Рішення № 125212442, 28.01.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 рокуСправа №160/22044/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалам у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , НОМЕР_3 регіональної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

15.08.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1

(далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач-1), Військової частини НОМЕР_2 (далі відповідач-2), 20 регіональної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (далі відповідач-3), Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (далі відповідач-4), у якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення ВЛК військової частини НОМЕР_1 , яке оформлено довідкою №9720/1 від 19.06.2024;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у ненаданні військовій частині НОМЕР_4 , наказу/розпорядження про розгляд рапорту ОСОБА_1 від 27.06.2024, про направлення на медичний перегляд ВЛК вищого рівня з метою остаточного визначення ступеня придатності до військової служби за станом здоров`я та зобов`язати військову частину НОМЕР_2 , надати військовій частині НОМЕР_4 наказ/розпорядження про розгляд рапорту ОСОБА_1 від 27.06.2024 про направлення на контрольний медичний огляд ВЛК вищого рівня, з метою остаточного визначення ступеня придатності до військової служби за станом здоров`я;

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_5 регіональної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, яка полягає у нерозгляді заяви представника ОСОБА_1 від 10.07.2024 та зобов`язати 20-ту регіональну військово-лікарську комісію Збройних Сил України розглянути заяву представника ОСОБА_1 від 10.07.2024, про розгляд якої повідомити представника позивача Смушкова А.П.;

- визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, яка полягає у непризначенні ОСОБА_1 перегляду медичного огляду за рішенням ВЛК військової частини НОМЕР_1 , оформленого довідкою №9720/1 від 19.06.2024, та у неприйнятті остаточного рішення відповідно до вимог п. 3.13 наказу МО України від 14.08.2008 №402 та зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію призначити ОСОБА_1 перегляд медичного огляду за рішенням ВЛК військової частини НОМЕР_1 , оформленого довідкою №9720/1 від 19.06.2024, та прийняти остаточне рішення відповідно до вимог п. 3.13 наказу МО України від 14.08.2008 №402.

Позовна заява обґрунтована тим, що 19.06.2024 відповідно до довідки ВЛК військової частини НОМЕР_1 № 9720/1 ОСОБА_1 на підставі статей 54в, 52в, 66в, 61в, 64в, 43в, 23в графи ІІ Розкладу хвороб визнано придатним до військової служби. Позивач не погоджується з результатами та висновками обстеження та медичного огляду, оскільки вважає, що зазначений у постанові висновок про визнання його придатним до військової служби є протиправним, сформованим без проведення належного медичного огляду та обстеження, а також необґрунтованим. У зв`язку із чим, останній звернувся до суду із вказаною позовною заявою.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.08.2024 відкрито провадження у адміністративній справі №160/22044/24, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

26.08.2024 представником Військової частини НОМЕР_2 (відповідача-2) направлено до суду через автоматизовану систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено, що порядок проведення та направлення на огляд ВЛК визначається наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України». Направлення медичний огляд військово-лікарською проводиться прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, органами управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, прокуратурою, судом, начальниками гарнізонів, штатних ВЛК, військових лікувальних закладів за місцем лікування, військовими комендантами гарнізонів та військовими комісарами (п. 6.1, глава 6, розділ ІІ Наказу Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 "Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України"). Отже, військовослужбовцю солдату ОСОБА_2 рекомендувалося звернутися до медичної служби військової частини НОМЕР_4 для надання медичної допомоги, а за необхідності направлення на стаціонарне лікування та/або медичний огляд військово-лікарською комісією до закладу охорони здоров`я у встановленому порядку. Так, позивач вказує на бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо видання розпорядження щодо направлення на визначення ступеня придатності позивача, однак, як вже зазначалося здійснення такого направлення має здійснюватися підпорядкованою частиною НОМЕР_4 . Нормами чинного законодавства зазначено що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень, з огляду на, що відповідач-2 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

