Рішення № 125201075, 17.02.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2025 рокуСправа №160/26889/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: 08.10.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, в якій позиваач просить суд:

-визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії від 25.09.2024 №045650008856;

-зобов`язати Головне управління ПФУ у Київській області призначити ОСОБА_1 з 18.09.2024 пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та зарахувати до його страхового стажу періоди роботи з 26.06.1983 до 04.08.1983, з 19.07.1989 до 24.09.1989, з 01.01.1992 до 17.10.1994, з 23.10.1994 до 02.09.2003, з 03.09.2003 до 02.06.2004.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що йому протиправно відмовлено у зарахуванні до страхового стажу спірних періодів роботи попри те, що вони належним чином підтверджуються наданими документами і записами трудової книжки. Внаслідок незарахування до страхового стажу спірних періодів роботи відповідач відмовив у призначенні позивачу пенсії за віком. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного прозовного провадження без виклику сторін.

Відповідач у поданому відзиві проти заявлених позовних вимог заперечує. Вказує, що він не є належним відповідачем справі, оскільки рішення про відмову в призначенні пенсії приймалося 21.08.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області. Зазначає, що документи, надані позивачем для підтвердження спірного періоду трудової діяльності, складені в порушення вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Також, періоди роботи в російській федерації не зараховано до страхового стажу, оскільки з 19.06.2023 Україною припинено участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. За відсутності необхідного страхового стажу у призначенні пенсії відмовлено.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

13.08.2024 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії.

21.08.2024 рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії.

18.09.2024 позивач повторно звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України за призначенням пенсії.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області №045650008856 від 25.09.2024 позивачу відмовлено у призначенні пенсії з підстав ненабуття необхідного страхового стажу. Також, відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 19.07.1989 до 24.09.1989, оскільки номер та дату наказу на звільнення дописано іншим чорнилом; періоди роботи в російській федерації з 01.01.1992 до 17.10.1994, з 23.10.1994 до 02.09.2003, з 03.09.2003 до 02.06.2004, оскільки з 19.06.2023 Україною припинено участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Будь-які договори про пенсійне забезпечення з російською федерацією відсутні.

Судом встановлено, що страховий стаж позивача, без урахування спірного періоду, становить 30 років 03 місяці 05 днів.

На момент звернення за призначенням пенсії вік позивача 60 років.

Не погодившись із відмовою відповідача у призначенні пенсії та зарахуванні спірних періодів роботи до страхового стажу, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить із тих доводів, якими відповідач керувався при прийнятті оскаржуваного рішення.

Щодо незарахування відповідачем до страхового стажу періоду трудової діяльності позивача з 28.06.1983 до 04.08.1983, а також з 19.07.1989 до 24.09.1989 з тих підстав, що номер та дату наказу на звільнення дописано іншим чорнилом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Статтею 26 Закону №1058-IV встановлені умови призначення пенсії за віком. За загальним правилом особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності відповідного стажу, визначеного у статті 26 Закону № 1058-IV, який для періоду звернення з з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року становить не менше 31 року, а після досягнення віку 63 років з січня 2024 року по грудень 2024 року становить від 21 до 31 року.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Судом встановлено, що на час звернення із заявою про призначення пенсії за віком позивач досяг 60-річного віку.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджено постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (надалі, також - Порядок №637).

Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Відповідно до п. 3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Виходячи з приписів Порядку №637, підтвердження трудового стажу потрібне у разі відсутності трудової книжки, необхідних записів в трудовій книжці, а також якщо містяться неправильні й неточні записи про періоди роботи.

З трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 вбачається, що з 28.06.1983 до 04.08.1983 позивач працював на посаді слюсаря підземного 3 розряду на шахті імені К.І. Кисельова, а з 19.07.1989 до 24.09.1989 на посаді підземного гірничого мастера на шахті імені К.Румянцева.

З форми РС-право вбачається, що зазначені періоди трудової діяльності не зараховано до страхового стажу позивача. При цьому, спірний період з 19.07.1989 до 24.09.1989 не зараховано, оскільки номер та дату наказу про звільнення дописано іншим чорнилом, про що зазначено в оскаржуваному рішенні.

З цього приводу суд зазначає таке.

Згідно з п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція № 58) заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.

До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Відповідно до абзацу 2 пункту 6.1 Інструкції № 58, у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.

Працівник не несе відповідальності за правильність заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особою самостійно. Більше того, окремі недоліки заповнення трудової книжки, навіть якщо вони мають місце, не є підставою вважати відсутніми чи недоведеними відповідні періоди трудового стажу. Трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а звернув увагу на те, що певні недоліки заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , з 28.06.1983 до 04.08.1983 позивач працював на посаді слюсаря підземного 3 розряду на шахті імені К.І. Кисельова, а з 19.07.1989 до 24.09.1989 на посаді підземного гірничого мастера на шахті імені К.Румянцева.

Отже, судом встановлено, що записи про роботу позивача у спірні періоди у трудовій книжці виконані без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та з відповідністю дати. Доказів того, що записи про роботу позивача є неправильними або непідтвердженими, відповідачем суду не надано.

Суд виходить з того, що записи трудової книжки є належною підставою для підтвердження стажу роботи для призначення (перерахунку) пенсії. Водночас, незарахування зазначених у трудовій книжці періодів роботи до страхового стажу через те, що номер та дату наказу про звільнення написано іншим чорнилом, за відсутності належних доказів, які підтверджують те, що особа у цей час не працювала або за неї не сплачувались страхові внески, є протиправним. Крім того, у трудовій книжці позивача містяться номери наказів, на підставі яких позивач був прийнятий на роботу та звільнений.

Водночас, частиною 3 ст. 44 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV органам Пенсійного фонду надано право вимагати і отримувати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інші відомості, передбачені законодавством для визначення права на пенсію.

Однак, як свідчать матеріали справи, вказаних дій відповідач не вчиняв, тим самим не дотримавшись вимог щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих пенсіонером документів.

Відтак суд вважає, що рішення про відмову у призначенні пенсії, що ґрунтується на незарахуванні (невизнанні) частини наявного у позивача страхового стажу, зокрема періодів роботи з 28.06.1983 до 04.08.1983 та з 19.07.1989 до 24.09.1989, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо незарахування відповідачем до страхового стажу періодів роботи позивача в російській федерації з 01.01.1992 до 17.10.1994, з 23.10.1994 до 02.09.2003, з 03.09.2003 до 02.06.2004, оскільки з 19.06.2023 Україною припинено участь України в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Судом встановлено, що трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 від 28.06.1983 містить записи про періоди трудової діяльності ОСОБА_1 з 28.06.1983 до 04.08.1983, де позивач працював на посаді слюсаря підземного 3 розряду на шахті ім. К.І. Кисельова та з 19.07.1989 до 24.09.1989 - на посаді підземного гірничого мастера на шахті ім. К.Румянцева.

З 04.03.1991 позивач працював підземним заступником начальника дільниці №2 по добуванню вугілля на шахті «Нагорна» («Пприморськвугілля»), з 05.08.1991 переведений підземним гірничим мастером дільниці №2 на шахті «Нагорна» («Приморськвугілля»).

З 17.08.1991 ОСОБА_1 переведений підземним заступником начальника дільниці Вентиляції та ТБ на шахті «Нагорна» («Приморськвугілля»),а з 05.01.1993 переведений підземним заступником начальника дільниці гірничо-підготовчих робіт на шахті «Нагорна» («Приморськвугілля»), з 16.08.1993 - переведений підземним гірничим мастером дільниці гірничо-підготовчих робіт на шахті «Нагорна» («Приморськвугілля»), з 01.03.1994 переведений підземним помічником начальника дільниці Вентиляції та ТБ на шахті «Нагорна» («Приморськвугілля»).

17.10.1994 позивач звільнений за власним бажанням.

З 23.10.1994 ОСОБА_1 працював на посаді стрілка по супроводженню потягів стрілково-ножежного підрозділу Владивостокського загону охорони Дальносхідного ордена Октябрьской революції, а з 15.03.1995 переведений заступником начальника стрілково-пожежного підрозділу, з 21.10.1996 призначений керівником стрілково-пожежного підрозділу, з 30.07.1997 переведений заступником начальника СПК ст. Партизанське, 02.09.2003 позивач звільнений по переведенню до Владивостокського загону відомчої охорони філіала ДП «Відомча охорона МПС Росія», де працював до 02.08.2004.

Відповідно до ч. 1 ст.4 №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Відповідно до ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року (надалі Угода), пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (ст. 5 Угоди).

Згідно з ч. 2 ст. 6 Угоди, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Органи, що здійснюють пенсійне забезпечення в державах - учасницях Угоди, співпрацюють між собою у порядку, який визначається угодою між їхнім центральними органами (ст. 8 Угоди).

Відповідно до ст. 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

Відтак, з аналізу нормативно-правового регулювання спірних правовідносин вбачається, що обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством держави, на території якої відбулася трудова діяльність, а стаж, набутий на території однієї із держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав визнається іншою державою, яка входить до складу Співдружності Незалежних Держав.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 16.04.2020 у справі №555/2250/16-а, від 20.07.2020 у справі №174/421/17 та від 29.03.2023 у справі №360/4129/20.

23.12.2022 набав чинності Закон України №2783-ІХ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року». Зокрема, зупинено у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР.

Також, 29.11.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» (надалі - Постанова №1328). Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022.

Отже, до набрання чинності Постановою №1328, Україна як держава-учасниця Угоди була зобов`язана виконувати зобов`язання, взяті на неї згідно із Угодою.

Натомість, в спірні періоди трудової діяльності, в зарахуванні яких позивачу було відмовлено, Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав-учасниць Угоди із врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав.

Також, 04.02.2023 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову№107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноаженими органами іноземних держав», якою передбачено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування, документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою убо спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймаються на території України без спеціального посвідчення.

З огляду на зазначене вище, суд погоджується з позицією позивача про те, що за наявності чинних положень Угоди у період трудової діяльності позивача, що гарантували відповідне право на пенсійне забезпечення, позивачу не може бути відмовлено у зарахуванні до його страхового стажу спірних періодів, навіть за умови виходу України із Угоди.

Так, відповідно до положень ст. 13 Угоди, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли на підставі положень Угоди, не втрачають своєї сили в разі виходу із Угоди держави-учасиці, на території якої проживають такі громадяни.

Натомість, денонсація Угоди російською федерацією означає, що вказана Угода не породжує виникнення зобов`язань російської федерації у майбутньому, при цьому, не впливає на права або юридичне становище учасників Угоди під час її виконання.

В рішенні Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009 зазначено, що конституційне право на соціальний захист не може бути поставлено в залежність від факту укладення Україною з іншою державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення.

З огляду на викладене та відповідні записи трудової книжки, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи позивача у період з 01.01.1992 до 17.10.1994, з 23.10.1994 до 02.09.2003, з 03.09.2003 до 02.06.2004, суд приходить до висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області необґрунтовано та безпідставно не врахувало до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.01.1992 до 17.10.1994, з 23.10.1994 до 02.09.2003, з 03.09.2003 до 02.06.2004, чим протиправно порушило право позивача на отримання належного йому пенсійного забезпечення.

Враховуючи страховий стаж, який був визнаний відповідачем в оскаржуваному рішенні від 25.09.2024, та беручи до уваги спірні періоди страхового стажу з 28.06.1983 до 04.08.1983, з 19.07.1989 до 24.09.1989, з 01.01.1992 до 17.10.1994, з 23.10.1994 до 02.09.2003, з 03.09.2003 до 02.06.2004, загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить понад 31 рік, відтак, позивач набув право на призначення пенсії за віком відповідно до положень Закону №1058-IV.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №04565008856 від 25.09.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

За таких обставин суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до повного задоволення.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 968,96 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код: 22933548, місцезнаходження: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії від 25.09.2024 №045650008856.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди трудової діяльності з 28.06.1983 до 04.08.1983, з 19.07.1989 до 24.09.1989, з 01.01.1992 до 17.10.1994, з 23.10.1994 до 02.09.2003, з 03.09.2003 до 02.06.2004.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 з 18.09.2024 пенсію за віком на підставі ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код: 22933548, місцезнаходження: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 968,96 грн. (дев`ятсот шістдесят вісім гривень дев`яносто шість копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя А.О. Сластьон