Ухвала суду № 125202756, 17.02.2025, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

17 лютого 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/179/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

прокурор: перший заступник керівника Новоукраїнської окружної прокуратури (27100, Кіровоградська область, м. Новоукраїнка, провул. Степана Бандери, 7)

позивач-1: Новоукраїнська районна військова адміністрація Кіровоградської області (27100, Кіровоградська область, м. Новоукраїнка, вул. Соборна, 59 код ЄДРПОУ 04055110)

позивач-2: Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області (25015, м. Кропивницький, вул. Пашутінська, 1, код ЄДРПОУ 38613719)

відповідач: комунальне некомерційне підприємство "Добровеличківська лікарня" (27000, Кіровоградська область, селище Добровеличківка, вул. Артюха Аркадія, 10 код ЄДРПОУ 01995143)

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Перший заступник керівника Новоукраїнської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Новоукраїнської районної військової адміністрації Кіровоградської області та Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області до комунального некомерційного підприємства "Добровеличківська лікарня" (надалі - КНП "Добровеличківська лікарня") про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Позов мотивував тим, що під час виконання прокурорських повноважень встановлено, що на території Новоукраїнської територіальної громади знаходиться захисна споруда цивільного захисту протирадіаційне укриття №41839, балансоутримувачем якого є КНП "Добровеличківська лікарня". Відповідач всупереч статті 32 Кодексу цивільного захисту України тривалий час не вживає заходи щодо утримання цього протирадіаційного укриття у повній готовності до використання за призначенням та не усуває недоліки, виявлені за результатами оцінки стану готовності захисної споруди. Ця бездіяльність відповідача порушує інтереси держави у сфері підготовки країни до оборони в умовах воєнного стану. Тож прокурор, здійснюючи представництво інтересів держави у суді на підставі статті 23 Закону України "Про прокуратуру", просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність КНП "Добровеличківська лікарня" в частині невжиття заходів щодо приведення захисної споруди цивільного захисту у належний технічний стан та готовність до укриття населення - протирадіаційного укриття №41839, що розміщене за адресою: вулиця Артюха Аркадія, 10 в селищі Добровеличківка Новоукраїнського району Кіровоградської області;

- зобов`язати КНП "Добровеличківська лікарня" привести захисну споруду цивільного захисту №41839, розташовану за адресою вул. Артюха Аркадія, 10 в селищі Добровеличківка Новоукраїнського району Кіровоградської області, у стан готовності до використання за призначенням відповідно до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд питального захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України №579 від 09.07.2018 року "Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд питального захисту".

Ухвалою судді від 16.01.2025 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що КНП "Добровеличківська лікарня" привело захисну споруду цивільного захисту №41839 у стан повної готовності до використання за призначенням, що підтверджується актом оцінки від 31.01.2025 року. Посилаючись також на відсутність у прокурора підстав для звернення до суду з цим позовом, просив позов залишити без розгляду.

Прокурор 12.02.2025 року подав клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.8 ч.1 ст.238 КАС України з огляду на те, що відповідач виправив оскаржувані порушення.

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

Згідно з паспортом захисної споруди цивільного захисту та обліковою карткою від 24.12.2019 року у смт. Добровеличківка Кіровоградської області по вул. Артюха, 2 знаходиться захисна споруда цивільного захисту протирадіаційне укриття №41839 площею 653,80 кв. м., розраховане на 309 осіб, яке введене в експлуатацію у 1983 році. Балансоутримувачем протирадіаційного укриття №41839 є КНП "Добровеличківська центральна районна лікарня".

У березні, квітні та у вересні 2024 року комісія у складі фахівців Добровеличківської селищної ради та ГУ ДСНС у Кіровоградській області, у присутності директора КНП "Добровеличківська лікарня", провела перевірки протирадіаційного укриття №41839, розташованого за адресою: Кіровоградська область, Новоукраїнський район, смт. Добровеличківка, вул. Артюха, 10, з метою оцінки стану готовності, експлуатації і використання цієї споруди цивільного захисту. За результатами оцінки комісія склала акти від 06.03.2024 року, від 03.04.2024 року, від 16.09.2024 року, за висновками яких протирадіаційне укриття №41839 оцінене як обмежено готове до використання за призначенням.

Про вказані обставини прокурор дізнався у жовтні 2024 року з інформації ГУ ДСНС у Кіровоградській області, наданої на його запит, та, використовуючи повноваження, передбачені статтями 23, 24 Закону України "Про прокуратуру", звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У статті 4 КАС України встановлено, що у цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

2) публічно-правовий спір - спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;

7) суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг;

8) позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, або адміністратор за випуском облігацій, який подає позов до адміністративного суду на захист прав, свобод та інтересів власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду;

9) відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Згідно з частинами 1, 3, 4 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Статтею 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень.

Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень:

1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об`єднання;

2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об`єднання;

3) про затримання іноземця або особи без громадянства;

4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);

5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом.

Згідно з частинами 3, 4, 5 статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

За правилами частини 7 статті 160 КАС України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Відповідно до пункту 7 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Частинами 1, 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Згідно з частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина або представництва інтересів держави у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право:

1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом;

2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

Перший заступник керівника Новоукраїнської окружної прокуратури звернувся до адміністративного суду з цим позовом в інтересах держави, вказавши відповідачем юридичну особу, яка не є суб`єктом владних повноважень КНП "Добровеличківська лікарня" та висуваючи до неї як до балансоутримувача захисної споруди цивільного захисту вимогу привести захисну споруду у належний технічний стан. Обґрунтовуючи підстави для звернення прокурора до суду, посилався на те, що позивачі ГУ ДСНС у Кіровоградській області та Новоукраїнська РВА, які є уповноваженими органами державної влади у цих правовідносинах, не здійснюють належним чином свої повноваження та захист інтересів держави і не вжили заходів щодо звернення до суду з позовами про зобов`язання відповідача привести захисну споруду цивільного захисту у стан повної готовності до використання за призначенням.

Відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, пожеж та інших небезпечних подій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту урегульовані Кодексом цивільного захисту України, який також визначає повноваження Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, встановлює права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності (суб`єкти господарювання), інших юридичних осіб.

Згідно з пунктом 14 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України захисні споруди цивільного захисту - інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 21 Кодексу цивільного захисту України громадяни України мають право на забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту та їх використання.

У статті 32 Кодексу цивільного захисту України (у редакції Закону України від 08.11.2023 року № 3441-IX, який набрав чинності 19.04.2024 року) наведені такі вимоги щодо укриття населення в об`єктах фонду захисних споруд цивільного захисту:

1. До захисних споруд цивільного захисту належать:

1) сховище - це герметична споруда, в якій створені умови для перебування людей та їх захисту протягом певного часу (не менше 48 годин) шляхом виключення або зменшення прогнозованого впливу небезпечних чинників, що можуть виникнути внаслідок надзвичайної ситуації, застосування зброї масового ураження та звичайних засобів ураження під час воєнних (бойових) дій та/або терористичних актів;

2) протирадіаційне укриття - це негерметична споруда, в якій створені умови для перебування людей та їх захисту протягом певного часу (не менше 48 годин) шляхом зменшення прогнозованого впливу небезпечних чинників, які можуть виникнути внаслідок надзвичайної ситуації, та іонізуючого опромінення у разі радіаційної аварії і радіоактивного забруднення місцевості та непрямої дії звичайних засобів ураження під час воєнних (бойових) дій та/або терористичних актів.

2. Захисні споруди цивільного захисту, споруди подвійного призначення, первинні (мобільні) та найпростіші укриття складають фонд захисних споруд цивільного захисту, є об`єктами такого фонду, мають стратегічне значення для забезпечення захисту населення і належать до засобів колективного захисту.

В особливий період нарощування фонду захисних споруд цивільного захисту здійснюється шляхом будівництва захисних споруд цивільного захисту, споруд подвійного призначення та виготовлення (монтування) первинних (мобільних) і облаштування найпростіших укриттів, а також (у разі потреби) відновлення пошкоджених (зруйнованих) об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту.

3. Укриттю підлягають: 2) у протирадіаційних укриттях - населення, зокрема працівники підприємств, установ, організацій, об`єктів критичної інфраструктури, пацієнти, працівники та відвідувачі закладів охорони здоров`я, учасники освітнього процесу, крім тих, хто підлягає укриттю у сховищах.

4. Для вирішення питань щодо укриття категорій населення, визначених частиною третьою цієї статті, центральні органи виконавчої влади, інші органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання та інші юридичні особи завчасно створюють фонд захисних споруд цивільного захисту.

5. Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, включення об`єктів до складу та виключення таких об`єктів з фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку визначається Кабінетом Міністрів України.

7. Вимоги щодо утримання, облаштування та експлуатації об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту, здійснення обліку фонду захисних споруд цивільного захисту, визначення критеріїв неможливості подальшого утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, оформлення документів, що підтверджують таку неможливість, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту.

8. Утримання об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням та експлуатація таких об`єктів здійснюються їх власниками, користувачами, юридичними особами, на балансі яких вони перебувають (у тому числі утримання та експлуатація споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів та інших не заборонених законодавством джерел.

9. У разі використання одного об`єкта фонду захисних споруд цивільного захисту кількома центральними органами виконавчої влади, іншими органами державної влади, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, суб`єктами господарювання, іншими юридичними особами та громадянами вони беруть участь в утриманні такого об`єкта відповідно до укладених між ними договорів.

15. Контроль за станом готовності об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, та/або його територіальними органами (у разі їх утворення) спільно з відповідними центральними органами виконавчої влади, іншими органами державної влади, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування шляхом проведення комплексних, контрольних та позапланових обстежень.

Балансоутримувачі зобов`язані забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, та/або його територіальних органів (у разі їх утворення) для здійснення відповідних обстежень.

З метою перевірки працездатності окремих систем життєзабезпечення об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту, їх загальної готовності до використання за призначенням балансоутримувачами щокварталу проводяться періодичні огляди із складанням акта довільної форми, що реєструється у спеціальному журналі. Періодичні огляди також проводяться після надзвичайних ситуацій та інших небезпечних подій, що можуть негативно вплинути на технічний стан об`єкта фонду захисних споруд цивільного захисту.

До проведення періодичних оглядів можуть залучатися уповноважені особи територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту (у разі їх утворення).

17. У період дії воєнного стану військовими адміністраціями відповідно до вимог статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" встановлюється порядок використання за призначенням об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту, що визначає особливості використання об`єктів усіх форм власності для укриття населення.

Зазначений порядок повинен передбачати вимоги щодо приведення будівель, споруд чи їх окремих частин у готовність до використання за призначенням відповідно до встановлених законодавством вимог щодо утримання та експлуатації об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту, а також забезпечення цілодобового безперешкодного доступу до них населення за відповідними сигналами цивільного захисту.

18. Відповідальність за порушення вимог щодо утримання у готовності до використання за призначенням та експлуатації об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту в мирний час та в особливий період несуть власники, користувачі об`єктів та юридичні особи, на балансі яких вони перебувають, відповідно до закону.

Постановою Кабінету Міністрів України №138 від 10.03.2017 року "Деякі питання використання захисних споруд цивільного захисту" затверджено Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, виключення таких споруд із фонду та ведення його обліку, який на час виникнення спірних правовідносин містив такі норми:

1. Цей Порядок визначає механізм створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту (далі - захисні споруди), виключення таких споруд із фонду, ведення обліку сховищ, протирадіаційних укриттів, споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів, що є об`єктами відповідного фонду, а також статус таких об`єктів для забезпечення захисту населення.

3. Терміни, що вживаються у цьому Порядку, мають таке значення:

- балансоутримувачі захисних споруд - власники, користувачі, юридичні особи, на балансі яких перебувають захисні споруди (у тому числі споруди, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації);

- утримання захисних споруд - комплекс заходів організаційного, матеріально-технічного, інженерного, фінансового та іншого характеру, що спрямовані на забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням.

9. Утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами.

10. Балансоутримувач забезпечує утримання захисних споруд та інших споруд, що повинні використовуватися для укриття населення, а також підтримання їх у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд.

11. Вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд визначаються МВС.

12. Здійснення контролю за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує ДСНС разом з відповідними центральними органами виконавчої влади, місцевими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 року №1052, Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

Згідно з пунктом 3 цього Положення основними завданнями ДСНС є:

1) реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності;

2) здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб;

3) внесення на розгляд Міністра внутрішніх справ пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у зазначених сферах;

5) виконання функцій компетентного органу у сфері діяльності, пов`язаної з об`єктами підвищеної небезпеки.

Повноваження ДСНС як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, визначені статтею 17-1 Кодексу цивільного захисту України.

Зокрема, пунктом 48 частини 2 статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, звертається до адміністративного суду щодо допущення уповноважених посадових осіб до проведення планових або позапланових перевірок (у разі їх недопущення з підстав інших, ніж передбачені Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"), а також щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, у разі якщо такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей, з інших підстав, визначених законом.

Повноваження місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту визначені статтею 19 Кодексу цивільного захисту України.

Суд, не заперечуючи наявність в ГУ ДСНС у Кіровоградській області та у Новоукраїнської РВА повноважень щодо здійснення контролю за утриманням та станом готовності захисних споруд цивільного захисту, зазначає, що норми Кодексу цивільного захисту України, а також інших Законів України не надають ДСНС (її територіальним органам) та місцевим державним (військовим) адміністраціям право на звернення до адміністративного суду з позовами до балансоутримувачів/власників захисних споруд про приведення їх у стан готовності для використання за призначенням.

Отже прокурор, звертаючись до адміністративного суду з цим позовом, вказав органи, в інтересах яких подано позов, які не мають права на таке звернення, що суперечить вимогам частини 4 статті 5, частини 5 статті 46 КАС України.

Оскільки у цій справі прокурор належним чином не обґрунтував підстави звернення до суду з позовом, то цей позов слід залишити без розгляду відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 240 КАС України (як такий, що поданий особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності/підписаний особою, яка не має права його підписувати).

Такий висновок відповідає правовій позиції, сформульованій у постановах Верховного Суду від 23.01.2025 року у справі №520/16197/23, від 30.01.2025 року у справі №400/10777/23, від 06.02.2025 року у справі №520/16687/23, від 06.02.2025 року у справі №160/14281/23, від 12.02.2025 року у справі №480/8807/23 у подібних правовідносинах щодо права прокурора на звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі органу ДСНС з вимогами зобов`язального характеру щодо суб`єкта, на якого покладено обов`язок належного утримання захисної споруди.

Щодо клопотання прокурора про закриття провадження у справі на підставі п.8 ч.1 ст.238 КАС України, суд зазначає, що відповідно до цієї норми суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Оскільки цей спір не стосується оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а відповідач не є суб`єктом владних повноважень, то підстави для закриття провадження у справі відповідно до п.8 ч.1 ст.238 КАС України відсутні. (див. постанову Верховного Суду від 08.05.2024 року у справі № 240/17530/23).

Для повернення з державного бюджету судового збору, сплаченого за подання цього позову, прокурору слід звернутися до суду з відповідним клопотанням.

Керуючись статтями 240, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов першого заступника керівника Новоукраїнської окружної прокуратури залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду у 15 - денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. ЧЕРНИШ