Рішення № 125189730, 06.02.2025, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2025 р. м. Київ Справа № 911/2659/24

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., за участю секретаря судового засідання Друккера Д.Д., дослідивши матеріали справи

За позовом Приватного підприємства «Альянс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стейлед»

про стягнення 1 000 000, 00 грн

Учасники судового процесу:

від позивача: Сидоренко В.В.;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Альянс» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стейлед» про стягнення 1 000 000, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 26/06 від 26.06.2024 в частині своєчасного повернення коштів. У зв`язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 1 000 000, 00 грн основного боргу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/2659/24. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, у зв`язку із чим надано відповідачу строк для подачі відзиву на позов, а позивачу відповіді на відзив. Призначено підготовче засідання у справі на 07.11.2024.

Частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 10.10.2024 була направлена відповідачу в його електронний кабінет. Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа, ухвала суду про відкриття провадження була доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «Стейлед» 10.10.2024 о 19:10.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, враховуючи положення п. 2 ч. 6 ст. 242 ГГПК України та те, що ухвала суду про відкриття провадження у справі була доставлена до електронного кабінету пізніше 17 години, днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі є 11.10.2024.

07.11.2024 у підготовче засідання з`явились представники сторін та надали свої пояснення по справі.

У підготовчому засіданні 07.11.2024 представник відповідача повідомив суд, що не має наміру подавати відзив на позовну заяву та визнав обставину того, що станом на дату проведення підготовчого засідання безвідсоткова поворотна фінансова допомога позивачу не повернута та заборгованість існує. Разом з цим представник відповідача повідомив суд, що має намір найближчим часом погасити існуючу заборгованість, у зв`язку із відсутня необхідність подавати до суду відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.11.2024 відкладено підготовче засідання у справі № 911/2659/24 на 11.12.2024, про що занесено до протоколу судового засідання.

11.12.2024 у підготовче засідання представники сторін не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час підготовчого засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.12.2024, з огляду на неявку представників сторін, відкладено підготовче засідання у справі № 911/2659/24 на 16.01.2025, про що занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення сторін про дату та час наступного підготовчого засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 11.12.2024 та направлено останню сторонам в їх електронні кабінети.

15.01.2025 до суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності учасника справи, в якому повідомлено суд, що станом на 14.01.2025 ТОВ «Стейлед» відзив на позовну заяву по справі № 911/2659/24 позивачу не надавав та заборгованість у розмірі 1 000 000, 00 грн, що виникла за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 26/06 від 26.06.2024 не сплатив. У зв`язку із зазначеним позивач просив суд провести підготовче засідання без участі представника позивача, закрити підготовче провадження та призначити справу № 911/2659/24 до судового розгляду по суті.

16.01.2025 у підготовче засідання представник відповідача повторно не з`явися, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином. Представник позивача у підготовче засідання не з`явився, проте подав до суду заяву про проведення засідання за відсутності учасника справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.01.2025 вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу № 911/2659/24 до судового розгляду по суті на 06.02.2025, про що занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення сторін про дату та час розгляду справи по суті, судом складено ухвалу-повідомлення від 16.01.2025 та доставлено останню сторонам в їх електронні кабінети.

06.02.2025 в судове засідання з`явився представник позивача та надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 06.02.2025 не з`явився, відзив на позов не подав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час розгляду справи по суті був повідомлений належним чином.

Наразі суд зазначає, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 ГПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 4 ст. 202 ГПК України встановлено, що у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача не з`явився в судове засідання без поважних причини, про причини неявки суд не повідомив, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і ст. 4 ГПК України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 ГПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений Господарським процесуальним кодексом України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст.178 ГПК України.

В судовому засіданні 06.02.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Частина 6 ст. 233 ГПК України встановлює, що у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши усні пояснення представника позивача, повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

26.06.2024 між Приватним підприємством «Альянс» (далі надавач, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стейлед» (далі отримувач, відповідач) укладено договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 26/06 (далі договір), за змістом п. 1.1 якого надавач зобов`язується надати отримувачу грошові кошти у тимчасове користування на умовах повернення у вигляді безвідсоткової поворотної фінансової допомоги з наступними умовами: обсяг 1 000 000, 00 грн; дата надання фінансової допомоги 26.06.2024 включно.

Відповідно до пп. 1.2, 1.3 вказаного правочину, отримувач гарантує, що для укладання цього договору є всі належні повноваження керівника та дозволи інших органів управління отримувача. Отримувач гарантує, що на момент підписання цього договору не існує подій, що створюють загрозу належному виконанню цього договору (судові спори, майнові вимоги третіх осіб тощо), про які він не повідомив надавача.

Згідно з п. 1.4 договору, отримувач гарантує, що допомога повернеться: 29.06.2024 в повному обсязі.

За змістом пп. 2.1, 2.2 договору, видача допомоги проводиться шляхом перерахування коштів із поточного рахунку надавача на поточний рахунок отримувача. Моментом надання допомоги вважається день перерахування коштів на поточний рахунок отримувача.

У пункті 2.3 договору визначено, що моментом (днем) повернення допомоги вважається день зарахування коштів в повній сумі заборгованості на поточний рахунок надавача.

Відповідно до п. 7.3 договору, цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

Суд встановив, що вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх відтисками печаток без зауважень та заперечень.

Доказів розірвання в судовому порядку договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 26/06 від 26.06.2024 або визнання його недійсним в цілому або окремих положень цього договору матеріали справи не містять.

Звертаючись до суду із даним позовом позивач стверджує, що належним чином виконав зобов`язання за договором та 26.06.2024 перерахував на поточний рахунок відповідача фінансову допомогу на загальну суму 1 000 000, 00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 4991 від 26.06.2024 на суму 325 500, 00 грн із призначенням платежу «Безвідсоткова фінансова допомога згідно договору № 26/06 від 06.06.2024. Без ПДВ», № 4993 від 26.06.2024 на суму 299 300, 00 грн із призначенням платежу «Безвідсоткова фінансова допомога згідно договору № 26/06 від 06.06.2024. Без ПДВ» та № 4994 від 26.06.2024 на суму 375 200, 00 грн із призначенням платежу «Безвідсоткова фінансова допомога згідно договору № 26/06 від 06.06.2024. Без ПДВ», копії яких позивач долучив до позовної заяви.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач надав позивачу гарантійний лист вих. № 06/08-24-1 від 06.08.2024, в якому зазначив, що згідно договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги ТОВ «Стейлед» зобов`язується повернути кошти в сумі 1 000 000, 00 грн у строк до 20.09.2024. Вказаний гарантійний лист підписаний директором ТОВ «Стейлед» та скріплений відтиском печатки товариства.

Проте, як зазначив позивач, станом на дату звернення до суду із даним позовом відповідач зобов`язання за договором не виконав та не повернув позивачу безвідсоткову фінансову допомогу у розмірі 1 000 000, 00 грн, в результаті чого у відповідача перед позивачем за договором наявна заборгованість в загальному розмірі 1 000 000, 00 грн.

З урахуванням зазначеного вище, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача безвідсоткову фінансову допомогу у розмірі 1 000 000, 00 грн.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 26/06 від 26.06.2024 як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у його сторін взаємних цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до приписів статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом статей 526, 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

В силу положень статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши зміст укладеного правочину, суд встановив, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором позики.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до підп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, фінансова допомога це фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Поворотна фінансова допомога сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

При цьому, як вбачається з приписів Податкового кодексу України, правовою основою для отримання позики або поворотної фінансової допомоги є договір позики.

Відносини за договором позики регулюються параграфом 1 Глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» Цивільного кодексу України.

За приписами статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом було встановлено вище та узгоджено сторонами в п. 1.1 договору, що позивач зобов`язався надати відповідачу у строк до 26.06.2024 включно грошові кошти у тимчасове користування на умовах повернення у вигляді безвідсоткової поворотної фінансової допомоги на загальну суму 1 000 000, 00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач зобов`язання за договором виконав належним чином та надав відповідачу грошові кошти у тимчасове користування на умовах повернення у вигляді безвідсоткової поворотної фінансової допомоги на загальну суму 1 000 000, 00 грн, що підтверджується копіями платіжних інструкцій № 4991 від 26.06.2024 на суму 325 500, 00 грн, № 4993 від 26.06.2024 на суму 299 300, 00 грн та № 4994 від 26.06.2024 на суму 375 200, 00 грн.

Відповідач обставину отримання від позивача безвідсоткової поворотної фінансової допомоги на загальну суму 1 000 000, 00 грн не заперечує.

Статтею 527 ЦК України визначено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Отже, за договором позики обов`язку позикодавця передати позичальнику грошові кошти кореспондує обов`язок позичальника повернути позикодавцю грошові кошти або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (при наданні позики).

За умовами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

У пункті 1.4 договору відповідач гарантував, що допомога повернеться: 29.06.2024 в повному обсязі.

Згідно з п. 2.3 договору, моментом (днем) повернення допомоги вважається день зарахування коштів в повній сумі заборгованості на поточний рахунок надавача.

Враховуючи наведені вище приписи законодавства та п. 1.4 договору, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем зобов`язань є таким, що настав 29.06.2024.

Суд встановив вище, що відповідач надав позивачу гарантійний лист вих. № 06/08-24-1 від 06.08.2024, в якому зазначив, що згідно договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги ТОВ «Стейлед» зобов`язується повернути кошти в сумі 1 000 000, 00 грн у строк до 20.09.2024. Вказаний гарантійний лист підписаний директором ТОВ «Стейлед» та скріплений відтиском печатки товариства.

Крім того суд враховує, що представник відповідача у підготовчому засіданні 07.11.2024 визнав обставину того, що станом на дату проведення підготовчого засідання безвідсоткова поворотна фінансова допомога позивачу не повернута та заборгованість існує. Разом з цим представник відповідача повідомив суд, що має намір найближчим часом погасити існуючу заборгованість.

Суд зазначає, що закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність в нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09.11.2018 року в справі № 911/3685/17.

Отже, надання позивачу гарантійного листа вих. № 06/08-24-1 від 06.08.2024 та визнання відповідачем у підготовчому засіданні обставину того, що станом на дату проведення підготовчого засідання безвідсоткова поворотна фінансова допомога позивачу не повернута та заборгованість існує, суд розцінює вказані дії відповідача як визнання перед позивачем обов`язку з повернення безвідсоткової поворотної фінансової допомоги в сумі 1 000 000, 00 грн.

Проте, станом на дату розгляду даної справи в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази належного виконання відповідачем зобов`язання за договором та повернення позивачу безвідсоткової поворотної фінансової допомоги в загальному розмірі 1 000 000, 00 грн. Протилежного матеріали справи не містять. Доказів сплати вказаної суми до суду не надано.

При цьому, яку було зазначено судом вище доказів розірвання в судовому порядку договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 26/06 від 26.06.2024 або визнання його недійсним в цілому або окремих положень цього договору матеріали справи не містять.

Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання з повернення фінансової допомоги, що ним не спростовано шляхом подання доказів, він є таким, що порушив взяті на себе зобов`язання.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей, повідомлених позивачем, не надав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1 000 000, 00 грн основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.

Суд наголошує на тому, що відповідач був обізнаний із розглядом справи судом, однак своїм правом на подання відзиву не скористався, позовних вимог не оспорив, заборгованість шляхом подання відповідних доказів не спростував.

Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 15 000, 00 грн судового збору.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стейлед» (місцезнаходження: пр. Яворницького Дмитра, буд. 76А, офіс 213, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49000; код ЄДРПОУ 44399678) на користь Приватного підприємства «Альянс» (місцезнаходження: пр. Івасюка Володимира, буд. 24, секція 9, літера А, м. Київ, 04210; код ЄДРПОУ 30059210) 1 000 000, 00 грн основного боргу та 15 000, 00 грн судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ст. 256, 257 та підп. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.02.2024.

Суддя Л.В. Сокуренко