13.09.2024 представником Військової частини НОМЕР_1 (відповідача-1) направлено до суду через автоматизовану систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено, що Військовою частиною НОМЕР_4 позивача направлено на медичний огляд ВЛК (направлення від 13.06.2024 №2584). Позаштатною військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_1 проведена військово-лікарська експертиза військовослужбовця ОСОБА_1 , амбулаторно. Військово-лікарська експертиза позивача проводилась з дотриманням пункту 6.8 Глави 6 Розділу ІІ Положення №402 комісією у складі лікарів: терапевта, хірурга, невропатолога, окуліста, оториноларинголога, психіатра. Медичний огляд позивача проведено з дотриманням вимог Графи 1 та Графи 6 Розділу ІІ Положення 402. При проведенні медичного огляду амбулаторно, всі медичні документи, необхідні для проведення військово-лікарської експертизи, були надані позивачем особисто та після проведення ВЛК повернуті йому. На підставі пункту 2.1 Глави 2 Розділу І, пунктів 6.8, 6.9 Глави 6 пункт 22.3 та пункту 22.7 Глави 22 Розділу ІІ Положення №402, постанова позаштатної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 від 19.06.2024 позивача була оформлена Довідкою №9720/1 від 19.06.2024, відповідно якої, на підставі статей 54в, 52в, 66в, 61в, 64в, 43в, 23в графи II Розкладу хвороб позивача визнано - придатним до військової служби. Діагноз позивачу та ступень придатності до військової служби, зазначений в Довідці ВЛК від 19.06.2024 №9720/1, встановлено шляхом аналізу наданої ним медичної документації, а також безпосереднього його огляду лікарями позаштатної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 з урахуванням скарг на здоров`я, про що були зроблені відповідні записи в карті обстеження та медичного огляду окремо кожним лікарем з зазначенням ступеню придатності до військової служби. За медичними показниками позивача, керуючись пунктом 6.8 Глави 6 Розділу ІІ Положення №402, лікарі комісії не визначили потребу в його додатковому обстеженні, в тому числі лікарями інших спеціальностей. Проведених досліджень було достатньо для встановлення повного та об`єктивного діагнозу позивачу. Відповідно пункту 6.9 Глави 6 Розділу ІІ Положення №402, враховуючі медичні показники позивача, його вік, військовий фах, фактичну працездатність, спрямованість до подальшого проходження військової служби та можливість подальшого проходження військової служби на посаді, яка найбільше відповідає стану його здоров`я, на підставі на підставі статей 54в, 52в, 66в, 61в, 64в, 43в, 23в Графи ІІ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (Додаток 1 до Положення №402), пунктом 6.8 Глави 6, абзацом першим підпункту а) пункту 20.3 та абзацом третім пункту 20.4 Глави 20 Розділу ІІ Положення №402, позаштатна військово-лікарська комісія військової частини НОМЕР_6 приняла рішення про ступень придатності позивача - придатний до військової служби.

07.10.2024 представником Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (відповідача-4) направлено до суду через автоматизовану систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено, що ЦВЛК ЗС України розглянуло заяву у формі скарги адвоката Андрія Смушкова в інтересах військовослужбовця військової частини НОМЕР_7 ОСОБА_1 на постанову військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 , оформлену довідкою ВЛК від 19.06.2024 №9720/1 про придатність до військової служби та направлено зазначену скаргу за належністю до 20 регіональної військово-лікарської комісії для опрацювання, на виконання вимог пункту 3.3. глави 3 розділу І Положення, що підтверджується листом ЦВЛК ЗС України від 21.07.2024 №598/9/16482. Разом з тим, згідно пункту 6.1 глави 6 розділу ІІ Положення, направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, начальниками військово-лікувальних закладів за місцем лікування. ЦВЛК ЗС України не уповноважена ставити задачу командирам військових частин щодо направлення підпорядкованих їм військовослужбовців на медичних огляд ВЛК. Направлення на медичний огляд забезпечує командир, який згідно статті 28 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України наділений всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і на якого покладена персональна відповідальність перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця. Військовослужбовці вибувають для лікування або проходження військово-лікарської експертизи згідно наказу командира військової частини (по стройовій частині), керуючись вимогами додатку 1 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 31.01.2024 №40. Статтею 87 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що на доповнення вимог, викладених у статтях 82-84 цього Статуту начальник медичної служби бригади зобов`язаний готувати медичні документи, необхідні для проходження військовослужбовцем медичного огляду військово-лікарською комісією, та доповідати командирові бригади про результати. Таким чином, командир військової частини забезпечує направлення та вибуття військовослужбовців на медичний огляд ВЛК за межі військової частини.

Згідно з ч. ч. 5, 8ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Солдат за призовом ОСОБА_1 , 1974 р.н., призваний у Збройні Сили України ІНФОРМАЦІЯ_1 у листопаді 2022 року, стрілець.

На підставі направлення Військової частини НОМЕР_4 від 13.06.2024 №2584 позивача відправлено на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення придатності до військової служби, служби за військовою спеціальністю.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 19.06.2024 №9720/1 ОСОБА_1 проведено медичний огляд військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_1 «19» червня 2024 року.

Діагноз (включаючи код, згідно чинного НК 025) та постанова військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва):

«Хронічний холецистит, фаза ремісії. Хронічний панкреатит, фаза емісії. Хронічний пієлонефрит, фаза ремісії. Хронічний гастродуоденіт, фаза ремісії. Двобічний гонартроз ІІ стадії праворуч, І стадії ліворуч, з больовим синдромом, з незначним порушенням функції (М17). Кіста печінки. Кісти нирок, без порушення функції (N28.1). Поширений міжхребцевий остеохондроз хребта, ускладнений протрузіями та екструзіями, з больовим синдромом, з незначним порушенням функції (М42). Диверсикулярна хвороба кишківника, з незначним порушенням функції (К57). Хронічний простатит, з незначним порушенням функції (N41). Хронічний комбінований геморой ІІ стадії, з незначним порушенням функції (К64). Вертеброгенна радикулопатія С5-C6, L5-S1, з больовим та м?язово-тонічним синдромами, з незначним порушенням функції (M54). Далекозорість обох очей у 1,0Д при гостроті зору 1,0 з корекцією на обох очах (H52.1).

Захворювання, ТАК, пов?язані з проходженням військової служби.

На підставі статей 54в, 52в, 66в, 61в, 64в, 43в, 23в графи ІІ Розкладу хвороб «придатний до військової служби».

У картці медичного обстеження та медичного огляду Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 зроблено запис лікаря про двобічний гонартроз ІІ стадії праворуч, І стадії ліворуч, з больовим синдромом, з незначним порушенням функції.

Крім того, під час проходження позивачем медичного огляд військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_1 , останній був оглянутий терапевтом, хірургом, невропатологом, офтальмологом, отоларингологом, психіатром.

У графі 11 міститься запис «інформація стану мого здоров`я надана мною в повному обсязі. Попереджений про надання неповної та недостовірної інформації», який завірений власноручно, прописом власного прізвища, ініціалів та підписом обстежуваного ОСОБА_1 .

Діагноз відображений у картці медичного обстеження та медичного огляду Військової частини НОМЕР_1 співпадає з тим, що зазначений у довідці 19.06.2024 №9720/1.

Крім того, у вказаній картці містяться підписи голови ВЛК, членів ВЛК (офтальмолог, психіатр, невропатолог, отоларинголог, терапевт, хірург) та секретаря ВЛК.

10.07.2024 позивач через свого представника надіслав командиру ВЧ НОМЕР_4 через командувача оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Сухопутних військ ЗСУ (ОК « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ВЧ НОМЕР_2 ) клопотання про направлення його на контрольний (повторний) медичний огляд/переогляд військово-лікарською комісією вищого рівня з метою визначення ступеня придатності до військової служби за станом здоров`я; крім того, зокрема, просив при проведенні медичного огляду ВЛК вищого рівня, оглянути ОСОБА_1 усіма лікарями, а саме: хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, окулістом, оториноларингологом, стоматологом, нейрохірургом, проктологом, а за наявності медичних показань і лікарями інших спеціальностей.

Також, до вказаного клопотання було надано рапорт від 27.06.2024 до командира ВЧ НОМЕР_4 , яким позивач просив про надання йому направлення на проходження лікування та медичного переогляду рішення ВЛК ВЧ НОМЕР_1 від 19.06.2024 №9720/1, військово-лікарською комісією вищого рівня, з метою визначення ступеня придатності до військової служби за станом здоров`я.

Листом від 23.07.2024 №1314/23/1/1395 Військовою частиною НОМЕР_2 повідомлено позивача про те, що порядок проведення та направлення на огляд ВЛК визначається наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України». Направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією проводиться прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, органами управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, прокуратурою, судом, начальниками гарнізонів, штатних ВЛК, військових лікувальних закладів за місцем лікування, військовими комендантами гарнізонів та військовими комісарами (п. 6.1, глава 6, розділ ІІ Наказу Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 "Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України"). У разі виявлення під час обстеження або лікування у військовому лікувальному закладі у військовослужбовця захворювання, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), які зумовлюють непридатність до військової служби, ці особи направляються на медичний огляд для встановлення ступеня придатності до військової служби за рішенням начальника (керівника) закладу охорони здоров`я (установи) на підставі подання начальника (керівника) лікувального відділення, у якому обстежується (лікується) військовослужбовець, про що робиться запис у медичній карті стаціонарного (амбулаторного) хворого (медичній книжці), який завіряється підписом начальника (керівника) закладу охорони здоров`я (установи) (п.6.4, глава 6, розділ ІІ Наказу Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 "Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України". Медичний огляд військовослужбовців, які отримали захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії), з метою визначення ступеня придатності до військової служби проводиться при визначеному лікарсько-експертному наслідку (результаті) захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії). Визначений наслідок (результат) захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва - це такий стан здоров`я, коли результати обстеження та лікування дають підстави ВЛК (ЛЛК) винести постанову про ступінь придатності до військової служби (служби за військовою спеціальністю), а подальше лікування не призведе до відновлення придатності до військової служби (п. 6.9, глава 6, Розділ ІІ Наказу Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 "Про затвердження Положення і ДРО військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України"). Необхідність, порядок та місце лікування (обстеження) визначається лікарем військової частини після огляду та визначення стану здоров`я хворого. Виходячи з вищевказаного, військовослужбовцю солдату ОСОБА_2 було рекомендовано звернутися до медичної служби військової частини НОМЕР_7 для надання медичної допомоги, а за необхідності направлення на стаціонарне лікування та/або медичний огляд військово-лікарською комісією до закладу охорони здоров`я у встановленому порядку.

Крім того, позивач через свого представника 10.07.2024 року звернувся до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України із заявою про перегляд та скасування оскаржуваної постанови/рішення (довідки) ВЛК нижчого рівня, та винесення остаточного рішення/затвердження.

Листом Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 21.07.2024 №598/9/16482 повідомлено позивача та 20 регіональну військово-лікарську комісію Збройних Сил України про те, що згідно вимог пункту 3.3 глави 3 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 17.11.2008 №1109/15800 (далі - Положення), скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року №608 "Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення" (далі - Наказ №608). Ураховуючи вищезазначене, заява представника позивача та копії документів військовослужбовця ОСОБА_1 направлені за належністю до 20 регіональної ВЛК для опрацювання, згідно вимог Положення та Наказу №608.

Водночас на момент розгляду справи матеріали справи не містять відповіді 20 регіональної ВЛК на лист Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 21.07.2024 №598/9/16482.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідачів-2, 3, 4 та вважаючи протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення ВЛК військової частини НОМЕР_1 , яке оформлено довідкою №9720/1 від 19.06.2024, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України "Про військовий обов`язок та військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ, "Основи законодавства України про охорону здоров`я" від 19.11.1992 №2801-XII, Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військову службу і військовий обов`язок" від 25.03.1992 №2232-XII.

Згідно із частиною першою статті 1 Закону України №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частиною третьою статті 1 Закону України "Про військову службу і військовий обов`язок" визначено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Статтею 70 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" від 19.11.1992 №2801-XII передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Згідно з частиною десятою статті 2 Закону №2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення № 402).

Згідно з пунктом 1.1 розділу ІІ Положення №402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний та воєнний час.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності: до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); військовослужбовців до військової служби; військовослужбовців до військової служби за військовою спеціальністю; військовослужбовців до служби в високомобільних десантних військах, плаваючому складі, морській піхоті; кандидатів на навчання у ВВНЗ, учнів військових ліцеїв; кандидатів до військової служби за контрактом; кандидатів до участі у міжнародних миротворчих операціях (далі - ММО) та у складі миротворчого персоналу; військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, працівників Збройних Сил України для роботи з ДІВ, КРП, джерелами ЕМП, ЛВ та мікроорганізмами I - II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; військовослужбовців та працівників Збройних Сил України до служби (роботи) у спеціальних спорудах, працівників допоміжного флоту ВМС Збройних Сил України; а також з метою визначення: можливості проходження військової служби військовослужбовцями та проживання членів їх сімей за кордоном; необхідності в тривалому спеціалізованому лікуванні, медичному спостереженні або в навчанні (вихованні) у спеціалізованих навчальних закладах членів сімей військовослужбовців, транспортабельності їх за станом здоров`я.

Відповідно до пункту 1.2 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402 військово-лікарська експертиза це медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України);

визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;

установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Пунктом 2.1 розділу I Положення №402 визначено що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Відповідно до підпунктів 2.5.1 - 2.5.4 пункту 2.5 розділу I Положення №402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать, зокрема, гарнізонні ВЛК.

Позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) призначаються у складі голови, заступника голови (може призначатись один з членів комісії), членів комісії (у гарнізонних, госпітальних ВЛК, ВЛК ТЦК та СП не менше ніж три лікарі, в інших ВЛК і ЛЛК - терапевта, хірурга, невропатолога, офтальмолога, стоматолога, оториноларинголога, психіатра) і секретаря з числа фахівців з медичною освітою. До складу ВЛК (ЛЛК) можуть призначатися лікарі інших спеціальностей.

До складу ВЛК (ЛЛК) ТЦК та СП входять медичні працівники закладу охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, визначеного рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (голови обласної, Київської міської військових адміністрацій, а також районних військових адміністрацій та військових адміністрацій населених пунктів), за погодженням з головою відповідної штатної ВЛК регіону.

Штатні і позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) з питань військово-лікарської та лікарсько-льотної експертизи підпорядковуються вищим штатним ВЛК.

Підпунктом 2.6.3 пункту 2.6 розділу I Положення №402 визначено, що на госпітальну (гарнізонну) ВЛК покладається: проведення медичного огляду осіб, указаних у пункті 1.2 розділу I Положення (крім допризовників), з метою визначення ступеня придатності до військової служби та в інших випадках, указаних у пункті 1.4 розділу II Положення; ведення книги протоколів ВЛК та здавання її в архів; проведення контролю за повнотою та якістю обстеження під час проведення медичного огляду, терміном проведення обстеження; проведення разом із провідними медичними спеціалістами ВМКЦ регіонів та начальниками медичних служб військових частин, що знаходяться у зоні відповідальності закладу охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України, детального аналізу визнання військовослужбовців непридатними до військової служби, розробка пропозицій щодо покращення стану здоров`я військовослужбовців та попередження їх дострокового звільнення з військової служби за станом здоров`я. Узагальнення пропозицій та надання їх до штатної ВЛК.

Пунктом 1.1 розділу ІІ Положення №402, встановлено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).

Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду.

При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.

Відповідно до п.6.1 розділу 6 Порядку №402, направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ТЦК та СП, начальниками (керівниками) закладів охорони здоров`я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, слідчим, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням.

Пунктом 6.8 розділу 6 Порядку №402 визначено, що огляд військовослужбовців обов`язково проводиться хірургом, терапевтом, невропатологом, офтальмологом, оториноларингологом (військовослужбовців-жінок - гінекологом), а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей. Обов`язково виконуються загальні аналізи крові та сечі, ЕКГ-дослідження, рентгенологічне обстеження органів грудної клітки. Потребу в додатковому обстеженні визначають лікарі за медичними показаннями.

Під час проходження медичного огляду військовослужбовець зобов`язаний надавати медичні документи щодо стану свого здоров`я. Дані, вказані в наданих військовослужбовцем медичних документах, враховуються лікарями під час формування постанов ВЛК.

Голова та члени ВЛК вносять до реєстру ЕСОЗ відповідні записи, що характеризують стан здоров`я військовослужбовця, та, за потреби, ознайомлюються з медичними записами у відповідному реєстрі ЕСОЗ.

Огляд вказаними лікарями військовослужбовців, направлених на ВЛК для вирішення питання про потребу у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або про потребу у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), або у звільненні від виконання службових обов`язків, проводиться за медичними показаннями.

Пунктом 1.2. розділу ІІ Положення №402 встановлено, що постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3). Розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я 10-го перегляду (далі - МКХ-10).

Відповідно до п.20.2. Положення №402 постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, контролюються, а за необхідності переглядаються відповідною штатною ВЛК.

Постанови штатних ВЛК про ступінь придатності до військової служби можуть прийматися як за результатом проведеного медичного огляду в цих ВЛК, так і на підставі проведеного медичного огляду у позаштатних ВЛК та наданих на розгляд медичних документів.

Згідно з п.20.4 Положення №402 За статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, що передбачають індивідуальну оцінку непридатності до військової служби або обмежену придатність осіб, які пройшли медичний огляд за графами II, III, ВЛК приймає одну з таких постанов: "непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час"; "обмежено придатний до військової служби".

У воєнний час за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, що передбачають індивідуальну оцінку придатності або обмежену придатність до військової служби осіб, які пройшли медичний огляд за графами II, III, ВЛК приймає постанову "придатний до військової служби".

Відповідно до п. 22.12 Положення №402, постанова ВЛК про ступінь придатності військовослужбовця до військової служби чинна протягом 12 місяців з моменту проведення медичного огляду.

Постанови ВЛК щодо військовослужбовців, які визнані непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку або непридатними до військової служби у мирний час, обмежено придатними у воєнний час, повинні бути реалізовані негайно.

Якщо постанова ВЛК не реалізована та в стані здоров`я оглянутого, незалежно від терміну, за його заявою або висновками лікарів закладів охорони здоров`я (установ) виникли зміни, то проводиться повторний медичний огляд.

Представник позивач в позовній заяві зазначає, що при прийнятті ВЛК військової частини НОМЕР_1 спірної постанови у формі довідки №9720/1 від 19.06.2024 не взято до уваги надану позивачем медичну документацію на підтвердження наявних захворювань, зокрема: двобічний гонартроз ІІ стадії праворуч, І стадії ліворуч, з больовим синдромом, з незначним порушенням функції.

Вказана хвороба включена до розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у резерві і відображені в ст.ст.52, 54, 61, 67.

Надаючи правову оцінку доводам позивача про невідповідність висновків відповідача, вказаним в рішенні військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 , що оформлене довідкою військово-лікарської комісії №9720/1 від 19.06.2024, відповідно до якої позивача визнано придатним до військової служби, суд зазначає, наступне.

Верховний Суд у постанові від 13 червня 2018 року у справі №806/526/16зауважив, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Також згідно з висновками Верховного Суду, наведеними у постанові Верховного Суду від 12 червня 2020 року у справі №810/5009/18, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.

Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для визнання позивача таким, що придатний до військової служби у воєнний час.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2021 року №820/5570/16.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що порядок проведення медичного огляду військовослужбовців затверджений п.6.8 Положення та передбачає, зокрема, що: на осіб, які проходять медичний огляд амбулаторно, заводиться Картка обстеження та медичного огляду, при стаціонарному огляді - медична карта стаціонарного хворого; огляд військовослужбовців обов`язково проводиться хірургом, терапевтом, невропатологом, офтальмологом, оториноларингологом (військовослужбовців-жінок - гінекологом), а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей; обов`язково виконуються загальні аналізи крові та сечі, ЕКГ-дослідження, рентгенологічне обстеження органів грудної клітки. Потребу в додатковому обстеженні визначають лікарі за медичними показаннями.

Під час проходження медичного огляду військовослужбовець зобов`язаний надавати медичні документи щодо стану свого здоров`я. Дані, вказані в наданих військовослужбовцем медичних документах, враховуються лікарями під час формування постанов ВЛК.

Голова та члени ВЛК, за потреби, ознайомлюються з медичними записами у відповідному реєстрі ЕСОЗ, що характеризують стан здоров`я військовослужбовця, та вносять до нього відповідні записи.

Надаючи оцінку прийнятої щодо позивача постанови військово-лікарської комісії, оформленої довідкою військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 №9720/1 від 19.06.2024, допущення відповідачем порушень процедури її ухвалення судом не встановлено.

Як свідчать матеріали справи, позивачу проведені необхідні обстеження, передбачені пунктами 3.3. глави 3 розділу II Положення № 402.

Враховуючи викладене, суд робить висновок, що в контексті спірних правовідносин, станом на момент ухвалення судового рішення у цій справі, постанова військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 , оформлена довідкою №9720/1 від 19.06.2024, прийнята з дотримання вимог чинного законодавства, а тому не підлягає скасуванню.

