивачу без вручення з відміткою «За закінченням встановленого терміну зберігання» (а.с.22-25).

Водночас, надіслана на адресу відповідача вимога містить твердження про те, що, у випадку її неотримання, строк дострокового виконання зобов`язання за кредитним договором становить 40 днів з дня надіслання вимоги.

Згідно Статуту, затвердженого протоколом Загальних зборів акціонерів від 28.04.2023, АТ «Райффайзен Банк Аваль» змінив своє найменування на АТ «Райффайзен Банк» (а.с.39-41).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

За змістом пункту 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

10 червня 2017 року набрав чинності Закону України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування» (стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній з 10 червня 2017 року).

Отже, регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України «Про захист прав споживачів». З 10 червня2017 року на ці відносини поширюється Закон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України «Про захист прав споживачів».

За змістом п.11 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Положеннями статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, щоу разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Судом встановлено, що кредит за договором №014-RO-82-247837536 є споживчим, що підтверджено відомостями додатку до Заяви про акцепт Публічної пропозиції/Угоди №PD -186696 від 24.01.2014, Заяви договору про відкриття Поточного рахунку та надання Кредиту «Кредит готівкою» №014-RO-82-247837536, за змістом яких кредит грошові кошти, що надаються клієнту (споживачу) на придбання товарів, робіт, послуг для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Тобто, визначення поняття «кредит» у договорі №014-RO-82-247837536 кореспондує з визначенням поняття «споживчий кредит» у п.22 ч.1 ст.1 Закону «Про захист прав споживача» та п.11 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування».

10.09.2024 на адресу відповідача Банк надіслав вимогу про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, протягом 30 календарних днів з дати отримання вимоги.

Таку вимогу позивач обґрунтував п.1.4 договору та ст. 625,1050 ЦК України.

Вказаний у вимозі пункт 1.4 договору умов дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому або у визначеній банком частині не передбачає. Пункт 3.6 Правил банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Райфайзен Банк», на який посилається представник позивача, регулює обставини дефолту (а.с.24), а не визначає умови, за яких Банк має право вимагати дострокового виконання позичальником взятих на себе зобов`язань.

У постанові від 27 березня 2019 року у справі №521/21255/13-ц (провадження № 14-600цс18) Велика Палата Верховного Суду виклала висновок, що боржник зобов`язаний виконати його обов`язок відповідно до умов договору. Тобто, порушивши права або законні інтереси кредитора, боржник зобов`язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи на звернення до суду з відповідним позовом. Враховуючи приписи статей 526, 527 і 530 ЦК України, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання відповідних спорів. Невиконання кредитором обов`язку з направлення такого повідомлення (вимоги) не означає відсутність порушення його прав, а тому він може вимагати у суді виконання боржником обов`язку з дострокового повернення кредиту.

У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що висновок, наведений у постанові від 27 березня 2019 року у справі №521/21255/13-ц, не враховує спеціальний порядок, передбачений Законом України «Про захист прав споживачів» в редакції до 2017 року, заявлення кредитодавцем вимоги про дострокове повернення коштів у разі неналежного виконання позичальником умов договору про надання споживчого кредиту, і вважала за необхідне відступити від зазначеного висновку, конкретизувавши його так: «суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, у якій був встановлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту».

Враховуючи, що частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, містила положення про застосування обов`язкового досудового врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, а після 10 червня 2017 року на ці правовідносини почала поширюватися частина четверта статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», суд вважає, що правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19), є релевантною для даних правовідносин та може бути застосована в частині наслідків для кредитора у разі невиконання передбаченого законодавством досудового врегулювання спору.

До такого висновку прийшов Верховний суд у постанові від 02 лютого 2022 року у справі №755/11307/17.

Звертаючись до суду з цим позовом позивач надав суду копію письмової вимоги за вих.№114/5-681830 від 04.09.2024 про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, яка направлялася на адресу відповідача за підписом представника АТ «Райффайзен Банк» (а.с.22).

Відповідно до списку згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів з повідомленням АТ «Райффайзен Банк» на адресу ОСОБА_1 направлено листа номер відправлення 0600960568882 (а.с.23, 24).

Між тим, відповідно до наданого позивачем трекінгу відправлення Укрпошта, поштове відправлення 0600960568882 повернулося відправникові з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.25).

Тобто вимогу позивача відповідач на одержав і її повернення з відміткою « за закінченням терміну зберігання» доказом належного вручення листа особі не являється. Водночас повернення листа із вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову особи від одержання такого листа чи про її незнаходження за адресою.

Отже, з врахуванням наведеного, матеріали справи не містять доказів отримання досудової вимоги відповідачем та її не виконання протягом 30 днів, у зв`язку з чим для позичальника настав би обов`язок з дострокового повернення усієї суми кредиту.

Вказані у вимозі твердження про те, що у випадку її неотримання, строк дострокового виконання зобов`язання за кредитним договором становить 40 днів з дня надіслання вимоги суд до уваги не бере, оскільки така умова суперечить нормам ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» і, укладаючи правочин, такої умови сторони не досягли.

У постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

При цьому Верховний Суд наголошував на тому, що у справах про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором саме позивач повинен довести у судах першої та апеляційної інстанцій, що відповідно до умов укладеного кредитного договору строк виконання такого зобов`язання є таким, що настав, а тому позичальник продовжує користуватися цими грошовими коштами неправомірно. У разі дострокового стягнення суми кредиту саме позивач має довести, що такий обов`язок виник, оскільки виключно з ініціативи кредитора та у порядку, визначеному умовами кредитного договору, в односторонньому порядку відбулася зміна умов такого договору, зокрема щодо строку виконання цивільного зобов`язання.

В оцінці цього визначальними є умови кредитного договору. Такий договір є джерелом правового регулювання цивільних відносин між сторонами, який визначає обов`язкові для обох сторін правила поведінки, відмінні від їх законодавчого регулювання.

Визначальним для висновку про те, що настав строк для дострокового стягнення заборгованості - є одержання вимоги банку позичальником про таке дострокове погашення заборгованості та її невиконання протягом 30 днів.

Позивач не довів за результатами розгляду справи факт вручення вимоги позичальнику. Такі обставини не були встановлені судом, у матеріалах справи немає доказів вручення позичальнику такої вимоги. Тож, застосовуючи умови кредитного договору та вимоги ст.16 Закону України «Про споживче кредитування», суд не має правових підстав зробити висновок, що у позичальника виник обов`язок дострокового повернення усієї суми кредиту.

Суд наголошує, що вручення такого повідомлення позичальнику є саме тією обставиною, яка обов`язково входить у предмет доказування у такій категорії спорів та за сформованими позивачем підставами пред`явленого позову.

Установивши, що виконання позивачем вимог ст.16 Закону України «Про споживчий кредитування» належними та допустимими доказами не підтверджено, суд дійшов висновку про відсутність підстав для дострокового погашення заборгованості за кредитним договором, оскільки позивач не довів, що для позичальника сплинув строк для виконання вимоги і вона не втратила чинності.

Як випливає із графіку платежів та виписки з рахунку ОСОБА_1 , розрахунку заборгованості позивача, станом на 04.09.2024 відповідач має прострочену заборгованість по щомісячних платежах в розмірі 17908,74 грн. Решта заявлених вимог є заборгованістю, яку позивач вимагає погасити достроково.

Тобто за недоведеності вручення вимоги про дострокове стягнення, на користь позивача може бути стягнута лише прострочена заборгованість.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги АТ «Райффайзен Банк» підлягають частковому задоволенню і з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути заборгованість за вказаним договором у розмірі 17908,74 грн., з яких 2495,86 грн. прострочена заборгованість за кредитом, 15412,88 грн. прострочена заборгованість за відсотками.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені судовий збір в розмірі 784,25 грн. пропорційно до задоволеної частини вимог (позов задоволено на 25,90 %).

На підставі викладеного, керуючись ст.526, 530, 551, 610, 612, 616, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст. 4, 12, 13, 76-82, 89, 95, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272-273, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Райффайзен Банк» заборгованість за кредитним договором № 014-RO-82-247837536 від 28.12.2023 у розмірі 17908 (сімнадцять тисяч дев`ятсот вісім) гривень 74 копійки, з яких 2495,86 грн. прострочена заборгованість за кредитом, 15412,88 грн. прострочена заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Райффайзен Банк» судовий збір у розмірі 784,25 грн.

У задоволенні решти вимогвідмовити.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: акціонерне товариство «Райффайзен Банк» місцезнаходженнявул. Генерала Алмазова, 4А, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 14305909.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнєвідоме місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Рішення складене 17.02.2025.

Суддя Тетяна БАРСЬКА