Постанова № 12520426, 23.11.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2010 р. № 2-31/4919-2009

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу державного підприємства “Український державний передавальний центр радіочастот”, м. Київ, в особі Кримської філії державного підприємства “Український державний передавальний центр радіочастот”, м. Сімферополь Автономної Республіки Крим

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.08.2010

зі справи № 2-31/4919-2009

за позовом державного підприємства “Український державний передавальний центр радіочастот” в особі Кримської філії державного підприємства “Український державний передавальний центр радіочастот” (далі Позивач)

до державного підприємства “Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим”, м. Сімферополь Автономної Республіки Крим (далі - Відповідач)

про внесення змін у додаток до договору.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

Позивача Шевченко Г.А.,

Відповідача Полєтаєвої Г.І.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про зобовязання Відповідача внести зміни до додатку № 1 (далі Додаток № 1) до договору від 01.07.2008 № 01190126/79, укладеного сторонами (далі Договір).

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.07.2010 (суддя Привалова А.В.): позов задоволено частково; внесено зміни до Договору на умовах Додатку № 1 до Договору з викладенням цього додатку в редакції, наведеній в резолютивній частині згаданого судового рішення; датою внесення змін до Додатку № 1 вирішено вважати дату видачі відповідного дозволу на експлуатацію радіоелектронних засобів (далі РЕЗ) мовлення; в іншій частині позову відмовлено; з Відповідача стягнуто на користь Позивача 42, 50 грн. державного мита і 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У прийнятті зазначеного рішення суд з посиланням на приписи Закону України “Про радіочастотний ресурс України”, Цивільного кодексу України (далі ЦК України), Господарського кодексу України (далі ГК України), Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відомчих нормативно-правових актів виходив з обґрунтованості позовних вимог щодо внесення змін до Додатку № 1 у частині спірних РЕЗ звукового мовлення, а також з того, що у певній частині позовних вимог спір врегульовано сторонами ще до подання позову.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.08.2010 (колегія суддів у складі: Плут В.М. головуючий, судді Гонтар В.І. і Голик В.С.): задоволено апеляційну скаргу Відповідача; згадане рішення місцевого господарського суду скасовано; прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У прийнятті зазначеної постанови суд з посиланням на норми Законів України “Про радіочастотний ресурс України”, “Про телебачення і радіомовлення”, ГК України виходив з неправомірності вимог Позивача.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Позивач просить скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції з даної справи, а рішення місцевого господарського суду від 19.07.2010 залишити в силі. Скаргу з посиланням на положення Законів України “Про радіочастотний ресурс України”, “Про телебачення і радіомовлення”, ГК України, відомчих нормативно-правових актів, ГПК України мотивовано прийняттям згаданої постанови з порушенням норм матеріального і процесуального права, за неповного дослідження всіх обставин справи.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність її часткового задоволення з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- 01.07.2008 Позивачем (виконавець) і Відповідачем (замовник) укладено Договір, за умовами якого Позивач зобовязався виконувати роботи, передбачені Граничними тарифами на роботи (послуги), повязані з користуванням радіочастотним ресурсом України (далі РУСУ);

- 04.01.2009 сторонами підписано додаткову угоду до Договору та визначено, що предметом Договору є виконання Позивачем робіт, які передбачені Тарифами на роботи (послуги) державного підприємства “Український державний центр радіочастот”, повязані з користуванням РУСУ та виділенням номерного ресурсу, затвердженими рішенням Національної комісії України з питань регулювання звязку від 11.12.2008 № 1256 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України за № 1238/15929, а Відповідач зобовязався приймати та оплачувати виконані роботи в порядку і на умовах, передбачених цим договором;

- відповідно до умов Договору розрахунки між виконавцем і замовником проводяться згідно з чинними (“діючими”) тарифами шляхом перерахування суми, виставленої в платіжному документі, на розрахунковий рахунок виконавця; останній проводить нарахування плати за роботи, повязані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності (ЕМС) РЕЗ замовника за статтями тарифів на підставі виданих йому дозволів на право експлуатації РЕЗ з моменту їхньої видачі і до моменту зняття РЕЗ з обліку у встановленому порядку або анулювання дозволів на право експлуатації РЕЗ; перелік РЕЗ замовника і вартість робіт, повязаних з радіочастотним моніторингом та забезпечення ЕМС РЕЗ за один календарний рік (з урахуванням ПДВ) визначені у додатку № 1, що складається на момент оформлення дозволів та є невідємною частиною Договору. У випадку зміни кількості РЕЗ, що експлуатуються замовником, виконавець робить відповідний перерахунок суми оплати робіт, повязаних радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС, із внесенням змін до додатку № 1;

- на виконання Договору при кожній зміні кількості РЕЗ, щодо яких Відповідач отримував дозволи на експлуатацію, Позивач направляв на адресу Відповідача уточнений додаток № 1;

- Відповідачем уточнений додаток № 1 не підписувався з тієї причини, що він (Відповідач) не є користувачем радіочастотного ресурсу і сплату за радіочастотний моніторинг вносити не повинен, у звязку з чим надсилав Позивачеві протокол розбіжностей до проекту додатку № 1;

- 13.05.2010 Позивач направив Відповідачеві (на виконання пункту 4.4 Договору) уточнений варіант Додатку № 1 з переліком РЕЗ, на які на той час Відповідачеві було надано дозволи на експлуатацію РЕЗ. Цей варіант Додатку № 1 Відповідач підписав з протоколом розбіжностей, виключивши з проекту Додатку № 1 розділ 2 (“Вид звязку “Аналогове звукове мовлення”) та розділ 3 (“Вид звязку “Аналогове звукове мовлення”) і погодившись на внесення змін до Додатку № 1 лише в частині збільшення кількості РЕЗ радіорелейного звязку до 54 шт. з відповідним збільшенням вартості робіт;

- у звязку зі згодою Відповідача на внесення до Додатку № 1 змін щодо збільшення кількості РЕЗ радіорелейного звязку до 54 шт. (з відповідним збільшенням вартості робіт) позовні вимоги у цій частині є необґрунтованими;

- Відповідач не є користувачем радіочастотного ресурсу, оскільки не має і не повинен мати ліцензії на мовлення;

- радіоелектронні засоби Відповідача використовуються телерадіоорганізаціями для розповсюдження телерадіопрограм, і Відповідач не повинен вносити плату за радіочастотний моніторинг та користування радіочастотним ресурсом.

Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для прийняття судового рішення про внесення змін до Договору (в частині Додатку № 1 до цього договору).

Відповідна позовна вимога за своєю правовою природою є вимогою щодо зміни правовідношення (пункт 6 частини першої статті 16 ЦК України) чи що в даному разі аналогічно зміни господарських правовідносин (абзац одинадцятий частини другої статті 20 ГК України).

Частина четверта статті 188 ГК України, так само як і частина друга статті 11 та пункт 1 частини першої статті 12 ГПК України, містять загальні приписи щодо можливості передачі на вирішення господарського суду спору щодо, зокрема, зміни договору (господарського договору) в разі недосягнення сторонами згоди з цього приводу. Водночас конкретні підстави та умови зміни договору, в тому числі за рішенням суду, визначено статтями 651 і 652 ЦК України. Зокрема, за положеннями цих статей:

- зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 651);

- договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частина друга статті 651);

- у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобовязання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (частина перша статті 652);

- якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, договір з підстав, встановлених частиною четвертою статті 652 цього Кодексу може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона (частина третя статті 652);

- зміна договору у звязку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (частина четверта статті 652).

Попередні судові інстанції у розгляді даної справи наведених норм матеріального права не врахували й не застосовували, а в безпосередньому звязку з цим не встановили фактичних обставин, повязаних з наявністю чи відсутністю визначених законом підстав та умов для внесення змін до Договору (в частині Додатку № 1 до цього договору) саме в судовому порядку (за рішенням суду).

Відтак названі судові інстанції припустилися й порушення вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і обєктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Водночас за приписом пункту 3 статті 1119 цього Кодексу касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, судові рішення, прийняті по суті даної справи, відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України підлягають скасуванню, а справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді необхідно врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і з урахуванням встановленого прийняти законне і обґрунтоване судове рішення.

Керуючись статтями 1117 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державного підприємства “Український державний передавальний центр радіочастот” в особі Кримської філії державного підприємства “Український державний передавальний центр радіочастот” задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.07.2010 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.08.2010 зі справи № 2-31/4919-2009 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Б. Львов