Водночас суд зазначає, що у разі наявності сумніву щодо правильності висновку даної комісії щодо придатності до військової служби, позивач мав право звернутись до ВЛК регіону щодо перегляду рішення ВЛК військової частини, яка наділена таким правом.

Зокрема, абз.4 п.2.4.5 розд.І Положення №402 визначено, що ВЛК регіону має право: приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК.

У разі незгоди з рішенням ВЛК регіону таке рішення може бути оскаржено до ЦВЛК.

Остаточне рішення про придатність чи непридатність військовослужбовця до військової служби, та про причинний зв`язок поранення, може бути прийнято ЦВЛК.

З огляду на наведене позовні вимоги позивача щодо визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у ненаданні військовій частині НОМЕР_4 , наказу/розпорядження про розгляд рапорту ОСОБА_1 від 27.06.2024, про направлення на медичний перегляд ВЛК вищого рівня з метою остаточного визначення ступеня придатності до військової служби за станом здоров`я та зобов`язання військової частини НОМЕР_2 , надати військовій частині НОМЕР_4 наказ/розпорядження про розгляд рапорту ОСОБА_1 від 27.06.2024 про направлення на контрольний медичний огляд ВЛК вищого рівня, з метою остаточного визначення ступеня придатності до військової служби за станом здоров`я не підлягають задоволенню.

Разом з тим, за приписами пункту 2.2 глави 2 розділу І Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом.

До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.

Таким чином, Центральна військово-лікарська комісія належить до штатних ВЛК.

Згідно з підпунктом 2.4.4 пункту 2.4 глави 2 розділу І Положення №402 на ВЛК регіону покладаються: контроль за організацією та проведенням медичного огляду осіб, визначених у пункті 1.2 розділу I Положення, поповнення, що прибуває для комплектування Збройних Сил України, з метою правильного розподілу його за родами військ, військовими частинами (кораблями), підрозділами та військовими спеціальностями, а також кандидатів на навчання за військовими спеціальностями з урахуванням стану здоров`я та фізичного розвитку; розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи.

За приписами підпункту 2.4.5 пункту 2.4 глави 2 розділу І Положення №402 ВЛК регіону має право, зокрема: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; приймати постанови, а за необхідності переглядати свої постанови про причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та смерті у осіб, звільнених з військової служби, з військовою службою (крім постанов ЦВЛК); приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК; направляти у заклади охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження та медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової служби), військовозобов`язаних, резервістів, працівників; приймати постанови, а за необхідності переглядати свої постанови про причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та смерті у осіб, звільнених з військової служби, з військовою службою (крім постанов ЦВЛК).

Підпунктом 2.4.6 пункту 2.4 глави 2 розділу І Положення №402 передбачено, що рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.

За приписами підпунктів 2.3.1, 2.3.3, 2.3.4, 2.3.5 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402 ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.

На ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, зокрема, розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи.

ЦВЛК має право, зокрема, оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; направляти у заклади охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження та медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби), військовозобов`язаних, резервістів, працівників; розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.

Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Згідно з додатком 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року №608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення» Центральна військово-лікарська комісія має право розглядати всі питання військово-лікарської експертизи незалежно від адміністративно-територіальної зони відповідальності.

З урахуванням наведених приписів Положення № 402, ЦВК, яка має у штаті медичних працівників та як установа, наділена повноваженнями щодо розгляду, перегляду, скасування, затвердження, незатвердження та контролю за постановами будь-якої ВЛК (включно з їх переглядом по суті прийнятих діагнозів) є єдиним компетентним суб`єктом владних повноважень, що контролює усі ВЛК та перевіряє прийняті ними рішення з метою захисту військовозобов`язаних, військовослужбовців та резервістів.

Саме враховуючи дискреційні повноваження ЦВЛК військовослужбовець має право на перегляд постанови ВЛК, у зв`язку з чим представник позивача звернувся до відповідача із відповідною заявою, оскільки вважає попереднє медичне обстеження проведеним формально, а медичні висновки за його результатами такими, що не відповідають стану його здоров`я.

Враховуючи наведене, питання, порушені позивачем у своїй скарзі, входять до повноважень Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, проте, відповідачем - ЦВЛК у порушення приписів пункту 3.3 глави 3 розділу І Положення №402 та наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року №608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення» не розглянуто, натомість, направлено її для розгляду та надання відповіді заявнику до 20-ї регіональної ВЛК, про що позивача повідомлено листом від 21.07.2024 №598/9/16482.

Отже, станом на момент звернення позивача до суду з даним позовом Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України не розглянула скаргу військовослужбовця військової частини НОМЕР_4 сержанта ОСОБА_1 щодо незгоди з постановою військово-лікарської комісії при військовій частині НОМЕР_1 , натомість, відповідачем було направлено цю скаргу для розгляду та надання відповіді заявнику до 20-ї регіональної ВЛК, якою, на час розгляду справи так і не було надано відповідь.

Водночас суд зазначає, що системний аналіз приписів Положення №402 вказує на те, що ЦВЛК при розгляді заяви/скарги на рішення ВЛК свій висновок повинна оформлювати не листом, а вмотивованою постановою з викладенням всіх обставин та аргументів.

Відсутність належним чином оформленої постанови ЦВЛК про перегляд постанови ВЛК свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за Законом.

З урахуванням наведеного слід зазначити, що у спірному випадку має місце протиправна бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо нерозгляду скарги військовослужбовця військової частини НОМЕР_4 сержанта ОСОБА_1 про незгоду з постановою військово-лікарської комісії при військовій частині НОМЕР_1 .

Підсумовуючи викладене, зважаючи на встановлені обставини справи та наведені норми права, якими врегульовано спірні правовідносини, з урахуванням частини 2 статті 9 КАС України, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, що полягає у нерозгляді скарги військовослужбовця військової частини НОМЕР_4 сержанта ОСОБА_1 щодо незгоди з постановою військово-лікарської комісії при військовій частині НОМЕР_1 та зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України розглянути скаргу військовослужбовця військової частини НОМЕР_4 сержанта ОСОБА_1 щодо незгоди з постановою військово-лікарської комісії при військовій частині НОМЕР_1 , що оформлено довідкою №9720/1 від 19.06.2024.

Разом з тим, з урахуванням того, що ЦВЛК направило заяву позивача для розгляду та надання відповіді до 20 регіональної ВЛК, а на момент розгляду справи така відповідь надана не була, суд робить висновок, що бездіяльність 20 регіональної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, що полягає у нерозгляді заяви представника ОСОБА_1 від 10.07.2024 є протиправною.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачає, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, у даному випадку, належним способом захисту прав позивача, що забезпечує їх ефективне поновлення, є зобов`язання 20 регіональної військово-лікарської комісії Збройних Сил України розглянути заяву представника ОСОБА_1 від 10.07.2024, про розгляд якої повідомити представника ОСОБА_1 .

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди умотивовувати свої рішення. Але дану вимогу не слід розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодекс адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок про часткове задоволення позовної заяви.

Розподіл судових витрат у відповідності до вимогст. 139 Кодексу адміністративного судочинства Україниза наслідками розгляду цієї справи не здійснюється, оскільки позивач від сплати судового збору звільнений на підставі п.13 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а докази понесення ним інших судових витрат у матеріалах справи відсутні.

Керуючись ст. ст.139,241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_10 ), 20 регіональної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (вул. Грушевського, буд. 65, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 26637746), Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (вул. Госпітальна, буд. 16, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 08356179) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність 20 регіональної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо нерозгляду заяви представника ОСОБА_1 від 10.07.2024.

Зобов`язати 20 регіональну військово-лікарську комісію Збройних Сил України розглянути заяву представника ОСОБА_1 від 10.07.2024, про розгляд якої повідомити представника ОСОБА_1 .

Визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо нерозгляду скарги військовослужбовця військової частини НОМЕР_4 сержанта ОСОБА_1 щодо незгоди з постановою №9720/1 від 19.06.2024 військово-лікарської комісії при військовій частині НОМЕР_1 .

Зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України розглянути скаргу військовослужбовця військової частини НОМЕР_4 сержанта ОСОБА_1 щодо незгоди з постановою військово-лікарської комісії при військовій частині НОМЕР_1 , що оформлено довідкою №9720/1 від 19.06.2024.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський