Постанова № 12519269, 24.11.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

24 листопада 2010 р. № 2-а- 13667/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Зоркіної Ю.В..,

при секретарі судового засідання Смоляр Є.А., Русецькому І.В.,

за участю представників: позивача Шармар В.О., відповідача - Лавренчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Росток+" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова про визнання протиправними дії та зобовязання вчинити дії,

встановив:

Позивач -Приватне підприємство «Росток+», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом доДержавної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова, в якому просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо невизнання податковою звітністю податкову декларацію Приватного підприємства «Росток+»з податку на додану вартість за вересень 2010р. з додатками; зобовязати Державну податкову інспекцію у Червонозаводському районі м.Харкова визнати як податкову звітність податкову декларацію Приватного підприємства «Росток+»з податку на додану вартість за вересень 2010р. з додатками з дати її фактичного надходження до державної податкової інспекції, а саме 19.10.2010р.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивачем до ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова подана декларація з податку на додану вартість за вересень 2010р. з додатками в паперовому вигляді, яка працівником податкової інспекції була прийнята, проте в подальшому отримала статус «Не визнано як податкова декларація». Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача послався на те, що подана декларація не мала визначених законом підстав для присвоєння статусу «Не визнано як податкова декларація». До того ж, спірні податкові документи містять всі реквізити, визначені абз.5 п.п 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, підписані відповідними посадовими особами та скріплені печаткою платника податків.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав, з підстав його необґрунтованості, пославшись на те, що податкові декларації не містять всіх реквізитів, перелічених абз.5 п.п 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Суд вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини:

Приписами п. 2 ч.1 ст. 9 Закону Українивід 25 червня 1991 року № 1252-XII «Про систему оподаткування» визначено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

19.10.2010р. позивачем до ДПІ у Червонозаводському районі м Харкова подана Декларація з податку на додану вартість за вересень 2010 р. з додатками в паперовому вигляді, дата реєстрації в податковому органі 19.10.2010р. вх. № 56796.

25.10.2010р. позивач отримав лист відповідача від 19.10.2010р. №16994/10/28-209, яким його повідомлено про те, що подана податкова декларація отримала статус «Не визнано як податкова декларація» з підстав недотримання п.3.3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97р. №166 (зі змінами та доповненнями) та запропоновано подати нову декларацію.

Суд зазначає, що порядок заповнення та подачі декларації врегульовано Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (далі по тексту Закон України №2181-ІІІ) та Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 166 «Про порядок заповнення податкової декларації з податку на додану вартість» (далі по тексту Наказ № 166)

Судовим розглядом встановлено, що як підстава прийняття податкової декларації позивача з ПДВ за вересень 2010 року зі статусом “не визнано, як податкова декларація” визначена відсутність прочерків у значеннях показників, що не заповнюються через відсутність інформації. З цього приводу суд зазначає наступне.

Приписами п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України № 2181-ІІІ визначено вичерпний перелік підстав невизнання податкова декларація за умови, що вона заповнена всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення та за умов не зазначення у ній обов'язкових реквізитів, відсутності підпису відповідних посадових осіб та відсутності печатки платника податків.

Суд зауважує, що Порядком № 166 не визначено переліку обов'язкових реквізитів, проте виходячи із системного аналізу приписів вказаного нормативного акту, суд приходить до висновку, що до обов'язкових реквізитів декларації з ПДВ слід віднести реквізити, за відсутності яких декларація не може бути ідентифікована: найменування підприємства, індивідуальний податковий номер платника ПДВ, номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.

Із досліджених в судовому засіданні копії податкової накладної з податку на додану вартість за вересень 2010 року та додатків 2,3,5 до неї судом встановлено, що позивачем заповнено рядки 041 та 05, відомості з яких дозволяють ідентифікувати його як платника податку на додану вартість (а.с.7-12)

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що відсутність прочерків у рядках 042, 044 та у значеннях показників рядок 03*, відмітка про застосування касового методу податкового обліку, у додатку 2: рядок 042, 043, 044, у додатку 3: 03*,043,044, у додатку 5 рядки: 042,043, 044. для юридичної особи-платника ПДВ не можуть бути розцінені як не зазначення обовязкового реквізиту декларації з податку на додану вартість для юридичної особи - платника ПДВ.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду справи відповідачем, який є субєктом владних повноважень, не доведено правомірності прийняття податкової декларації з ПДВ за вересень 2010 року та додатків 2,3,5 до неї зі статусом “не визнано, як податкова декларація”, тому суд вважає позовні вимоги нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Судові витрати підлягають розподілу в порядку, визначеному ст.94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд

постановив:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Росток+" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова про визнання протиправними дії та зобовязання вчинити дії задовольнити у повному обсязі

Визнати противоправними дії Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова щодо невизнання податковою звітністю податкову декларацію Приватного підприємства "Росток+" з податку на додану вартість за вересень 2010 року з додатками.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію Червонозаводського району міста Харкова визнати як податкову звітність податкову декларацію Приватного підприємства "Росток+" з ПДВ за вересень 2010 року з додатками з дати її фактичного надходження до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова, а саме з 19.10.2010 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь Приватного підприємства "Росток+" (61003, м.Харків, вул. Університетська, 35/2, кв.17, код 32238112) судовий збір у розмірі 3.40 (три гривні 40 копійок)

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

У повному обсязі постанова виготовлена та підписана 29.11.2010 року

Суддя Зоркіна Ю.В.