Рішення № 125212441, 28.01.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 рокуСправа №160/21035/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

05.08.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач), у якій просить:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення нарахування та виплати та зобов`язати провести нарахування та виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі грошового забезпечення за 2023 рік;

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення ОСОБА_1 нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 02.02.2024 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року та зобов`язати провести нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 02.02.2024 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року;

- визнати протиправним дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у незастосуванні п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 допостанов Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»при обчисленні ОСОБА_1 , починаючи з 09.03.2023 по 12.05.2023, розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 починаючи з 09.03.2023 по 12.05.2023 включно, грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням з урахуванням п.1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 допостанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти та здійснити перерахунок грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік;

- визнати протиправним дії військової частини НОМЕР_1 щодо обліку ОСОБА_1 в самовільному залишенні військової частини у період з 15.05.2023 по 18.05.2023;

- визнати протиправним дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати грошового забезпечення за травень 2023 року та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату грошового забезпечення за травень 2023 року у розмірі 21802 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач з 09.03.2023 по 02.02.2024 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Водночас при виключенні його зі списків військової частини НОМЕР_2 відповідач не виплатив всі належні суми грошового забезпечення, а саме: матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі грошового забезпечення за 2023 рік, індексацію грошового забезпечення за січень та лютий 2024 року, та виплачено грошове забезпечення за період з 09.03.2023 по 12.05.2023 в зменшеному розмірі. Крім того, позивач не погоджується із діями відповідача щодо його обліку в самовільному залишенні військової частини у період з 15.05.2023 по 18.05.2023 та, відповідно, невиплати за такий період грошового забезпечення.Отже, позивач вважає вказані дії протиправними у зв`язку із чим звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.08.2024 заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного процесуального строку задоволено та поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду із цією позовною заявою; відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/21035/24 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

19.08.2024 представником відповідача направлено до суду через автоматизовану систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено, зокрема про те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо звернення позивача з рапортом до відповідача про виплату такої допомоги, водночас, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, яка виплачується виключно за наявності бюджетних асигнувань. Крім того, щодо виплати індексації грошового забезпечення відповідачем було зазначено про те, що підстав для зміни базового місяця для нарахування індексації позивачем не доведено, а доводи позову про необхідність застосування березня 2018 року, як місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01 січня 2024 року по 01 лютого 2024 року не є обґрунтованими.

Згідно з ч. ч. 5, 8ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

02 березня 2023 року ОСОБА_1 , військовий квиток серії НОМЕР_3 від 21.04.2015, був призваний ІНФОРМАЦІЯ_1 на військову службу по мобілізації на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 року.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.03.2023 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_1 , військовослужбовець призваний за мобілізацією, призначений на посаду номера обслуги з механізованого відділення 2 механізованого взводу 3 механізованої роти НОМЕР_4 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , ВОС 101533А (494), який прибув з військової частини НОМЕР_5 АДРЕСА_1 з 09 березня 2023 року, зарахований до списків особового складу та на всі види забезпечення і вважати таким, що 09 березня 2023 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків з тарифним розрядом 4, шпк «солдат».

