Рішення № 12521066, 29.11.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.11.10р.Справа № 17/330-10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА", м. Дніпропетровськ

до Приватного підприємства "УКРПРОМ-РЕСУРС", м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

про стягнення 118 875 грн. 05 коп.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: Гільбурд Р.Ю., довір. № 66 від 22.07.09р.;

від відповідача: не з'явився.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА" (надалі –позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Приватного підприємства "УКРПРОМ-РЕСУРС " (надалі –відповідач) суму 90479,88 грн. основного боргу, 5364,14 грн. пені, 18018,69 грн. інфляційних, 5012,34 грн. 3% річних, а всього 118875,05 грн. заборгованості за порушення виконання грошових зобов’язань по договору № У528/2008 на поставку трубної продукції від 18.08.08р.

Позивач наполягав на задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач відзив на позов не надав. Явку повноважного представника у призначене судове засідання не забезпечив, про час та дату розгляду спору повідомлений належним чином, доказом чого є наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення кореспонденції суду під розпис (а.с. 33, 39). Клопотання про відкладення розгляду спору на адресу господарського суду не надходило. Окрім того, в силу положень Роз’яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. за № 02-5/289, особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про розгляд спору у судовому засіданні у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами та оригіналами документів наданими позивачем для огляду у судовому засіданні, згідно ст. 75 ГПК України.

В порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

18.08.2008 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) було укладено договір № У528/2008 на поставку трубної продукції (далі –Договір), згідно з умовами якого позивачем поставлено залізничним транспортом в адрес покупця трубну продукцію (товар) у кількості 138,97 т. на загальну суму 1699986,48 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи залізничними квитанціями про приймання вантажу № 45289772 (а.с. 20), № 45289800 (а.с. 22), № 45289500 (а.с. 24), при цьому отримання відповідачем спірного товару у названій вище кількості підтверджується надісланим покупцем 20.11.08р. на адресу постачальника листом за вих. № 20/11 (а.с. 28).

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі укладеного договору на поставку трубної продукції, є господарськими зобов’язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Встановлено, що постачання спірного товару позивачем відповідачу здійснювалось на підставі специфікації № 1 від 18.08.08р. до Договору.

Даною специфікацією сторони у справі узгодили, що загальна кількість товару складає 133,0 т. у сумі 1609406,40 грн. (з урахуванням НДС), яку відповідачем перераховано позивачу повністю з дотриманням умов п. 4.1 Договору. При цьому, згідно цієї ж специфікації товар постачається на умовах «С.Р.Т., станція призначення»(Інкотермс 2000), а вартість товару визначена на умовах .C.A., станція відправлення»(Інкотермс 2000) та не включає транспортні витрати на постачання товару до станції призначення, які відшкодовуються покупцем додатково на підставі виставлених рахунків.

Згідно до приписів ст. 525 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Проведений судом аналіз матеріалів справи відображає, що відповідач частково оплатив виставлені позивачем, згідно з умовами специфікації № 1 до Договору, рахунки № 25255-Т від 25.09.08р. (а.с. 23), № 25285-Т від 03.10.08р. (а.с. 19), № 25284-Т від 06.10.08р. (а.с. 21) на відвантажену покупцю продукцію з урахуванням залізничного тарифу, де розмір транспортних витрат становить суму 18350,20 грн. з урахуванням НДС згідно вищевказаних залізничних квитанцій.

В той же час, відповідач листом за вих. № 02/03 від 02.03.09р., надісланим на адресу позивача, визнає розмір понесених постачальником транспортних витрат по доставці спірного товару до станції призначення у сумі 18350.20 грн., а також зобов’язався їх сплатити: у березні 2009 р. –9350,20 грн., у квітні 2009 р. – 9000,00 грн., однак фактично покупцем оплачено 15.06.09р. транспортні витрати в розмірі 100,00 грн., що підтверджується доданою до заяви банківською випискою (а.с. 25).

Приписами ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно до приписів ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, цивільні (господарські) зобов’язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

За умовами п. 4.3 Договору, в разі поставки товару на суму перевищуючу здійснену передоплату, покупець (відповідач у справі) зобов’язаний провести розрахунок за поставлений товар на протязі 3-х календарних днів з дати відвантаження партії товару. Датою відвантаження вважається дата штемпеля на залізничній накладній вказана станцією відправлення.

Позивачем 09.02.09р. на адресу відповідача надіслано лист за вих. № 731, у відповідності з яким покупця повідомлено про фактичне перевантаження товару у кількості 5,969 т. на суму 72229,68 грн. (з урахуванням НДС) від означеної кількості специфікацією № 1 до Договору. У відповідь відповідач запропонував забрати цей товар за ціною нижчою від його вартості, або забрати цей товар самовивозом, чим насамперед порушив приписи передбачені п. 4.3 Договору.

За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Положення ст. 629 ЦК України вказують, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Вивчивши документи долучені до матеріалів справи суд зазначає, що позовні вимоги в частині примусового стягнення з відповідача суми 72229,68 грн. надлишку спірного товару та суми 18250,00 грн. понесених постачальником транспортних витрат, що в загальному розмірі становить 90479,88 грн. основного боргу є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, а отже підлягають задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов’язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства ( ст. 551 ЦК України ).

В силу умов п. 7.2 Договору позивачем нарахована відповідачу пеня в загальній сумі 5364,14 грн., розмір якої підтверджується обґрунтованим розрахунком позивача та задовольняється судом.

Відповідно до положень ст.ст. 216-217, 230-231 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

На підставі положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу за період з 09.10.08р. по 13.08.10р. на розмір основного боргу (90479,88 грн.) суму 18018,50 грн. індексу інфляції, а також суму 5012,34 грн. 3% річних, розмір яких відображається у розрахунку позивача (а.с. 5-6).

Однак, перевіривши здійсненні позивачем нарахування розміру інфляції та 3% річних господарський суд визнає їх необґрунтованими та невірно розрахованими в частині обрання періоду нарахування та суми боргу на яку провадиться таке нарахування, з огляду на наступне.

Заборгованість за поставлений 06.10.08р. товар (а.с. 22) частково несплачена відповідачем у сумі 72229,68 грн., тоді як згідно п. 4.3 Договору оплата надлишкової кількості прийнятого товару здійснюється на протязі 3-х днів, де граничний строк сплати покупцем –09.10.08р., а право вимоги у позивача настає з 10.10.08р.

Отже, на вказаний вище розмір несплаченого товару нарахування 3% річних проводиться за період з 10.10.08р. по 13.08.10р. та складає суму 3994,05 грн., а інфляційних за період з листопада 2008 року по липень 2010 року та складає суму 14448,51 грн.

Щодо нарахувань проведених на залишок понесених постачальником транспортних витрат в розмірі 18250,20 грн. суд зазначає про те, що специфікацією № 1 до Договору сторонами не визначений строк сплати покупцем таких витрат.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

Позивач 09.02.09р. звернувся з вимогою до відповідача про сплату понесених транспортних витрат (а.с. 26), де доказом отримання останнім даної вимоги є його відповідь (а.с. 27). Між тим, оскільки документи долучені до матеріалів справи не можуть визначити точну дату отримання відповідачем названої вище вимоги, тому суд, відповідно до затверджених Міністерством юстиції України 19.12.07р. за № 1383/14650 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, вказує на приписи п.п. 4.1.2 якими визначені нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв’язку у межах області та між обласними центрами України - Д+3 (де «Д»- день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання, а «3»- кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення). Так, поштове відправлення здійснене 09.02.09р. + 3 дня, тому фактичне отримання –12.02.09р., тоді як, з урахуванням умов ч. 2 ст. 530 ЦК України, граничний строк спати –19.02.09р., а право вимоги у позивача настає з 20.02.09р.

Отже, на вказаний вище розмір несплачених транспортних витрат нарахування 3% річних проводиться за період з 20.02.09р. по 13.08.10р. та складає суму 810,00 грн., а інфляційних за період з лютого 2009 року по липень 2010 року та складає суму 2287,63 грн.

Таким чином, задоволенню підлягає перерахований судом розмір 3% річних у загальній сумі 4804,05 грн., інфляційних у загальній сумі 16736,14 грн., а в решті нарахувань суд відмовляє за безпідставністю.

Згідно статті 193 цього ж Кодексу суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

В силу вимог ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

Наведене є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "УКРПРОМ-РЕСУРС" (51921, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, вул. Комунарна, 14/27; ЄДРПОУ 35104168) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА" (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Писаржевського, 1-а; ЄДРПОУ 33668606) суму 90479,88 грн. (дев’яносто тисяч чотириста сімдесят дев’ять грн. 88 коп.) основного боргу, 5364,14 грн. (п’ять тисяч триста шістдесят чотири грн. 14 коп.) пені, 4804,05 грн. (чотири тисячі вісімсот чотири грн. 05 коп.) 3% річних, 16736,14 грн. (шістнадцять тисяч сімсот тридцять шість грн. 14 коп.) інфляційних, 1173,84 грн. (одна тисяча сто сімдесят три грн. 84 коп.) державного мита, 233,04 грн. (двісті тридцять три грн. 04 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог –відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано –____