Рішення № 125189732, 05.02.2025, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2025 р. м. Київ Справа № 911/2638/24

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., за участю секретаря судового засідання Друккера Д.Д., дослідивши матеріали справи

За позовом Компанії «Byrass Consultants Limited»

до фізичної особи-підприємця Коломойцева Миколи Миколайовича

про стягнення 609 439,95 грн

Учасники судового процесу:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Компанія «Byrass Consultants Limited» звернулась до Господарського суду Київської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Коломойцева Миколи Миколайовича про стягнення 609 439, 95 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди № 02/05 від 01.02.2021 в частині сплати орендних платежів. У зв`язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 609 439, 95 грн основного боргу.

Ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/2638/24 від 08.10.2024 позовну заяву Компанії «Byrass Consultants Limited» залишено без руху.

15.10.2024 від позивача надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 08.10.2024.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/2638/24. Надано відповідачу строк для подачі відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив. Призначено підготовче засідання у справі на 27.11.2024.

Частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до відомостей про наявність зареєстрованого «Електронного» кабінету ЄСІТС, фізичної особи-підприємця Коломойцев Микола Миколайович не має зареєстрованого «Електронного кабінету» в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС.

Згідно з ч. 4 ст. 89 ЦК України, відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, з урахуванням того, що у відповідача відсутній зареєстрований електронний кабінет в окремій підсистемі «Електронного суду» ЄСІТС, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 28.10.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Шевченка, буд. 6, смт Борова, Фастівський р-н, Київська обл., 08520.

Зазначене поштове відправлення було вручено відповідачу 12.11.2024, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0600979657959.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення. Відтак, в силу положення п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України, день отримання судом повідомлення про вручення судом про вручення судового рішення, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 28.10.2024 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

28.11.2024 у підготовче засідання представники сторін не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час підготовчого засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.11.2024 відкладено підготовче засідання у справі № 911/2638/24 на 15.01.2025, про що занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення сторін про дату та час наступного підготовчого засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 28.11.2024 та доставлено останню позивачу в його електронний кабінет, а відповідачу направлено вказану ухвалу на його адресу-місцезнаходження. Ухвала суду від 28.11.2024 була вручена відповідачу 07.12.2024, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

13.01.2025 до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи.

15.01.2025 у підготовче засідання представник відповідача повторно не з`явися, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином. Представник позивача у підготовче засідання не з`явився, проте подав до суду заяву про проведення засідання за відсутності учасника справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.01.2025 вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу № 911/2638/24 до судового розгляду по суті на 05.02.2025, про що занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення сторін про дату та час розгляду справи по суті, судом складено ухвалу-повідомлення від 15.01.2025 та доставлено останню позивачу в його електронний кабінет, а відповідачу направлено вказану ухвалу на його адресу-місцезнаходження. Ухвала суду від 15.01.2025 була вручена відповідачу 21.01.2024, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

05.02.2025 до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи, в якому позивач повідомив суд, що заборгованість не погашено, у зв`язку із чим підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив позов задовольнити.

05.02.2025 в судове засідання представники сторін не з`явились. Відповідач про причини неявки суд не повідомив, про дату та час розгляду справи по суті був повідомлений належним чином. Представник позивача в судове засідання не з`явився, проте подав до суду заяву про проведення засідання за відсутності учасника справи, в якому позовні вимоги підтримав.

Наразі суд зазначає, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 ГПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 4 ст. 202 ГПК України встановлено, що у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Приймаючи до уваги, що представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору та з урахуванням того, що представник відповідача не з`явився в судове засідання без поважних причини, про причини неявки суд не повідомив, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників позивача та відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і ст. 4 ГПК України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 ГПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений Господарським процесуальним кодексом України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст.178 ГПК України.

В судовому засіданні 05.02.2025 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Частина 6 ст. 233 ГПК України встановлює, що у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

01.02.2021 між Компанією «Byrass Consultans Limited» (далі - позивач, орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Коломойцевим Миколою Миколайовичем (діла - відповідач, орендар) укладено договір оренди № 02/05 (далі - договір), за змістом п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове, строкове, платне користування нерухоме майно, а саме: приміщення № 63, розташоване за адресою: Київська область, м. Українка, пр.-т. Дніпровський, 1, загальною площею 59, 5 кв. м для використання його орендарем.

Підписанням цього договору, орендодавець надає орендареві право користуватись орендованим майном, відповідно до умов цього договору, у якості офісом протягом строку дії цього договору оренди. Використання орендованого майна в інших цілях допускається виключно за умови попередньої письмової згоди орендодавця.

Відповідно до п. 1.3 договору, орендоване майно належить на праві власності орендодавцеві на підставі договору купівлі-продажу квартири від 20.02.2002.

План орендованого майна та його розташування приведено у додатку № 1 до цього договору, який є невід`ємною частиною (п. 1.8 договору) (копія додатку № 1 наявна в матеріалах справи).

У пункті 1.9 договору сторони погодили, що орендоване майно передається орендарю в нормальному технічному стані та придатному для використання з метою оренди на підставі акта приймання-передавання орендованого майна, який є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 2.1 договору, орендодавець протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня підписання даного договору передає, а орендар приймає у користування орендоване майно, що оформлюється актом приймання-передавання орендованого майна, який підписується сторонами. З цього моменту починається обчислення строку оренди за цим договором.

Відповідно до п. 3.1 договору, за користування орендованим майном орендар сплачує щомісячно орендодавцеві орендну плату в українській національній валюті - гривні по курсу долара США у відношенні до української гривні.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що протягом 5 банківських днів після дати підписання сторонами цього договору, орендар має сплатити орендодавцю орендну плату за перший місяць оренди, що складає суму в гривні, еквіваленту 1 428, 17 доларам США по курсу долара США у відношенні до української гривні без ПДВ.

Крім того, протягом 5 банківських днів після дати підписання сторонами договору, орендар має сплатити орендодавцю гарантійний платіж, що складає суму в гривні, еквівалентну 450, 00 доларам США по курсу долара США у відношенні до української гривні без ПДВ.

Протягом всього строку дії договору, сума гарантійного платежу орендаря має дорівнювати розміру орендної плати за 1 місяць строку оренди. У будь-якому випадку курс долара США у відношенні до української гривні не може бути меншим офіційного валютного курсу станом на день здійснення оплати.

Пунктом 3.3 договору сторони погодили, що гарантійний платіж, повністю внесений орендарем, зараховується в рахунок оплати орендної плати за останній місяць строку оренди по курсу долара США у відношенні до української гривні на момент виникнення зобов`язань у орендаря щодо оплати гарантійного платежу, при цьому сума орендної плати за останній місяць оренди, не покрита гарантійним платежем, підлягає оплаті в загальному порядку, передбаченому договором.

У випадку розірвання та/або припинення договору, гарантійний платіж або будь-яка решта такого підлягає зарахуванню в рахунок оплати орендної плати за останній місяць строку оренди.

У разі не внесення та/або не в повному розмірі внесення орендарем гарантійного платежу в порядку та строки, передбачені пунктом 3.2 даного договору, орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми не сплаченого гарантійного платежу, за кожен день такого прострочення, а також орендодавець матиме право розірвати даний договір в односторонньому порядку відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 3.6 договору, для уникнення непорозумінь сторони погодили, що гарантійний платіж жодним чином не обмежує відповідальності орендаря у випадку неналежного виконання орендарем своїх зобов`язань за даним договором.

Згідно з п. 3.7 договору, загальна сума орендної плати в місяць за цим договором складає:

- на період з 01.03.2021 по 31.08.2021 суму в гривні еквівалентну 1 428, 17 доларам США по курсу долара США у відношенні до української гривні без ПДВ, і визначається згідно умовам цього договору.

- починаючи з 01.09.2021 та до кінця строку дії договору суму в гривні еквівалентну 450, 00 доларам США по курсу долара США у відношенні до української гривні без ПДВ, і визначається згідно умовам цього договору.

За змістом п. 3.8 договору, орендна плата за цим договором підлягає сплаті орендодавцю в сумі, зазначеній в пп. 3.2, 3.7 цього договору без відрахування з цієї суми ПДВ та інших податків відповідно до законодавства, окрім податку на репатріацію, що утримується орендарем із суми орендної плати в порядку, передбаченому п. 3.9 цього договору.

У пункті 3.13 договору сторонами узгоджено, що орендна плата вноситься орендарем щомісячно шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця в період з 01 по 05 числа поточного місяця.

При проведенні будь-яких розрахунків між сторонами при виконання умов договору та після його закінчення у разі виникнення спірних ситуацій, сторони домовились під поняттям «місяць» використовувати тридцять календарних днів (п. 12.2 договору).

За змістом п. 4.1 договору, обов`язками орендаря, серед іншого, є використання орендованого майна відповідно до призначення виду діяльності та умов цього договору та своєчасна і в поновному обсязі сплата орендної плати та інших платежів, визначених договором.

Відповідно до пп. 5.2, 5.3 договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Строк цього договору починає свій перебіг з моменту, визначеному у п. 5.2 цього договору та діє протягом 35 місяців.

Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 5.4 договору).

У пункті 7.1 договору сторони дійшли згоди, що договір є юридично дійсним, обов`язковим до виконання сторонами і при порушенні сторонами його умов може бути примусово виконаний на підставі рішення суду згідно діючого законодавства України.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що усі спори, розходження чи вимоги, які виникають із договору чи у зв`язку із ним, у тому числі, які стосуються його виконання, порушення, припинення чи визнання недійсним, підлягають вирішенню у суді згідно діючого законодавства України.

Усі правовідносини, що виникають з цього договору або пов`язані із ним, у тому числі пов`язані з його дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припинення цього договору, тлумаченням його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення договору, регламентуються цим договором та відповідними нормами чинного в Україні законодавства, а також застосованими до таких правовідносин звичаями ділового обороту на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості. На правовідносини, встановлені даним договором, не поширюються дія Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (п. 12.1 договору).

Суд встановив, що позивач є власником майна на підставі договору купівлі-продажу квартири від 20.02.2002, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Семенченком І.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 404, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно по реєстрацію права власності за № 102137686 від 31.10.2017 (копії договору та витягу наявні в матеріалах справи).

З матеріалів справи вбачається, що 01.02.2021 позивач, на виконання умов договору, передав, а відповідач за актом приймання-передавання орендованого майна прийняв орендоване майно, а саме: приміщення № 63, розташоване за адресою: Київська обл., м. Українка, пр.-т. Дніпровський, 1. Сторони в акті погодили, що орендоване майно передається у належному стані. Вказаний акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх відтисками печаток без зауважень та заперечень.

Звертаючись до суду із даним позовом позивач стверджує, що відповідач зобов`язання за договором в частині повної та своєчасної оплати орендної плати не виконав належним чином, у зв`язку із чим заборгованість відповідача за договором оренди складає 609 439, 95 грн, що еквівалентно 14 729, 88 доларам США, з урахуванням курсу долару НБУ, який станом на дату складання позову 25.09.2024 становить 41, 3744 грн за 1 долар США, на підтвердження чого позивач долучив до матеріалів справи розрахунок заборгованості станом на 08.02.2024.

Суд встановив, що у зв`язку із неналежним виконання відповідачем зобов`язань за договором позивач направив відповідачу претензію № 217 від 20.04.2023, якою просив вимоги задовольнити та перерахувати на рахунок позивача протягом 10 календарних днів з моменту отримання претензії суму орендної плати у розмірі, еквівалентному 11 129, 88 доларів США. На підтвердження направлення вказаної претензії позивач долучив до матеріалів справи копію опису вкладення до цінного листа за № 0215500206272, поштової накладної та фіскального чеку від 24.04.2023 до вказаного поштового відправлення.

Проте, як зазначив позивач, відповіді на претензію відповідач не направив, вимоги претензії не задовольнив.

З урахуванням зазначеного вище, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості за оренду приміщення у розмірі 609 439, 95 грн, що еквівалентно 14 729, 88 доларам США, з урахуванням курсу долару НБУ, який станом на дату складання позову 25.09.2024 становить 41,3744 грн за 1 долар США.

Статтею 73 Закону України «Про міжнародне приватне право» унормовано, що іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що при визначенні права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом.

Згідно вимог статті 74 Закону України «Про міжнародне приватне право» процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються відповідно до права України.

Відповідно до статті 365 ГПК України, іноземні особи мають такі самі процесуальні права і обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Кодексу України з процедур банкрутства, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У пункті 7.1 договору сторони дійшли згоди, що договір є юридично дійсним, обов`язковим до виконання сторонами і при порушенні сторонами його умов може бути примусово виконаний на підставі рішення суду згідно діючого законодавства України.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що усі спори, розходження чи вимоги, які виникають із договору чи у зв`язку із ним, у тому числі, які стосуються його виконання, порушення, припинення чи визнання недійсним, підлягають вирішенню у суді згідно діючого законодавства України.

Згідно з ст. 202, ст. 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України),, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи зазначене вище та з огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір оренди № 02/05 від 01.02.2021 як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до приписів статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом статей 526, 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

В силу положень статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди (найму).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом

Відносини за договором оренди (найму) регулюються параграфом 1 Глави 58 «Найм (оренда)» Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 1 ст. 760 ЦК України визначено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Відповідно до ст. 761, 765 ЦК України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно негайно або у строк, встановлений договором найму.

У пунктах 1.9, 2.1 договору сторони погодили, що орендоване майно передається орендарю в нормальному технічному стані та придатному для використання з метою оренди на підставі акта приймання-передавання орендованого майна, який є його невід`ємною частиною. Орендодавець протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня підписання даного договору передає, а орендар приймає у користування орендоване майно, що оформлюється актом приймання-передавання орендованого майна, який підписується сторонами. З цього моменту починається обчислення строку оренди за цим договором.

Суд встановив, що позивач є власником майна на підставі договору купівлі-продажу квартири від 20.02.2002, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Семенченком І.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 404, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно по реєстрацію права власності за № 102137686 від 31.10.2017.

01.02.2021 позивач, на виконання умов договору, передав, а відповідач за актом приймання-передавання орендованого майна прийняв орендоване майно, а саме: приміщення № 63, розташоване за адресою: Київська обл., м. Українка, пр.-т. Дніпровський, 1. Сторони в акті погодили, що орендоване майно передається у належному стані. Вказаний акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх відтисками печаток без зауважень та заперечень.

Отже, позивачем були виконані свої зобов`язання за договором належним чином.

Частиною 1 ст. 763 ЦК України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до пп. 5.2, 5.3 договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Строк цього договору починає свій перебіг з моменту, визначеному у п. 5.2 цього договору та діє протягом 35 місяців.

Судом встановлено вище, що договір оренди № 02/05 укладено між сторонами 01.02.2021. Отже, виходячи з дати укладення договору оренди та умови пунктів 5.2, 5.3 договору, строк договору починає свій перебіг з моменту, визначеному у п. 5.2 цього договору та діє протягом 35 місяців, тобто з 01.02.2021 до 31.12.2023.

Водночас пунктом 5.4 договору передбачено, що закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Згідно з ст. 762 ЦК України, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

За умовами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до п. 3.1 договору, за користування орендованим майном орендар сплачує щомісячно орендодавцеві орендну плату в українській національній валюті - гривні по курсу долара США у відношенні до української гривні.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що протягом 5 банківських днів після дати підписання сторонами цього договору, орендар має сплатити орендодавцю орендну плату за перший місяць оренди, що складає суму в гривні, еквіваленту 1 428, 17 доларам США по курсу долара США у відношенні до української гривні без ПДВ.

Крім того, протягом 5 банківських днів після дати підписання сторонами договору, орендар має сплатити орендодавцю гарантійний платіж, що складає суму в гривні, еквівалентну 450, 00 доларам США по курсу долара США у відношенні до української гривні без ПДВ. Протягом всього строку дії договору, сума гарантійного платежу орендаря має дорівнювати розміру орендної плати за 1 місяць строку оренди. У будь-якому випадку курс долара США у відношенні до української гривні не може бути меншим офіційного валютного курсу станом на день здійснення оплати.

Пунктом 3.3 договору сторони погодили, що гарантійний платіж, повністю внесений орендарем, зараховується в рахунок оплати орендної плати за останній місяць строку оренди по курсу долара США у відношенні до української гривні на момент виникнення зобов`язань у орендаря щодо оплати гарантійного платежу, при цьому сума орендної плати за останній місяць оренди, не покрита гарантійним платежем, підлягає оплаті в загальному порядку, передбаченому договором.

Відповідно до п. 3.6 договору, для уникнення непорозумінь сторони погодили, що гарантійний платіж жодним чином не обмежує відповідальності орендаря у випадку неналежного виконання орендарем своїх зобов`язань за даним договором.

Згідно з п. 3.7 договору, загальна сума орендної плати в місяць за цим договором складає:

- на період з 01.03.2021 по 31.08.2021 суму в гривні еквівалентну 1 428, 17 доларам США по курсу долара США у відношенні до української гривні без ПДВ, і визначається згідно умовам цього договору.

- починаючи з 01.09.2021 та до кінця строку дії договору суму в гривні еквівалентну 450, 00 доларам США по курсу долара США у відношенні до української гривні без ПДВ, і визначається згідно умовам цього договору.

За змістом п. 3.8 договору, орендна плата за цим договором підлягає сплаті орендодавцю в сумі, зазначеній в пп. 3.2, 3.7 цього договору без відрахування з цієї суми ПДВ та інших податків відповідно до законодавства, окрім податку на репатріацію, що утримується орендарем із суми орендної плати в порядку, передбаченому п. 3.9 цього договору.

Враховуючи наведені вище умови договору, відповідач протягом користування орендованим приміщенням (з 01.02.2021 до 31.12.2023) та на виконання умов договору повинен був сплатити на користь позивача наступні орендні платежі:

- протягом 5 банківських днів після дати підписання договору орендну плату за перший місяць оренди, що складає суму в гривні, еквіваленту 1 428, 17 доларам США по курсу долара США у відношенні до української гривні без ПДВ;

- протягом 5 банківських днів після дати підписання договору, гарантійний платіж, що складає суму в гривні, еквівалентну 450, 00 доларам США по курсу долара США у відношенні до української гривні без ПДВ;

- за період з 01.03.2021 по 31.08.2021 (6 місяців) орендну плату в загальній сумі 8 569, 02 доларів США виходячи з суми орендної плати за місяць оренди в гривні еквівалентну 1 428, 17 доларам США по курсу долара США у відношенні до української гривні без ПДВ, і визначається згідно умовам договору;

- за період з 01.09.2021 до 30.11.2021 (27 місяців) орендну плату в загальній сумі 12 150, 00 доларів США виходячи з суми орендної плати за місяць оренди в гривні еквівалентну 450, 00 доларам США по курсу долара США у відношенні до української гривні без ПДВ, і визначається згідно умовам договору.

Отже, відповідач за період з 01.02.2021 до 31.12.2023 (35 місяців оренди) зобов`язаний був сплатити на користь позивача суму орендної плати в гривні, еквівалентну 22 597, 19 доларам США (1 428, 17 доларів США за перший місяць оренди + 450, 00 долів США гарантійний платіж, який зараховується в рахунок оплати орендної плати за останній місяць строку оренди + 8 569, 02 доларів США за період оренди з 01.03.2021 по 31.08.2021 + 12 150, 00 доларів США за період оренди з 01.09.2021 до 30.11.2021), по курсу долара США у відношенні до української гривні без ПДВ, яка визначається згідно умовам договору.

У пункті 3.13 договору сторонами узгоджено, що орендна плата вноситься орендарем щомісячно шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця в період з 01 по 05 числа поточного місяця.

Враховуючи наведені вище приписи чинного законодавства та умови договору, суд дійшов висновку, що строк здійснення відповідачем зобов`язання за договором в частині сплати орендної плати за період з 01.02.2021 до 31.12.2023 є таким, що настав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач зобов`язання за договором в частині сплати орендних платежів виконав лише частково та із значним простроченням, сплативши на користь позивача у період з 21.05.2021 до 22.02.2022 орендні платежі в загальній сумі 7 867, 31 доларів США, що підтверджується листом АТ «КристалБанк» № 784 від 11.10.2024 про рух коштів за договором оренди № 02/05 від 01.02.2021, укладеним між Компанією «Byrass Consultants Limited» та ФОП Коломойцевим М.М., та розрахунком заборгованості станом на 08.02.2024.

Суд встановив вище, що у зв`язку із неналежним виконання відповідачем зобов`язань за договором позивач направив відповідачу претензію № 217 від 20.04.2023, якою просив вимоги задовольнити та перерахувати на рахунок позивача протягом 10 календарних днів з моменту отримання претензії суму орендної плати у розмірі, еквівалентному 11 129, 88 доларів США. Проте, відповіді на претензію відповідач не направив, вимоги претензії не задовольнив.

Станом на дату розгляду даної справи в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази належного виконання відповідачем зобов`язання за договором в частині повної та своєчасної оплати орендної плати за загальний період користування приміщенням з 01.02.2021 до 31.12.2023, у зв`язку із чим у відповідача перед позивачем за договором оренди виникла заборгованість в загальній сумі 14 729, 88 доларів США (22597,19 доларів США (загальна сума орендних платежів, що підлягала сплаті за період оренди)) - 7867,31 доларів США (сплачені відповідачем орендні платежі)). Протилежного суду не доведено. Доказів сплати орендної плати в повному обсязі до суду не надано.

При цьому суд зазначає, що доказів неможливості користування орендованим приміщенням протягом строку договору оренди відповідач до суду не надав та матеріли справи не містять.

Оскільки відповідач не в повній мірі виконав взяті на себе зобов`язання зі сплати орендних платежів за період користування приміщенням, що ним не спростовано шляхом подання доказів, він є таким, що порушив взяті на себе зобов`язання.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей, повідомлених позивачем, не надав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 609 439, 95 грн заборгованості за оренду приміщення, що еквівалентно 14 729 доларам 88 центам США, з урахуванням курсу долару НБУ, який станом на дату складання позову 25.09.2024 становить 41, 3744 грн за 1 долар США, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.

Суд наголошує на тому, що відповідач був обізнаний із розглядом справи судом, однак своїм правом на подання відзиву не скористався, позовних вимог не оспорив, заборгованість шляхом подання відповідних доказів не спростував.

Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 9 141, 60 грн судового збору.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Коломойцева Миколи Миколайовича (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Компанії «Byrass Consultants Limited» (юридична адреса: 1660, Cyprus, Nicosia, Karpenisi str, 30; адреса для листування: бульвар Перова, 15, м. Київ, 02125; ідентифікаційний код 541645442) 609 439, 95 грн заборгованості за оренду приміщення, що еквівалентно 14 729 доларам 88 центам США, з урахуванням курсу долару НБУ, який станом на дату складання позову 25.09.2024 становить 41, 3744 грн за 1 долар США, та 9 141, 60 грн судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ст. 256, 257 та підп. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.02.2025.

Суддя Л.В. Сокуренко