Постанова № 12519321, 25.11.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25 листопада 2010 р. № 2-а- 12855/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Зінченка А.В.,

при секретарі Нікітіної О.В.

за участі представників сторін:

Позивача Загребельного Г.С.

Відповідача Савінової І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоарт»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харків про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоарт», звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, в якому, після уточнення позовних вимог, просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 08.10.2010 року №0000730848/0, яким підприємству донараховано податок на додану вартість в розмірі 822666,67 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 381533,34 грн., на загальну суму 1204200,01 грн.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові була проведена документальна невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоарт»з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період квітень, травень, червень 2010 року в розрізі контрагентів.

За результатами перевірки було складено акт № 3367/48-0/33410369 від 15.09.2010 року, яким встановлено порушення п. 1.7 ст.1,п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за квітень - червень 2010 року на суму 822666,67 грн.

На підставі акту перевірки фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові було винесено рішення від 08.10.2010 року №0000730848, яким підприємству донараховано податок на додану вартість в розмірі 822666,67 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 381533,34 грн., на загальну суму 1204200,01 грн.

Відповідач мотивував своє рішення тим, що контрагентами позивача не були подані податкові декларації з податку на додану вартість за квітень червень 2010 року. Також не було встановлено місцезнаходження контрагентів для надання необхідних пояснень.

Позивач вважає винесене податкове повідомлення - рішення неправомірним, протизаконним та таким що не відповідає вимогам чинного податкового законодавства.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив у його задоволенні відмовити, надавши суду свої письмові заперечення та зазначив, що зазначене податкове повідомлення рішення відповідає вимогам діючого податкового законодавства, є обґрунтованим та законним.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступні обставини справи.

Фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові була проведена документальна невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоарт»з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період квітень, травень, червень 2010 року в розрізі контрагентів.

За результатами перевірки було складено акт № 3367/48-0/33410369 від 15.09.2010 року, яким встановлено порушення п. 1.7 ст.1, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за квітень-червень 2010 року на суму 822666,67 грн.

На підставі акту перевірки фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові було винесено рішення від 08.10.2010 року №0000730848, яким підприємству донараховано податок на додану вартість в розмірі 822666,67 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 381533,34 грн., на загальну суму 1204200,01 грн.

Судом встановлено, що підприємство позивач віднесло до складу податкового кредиту податкові накладні отримані від контрагентів ТОВ «ЮМФ Консалтинг»та ТОВ «Астро - Інформ»всього у сумі 822666,67 грн.

СДПІ ВПП у м. Харкові вважає ці дії безпідставними, так як ТОВ «ЮМФ Консалтинг» та ТОВ «Астро - Інформ»відсутні за місцезнаходженням.

Також відповідачем встановлено факти не подання ТОВ «ЮМФ Консалтинг»та ТОВ «Астро - Інформ»податкових декларацій, що свідчить про відсутність обєкту оподаткування який виникає при проведенні вказаними підприємствами фінансово-господарських операцій.

На підставі встановленого, СДПІ ВПП у м. Харкові прийшла до висновку, що ТОВ «Автоарт»завищено податок на додану, так як операції, зазначені в податкових накладних та даними податкових зобовязань постачальників не відбулись.

Суд зазначає, що відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Суд вказує, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про ПДВ»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Також, відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про ПДВ»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Згідно з п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п. 3.4. Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від ЗО травня 1997 року N166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за N250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Також суд вважає за необхідним зазначити, що у відповідності до абз. 5 пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 ЗУ від 21.12.2000 року за №2181-111 «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зі змінами та доповненнями, податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої).

Таким чином, проаналізувавши наведені норми, суд вважає за необхідним зазначити, що висновки відповідача щодо неправомірного завищення податку на додану вартість є помилковими та необґрунтованими, так як відповідно до п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Матеріалами справи підтверджується, що усі податкові декларації були подані контрагентами у відповідності до вимог діючого законодавства України. ДПІ в якій перебувають на обліку контрагенти не було надіслано жодних письмових пропозицій щодо надання нової податкової декларації з виправними показниками, як це передбачено зазначеним законом. Всі податкові декларації були прийняті ДПІ у м. Києві.

Таким чином, податковий орган не навів обґрунтування факту порушення, на підставі якого здійснено виключення із складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку.

Крім того будь-яких зауважень стосовно правильності оформлення первинних документів за правочинами між ТОВ «Автоарт»та ТОВ «ЮМФ Консалтинг»і ТОВ «Астро - Інформ», що б об'єктивно зумовило висновок податкового органу про вказані вище порушення норм податкового законодавства, акт перевірки № 3367/48-0/33410369 від 15.09.2010 року не містить.

Частиною 3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені субєктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій субєкта владних повноважень, а правовим мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст. 6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.

Несплата податку продавцем або постачальником продавця (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця (позивача).

Зменшення суми податкового кредиту та застосування штрафних санкцій є одним з видів юридичної відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії (ч. 3 ст. 8 Конституції України), юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Тому відповідач не мав підстав для притягнення до юридичної відповідальності позивача шляхом зменшення йому суми податкового кредиту у звязку з тим, що постачальники позивача не подали у встановлені строки декларацій з ПДВ чи допустили інше порушення податкового законодавства.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про донарахування податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1204200,01,0 грн. є таким, що підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 94, 160-163, 167, 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоарт»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харків про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення рішення за №0000730848/0 від 08.10.2010 року винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові на загальну суму 1204200,01 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі виготовлена 29 листопада 2010 року.

Суддя А.В. Зінченко