Відповідно до довідки від 19.08.2023 за №8950 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) старший солдат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за обставин: встановлено з акту службового розслідування №3297 від 02.05.2023 по факту отримання травми (поранення) військовослужбовцем номером обслуги 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 3 механізованої роти НОМЕР_4 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , що 14 березня 2023 року приблизно о 01 год 40 хв., під час бойових дій в районі населеного пункту Водяне, Донецької області під час виконання військового обов`язку по захисту Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил Російської Федерації внаслідок скидання гранати з ворожого БПЛА було поранено номера обслуги 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 3 механізованої роти НОМЕР_4 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , старшого солдата ОСОБА_1 . Перебував у засобах індивідуального захисту українського виробника (бронежилет «Корсар» та шолом кевларовий). Старшого солдата ОСОБА_1 вважати таким, що отримав поранення, яке пов`язане з виконанням своїх службових обов`язків під час несення військової служби по захисту Батьківщини та територіальної цілісності України і непорушенні державного суверенітету на території Донецької та Луганської області. В стані алкогольного та/або наркотичного сп`яніння не перебував.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 15.03.2023 №74 вважати старшого солдата ОСОБА_1 , номер обслуги механізованого відділення 2 механізованого взводу 3 механізованої роти механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , таким, що вибув із складу сил і засобів, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії збройних сил російської федерації з метою виконання службових (бойових) завдань в оперативно-тактичному угрупованні " ІНФОРМАЦІЯ_3 " , а саме: до лікувального закладу, у зв`язку із пораненням, контузією, травмуванням отриманих під час ведення бойових дій: з 15 березня 2023 року: До 66 ВМГ м. Покровськ. Зняти з продовольчого забезпечення з 16 березня 2023 року.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 12.04.2023 №102 вважати старшого солдата ОСОБА_1 , який знаходиться в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 таким, що прибув і приступив до виконання службових обов`язків з лікувального закладу з 12.04.2023 з КНП «1 ТМО м.Львова» м.Львів. Зарахувати на продовольче забезпечення з 13.04.2023.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 15.04.2023 року №105 вважати такими, що вибули: у відпустку для лікування у зв`язку з хворобою: з 15 квітня 2023 року: старший солдат ОСОБА_1 , який знаходиться у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 до АДРЕСА_2 ?янське, Дніпропетровської області терміном на 30 діб з 15 квітня по 14 травня 2023 року. Зняти з продовольчого забезпечення з 16 квітня 2023 року.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.05.2023 року №136 нижчепойменованих військовослужбовців зняти з усіх видів забезпечення в зв?язку з самовільним залишенням частини, а саме неповернення з відпустки: старший солдат ОСОБА_1 , який знаходиться у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 . Зняти з грошового забезпечення з 15 травня 2023 року.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.05.2023 року №140 нижчепойменованих військовослужбовців зарахувати на всі види забезпечення в зв`язку з поверненням до частини після самовільного залишення частини: старший солдат ОСОБА_2 , який знаходиться у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 . Зарахувати на грошове забезпечення з 20 травня 2023 року. Зарахувати на продовольче забезпечення з 21 травня 2023 року.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.06.2023 №177 нижчепойменованих військовослужбовців зняти з усіх видів забезпечення в зв`язку з самовільним залишенням частини: старший солдат ОСОБА_1 , який знаходиться у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 . Вважати таким, що самовільно залишив військову частину 15 травня 2023 року. Зняти з грошового забезпечення з 15 травня 2023 року. Вважати таким, що повернувся в військову частину 18 травня 2023 року. Зарахувати на грошове забезпечення з 18 травня 2023 року. Перерахувати грошове забезпечення.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.02.2024 року №33 вважати такими, що виключені зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 : старший солдат ОСОБА_1 , 2911408076, механік-водій відділення інженерної техніки інженерного взводу батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , призначений наказом командира військової частини НОМЕР_6 (по особовому складу) від 08.01.2024 №10-РС на посаду стрільця відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_4 , ВОС-100915А і вважати таким, що справи та посаду здав і вибув для подальшого проходження військової служби.

З 02 лютого 2024 року виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. З продовольчого забезпечення виключити з 03 лютого 2024 року.

Вислуга у Збройних Силах України станом на 02.02.2024 становить: календарна - 01 рік 10 місяців 26 днів, пільгова - 00 років 00 місяців 00 днів, загальна - 01 рік 10 місяців 26 днів.

Період із 15.05.2023 по 18.05.2023 відповідно до п. 5 розділу IV наказу МОУ №260 від 07.06.2018 до вислуги років в календарному обчисленні не зарахований час самовільного залишення військової частини або місця служби.

Відповідно до вимог наказу Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, рішення Міністра оборони України від 04.03.2022 №248/1210 виплатити: щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби за період по 02 лютого 2024 року у розмірі 513% від посадового окладу; надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років за період по 02 лютого 2024 року.

Грошова допомога для оздоровлення за 2023 рік, відповідно до пункту 2 розділу ХXІII «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 виплачена згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.07.2023 №197.

Грошова допомога для оздоровлення за 2024 рік, відповідно до пункту 2 розділу XXIII «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 не виплачена.

Грошова матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2023, 2024 рік, передбачена наказом МО України від 07.06.2018 №260 не виплачувалась.

Виплатити відповідно до ПКМУ №168 від 28.02.2022 премію за безпосередню участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, (з 25 по 31 січня 2024 року з розрахунку 30000,00 за повний місяць, з 01 по 02 лютого 2024 року з розрахунку 30000,00 за повний місяць).

Щорічна основна відпустка за 2023 рік не використана.

Щорічна основна відпустка за 2024 рік не використана.

Відпустка за сімейними обставинами за 2024 рік не надавалась. Перевізні документи на проїзд військовослужбовця, членів його сім?ї та перевезення домашніх речей не видавались. Постійним або службовим житлом не забезпечувався.

25 травня 2024 року позивач звернувся із листом до командира Військової частини НОМЕР_7 з питання самовільного залишення частини у період з 15.05.2023 по 18.05.2023, процесуальних рішень, які були прийнято за фактом самовільного залишення частини та виплат додаткової грошової винагороди, матеріальної допомоги та інших виплат.

Листом від 10.06.2024р. за вих.№8381 Військової частини НОМЕР_7 позивача було повідомлено про наступне: «Згідно з актом службового розслідування від 21.06.2023 факт несвоєчасного повернення з відпустки до розташування військової частини вчиненого в умовах воєнного стану старшим солдатом ОСОБА_1 , який знаходився в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_8 , в період з 15.05.2023 по 18.05.2023 вважається підтвердженим. Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_9 (по стройовій частині) від 16.05.2023 року № 136 старшого солдата ОСОБА_1 , який знаходиться в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 , знято з грошового забезпечення з 15 травня 2023 року у зв?язку з самовільним залишенням частини, а саме неповернення з відпустки. Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 ( по стройовій частині) від 20.05.2023 року №140 старшого солдата ОСОБА_1 , який знаходиться в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_8 , зараховано на всі види забезпечення у зв?язку з поверненням до частини після самовільного залишення частини. На старшого солдата ОСОБА_1 за наказом командира військової частини НОМЕР_8 було накладено диециплінарне стягнення «СУВОРА ДОГАНА» та позбавлено його премії в розмірі, передбаченому наказом МОУ від 07.06.2018 року №260 та постановою КМУ від 28.02.2022 року №168. Матеріали службового розслідування направлено до Державного бюро розслідувань розташованого у м.Полтава. За інші виплати вказані у звернені буде здійснено перерахунок у найближчий час».

26.06.2024 позивач звернувся до ТУ ДБР, що розташоване у м.Полтаві, у якому просив повідомити його чи відкрите кримінальне провадження шодо вчинення ОСОБА_1 кримінального провадження передбаченого ст. 407 за повідомленням Військової частини НОМЕР_1 . В разі закриття кримінального провадження, просив надіслати скан-копію постанови про закриття кримінального провадження.

Листом від 09.07.2024 Третім слідчим відділом (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, розглянуто звернення позивача, що 26.06.2024 надійшло на електронну пошту, щодо надання інформації та повідомлено, що третім слідчим відділом (з дислокацією у м. Дніпрі) ТУ ДБР у м. Полтаві кримінальне провадження за повідомленням військової частини НОМЕР_2 щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 КК України, не здійснюється.

Не погоджуючись з сумами грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам суд виходить з наступного.

Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

У силу статті 65 Основного Закону Українизахист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Поряд з цим, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України від 12.05.2015 №389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє до сьогодні.

За змістом абзацу четвертого статті 1 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

За приписами частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу"(далі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

У силу абзацу другого частини другої статті 2 Закону №2232-XII проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Як визначено частиною четвертою статті 2 Закону №2232-XII, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Відповідно до частин першої четвертої статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Щодо вимог повивача, що полягають у незастосуванні п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 допостанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»при обчисленні ОСОБА_1 , починаючи з 09.03.2023 по 12.05.2023, розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, суд зазначає наступне.

30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову № 103 пунктом 6 якої внесено зміни, зокрема до постанови Кабінету Міністрів України №704, пункт 4 якої викладено в такій редакції:«4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 зауважив, що на момент набрання чинності постановою №704 (01.03.2018) пункт 4 цієї постанови було викладено в редакції змін, передбачених пунктом 6 постанови №103, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Тобто, станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Водночас Закон України від 05.10.2000 №2017-III«Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон №2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

У свою чергу, базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (ст.6 Закону №2017-III).

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому, згідно із частиною 2 статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України (п.1) та порядок встановлення державних стандартів (п.3).

Разом з цим, Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

При цьому п.8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII«Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01.01.2018.

У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 №294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон №294-IX) та Закони №1082-IX, №1928-IX таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018 на 2020, 2021, 2022, 2023 роки, відповідно, не містять.

Тобто, положення п.4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 до 01.01.2020 - набрання чинності Законом №294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

Відповідно до ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 по справі №913/204/18, від 10.03.2020 по справі №160/1088/19, від 09.06.2022 у справі №520/2098/19).

Отже, з огляду на передбачені в ч.3 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України правила, а також враховуючи те, що з 29.01.2020 положення п.4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для розрахунку посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних відносин належить застосувати пункт 4 Постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу -Закону №1928-IX та Закон №2710-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

На підставі вказаних висновків Верховного Суду, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, суд дійшов висновку, що відповідач, застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача такої розрахункової величини як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, починаючи з 29.01.2020, діяв протиправно.

Вказана позиція суду узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, від 12.09.2022 у справі №500/1813/21 та від 19.10.2022 у справі №400/6214/21.

Суд звертає увагу, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, яка набрала чинності з 20.05.2023, внесено зміни до п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»(Офіційний вісник України, 2017 р., №77, ст.2374), та викладено абзац перший в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Враховуючи наведене у сукупності суд зазначає, що з 09.03.2023 по 12.05.2023 визначення розміру посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями позивача мало здійснюватися виходячи з розміру прожиткового мінімуму станом на 01 січня відповідного року.

За таких обставин, дії Військова частина НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення з 09.03.2023 по 12.05.2023, а також інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року є протиправними, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про ненарахування та невиплату грошової допомоги для вирішення соціально побутових питань у розмірі грошового забезпечення за 2023 рік, суд зазначає наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі по тексту -Закон №2232-XII).

Згідно з ч.4 ст.2 Закону №2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII(далі по тексту -Закон №2011-XII).

Відповідно до ч.1ст.9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною 2 ст.9 Закону №2011-XII передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Абзацами 1, 2 ч.4 ст.9 Закону №2011-XII встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб"(Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ № 704 від 30.08.2017 з урахуванням змін, внесених Постановами КМ № 1052 від 27.12.2017, № 103 від 21.02.2018) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з п.33.1, 33.2 Інструкції №260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»(чинної з 01 березня 2018 року, далі Постанова №704) передбачає, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до п.1, 7 і 9 Розділу XXIV виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань Наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам»(чинної з 20 липня 2018 року) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

Матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань в розмірі місячного грошового забезпечення відповідно до рішення Міністра оборони України від 16.01.2024р. № 183/уд виплачується виключно за наявності таких підстав:

- смерть військовослужбовця та/або його дружини (чоловіка), дітей, батьків;

- поранення військовослужбовця, отриманого при виконанні завдань під час воєнного стану;

- у разі наявності у військовослужбовця інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини;

- порушення стану здоров`я військовослужбовця, перебування його на лікуванні, реабілітації, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії), а саме: онкологічне захворювання (хірургічне лікування, променева та (або) хіміотерапія);

- захворювання на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит В, С;

- безперервне перебування на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою, які пов`язані із захистом Батьківщини (більше 30 днів поспіль), внаслідок травм, захворювань нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів;

- сім`ям військовослужбовців, які захоплені в полон (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) чи заручниками, а також інтернованим в нейтральних державах або визнані безвісно відсутніми.

Отже, виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира та за відповідності військовослужбовця визначеним окремим дорученням Міністра оборони України умовам.

Разом з тим, попри твердження позивача, матеріали справи не містять доказів, що останній протягом 2023 року і до моменту звільнення з в/ч НОМЕР_1 звертався до командира в/ч НОМЕР_1 із відповідним рапортом.

З урахуванням наведеного, суд робить висновок, що вказані позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення ОСОБА_1 нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 02.02.2024 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпеченняберезень 2018 року та зобов`язання провести нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 02.02.2024 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпеченняберезень 2018 року, суд зазначає наступне.

Як попередньо було зазначено, положеннями статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Закону України від 03 липня 1991 року №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі Закон №1282) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Статтею 2 Закону №1282 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Положеннями статті 4 Закону №1282 передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року 101 відсоток).

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 5 Закону №1282 підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону №1282 порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

З метою реалізації наведених положень Закону №1282 Кабінет Міністрів України постановою від 17 липня 2003 року №1078 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі Порядок).

Згідно з пунктом 11 Порядку підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року 101 відсоток).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пунктом 4 Порядку установлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

У разі коли особа працює неповний робочий час, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу, а виплачується пропорційно відпрацьованому часу.

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац 8 пункту 4 Порядку).

Відповідно до пункту 6 Порядку виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Щодо «фіксованої» суми індексації, то дійсно Закон №1282 і Порядок такого поняття не містять.

Цей термін фігурував у додатку 4 до Порядку у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року №526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Проте постановою Уряду від 09 грудня 2015 року №1013 вказаний Додаток викладений у новій редакції і з 1 грудня 2015 року у ньому, як і в цілому Порядку, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

Така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23.03.2023 у справі №400/3826/21.

Між тим, з 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку по суті йде мова про поняття індексації - різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме:

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку додатково указує, що ця сума індексації - різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку дає суду підстави для висновку, що нарахування й виплата індексації - різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Враховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації - різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку, суд дійшов висновку, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова №704, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають підстави для висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивача, відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі.

Відповідно до пункту 6 Порядку виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі №240/4911/18та від 07.08.2019 у справі №825/694/17.

Суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку позивач має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:

розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А);

суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);

чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року.

Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації - різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як зазначалось раніше, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку сума індексації - різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Суд звертає увагу на те, що нарахування суми індексації належить до безпосередніх повноважень відповідача як роботодавця. Визначення розміру індексації грошового забезпечення, який підлягає виплаті на користь позивача, належить до компетенції відповідача і суд не має повноважень здійснювати його розрахунок до моменту проведення такого розрахунку відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до матеріалів справи у січні 2018 року та квітні 2018 року позивач не проходив військову службу.

Отже, з березня 2018 року не відбулось такої обставини як підвищення грошового забезпечення саме позивача.

За наведених обставин, відсутні підстави для застосування приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку до спірних правовідносин, оскільки на момент набрання чинності Постановою №704 позивач не проходив службу у відповідача і, відповідно, грошове забезпечення (дохід) за відповідною посадою не отримував.

Крім того, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію, зокрема, Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Вказаний пункт Закону є чинним та неконституційним не визнавався.

Статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.

Тобто базовим місяцем для індексації доходів встановили січень 2024 року.

Індексація грошових доходів проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103%.

Разом з тим, відповідно до Зведеної таблиці індексів споживчих цін з 2000 по 2024 роки, до 02.02.2024 вказаний поріг інфляції перевищено не було.

Таким чином, підстави для визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати індексації грошового забезпечення за спірний період відсутні, оскільки непроведення індексації грошового забезпечення позивача здійснено відповідачем з урахуванням чинних норм законодавства.

Щодо вимог позивача про визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо обліку ОСОБА_1 в самовільному залишенні військової частини у період з 15.05.2023 по 18.05.2023 та визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати грошового забезпечення за травень 2023 року та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити виплату грошового забезпечення за травень 2023 року у розмірі 21802 грн, слід зазначити наступне.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон України №2232-ХІІ) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.99 № 551-XIV.

За визначенням, наведеним статті 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України від 24.03.99 р. № 551-XIV, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Відповідно до статей 2, 3 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Військова дисципліна досягається, у тому числі, шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України.

Згідно із статтею 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця, у тому числі, додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.

Статтею 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що за стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.

Згідно з частиною 1 статті 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Наведені норми Дисциплінарного статуту ЗСУ дають підстави дійти висновку, що суть дисциплінарного правопорушення полягає у невиконанні чи неналежному виконанні військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушенні військової дисципліни чи громадського порядку.

Відповідно до вимог статей 83-85 Дисциплінарного статуту ЗСУ, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Статтею 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов`язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений Міністерством оборони України від 21.11.17 р. № 608.

За визначенням, наведеним у пункті 2 Розділу ІІ Порядку від 21.11.17 р. № 608, службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Згідно із пунктом 3 розділу ІІ Порядку від 21.11.17 № 608 службове розслідування проводиться для встановлення:

неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення;

причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби;

ступеня вини військовослужбовця;

порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства;

причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення;

причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

Відповідно до пунктів 1, 3, 8, 9 Розділу ІІІ Порядку від 21.11.17 № 608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).

Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.

Особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування.

Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов`язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов`язків.

Пунктом 1 Розділу ІV Порядку від 21.11.17 № 608 передбачено, що особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані:

дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення;

виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника;

розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.

Згідно із пунктом 2 Розділу ІV Порядку від 21.11.17 № 608 особи, які проводять службове розслідування, мають право, у тому числі:

запрошувати до місця проведення службового розслідування військовослужбовців, стосовно яких проводиться службове розслідування, інших військовослужбовців, цивільних осіб (за їх згодою), які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення (далі - учасники службового розслідування);

отримувати письмові пояснення (заповнені від руки або надруковані);

з дозволу командира (начальника) військовослужбовця, який скоїв правопорушення, отримувати необхідні документи, які стосуються службового розслідування;

отримувати інформацію, пов`язану із службовим розслідуванням, від юридичних і фізичних осіб з дотриманням вимог законодавства на підставі запиту посадової (службової) особи, яка призначила службове розслідування, чи інших уповноважених осіб відповідно до вимог законодавства України.

Згідно із пунктом 3 Розділу ІV Порядку від 21.11.17 № 608 військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право:

знати підстави проведення службового розслідування;

бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування;

відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом;

давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення;

з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень;

порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації;

висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять;

ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником);

оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

Згідно із пунктами 1, 5, 6 Розділу V Порядку від 21.11.17 № 608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.

Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 4, 5, 6 Розділу VІ Порядку від 21.11.17 № 608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник).

У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.

Примірники акта службового розслідування надсилаються службовим особам, яких стосуються наведені у висновку пропозиції, та до відповідних структурних підрозділів органів військового управління.

За зверненням військовослужбовця, стосовно якого проводилось службове розслідування, йому надається завірена копія акта службового розслідування або витяг з акта, в частині, що його стосується, за умови, що вони не містять інформації з обмеженим доступом.

Якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.

Акт службового розслідування разом з усіма матеріалами оформлюється окремою справою або долучається до документів відповідної номенклатурної справи.

Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини (начальник) письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.

Необхідно також враховувати, що відповідно до пункту 15 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерством оборони України від 07.06.18 № 260, грошове забезпечення не виплачується, у тому числі, за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше.

Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Згідно із підпунктом 1 пункту 5 розділу ХVI Порядку від 07.06.18 № 260 військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються, зокрема, за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення.

Також, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.22 №168 на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію":

установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), розмір додаткової винагороди може бути збільшений відповідно до умов та розмірів, визначених Міністерством оборони, але не більше ніж до 50000 гривень.

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

За правилами пунктів 8, 14 розділу ХХХІV Порядку від 07.06.18 № 260 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів:

командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини;

керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

До наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, у тому числі, які самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували), - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).

Аналіз наведених норм дозволяє зробити висновок, що військова служба є державною службою особливого характеру, реалізація якої досягається професійною діяльністю громадян України, які проходять військову службу, а також дотриманням військовослужбовцями військової дисципліни, у тому числі, але без виключення, неухильним виконанням вимог статутів Збройних Сил України та наказів командирів.

Уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню дисциплінарному правопорушенню, встановлення ступеня вини військовослужбовця, чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення, є комплексним заходом службового розслідування.

Мета службового розслідування досягається всебічністю, повнотою, своєчасністю, об`єктивністю та додержанням законодавства України під час його проведення.

Всебічним, повним, об`єктивним і таким, що проведено з дотриманням вимог законів, вважатиметься службове розслідування, яке підтверджує фактичні обставини неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення, встановлені на підставі зібраних доказів правопорушення і пояснень військовослужбовця стосовно обставин правопорушення та інших осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення.

Як встановлено судом, 1 ТВО командира 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 старшим лейтенантом ОСОБА_3 було подано рапорт від 16 травня 2023 року №31348 про факт неповернення з відпустки за станом здоров?я старшим солдатом ОСОБА_1 , який знаходиться в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 .

В подальшому, відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 року за №1503/31371, наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.05.2023 року №4022 "Про призначення службового розслідування за фактом неповернення з відпустки старшого солдата ОСОБА_4 ", командиром 2 мінометного взводу 1 мінометної батареї НОМЕР_4 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом ОСОБА_5 було проведено службове розслідування, з метою уточнення причин і умов, що сприяли невчасному поверненню з відпустки за станом здоров?я до військової частини старшим солдатом ОСОБА_1 , який знаходиться в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , та незаконній відсутності його за місцем служби, а також з метою встановлення ступеню вини, дій або бездіяльності, що стали причиною вчинення кримінального правопорушення.

За наслідками проведеного службового розслідування складено акт службового розслідування, яким, зокрема, встановлено, що:

«15.05.2023 о 08.00 не повернувся з відпустки за станом здоров`я до місця розташування підрозділу 1 механізованого батальйону старший солдат ОСОБА_1 , який знаходиться у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 . Згідно відпускного квитка №2307 від 15.04.2023 року строк повернення з відпустки становить 15.05.2023 до 08.00. Місце знаходження невідомо. На дзвінки не відповідає. За даним фактом ТВО командира НОМЕР_4 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом ОСОБА_6 було подано рапорт від 16 травня 2023 року №31348.

З пояснень офіцера штабу і механізованого батальйону військової частини НОМЕР_8 старшого лейтенанта ОСОБА_7 встановлено, що 15.05.2023 року о 08 год 00 хв. не повернувся з відпустки за станом здоров`я до місця розташування підрозділу 1 механізованого батальйону старший солдат ОСОБА_1 , який знаходиться у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 . Згідно відпускного квитка №2307 від 15.04.2023 року строк повернення з відпустки становить 15.05.2023 до 08 год. 00 хв. Місце знаходження невідомо. На дзвінки не відповідав. Надана доповідь про самовільне залишення військової частини зазначеним військовослужбовцем.

18.05.2023 року о 16 год. 00 хв., самостійно повернувся до розташування підрозділу запасної роти табору « ІНФОРМАЦІЯ_5 », що в АДРЕСА_1 старший солдат ОСОБА_1 , який знаходиться у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 . Надана доповідь про самостійне повернення до військової частини зазначеним військовослужбовцем.

З пояснень старшого солдата ОСОБА_1 , який знаходиться в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , встановлено, що він знаходився у відпустці за станом здоров`я, до розташування в/ч НОМЕР_1 мав повернутися 15.05.2023 року, але в зв`язку з призначеною операцією поїхав до м.Львів, лікарня «Святого Луки», де повинні були робити операцію. По дзвінку « ІНФОРМАЦІЯ_6 » 16.05.2023 він повернувся до розташування підрозділу поблизу АДРЕСА_1 .

Відповідно до іменного списку особового складу для проведення вечірньої перевірки 7 запасної роти військової частини НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_1 з 18 травня 2023 року перебуває за місцем дислокації військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), знаходиться в підрозділі. 3.10 Згідно із ч. 4 ст. 24 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять): 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно із Указом Президента України від 24.02.2022 року за №64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Радо національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022 року.

Згідно з ст. 65 Конституції України зазначено: «Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону». 3.13 Згідно ст. 17 Закону України «Про оборону України» зазначено «Права та обов`язки громадян України у сфері оборони. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України с конституційним обов`язком громадян України».

Отже, старший солдат ОСОБА_1 , який знаходиться в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , несвоєчасно повернувся до розташування військової частини в умовах воєнного стану в період з 15.05.2023 по 18.05.2023 року протягом 4 (чотирьох) діб.

Виходячи із зазначеного встановлено, що дане правопорушення військовослужбовець вчинив внаслідок своєї недисциплінованості. Таким чином являючись військовослужбовцем Збройних Сил України, діючи умисно в умовах воєнного стану, порушив вимоги статті 65 Конституції України, статті 17 Закону України «Про оборону України», статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», статей 2, 11, 12, 16, 49, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з метою ухилення від військової служби.

Згідно чинного законодавства України в діях старшого солдата ОСОБА_1 , який знаходиться в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , вбачаються ознаки кримінального правопорушення за правовою кваліфікацією ч. 5 статті 407 Кримінального кодексу України "Самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез`явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, вчинене особами, зазначеними в частинах першій або другій цієї статті"…

…Вина військовослужбовця:

Виходячи з матеріалів службового розслідування вина військовослужбовця виражається у формі прямого умислу на самовільне залишення місця служби в умовах воєнного стану, недотримання військової дисципліни, грубого порушення вимог нормативно-правових актів щодо порядку проходження військової служби.

Причинами та умовами, що сприяли вчиненню правопорушення є особиста недисциплінованість та низькі морально-ділові якості, особиста безвідповідальність, низька військова дисципліна та моральна слабкість, нездатність свято і непорушно додержуватися Конституції України, законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов?язок, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників)…

Так, п.7.4 та п.7.6 було запропоновано: за порушення вимог статті 65 Конституції України, статті 17 Закону України "Про оборону України", статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", статей 2, 1, 12, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1, 4 Розділу 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ознак кримінального правопорушення за ч.5 ст.407 Кримінального кодексу України старшого солдата ОСОБА_1 , який знаходиться в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , притягнути до дисциплінарної відповідальності; Помічнику командира військової частини з фінансово-економічної роботи - начальнику фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 врахувати факт правопорушення за ознаками ч. 5 статті 407 Кримінального кодексу України скоєного старшим солдатом ОСОБА_1 та позбавити його премії в розмірі, передбаченому наказом МОУ від 07.06.2018 року №260 та постановою КМУ від 28.02.2022 року №168…».

При цьому, суд зауважує, що під час надання письмових пояснень ОСОБА_1 , про що відображено у акті службового розслідування, не вказано жодних заперечень щодо спростування факту самовільного залишення місця служби.

Також відібрані в межах службового розслідування письмові пояснення позивача не відповідають поясненням, які він наводить в обґрунтування позовної заяви.

Під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження доводи позивача про прийняття оскаржуваного наказу без попереднього проведення відповідачем службового розслідування.

Щодо посилання представника позивача на те, що єдиною підставою для припинення виплат позивачу грошового забезпечення став би витяг з ЄРДР про внесення відомостей про вчинення військовослужбовцем кримінального правопорушення: самовільне залишення військової частини або місця служби, дезертирство із Збройних Сил України, суд зазначає наступне.

Оскільки дисциплінарна і кримінальна відповідальність є різними видами юридичної відповідальності, мають різний склад порушення, і притягнення чи непритягнення до кримінальної відповідальності (внесення відомостей до ЄРДР) не може бути обумовлено наявністю чи відсутність складу іншого правопорушення чи фактом притягнення до іншого виду відповідальності, в даній ситуації до дисциплінарної.

Відсутність витягу з ЄРДР та кримінального провадження відносно позивача ніяким чином не ототожнюється з відсутністю в діях особи ознак дисциплінарного проступку.

Водночас позивач не оскаржив встановлені під час службового розслідування обставини щодо самовільного залишення місця служби в умовах воєнного стану.

Крім того, враховуючи те, що службовим розслідуванням встановлено факт самовільного залишення позивачем військової частини, що позивачем не спростовано, відповідач діючи у межах своїх повноважень, враховуючи вимоги Порядку № 260, згідно з яким військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються за невихід на службу (навчання) без поважних причин та вимоги Постанови №168 і п.п. 9.4 п. 9 окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29 згідно з якими не включаються військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували до наказів про виплату додаткової винагороди передбаченої постановою КМУ №168, обґрунтовано не здійснив нарахування та виплату грошового забезпечення за вказаний період, а тому в цій частині позовних вимог суд відмовляє.

Поряд з цим, при вирішенні справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди умотивовувати свої рішення. Але дану вимогу не слід розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок про часткове задоволення позовної заяви.

Розподіл судових витрат у відповідності до вимогст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду цієї справи не здійснюється, оскільки позивач від сплати судового збору звільнений на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а докази понесення ним інших судових витрат у матеріалах справи відсутні.

Керуючись ст. ст.139,241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_10 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_11 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 09.03.2023 по 12.05.2023, а також інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 09.03.2023 по 12.05.2023 включно грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням з урахуванням пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти та здійснити перерахунок належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський