Постанова № 12519180, 01.10.2010, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2010 р. Справа № 2а-6921/10/1870

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шаповал М.М.

за участю секретаря судового засідання - О.Г. Ілляшенко,

представників позивача - І.В. Ковальова, Л.В. Гордієнко,

представників відповідача - І.В. Волинцева, В.М. Іващенка,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства “Шосткинський міськмолкомбінат” до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

З урахуванням зміни до позову Відкрите акціонерне товариство “Шосткинський міськмолкомбінат” (ВАТ “ШММК”) просить:

визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області: № 0000022347/0 від 05 лютого 2010 р., № 0000022347/1 від 14 квітня 2010 р., № 0000022347/2 від 26 травня 2010 р. та № 0000022347/3 від 21 серпня 2010 р. про донарахування податку на прибуток в загальній сумі разом із штрафними (фінансовими) санкціями 747510 грн. в частині податкового зобовязання на суму 739260 (сімсот тридцять дев'ять тисяч двісті шістдесят) грн., в тому числі основний платіж 492277 грн. і штрафні (фінансові) санкції 246983 грн.;

визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення: № 0000032347/0 від 05 лютого 2010 р., № 0000032347/1 від 14 квітня 2010 р., № 0000032347/2 від 26 травня 2010 р. та № 0000032347/3 від 21 серпня 2010 року про донарахування податку на додану вартість в загальній сумі 1401171 (один мільйон чотириста одна тисяча сто сімдесят одна) грн., в тому числі за основним платежем 934114 грн. та 467057 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення: № 0000292347/1 від 14 квітня 2010 р., № 0000292347/1 від 12 травня 2010 р., № 0000292347/2 від 11 червня 2010 р. та № 0000292347/3 від 21 серпня 2010 року про донарахування податку на прибуток в сумі 69793 (шістдесят дев'ять тисяч сімсот дев'яносто три) грн.;

визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення: № 0000481502/0 від 03 березня 2010 р., № 0000481502/1 від 07 травня 2010 р., № 0000481502/2 від 08 червня 2010 р. та № 0000481502/3 від 26 серпня 2010 року про донарахування податку на додану вартість на загальну суму 155923 (сто п'ятдесят п'ять тисяч дев'ятсот двадцять три) грн., в тому числі за основним платежем 148498 грн. і 7425 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що на підставі акту перевірки від 25.01.2010р. №63/2330/00447103 “Про результати планової виїзної перевірки Закритого акціонерного товариства “Шосткинський міськмолкомбінат” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.09.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.09.2009 р.”, податковим повідомленням-рішенням від 05.02.10 р. № 0000022347/0, було донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 747510 грн., в т.ч. основного платежу 498340грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 249170грн, а податковим повідомленням рішенням від 05.02.10р. №0000032347/0, було донараховано додаткові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1401171 грн., в тому числі основного платежу 934114 грн. та штрафних (фінансових) санкції у розмірі 467057грн.

В акті перевірки від 25.01.2010р. відповідач зазначає, що витрати на маркетинг ображаються у складі валових витрат лише у разі, якщо вони відповідають витратам на передпродажні та рекламні заходи, що зазначені в п.п.5.4.4.п.5.4ст.5 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств”. Відповідач вважає, що відповідно до цієї норми Закону платник податку має право включити до складу валових витрат витрати на маркетинг стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються таким платником. При цьому зазначалось, що в наданих до перевірки актах приймання наданих послуг не відображено в якому обсязі були виконані перелічені роботи, у чому вони полягали, які саме дії з просування товару було проведено виконавцем.

Правила ведення податкового обліку визначаються статтею 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", при цьому вказана стаття не містить будь-яких вимог до наявності документів, що підтверджують право на віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІ V “Про бухгалтерський облік фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, і припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів біт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як встановлено перевіркою між позивачем та КПТ “Корал-1” було укладено договір від 01 січня 2008 року, згідно пункту 1.1 якого Виконавець надає Замовнику послуги з просування щодо наступних товарів; молоко, кефір, сметана, сир кисломолочний (творог), ряжанка, йогурти, сироватка, вершкове масло жирністю 72,5%. Крім того, в п. 1.2 такого договору зазначено, що виконавець надає Замовнику наступні послуги: 1.2.1. моніторинг споживчого попиту на товари Замовника, що їх він реалізує на ринках України,щотижневе надання рекомендацій щодо управління запасами товарів, що постачаються мовником Виконавцю, та коригування їх обсягів відповідно до попиту споживачів цільового товарного ринку, що його охоплює Виконавець своєю господарською діяльністю: 1.2.2. щоденне надання інформації про продаж товарів, що постачаються Замовником Виконавцю; 1.2.3. моніторинг та аналіз товарообігу Замовника, щотижневе надання комендацій щодо його зростання; 1.2.4. рекомендації щодо поліпшення асортименту та пакування товарів, що постачаються мовником Виконавцю (надаються щотижня); 1.2.5. послуги з надання рекомендацій щодо формування асортиментного переліку товарів, що постачаються Замовником Виконавцю, для продажу останньому (рекомендації надаються щотижня).

Таким чином, зазначений договір, який виконано в повному обсязі, є первинним документом, на підставі якого відбулась господарська операція з послуг по просуванню товарів.

На виконання пункту 1.5 договору, сторони 31.03.2009 року підписали акт приймання-передачі наданих послуг, що підтверджує виконання вказаного договору.

Таким чином, послуги з просування товару, які були отримані позивачем у зв'язку та з метою в використання у власній господарській діяльності, а тому правомірно включені до валових витрат у 1 кварталі 2009 року.

Позивач вважає безпідставним висновок Шосткинської МДПІ стосовно того, що наявність акту виконаних робіт не дає можливості встановити використання їх у власній господарській діяльності позивача у зв'язку з відсутністю в акті конкретної інформації щодо обсягу перелічених робіт, в чому вони полягали та які саме дії було проведено виконавцем. Зміст договору від 01 січня 2008 року свідчить, що на його підставі можуть надаватись тільки послуги, пов'язані із господарською діяльністю позивача; у акті приймання-передачі зазначено про надання послуг на підставі договору; сам факт надання послуг податкова інспекція в акті перевірки не спростовує; будь-які відомості відносно того, що позивачу надавались та були оплачені послуги за межами договору, пов'язані із господарською діяльністю підприємства у акті не зазначено.

Крім того, послуги, передбачені наведеним вище договором, пов'язані з продажем та придбанням продукції позивача, та стосуються продукції, постачання якої є господарською юністю позивача, що дає підстави віднести їх вартість до складу валових витрат підприємства.

Відповідно до п. 1.32. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність: будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

При цьому ні Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”, ні правила ведення податкового обліку, до яких належать Закон “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, Положення “Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”, затверджене наказом Мінфіну N 88 від 24.05.1995 р., не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують звязок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договору, передбачає придбання послуг вже є ознакою господарської діяльності. Зміст договору про надання послуг та їх особливість в цілому полягає в тому, що вони споживаються в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності (ст.901 ЦК України). Тобто результат послуг не має матеріального виразу та проявляється лише шляхом впливу на результати господарської діяльності замовника послуг.

Крім того, послуги не мають кількісних показників обсягу поставки. Вони вимірюються лише у вартісному вираженні. Отже, замість одиниць виміру в акті вказується гривня, а кількісні показники замінює слово “послуга”. Зазначене, було відображено в акті прийому-здачі наданих послуг. Наведені вище принципи заповнення первинних документів податкового обліку підтверджуються положенням п. 12.2 Наказу ДПА України від 30.05.1997 № 165 “Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення”, зареєстрованому у Мінюсті України, 23.06.1997 за № 233/2037.

Придбані послуги безпосередньо впливали на результати діяльності позивача з продажу товарів та були направлені на отримання доходу.

Пункт 5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачає вичерпний перелік витрат платника податку, що не включаються до складу валових. Серед таких обмежень послуги, які були виключенні відповідачем зі складу валових витрат позивача, відсутні.

Крім того, п.5.11 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не дозволяє встановлювати додаткові обмеження щодо віднесення до складу валових витрат платника податку крім тих обмежень, що зазначені в цьому Законі.

Водночас, п. 5.4.4 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачає можливість віднесення до складу валових витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку. При цьому ні Закон, ні інші нормативні акти не встановлюють вимоги та не дають роз'яснення, що для віднесення до валових витрат передпродажні послуги мають надаватися тільки стосовно товарів, що є власністю платника податку.

В п. 5.3.9 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 9 Закону “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В п. 2.4 Положення “Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку” визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Виходячи зі змісту вищенаведених норм, вимог щодо деталізації обєкту надання послуг вони не містять. Акт, яким оформлявся факт отримання послуг від КПТ “Корал-1”, містить всі обовязкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів: назву послуг, їх вартісне вираження, одиниця виміру, місце та дату складання, посади та підписи повноважених осіб.

Крім того, акт та договір, що засвідчують факт надання послуг, не були визнані недійсними у встановленому чинним законодавством порядку.

На підставі цього позивач вважає, що відповідачем, в порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.4.4. п.5.4 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, безпідставно зменшено валові витрати по послугам по просування зів в березні 2009 року в сумі 73617,5 грн. за договором про надання послуг від 01 січня року з КПТ “Корал-1”.

Перевіркою було встановлено, що між ПП “ТК-Альянспостачагро” та ВАТ “ШММК”, було укладено договір на постачання молока від 30 березня 09 року № 10/17.

На виконання цього договору, ПП “ТК-Альянспостачагро” постачав ВАТ “ШММК” молоко коровяче незбиране відповідно до ГСТУ 46.069-3003 “Молоко коровяче незбиране. Первинне оброблення, зберігання і транспортування. Основні вимоги". Розрахунки за отриману сировину проводились у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, заборгованість по розрахунках з ПП “ТК-Альянспостачагро” відсутня.

Перевезення молока здійснювалось за рахунок покупця ВАТ “ШММК”, шляхом укладення договорів перевезення вантажу з приватними підприємцями, а саме: договір перевезення вантажу укладений ВАТ “ШММК” з підприємцем ОСОБА_6, що діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію серія НОМЕР_2 та має ліцензію про надання послуг по з перевезення Серія НОМЕР_3 від 07.11.07, на перевезення вантажу. Між ПП ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладений довий договір від 23.04.08, згідно якого ОСОБА_7 зобовязаний виконувати обовязки водія вантажного автомобіля, договір перевезення вантажу № 896 від 20 серпня 2008 року укладений ВАТ "ШММК" з підприємцем ОСОБА_8, що діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію серія НОМЕР_4 та має ліцензію про надання послуг з перевезення Серія № НОМЕР_5 від 02.10.08, на перевезення вантажу, договір перевезення вантажу № 1005 від 01.10.2008 року укладений ВАТ "ШММК" з ватним підприємцем ОСОБА_9 (ід/н НОМЕР_1), що діє на підставі :оцтва про державну реєстрацію № НОМЕР_6 та має ліцензію про надання послуг по з перевезення Серія НОМЕР_7, на перевезення вантажу. Між ПП ОСОБА_9 та ОСОБА_10 укладений трудовий договір від 01.04.08 , згідно якого ОСОБА_10. зобовязаний виконувати обовязки водія вантажного автомобіля, договір перевезення вантажу № 1562 від 20.03.2009 року укладений ВАТ “ШММК” з приватним підприємцем ОСОБА_11, що діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію серія НОМЕР_8 та має ліцензію про надання послуг по з ввезення Серія НОМЕР_9, на перевезення вантажу. Між ПП ОСОБА_11 та ОСОБА_7 укладений трудовий договір від 26.08.08, згідно якого ОСОБА_7 зобовязаний виконувати обовязки водія вантажного автомобіля,договір перевезення вантажу № 1561 від 20.03.2009 року укладений ВАТ “ШММК” з приватним підприємець ОСОБА_13, що діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію серії НОМЕР_10 від 11.10.07 та має ліцензію про надання послуг з перевезення Серія НОМЕР_3, на перевезення вантажу. Між ПП ОСОБА_13 та ОСОБА_14 укладений трудовий договір від 11.01.08 р., згідно якого ОСОБА_14 зобовязаний виконувати обовязки водія вантажного автомобіля.

Молочна сировина отримувалась та перевозилась на ВАТ “ШММК”, згідно спеціалізованих товарних накладних, затверджених наказом Мінагрополітики України 01.07.02 № 176, згідно яких замовник та вантажоодержувач - ВАТ “ШММК”, вантажовідправник та збиральник - ПП “ТК-Альянспостачагро”.

Відповідно до договорів перевезення вантажу, приймання молока від імені ВАТ “ШММК” здійснювалось водієм, на підставі оформленого подорожного листа вантажного автомобіля. Зазначені документи було досліджені під час перевірки.

Молочну сировину здавала ОСОБА_15, а приймав водій-експедитор який здійснював перевезення сировини, про що свідчать їх підписи на спеціалізованих товарних накладних. Факт перевезення сировини визнається безпосередньо відповідачам в акті перевірки.

Також на виконання договору постачання молока №10/17, ПП “ТК-Альянспостачагро” було надано ВАТ “ШММК” ветеринарні свідоцтва Форми 2 (АЛ-16 № 830329 видане 26 березня 2009 року, АЛ-16 № 830348 видане 01 квітня 2009 року, АЛ-16 № 784740 видане 02 травня 2009 року, АЛ-16 № 983012 видане 03 червня 2009 року, АЛ-16 № 983075 видане 03 липня 2009 року, АЛ-16 № 983047 видане 01 липня 2009 року). Видача зазначених свідоцтв підтверджена Управлінням ветеринарної медицини в Миргородському районі, про що є відповідне посилання в акті перевірки від 25.01.2010 р.

Основною діяльністю ВАТ “ШММК” є виробництво сирів та молокопродукції, отже придбання молока є систематичною операцію, яка безпосередньо повязана з виробництвом такої продукції.

В період, що перевірявся, молокосировина придбавалась від більше ніж у 10 організацій, включаючи фізичних осіб-підприємців. Рівень ціни закупівлі молока у ПП “ТК-Альянспостачагро”, відповідає рівню цін на молокосировину, що надходить на ВАТ“ Шосткинський міськмолкомбінат” від інших організацій, що підтверджується відомістю пін на молокосировину, затверджену директором ВАТ “ШММК”.

Отже, перевірці було надано первинні документи, які належить складати відповідно до діяльності зі закупівлі та перевезення молока, а саме: договір на постачання молока, спеціалізована товарна накладна, договори на перевезення вантажу, подорожні листи вантажного автомобіля, ветеринарні свідоцтва, акти виконаних робіт з перевезення вантажу.

Крім того, перевіркою встановлено наявність ліцензій у перевізників та трудових угод з водіями.

Перевіркою не заперечується, що предметом угоди з ПП “ТК-Альянспостачагро” є реальне придбання молокосировини з метою подальшого виробництва з неї власної готової продукції.

Відсутність порушень в складі валових доходів та формуванні приросту/убутку запасів ВАТ “ШММК” підтверджує факт повного використання в господарській діяльності всього молока, що придбане у ПП “ТК-Альянспостачагро”, що мало позитивний вплив на результати діяльності підприємства в цілому.

Факт використання молока, що придбане у ПП “ТК-Альянспостачагро”, підтверджується перевіркою контрольно-ревізійного управління в Сумській області.

Зазначені факти спростовують висновок акту перевірки про недоведеність реальності настання правових наслідків щодо угоди з ПП “ТК-Альянспостачагро”.

Перевіркою підтверджується, що ВАТ “Шосткинський міськмолкомбінат” відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, що сплачені у складі вартості придбаного молока на підставі належним чином оформлених податкових накладних отриманих від ГЕП “ТК-Альянспостачагро”. Всі податкові накладні були досліджені під час перевірки.

На підставі цього позивач вважає, що Шосткинською МДПІ безпідставно та в порушення п.5.1. ст.5, п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст.5 та абзацу 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, п.п. 7.2.3 п.п.7.2.6 п.7.2 п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 “Про податок на додану вартість”, було зменшено суму валових витрат позивача за 9 місяців 1009 року у розмірі 5413058 грн., у тому числі за 2 квартал 2009 року у сумі 4550345 грн., за 3 квартал 2009 року в сумі 862713 грн. та зменшено суму податкового кредиту на загальну суму 1082612 грн., в тому числі за квітень 2009 року в сумі 245665 грн., за травень 2009 року сумі 346249 грн., за червень 2009 року в сумі 318155 грн., за липень 2009 року в сумі 172543 грн. щодо придбання у ПП “ТК-Алянспостачагро” молочної сировини.

На дату укладення договору та проведення операції з придбання молока у ПП “ТК-Альянспостачагро”, відомості про директора ПП “ТК-Альянспостачагро” ОСОБА_16 та саме підприємство внесені до Єдиного державного реєстру (копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серія АГ №717934)

ПП “ТК-Альянспостачагро” належним чином зареєстровано платником податку на додану вартість. Зазначений факт не спростовується під час перевірки.

Крім того, з акту перевірки можна зробити висновок, що ПП “ТК-Альянспостачагро” в періоді, в якому здійснювались господарські операції з ВАТ “Шосткинський міськмолкомбінат”, надавав звітність до державної податкової служби та сплачував податки, про що свідчать посилання в акті перевірки від 25.01.2010 р. на дані автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (стор. 28 акту перевірки від 25.01.2010р.) та інформацію з декларації про прибуток за 9 місяців 2009 року ПП “ТК-Альянспостачагро” (стор. 32 акту перевірки від 25.01.2010р.).

На підставі цього позивач вважає, що його контрагент ? ПП “ТК-Альянспостачагро”, мав необхідну спеціальну податкову правосубєктність, а посилання в акті перевірки на укладення договору без належних повноважень є безпідставними.

Не зважаючи на детальне викладення процесу отримання молока, його перевезення від місця закупівлі до місця переробки та підтвердження факту виготовлення з отриманого молока готової продукції, Шосткинська МДПІ безпідставно зазначає, що підприємством було перераховано кошти ПП “ТК-Альянспостачагро” без мети реального настання правових наслідків, з ціллю формування податкового кредиту та, як наслідок, заниження обєкта оподаткування, несплати податків. Тобто укладений позивачем правочин з ПП “ТК-Альянспостачагро” суперечить моральним засадам суспільства та відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України порушує публічний порядок, оскільки був спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже, є нікчемним.

При цьому, в якості доказів нікчемності правочину Шосткинська МДПІ зазначає лише те, що “ТК-Альянспостачагро” за юридичною адресою не знаходиться, ніяких власних потужностей для охолодження та фільтрації молока не має, транспорту, нерухомого майна та інших засобів, які свідчили про діяльність підприємства в наявності не існує, на підприємстві працює одна особа - ОСОБА_16 в якості директора та головного бухгалтера.

Постановою пленуму Верховного Суду від 06.11.2009 № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, з метою забезпечення правильного та однакового застосування судами законодавства при розгляді цивільних справ про визнання правочинів недійсними” було встановлено, що відповідно до ст.215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (ч.1 ст. 219, ч.1 ст. 220, ч.1 ст. 224 ЦК України), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (ч.2 ст. 222, ч. 2 ст. 223, ч.1 ст. 225 ЦК України, тощо).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Тобто обовязковим критерієм визначення правочину нікчемним є наявність конкретної норми права, що встановлює його недійсність. Всупереч наведеному, висновок Шосткинської МДПІ про нікчемність правочинів в акті перевірки був зроблений без посилання на конкретну норму права, що визначає його недійсність.

Крім того, пунктом 18 наведеної вище постанови пленуму Верховного Суду було зазначено вичерпний перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України:

правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Правочини, зазначені в акті перевірки Шосткинської МДПІ жодним чином не відповідають наведеним вище ознакам та не можуть бути визнані нікчемними, як такі що порушують публічний порядок.

Пленумом Верховного суду України зазначалось, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Враховуючи те, що судові рішення про визнання недійсними угод між ВАТ “Шосткинський міськмолкомбінат” та ПП “ТК-Альянспостачагро” відсутні, а самі угоди не віднесені законом до нікчемних, то позиція Шосткинської МДПІ, ґрунтується лише на тих припущеннях, що не підтверджена належними доказами.

Позивачем було оскаржено результати акту перевірки від 25.01.2010 року. Скарга була подана до Шосткинської МДПІ 18.02.2010 року. Але не зважаючи на це, Шосткинською МДПІ було складено акт перевірки “Про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки Відкритого акціонерного товариства “Шосткинський міськмолкомбінат” щодо правильності заповнення податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року” від 22 лютого 2010 року №220/15-03, на підставі якого податковим повідомленням-рішенням від 03.03.10р. №0000481502/0 було донараховано податкових зобовязань з податку на додану вартість на загальну суму 155923 грн., в тому числі основного платежу 148498 грн. та штрафних (фінансових) санкції у розмірі 7425 грн.

При цьому, такі донарахування були повязані з тим, що Шосткинська МДПІ наполягала на обовязковому відображенні позивачем у рядку 23.4 декларації з податку на додану вартість за 2010 р. результатів планової виїзної перевірки (акт Шосткінської МДПІ від 25 січня 2010 р. № 63/2330/00447103), які не є узгодженими і сплаті не підлягають.

Відповідно до п.п. 5.2.3. п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, скарга платника податку, зупиняє виконання платником податків податкових зобовязань, визначених у податковому повідомленні, на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума податкового зобовязання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

З разі звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобовязання вважається неузгодженим до розгляду судом по суті та прийняття відповідного рішення (п.п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України № 2181-ІІІ).

Позивач вважає, що донарахування Шосткинською МДПІ податкових зобовязань з податку на додану вартість на загальну суму 155923 грн., в т.ч. основного платежу 148498 грн. та штрафних (фінансових) санкції у розмірі 7425 грн. податковими повідомленнями-рішеннями від 03.03.10р. № 0000481502/0, є такими, що винесені в порушення п. 1.3, п. 1.10 ст. 1, п.п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Не визнаючи позову Шосткинська МДПІ посилалась в своїх запереченнях на те, що відповідно до первинних бухгалтерських документів, податкових накладних, розшифровки руху коштів по розрахунковому рахунку ВАТ “ШММК” підприємство перебувало у взаємовідносинах з КПТ “Корал-1” і між ними було укладено договір від 01.01.2008 року про надання послуг з просування товарів (продукції виробленої ВАТ ШММК”).

На виконання умов договору кожного місяця складалися акти приймання наданих послуг. Вартість таких послуг платником податку до складу валових витрат не віднесено за виключенням акта приймання наданих послуг від 31.03.2009 року, згідно якого ПТ “Корал-1” було надано, а ВАТ “ШММК” прийнято на умовах, передбачених Договором про надання послуг від 01 січня 2008 року, послуги з просування товарів Замовника.

Вартість послуг з просування товарів в березні 2009 року складає 981567,4 Ч 9% = 88341,07 грн. в тому числі податок на додану вартість 14723,51 грн. (981567,4 грн. - загальна продукції реалізованої ВАТ “ШММК” КПТ “Корал-1” в березні 2009 р., 9% - згідно договору Замовник сплачує Виконавцеві вартість послуг з просування товарів у від загальної вартості товарів, поставлених Замовником).

ВАТ “ШММК” включено до складу валових витрат вартість послуг з просування товарів в березні 2009 року в сумі 88341,07 грн. враховуючи податок на додану вартість. ПДВ в сумі 14723,51 грн. до складу податкового кредиту не включено.

Послуги з просування товарів належать до маркетингових послуг. Витрати на маркетинг відносяться до витрат подвійного призначення, для яких п.5.4 ст. України “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено особливий порядок податкового обліку.

Абзацом першим п.п. 5.4.4 п.5.4 ст.5 вищевказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат платника податку включаються витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Виходячи з цього, витрати на маркетинг відображаються у складі валових витрат лише у разі, якщо вони відповідають витратам на передпродажні та рекламні заходи, що зазначені в п.п.5.4.4.п.5.4 ст.5 Закону. При цьому відповідно до вказаного підпункту Закону, платник податку має право включити до складу валових витрат витрати на маркетинг стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються таким платником.

Пунктом 1.31 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що “продаж товарів будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів...”

Згідно п. 5.1. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В абзаці 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вищевказаного Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджу розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку...”

Відповідно до вимог п. 9.1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. В даному випадку первинним документом є акт здачі-приймання виконаних робіт.

В акті здачі-приймання виконаних робіт по вищевказаному договору не визначено конкретний перелік наданих послуг, не зазначено, яка саме інформація була надана виконавцем ВАТ “ШММК” після проведеного моніторингу.

Відсутність у первинних документах інформації про конкретні послуги, надані замовнику, їх вартість, одиницю виміру позбавляє можливості дійти висновку про фактичне надання послуг та їх звязок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), використання їх підприємством у власній господарській діяльності

В наданому до перевірки акті приймання наданих послуг не відображено в якому обсязі були виконані перелічені роботи, у чому вони полягали, які саме дії з просування товару було проведено виконавцем.

Виходячи з вище описанного платником податку завищено валові витрати в березні 2009 року на вартість отриманих послуг з просування товарів в сумі 88341 грн.

Відповідно до первинних бухгалтерських документів, податкових накладних, розшифровки руху коштів по розрахунковому рахунку ВАТ “ШММК” підприємство мало господарські взаємовідносини з ПП “ТК-Альянспостачагро”, юридична адреса якого АДРЕСА_1.

Між ПП “ТК-Альянспостачагро” та ВАТ “ШММК” 30.03.09 р. було укладено договір № 10/17 про поставку молока. Відповідно до п. 2.4 цього договору передача-приймання сировини відбувається за адресою м. Миргород, Полтавська області.

На виконання умов договору № 10/17 від 30.03.09 р. молочна сировина перевозилась згідно спеціалізованих товарних накладних, затверджених наказом Мінагрополітики України 01.07.2002 року № 176, в яких замовник та вантажоодержувач - ВАТ “ШММК", вантажовідправник та збиральник ? ПП “ТК-Альянспостачагро”.

За документами молочну сировину здавала ОСОБА_15 (завідувач Біликівського молокоприймального пункту), а приймав водій-експедитор, що здійснював перевезення сировини. Перевізниками були приватні підприємці ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_13, що перевозили сировину за допомогою найманих водіїв. Відповідно до наданих пояснень молоко перевозилось з смт. Білики Миргородського району Полтавської області до м. Шостки. Ніхто із вище перелічених підприємців не знає ПП “ТК-Альянспостачагро”, та не знайомий з завідувачем Біликивського молокоприймального пункту ОСОБА_15

Згідно даних отриманих від інших ДПА України, причетності до операцій з поставки сировини (молока незбираного) ПП “ТК-Альянспостачагро” не має. Дане підприємство за юридичною адресою не знаходиться, ніяких потужностей для охолодження та фільтрації молока не має, транспорту, нерухомого майна та інших засобів, які свідчили про діяльність підприємства в наявності не існує на підприємстві працює одна особа- Федина ЮГ. в якості директора та головного бухгалтера.

З відповіді № 16514/7/26-31 від 07.12.2009 року ДПІ у м. Полтава щодо встановлення фактичного місцезнаходження керівника та засновника ПП “ТК-Альянспостачагро” ОСОБА_16 слідує, що ПП “ТК-Альянспостачагро” за місцем реєстрації не знаходить, в квартирі, на момент перевірки, проживають інші люди, проведеними заходами встановлено, що ОСОБА_16 два роки тому назад із м. Золотоноша переїхав до своєї сестри ОСОБА_18 в м. Полтава і був зареєстрований у квартирі сестри ? АДРЕСА_1. ОСОБА_18 повідомила, що ОСОБА_16 на даний час перебуває у м. Києві.

На підставі переліку платників ПДВ за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагент рівні ДПА України - основним постачальником ПП “ТК Альянспостачагро” є TOB “А-5”.

В ході перевірки позивача встановлено, що молоко до Біликівського молокоприймального пункту здавали наступні громадяни, яким ПП “ТК-Альянспостачагро” не відоме, вони працювали лише з громадянином ОСОБА_19, що є співвласником Біликівського молокоприймального пункту. На протязі 2009 року Біликівським молокоприймальним пунктом відправлялось молоко ВАТ “ШММК”. Відправка молока була здійснена через завідуючу Біликівським молокоприймальним пунктом ОСОБА_15. ОСОБА_19 пояснював, що існувала усна домовленість з ПП “ТК-Альянспостачагро” на охолодження та фільтрацію молока, відправку його на ВАТ “ШММК”.

Із відповіді Миргородської ОДПІ № 30/7/23-415 від 14.01.2010 р. у власності TOB “Промінь-Приват”, на балансі якого знаходиться Біликівський молокоприймальний пункт, окремого обєкта господарювання “Біликівський молокоприймальний пункт” не існує. В оренді TOB “Промінь-Приват” знаходиться молочний блок в який входить цех по охолодженню та фільтрації молока. Молочний блок є частиною тваринницького приміщення, що входить до складу тваринницького комплексу.

За період квітня, травня, червня, липня 2009 року TOB “Промінь-Приват” на адресу ПП “ТК-Альянспостачагро” послуги по заготівлі і зберіганню молока, його охолодженню, фільтрації, завантаженню-розвантаженню не надавалися, договори на виконання таких послуг не укладалися.

На молочний комплекс, що знаходиться на території тваринницького комплексу в с. Білики Миргородського району Полтавської області, за вказаний період від ПП “ТК-Альянспостачагро” молоко не надходило, молочний блок за цей період в оренду та суборенду нікому не надавався, молочна сировина ПП “ТК-Альянспостачагро” не відвантажувалася, послуги по переробці молочної сировини не надавалися. TOB “Промінь-Приват” господарських відносин з ВАТ “ШММК” не мало.

В ст. 2 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобовязані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 цього ж Закону України бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

В ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку і визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення “Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”, що затверджене наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідач зробив висновок, що при виконанні умов договору № 10/17 від 30.03.09 з боку ПП “ТК-Альянспостачагро” діяла невстановлена особа, хоча первинні документи підписані ОСОБА_16

Збоку ПП “ТК-Альянспостачагро” діяла неналежна особа, підписуючи податкові накладні, не маючи на це законних повноважень, тим самим порушуючи вимоги ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, оскільки лише підпис осіб за наявності всіх інших обовязкових реквізитів надає документам і правовим актам юридичної сили. В господарських операціях з ВАТ “ШММК”, діяла особа, яка не мала законних повноважень, тому угоду на постачання сировини, а саме молока, слід розцінювати як таку, що укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В статті 215 ЦК України зазначено, що підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені першою - третьою, пятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Виходячи з положень ст. 2 та ст. 9 Бюджетного кодексу України, ст. 228 ЦК України відповідач вважає, що у випадку коли підприємство здійснює господарські операції без мети реального настання правових наслідків, з ціллю формування податкового кредиту та, як наслідок, заниження обєкта оподаткування, несплати податків, то такі дії призводять до втрат дохідної частини Держбюджету України. Укладений правочин між позивачем і ПП “ТК-Альянспостачагро” суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, оскільки був спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже, є нікчемним.

В ході документальної невиїзної (камеральної) перевірки ВАТ “ШММК”, що проводилась 22.02.2010 року щодо правильності заповнення податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року, встановлено, що позивачем згідно даних останньої виїзної планової перевірки з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.09.2009 року, акт № 63/2330/00447103 від 25.01.2010 року занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 934114 грн., у тому числі за квітень 2009 р. на 245665 грн., за травень 2009 р. на 113625 грн., за червень 2009 р. на 550779 грн. за вересень 2009 р. на 24045 грн. та завищено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 148498 грн. ( рядок 26 декларації) за вересень 2009 року. Порушено п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а також ч. 1 ст. 203, ст. 215, ч. 1 ст.216, 228 ЦК України за рахунок зменшення податкового кредиту в сумі 1082612 грн.

ВАТ “ШММК” в порушення п.п. 5.12.5 п. 5.12 ст. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997 року, суму податку на додану вартість 148498 грн. не відображено в рядку 23,4 (зменшено/збільшено залишок відємного значення за результатами перевірки податкового органу), а саме по акту № 63/2330/00447103 від 25.01.2010 року.

В судовому засіданні представники позивача повністю підтримали заявлені позовні вимоги і підтвердили викладені в позовній заяві обставини. Також вони зазначили, що позивач визнає, що висновки відповідача щодо неправомірного віднесення до складу валових сум податку на додану вартість в розмірі 14723,5 грн., які сплачені у складі вартості послуг з просування товару КПТ “Корал-1” .

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнавали безпідставними, просили відмовити в задоволенні позову та посилалися в обґрунтування своєї позиції на вищевикладені підстави.

Вислухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд визнає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно п. 1.3 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, платник податку це особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно п. 10.1 та п. 10.2 ст. 10 цього ж Закону особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є: а) платники податку, визначені у статті 2 цього Закону; б) митний орган при справлянні податку з осіб, визначених у пункті 2.4 статті 2 цього Закону; в) у разі якщо сплата податку особами, визначеними у пункті 2.4 статті 2 цього Закону, розстрочується шляхом надання податкового векселя, - платник податку, який надав такий податковий вексель; г) при наданні послуг нерезидентом - його постійне представництво, а при відсутності такого - особа, яка отримує такі послуги, якщо місце надання таких послуг знаходиться на митній території України; д) платники податку, визначені підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, що здійснюють операції з реалізації конфіскованого майна. Платники податку, визначені у підпунктах “а”, “в”, “г”, “д” пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Особа, яка згідно з вимогами пункту 2.2 статті 2 цього Закону мала зареєструватися платником податку, але не здійснила таку реєстрацію, несе обов'язки з нарахування та сплати цього податку, а також відповідальність за його ненарахування або несплату на рівні особи, зареєстрованої як платник податку, без права виписки податкової накладної та нарахування податкового кредиту.

В ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік фінансову звітність в Україні” визначено, що первинний документ, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

В п.п 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (Закон № 283/97-ВР) визначено дату збільшення валових витрат виробництва (обігу), якою є дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

В ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та в Положенні “Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”, що затверджене наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, визначені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку і при дотриманні яких умов ці документи мають юридичну силу і доказовість. Також визначено, що забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Послуги з просування товарів належать до маркетингових послуг. Витрати на маркетинг відносяться до витрат подвійного призначення, для яких п.5.4 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено особливий порядок податкового обліку.

Відповідно до п.п. 5.4.4 п.5.4 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат платника податку включаються витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Згідно п. 5.1. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вищевказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджу розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В п. 5.1. ст. 5 Закону № 283/97-ВР визначено, що валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону № 283/97-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону № 283/97-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В п.п. 5.4.4. п. 5.4 ст. 5 Закону № 283/97-ВР витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

В п. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (Закон № 168/97) визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є:

транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними стандартами;

касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість).

В п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 вищевказаного Закону № 168/97 вказано, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168/97, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

В силу п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168/97 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п. 4.2.2. п.4.2. ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі якщо: а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях; в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

В п.п. 5.2.3. п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що заява, подана із дотриманням строків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, зупиняє виконання платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні, на строк від дня подання такої заяви до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума податкового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

А в п.п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 цього ж Закону міститься положення про те, що в разі звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобовязання вважається неузгодженим до розгляду судом по суті та прийняття відповідного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесені відповідні зміни.

Згідно акту Шоскинської МДПІ Сумської області № 63/2330/00447103 від 25.01.2010 року “Про результати планової виїзної перевірки ВАТ “Шосткинський міськмолкомбінат” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 р. по 30.09.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 р. по 30.09.2009 р.” (а.с. 20-69) вбачається, що відповідачем зроблено висновок про допущення позивачем порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 та абзацу 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, не дотримано положення ст. 203 ч.1, 215, ч.1 ст. 216, 228 ЦК України, ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” і завищено відємне значення обєкту оподаткування на загальну суму 3517568 грн. та занижено податку на прибуток в загальній сумі 498340 грн.

Також порушення п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4., п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, та невідповідність положенням ст. 203 ч.1, 215, ч.1 ст. 216, 228 ЦК України в наслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 934114 грн. та завищено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 148498 грн. за вересень 2009 р.

В акті зроблено висновок про те, що договір купівлі-продажу, укладений між ВАТ “ШММК” і ПП “ТК-Альянспостачагро” на постачання молока не спричинює реального настання правових наслідків, суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок оскільки був спрямований на заволодіння майном держави дохідної частини державного бюджету і тому є нікчемним.

Із копій податкових повідомлень-рішень Шосткинської МДПІ Сумської області (т. 1 а.с. 70-78, 81-83, 126-128, 146) вбачається, що податковим повідомленням-рішенням № 0000022347/0 від 05 лютого 2010 р., яке було залишено без зміни після адміністративного оскарження та винесення на цій підставі податкових повідомлень-рішень № 0000022347/1 від 14 квітня 2010 р., № 0000022347/2 від 26 травня 2010 р. та № 0000022347/3 від 21 серпня 2010 р. було донараховано позивачу податок на прибуток в загальній сумі разом із штрафними (фінансовими) санкціями 747510 грн.; податковим повідомленням-рішенням № 0000032347/0 від 05 лютого 2010 р., яке було залишено без зміни після адміністративного оскарження та винесення на цій підставі податкових повідомлень-рішень № 0000032347/1 від 14 квітня 2010 р., № 0000032347/2 від 26 травня 2010 р. та № 0000032347/3 від 21 серпня 2010 року було донараховано податок на додану вартість в загальній сумі 1401171 грн., із них за основним платежем 934114 грн. та 467057 грн. штрафних (фінансових) санкцій; податковим повідомленням-рішенням № 0000292347/1 від 14 квітня 2010 р., яке було залишено без зміни після адміністративного оскарження та винесення на цій підставі податкових повідомлень-рішень № 0000292347/1 від 12 травня 2010 р., № 0000292347/2 від 11 червня 2010 р. та № 0000292347/3 від 21 серпня 2010 року було донараховано позивачеві податок на прибуток в сумі 69793 грн.; податковим повідомленням-рішенням № 0000481502/0 від 03 березня 2010 р., яке було залишено без зміни після адміністративного оскарження та винесення на цій підставі податкових повідомлень-рішень № 0000481502/1 від 07 травня 2010 р., № 0000481502/2 від 08 червня 2010 р. та № 0000481502/3 від 26 серпня 2010 року позивачеві було донараховано податок на додану вартість на загальну суму 155923 грн., із них за основним платежем 148498 грн. і 7425 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В акті № 220/15-03 від 22.02.2010 р. Шосткинської МДПІ Сумської області “Про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки ВАТ “ШММК” щодо правильності заповнення податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2010 р.” (копія акту в т.1 на а.с. 70-80) зазначено, що перевіркою встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку відємного значення попереднього звітного періоду в розмірі 148498 грн.

Із копій договору про надання послуг від 01.01.2008 р. (т.1 а.с. 84,85) вбачається, що між ВАТ “ШММК” і КПТ “Корал-1” виникли господарські відносини, за якими КПТ “Корал-1” надавало послуги з просування товарів ВАТ “ШММК” щодо товарів: молоко, кефір, сметана, сир кисломолочний (творог), ряжанка, йогурти, сироватка, вершкове масло жирністю 72,5%. В договорі деталізовано які саме послуги з просування товарів надає виконавець замовнику, в п. 1.5 та 1.6 договору сторони домовилися, що факт надання послуг засвідчуватиметься актами їх приймання, які будуть підписуватися сторонами до 2 числа місяця, наступного за календарним місяцем, в якому фактично надавалися послуги. За надані послуги замовник сплачує виконавцеві 9% від загальної вартості товарів, поставлених замовником як постачальником виконавця.

Згідно копії акту приймання наданих послуг від 31.03.2009 р. (а.с. 162) позивач сплатив КПТ “Корал-1” за договором про надання послуг від 01.01.2009 р. суму в розмірі 88341,07 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 14723,51 грн.

Із бухгалтерської довідки позивача № 687 від 02.09.2010 р. (т.1 а.с. 110) слідує, що співпраця підприємства позивача з КПТ “Корал-1” протягом 2008-2009 років сприяла збільшенню обсягу реалізації продукції ВАТ “ШММК” в 2009 році порівняно з 2008 роком на 181 %. Ця довідка підтверджена витягами з бухгалтерського обліку щодо обсягів реалізації в роздрібній торгівельній мережі в м. Шостка за 2008 р. і витягами з рахунків бухгалтерського обліку щодо обсягів реалізації продукції КПТ “Корал-1” за 2009 р. (т.1 а.с. 111, 112).

Суд визнає, що висновки відповідача в акті перевірки про те, що витрати на маркетинг відображаються у складі валових витрат лише у разі, якщо вони відповідають витратам на передпродажні та рекламні заходи, що зазначені в п.п.5.4.4.п.5.4ст.5 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” є помилковим оскільки послуги з просування товару були отримані позивачем у звязку та з метою в використання у власній господарській діяльності. Вони підтверджуються актом виконаних робіт, який слідує в цій ситуації розцінювати як первинний бухгалтерський документ, за яким обліковується господарська операція позивача оскільки в ньому зазначено про надання послуг на підставі договору. Факт надання послуг відповідачем в акті перевірки не спростовується і будь-які відомості відносно того, що позивачу надавались та були ним оплачені послуги за межами договору, повязані із господарською діяльністю підприємства у акті не зазначено. В договорі передбачені послуги, пов'язані з продажем та придбанням продукції позивача, та стосуються продукції, постачання якої є господарською діяльністю позивача, що дає підстави віднести їх вартість до складу валових витрат підприємства.

Правовий аналіз положень Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, Положення “Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”, що затверджене наказом Мінфіну N 88 від 24.05.1995 р. дає підстави стверджувати, що законодавством не передбачено вичерпного переліку документів, що підтверджують звязок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно копії договору про постачання молока від 30.03.2009 р. між ВАТ “ШММК” і ПП “ТК-Альянспостачагро” та протоколів до нього (т. 1 а. с. 189-191) постачання молока коровячого незбираного відповідно до ГСТУ 46.069-3003 ВАТ “ШММК” здійснювало ПП “ТК-Альянспостачагро” до 31.12.2009 р. Ціна за одиницю сировини визначалася в протоколах, які після підписання сторонами, були невідємною складовою договору.

Копіями спеціалізованих товарних накладних (т.1 а.с. 113-116, 201-218, т.2 а.с. 2-112), копіями податкових накладних (т.1 а.с. 199-200) та копією протоколу обшуку від 12.03.2010 р. (т.1 а.с. 117-124) підтверджується наявність у позивача первинних документів, що стосуються фінансово-господарських відносин з ПП “ТК-Альянсагропостач” в 2009 році.

Із копії постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 08.07.2010 року старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Сумській області Каплуна В.О. (т.1 а.с. 150-153) вбачається, що під час розслідування кримінальної справи, порушеної за фактами підроблення та використання невстановленими завідомо підроблених документів від імені ПП “ТК-Альянспостачагро”, а також службового підроблення документів службовими особами ВАТ “ШММК” було встановлено, що господарські операції між ВАТ “ШММК” і ПП “ТК-Альянспостачагро” мали дійсний характер і умови договору від 30.03.2009 р. сторонами були виконані в повному обсязі. Отримана від ПП “ТК-Альянспостачагро” молочна сировина була використана ВАТ “ШММК” за виробничим призначенням. Вилучені під час виїмки документи в місцях збору та зберігання молока, а також допитані свідки підтверджують факти відпуску ПП “ТК-Альянспостачагро” та транспортування молока на адресу ВАТ “ШММК”. На підставі зібраних доказів слідчий прийняв рішення про відмову в порушенні кримінальної справи відносно службових осіб ВАТ “ШММК” за ст. 212 ч.3 КК України за відсутністю складу злочину.

Цього ж дня, 08.07.2010 р. цим же слідчим було винесено також і постанову про закриття кримінальної справи стосовно службового підроблення документів службовими особами ВАТ “ШММК” за відсутністю складу злочину, передбаченого ст. 366 ч. 1 КК України. В постанові зазначено, як одну із основних причин її винесення те, що по справі було проведено ревізію, яка встановила, що отримана від ПП “ТК-Альянспостачагро” молочна продукція оприбуткована і в повному обсязі використана на ВАТ “ШММК”, ревізія повністю підтвердила достовірність господарських операцій між цими підприємствами.

Із копії постанови про зміну кваліфікації злочину від 22.07.2010 р., що була винесена старшим слідчим СВ ПМ ДПІ у м. Полтаві О.О. Мисочкою і надана в судовому засіданні представником відповідача по справі (т.1 а.с. 183-188), слідує, що слідчими органами дії службових осіб ПП “ТК-Альянспостачагро” перекваліфіковані зі ст. 205 ч.2 КК України (фіктивне підприємництво) на ч. 3 ст. 212 КК України (ухилення від сплати податків). Це підтверджує реальність ведення господарської діяльності контрагента позивача за договором на постачання продукції від 30.03.2009 р. ПП “ТК-Альянспостачагро”.

Реальність господарських операцій по постачанню молока від ПП “ТК-Альянспостачагро” до ВАТ “ШММК” також підтверджується копіями ветеринарних свідоцтв, факт оплати таких поставок з боку позивача на користь ПП “ТК-Альянспостачагро” підтверджується виписками руху коштів по банківському рахунку позивача (т.1 а.с. 192-198), копією акту від 25.06.2009 р. про виявлені розбіжності при прийманні молока за кількістю..

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки. Зазначений договір між ВАТ “ШММК” та ПП “ТК-Альянспостачагро” не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, а також немає інших відомостей, які б свідчили, наприклад, про необґрунтоване завищення позивачем в цьому випадку своїх валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

В ст. 215 Цивільного кодексу України визначено підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочину є безпідставними.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Частиною 1 ст. 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, то суд приходить до висновку, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України. А отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між ВАТ “ШММК” та ПП “ТК-Альянспостачагро” і правомірність віднесення позивачем до валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин. Підприємницька діяльність, що здійснювалася між позивачем та ПП “ТК-Альянспостачагро” діючим законодавством не заборонена, в силу ч. 1 ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Конституційним принципом є принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України), громадяни здійснюють свої права за принципом “дозволено все, що прямо не заборонено законом”, а державні органи та їх посадові особи ? за принципом “дозволено лише те, що прямо визначено законом”. Таке саме відноситься і до сфери господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності щодо розподілу компетенції у системі органів, які мають забезпечити реалізацію конституційних та інших прав і свобод передбачений Конституцією України.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Шосткинський міськмолкомбінат" до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області: № 0000022347/0 від 05 лютого 2010 р., № 0000022347/1 від 14 квітня 2010 р., № 0000022347/2 від 26 травня 2010 р. та № 0000022347/3 від 21 серпня 2010 р. про донарахування Відкритому акціонерному товариству "Шосткинський міськмолкомбінат" податку на прибуток в загальній сумі разом із штрафними (фінансовими) санкціями 747510 грн. в частині податкового зобовязання на суму 739260 (сімсот тридцять дев'ять тисяч двісті шісдесят) грн., в тому числі основний платіж 492277 грн. і штрафні (фінансові) санкції 246983 грн.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області: № 0000032347/0 від 05 лютого 2010 р., № 0000032347/1 від 14 квітня 2010 р., № 0000032347/2 від 26 травня 2010 р. та № 0000032347/3 від 21 серпня 2010 року про донарахування Відкритому акціонерному товариству "Шосткинський міськмолкомбінат" податку на додану вартість в загальній сумі 1401171 (один мільйон чотириста одна тисяча сто сімдесят одна) грн., в тому числі за основним платежем 934114 грн. та 467057 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області: № 0000292347/1 від 14 квітня 2010 р., № 0000292347/1 від 12 травня 2010 р., № 0000292347/2 від 11 червня 2010 р. та № 0000292347/3 від 21 серпня 2010 року про донарахування Відкритому акціонерному товариству "Шосткинський міськмолкомбінат" податку на прибуток в сумі 69793 (шістдесят дев'ять тисяч сімсот дев'яносто три) грн.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області: № 0000481502/0 від 03 березня 2010 р., № 0000481502/1 від 07 травня 2010 р., № 0000481502/2 від 08 червня 2010 р. та № 0000481502/3 від 26 серпня 2010 року про донарахування Відкритому акціонерному товариству "Шосткинський міськмолкомбінат" податку на додану вартість на загальну суму 155923 (сто п'ятдесят п'ять тисяч дев'ятсот двадцять три) грн., в тому числі за основним платежем 148498 грн. і 7425 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відшкодувати за рахунок державного бюджету України Відкритому акціонерному товариству "Шосткинський міськмолкомбінат" судові витрати по справі в сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання її повного тексту.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) М.М. Шаповал

<Список >"12" жовтня 2010 р.

З оригіналом згідно

Суддя М.М. Шаповал

Повний текст постанови складено 05 жовтня 2010 року.