Рішення № 12521331, 25.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.11.10 р.                     Справа № 34/226                               

Суддя господарського суду Донецької області Кододова О.В.

при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Завод сантехнічних заготовок”,

м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ВП „Полімердонбуд”, м. Донецьк

про стягнення 62587,34грн.

Представників сторін:

від позивача – не з'явився

від відповідача – Малицький В.В. (директор)

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Відкритим акціонерним товариством „Завод сантехнічних заготовок”, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю ВП „Полімердонбуд”, м. Донецьк про стягнення основного боргу в сумі 43372,66грн., пені в сумі 2497,79грн., інфляційних витрат в сумі 13358,78грн. та 3% річних в сумі 3358,11грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на видаткову накладну №СТ-0000967 від 11.03.2008р., довіреність на отримання цінностей, вимогу №281 від 07.10.2010р. Як на правове обґрунтування своїх вимог позивач посилається на ст. 526 Цивільного кодексу України.

Позивач через канцелярію надав суду клопотання від 23.11.2010р. (вхід. №02-41/50807) про розгляд справи за відсутністю представника позивача.

Відповідач надав суду письмові пояснення по справі (вхід. №02-41/51248) від 25.11.2010р. де боргу в сумі 43372,66грн. визнає у повному обсязі та просить суд зменшити розмір пені, у зв’язку із відсутністю робіт та грошових коштів.

За клопотанням сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.          

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд, встановив :

За домовленістю сторін відповідачем було здійснено передоплату товару в сумі 150000,00грн., що підтверджується випискою з банку від 28.02.2009р. (а.с. 49-50).

Відповідно до видаткової накладної №СТ-0000967 від 11 березня 2008року позивач поставав відповідачу товар всього на загальну суму 193372,66грн. Товар було отримано директором Малицьким В.В., який діяв на підставі довіреності серії ЯНН №282220 від 10.03.2008р.

У зв’язку із несплатою отриманого товару позивач направив на адресу відповідача вимогу щодо виконання зобов’язання №281 від 07.10.2010р. з вимогою погасити заборгованість в сумі 43372,66грн.

Відповідач заявою від 11.03.2008р. зобов’язався до 01 квітня 2008року сплатити борг згідно рахунку-фактури №СТ-009822 від 24.01.2008р. в сумі 43372,66грн.

За розрахунком позивача, у зв’язку із неповною оплатою відповідачем отриманого товару за останнім, на момент звернення до суду із позовом, утворилася заборгованість в сумі 43372,66грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Таким чином, суд вважає, що зобов’язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов’язки, оскільки фактично укладений між ними правочин, який за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. До вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару ( ч. 1 ст.692 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до договору.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач свої зобов’язання стосовно оплати отриманого ним товару належним чином не виконав, товар оплатив частково у зв’язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 43372,66грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, крім того борг в сумі 43372,66грн. відповідач визнав повністю в поясненнях від 25.11.2010р., таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 43372,66грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 3358,11грн. та інфляційних в сумі 13358,78грн. суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитору зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов’язання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу в розмірі 13358,78грн., 3% річних за прострочення виконання грошових зобов’язань в сумі 3358,11грн. підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені в сумі в сумі 2497,79грн. суд вважає за необхідне зменшити розмір пені на 50% виходячи з наступного

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частина 1 статті 233 Господарського кодексу встановлює, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.

Господарський суд користуючись правом, передбаченим ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України та п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне зменшити розмір пені до 1248,90грн., оскільки відповідач суму боргу визнав повністю. Відтак суд дійшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 1248,90грн.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Завод сантехнічних заготовок”, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю ВП „Полімердонбуд”, м. Донецьк про стягнення основного боргу в сумі 43372,66грн., пені в сумі 2497,79грн., інфляційних витрат в сумі 13358,78грн. та 3% річних в сумі 3358,11грн., задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВП „Полімердонбуд” (83000, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 9/34, р/р №2600005170659 в РУКБ „Приватбанк” м. Донецьк, МФО 335496, код ЄДРПОУ 34336160) на користь Відкритого акціонерного товариства „Завод сантехнічних заготовок” (03062, м. Київ, вул. Екскаваторна, 24, р/р №26004962483469 в КБ „ПУМБ” м. Києва, МФО 322755, код ЄДРПОУ 05503272) борг в сумі 43372,66грн., пеню в сумі 1248,90грн., інфляційні витрати в сумі 13358,78грн. та 3% річних в сумі 3358,11грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 625,87грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 236,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя