Рішення № 12520491, 16.11.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.11.10 р.Справа № 13/310-10 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Міртекс ЛТД”, м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю „Тако-Трейд”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 74 801,80 грн.

Суддя Первушин Ю.Ю.

Представники:

від позивача: Сердюк Т.В. - представник, довіреність від 29.09.2010 р. №15;

від відповідача:не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міртекс ЛТД", м. Київ (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАКО - ТРЕЙД", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області (далі –відповідач) про стягнення з останнього на свою користь суму 74801, 80 грн., з яких основна суму боргу у розмірі 51445,98 грн., встановлений індекс інфляції за весь час прострочення за період з березня 2009 року по травень 2010 року у розмірі 7590, 80 грн., 3 % річних від простроченої суми за період з 11.03.2009 р. по 11.06.2010 р. у сумі 1936,62 грн. та пені за період з 11.03.2009 р. по 11.06.2010 р у розмірі 13828, 40 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем частково оплачено поставлений товар, а саме водонагрівачі, поставлені за видатковими накладними №М-00000640 від 04.02.2009 р. на суму 37175, 94 грн. з ПДВ та №М-00001422 від 02.03.2009 р. на суму 28445,98 грн. з ПДВ, на підставі договору поставки №907 Т від 02.02.2009 р., укладеного між сторонами. Вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних заявлені позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Відповідальність відповідача у вигляді передбачена умовами договору, а саме п. 6.6 Договору поставки №907 Т від 02.02.2009 р.

Крім того, позивач подав заяву про забезпечення позову (а.с. 22) та просить суд:

-          накласти арешт на грошові суми, що належать відповідачу –Товариству з обмеженою відповідальністю "ТАКО - ТРЕЙД";

-          заборонити відповідачу –Товариству з обмеженою відповідальністю "ТАКО - ТРЕЙД" здійснювати відчуження майна, що належить йому на праві власності.

На думку відповідача неприйняття заходів забезпечення позову унеможливить виконання рішення суду по суті цього позову.

Відповідач відзив на позов не надав, представник відповідача в судові засідання, призначені для розгляду справи, не з’явився. Про дату, час, та місце проведення судових засідань відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень з ухвалами суду, які є в матеріалах справи.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався з 01.11.2010 р. до 16.11.2010 р.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представником сторони не заявлялось

В судовому засіданні 16.11.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

02 лютого 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Міртекс ЛТД" (далі –позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАКО - ТРЕЙД" (далі –відповідач, покупець) укладено договір поставки №907 Т (далі –договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов’язується в обумовлений цим договором строк поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар, у відповідності з умовами цього договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору поставка товару постачальником в магазин покупця здійснюється на підставі замовлення покупця.

Згідно з п. 3.1 Договору передача (здача – приймання) товару здійснюється відповідно до видаткових накладних. Перехід права власності та ризику на товар здійснюється в момент отримання покупцем товару та підписання сторонами накладних. В накладній ставиться ПІБ та підпис особи, відповідальної за доставку товару (водій, водій –експедитор, експедитор) з сторони постачальника та уповноваженої особи покупця, що здійснює приймання товару та штамп магазину.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що загальна вартість договору складається з суми товару, вказаної в товарній накладній. Постачальник надає покупцю ціни на товар, відповідно до специфікації (п. 4.3 Договору).

Пунктом 5.2.2 встановлено, що обов’язком постачальника є передавати покупцю товар в кількості та асортименті у відповідності з замовленням покупця, за цінами, встановленими сторонами в специфікації.

На виконання умов договору постачальник передав, а покупець прийняв товар, а саме водонагрівачі на загальну суму 65621, 92 грн., що підтверджується оформленими належним чином видатковими накладними, що є в матеріалах справи (а.с. 16, 17):

-          № М-00000640 від 04.02.2009 р. на суму 37175, 94 грн.,

-          № М-00001422 від 02.03.2009 р. на суму 28445, 98 грн.

Від імені відповідача товар було прийнято його представником Жежуком Ф.А., повноваження на отримання товару якого, підтверджуються належним чином оформленими довіреностями (№ 000000038 від 04.02.2009р. та № 000000084 від 02.03.2009р.) та підпис якого містять вищевказані видаткові накладні.

Відповідно до п. 4.3 Договору покупець здійснює оплату за реалізований товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий (поточний) рахунок постачальника (по мірі реалізації) за період –1 один (календарний тиждень) на протязі 14 (чотирнадцяти) банківських днів з дня закінчення календарного тижня, за який здійснювалась оплата.

Згідно з п. 4.4 Договору датою виконання покупцем своїх зобов’язань по сплаті товару вважається дата надходження грошових коштів на банківський (поточний) рахунок постачальника.

Відповідно до п. 5.1.2 покупець зобов’язується оплатити отриманий товар в розмірі та в строки, передбачені п. 4.3 цього Договору.

Згідно з п. 5.3.2 Договору постачальник та покупець зобов’язуються виконувати обов’язки, передбачені цим Договором.

Позивач посилається на ті обставини, що відповідачем не оплачено поставлений товар в повному обсязі, станом на момент пред’явлення позову заборгованість на користь позивача складає 51445, 98 грн., яка не оплачена, що і є причиною спору.

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов’язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В силу ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Правовідносини, що склалися між сторонами, є правовідносинами поставки, які регулюються нормами законодавства про поставку, в тому числі параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі –продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на умови Договору щодо строку оплати поставленого товару, строк оплати поставленого товару, є таким, що настав.

Як вбачається з Акту звірки взаєморозрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю "МІРТЕКС ЛТД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАКО - ТРЕЙД" станом на 01.01.2010р., підписаного повноважними представниками сторін, підписи скріплено печатками (а.с. 32), заборгованість відповідача складає 51445, 98 грн.

Доказів оплати поставленого товару відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, його розміру не спростував.

За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 51445, 98 грн.

Крім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 11.03.2009р. по 11.06.2010р у розмірі 13828, 40 грн., суму інфляційних за період з березня 2009 року по травень 2010 року у розмірі 7590, 80 грн. та 3 % річних від простроченої суми за період з 11.03.2009р. по 11.06.2010р. у сумі 1936, 62 грн.

Вищенаведені позовні вимоги, суд вважає за необхідне задовольнити частково з огляду на наступне.

В наданому позивачем розрахунку суми боргу не вказано на підставі яких документів відбувалося нарахування штрафних санкцій, оскільки згідно п. 4.3 Договору оплата за реалізований товар мала відбуватися по мірі реалізації товару.

Разом з тим, відповідно до п. 1.1 постачальник зобов’язується в обумовлений цим договором строк поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар, у відповідності з умовами цього договору, а отже господарський суд доходить того висновку, що сторонами не встановлений строк оплати поставленого товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь –який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Між тим перша претензія отримана відповідачем 15 червня 2009 року, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення з вимогою № 18 від 10.06.2009р., (а.с. 34-35), а пеня, 3 % річних та інфляційні витрати нараховані починаючи з 11 березня 2009 року, а отже суд доходить висновку, що позивачем неправомірно нараховані пеня, 3 % річних та інфляційні за період з 11.03.2009р. по 11.06.2010р.

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.          

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 6.6 Договору у випадку несвоєчасного або неповного перерахування грошових коштів, у відповідності з п. 4.3 Договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період нарахування пені, від простроченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що перша претензія отримана відповідачем 15 червня 2010 року, а отже період прострочення починається по закінченню семиденного строку з дня отримання вимоги, як того вимагає ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, а саме з 22.06.2009р.

Перевіривши розрахунки Позивача за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Законодавство", судом встановлено, що до стягнення підлягають пеня за період з 22.06.2010 р. по 11.06.2010 р. у сумі 10325, 84 грн., 3 % річних за період з 22.06.2009 р. по 11.06.2010 р. у сумі 1496, 87 грн. та інфляційні за період з червня 2009 року по травень 2010 року у сумі 4360, 84 грн.

Враховуючи викладене, до стягнення підлягає 51445, 98 грн. основного боргу, пеня у сумі 10325, 84 грн., 3 % річних у сумі 1496, 87 грн. та інфляційні у сумі 4360, 84 грн.

Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Не підлягає задоволенню клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову через відсутність для цього підстав, встановлених ст. 66 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 526, ч. 2 ст. 530, ст.ст. 611, 612, 625, 629, 655, ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. 193, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-87, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАКО - ТРЕЙД" (50008, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Соборна, 4, код ЄДРПОУ 34684304, р/р 26003041006701 в Криворізькому відділенні ВАТ "Сведбанк", р/р 26001041006703 в Бердянському відділенні ВАТ "Сведбанк", МФО 300164) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міртекс ЛТД" (03067, м. Київ, вул. Машинобудівна, 27а, код ЄДРПОУ 31025124, р/р 2600157265 в Київському відділенні АБ "Укргазбанк", МФО 320478) основний боргу сумі 51 445 (п’ятдесят одна тисяча чотириста сорок п’ять) грн. 98 коп., пеня у сумі 10325 (десять тисяч триста двадцять п’ять) 84 коп., 3 % річних у сумі 1 496 (одна тисяча чотириста дев'яносто шість) грн. 87 коп., інфляційні у сумі 4 360 (чотири тисячі триста шістдесят) грн. 84 коп., оплату державного мита у сумі 676 (шістсот сімдесят шість) грн. 30 коп., витрати на оплату інформаційно –технічного забезпечення судового процесу у сумі 213 (двісті тринадцять) грн. 37 коп.

Видати наказ.

В задоволенні решти позову –відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяЮ.Ю. Первушин Повний текст рішення складено

25.11.2010 р.