Постанова № 12518565, 21.10.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Вступна та резолютивна частини

21.10.2010 р.                                                                                 Справа № 2а-3842/10/1470

м. Миколаїв

15:50

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Клець Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроінтер»

до відповідача Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва

про скасування податкового повідомлення рішення

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення ДПІ у Заводському районні м. Миколаєва від 07.06.10 №0001832301/0 в частині донарахування ТОВ «Торговий дім «Агроінтер» недоїмки з податку на додану вартість на суму 5310653 гривень та штрафних санкцій на суму 2654820,3 гривень.

3. Визнати неправомірними дії ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва щодо зобов’язання ТОВ «Торговий дім «Агроінтер» здійснити коригування валових витрат та валових доходів, податкових зобов’язань та податкового кредиту у зв’язку з визнання нікчемними правочинів укладених з ТОВ «КМС-Агросервіс», НВК «Наско», НВК «Новомет», ПП «Браун Трейд», ПП «Оксі-Трейд».

4. Роз’яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                         В.В. Біоносенко

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 жовтня 2010 р.                                                             справа № 2а –3842/10/1470

м. Миколаїв

15:50

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Клець Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроінтер»

до відповідача Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва

про скасування податкового повідомлення рішення

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про скасування податкового повідомлення-рішення з податку на додану вартість на суму 7965473,3 гривень, а також визнання протиправними дій податкового органу щодо визнання нікчемними деяких правочинів підприємства.

Відповідач позов не визнав, свої заперечення обґрунтував правомірністю дій та нарахування недоїмки (арк.спр.86).

Дослідивши надані докази (пояснення сторін, письмові докази) та вислухавши промови сторін, суд дійшов до таких висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроінтер»зареєстровано як юридична особа у виконавчому комітеті Миколаївської міської ради 16.05.02 (арк.спр.17).

Підприємство займається торгівлею сільськогосподарської продукції, будівельними матеріалами та іншим (арк.спр.19).

В період з 26.04.10 по 19.05.10 ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, результати якої були оформлені Актом №1965/232-00/32003950 від 25.05.10 (арк.спр.17).

Зазначеною перевіркою було встановлено ряд порушень податкового законодавства, а саме: 1) в період з 01.01.07 по 31.12.09 підприємством віднесено податкові накладні по придбанню товарів (робіт, послуг) виписаних в 2006-2007 роках, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 4950908 гривень; 2) підприємством не подано декларацію з податку на додану вартість за грудень 2009 року, внаслідок чого занижено податкові зобов’язання на суму 359745 гривень; 3) підприємством не включено до складу податкового зобов’язання з податку на додану вартість за жовтень 2009 року 2254 гривень; 4) підприємством були укладені нікчемні правочини з ТОВ «КМС-Агросервіс», НВК «Наско», НВК «Новомет», ПП «Браун Трейд», ПП «Оксі-Трейд».

Суд досліджував аргументи, заперечення та докази сторін стосовно кожного правопорушення окремо.

1. В період з 01.01.07 по 31.12.09 ТОВ «Торговий дім «Агроінтер»віднесло податкові накладні по придбанню товарів (робіт, послуг) виписаних в 2006-2007 до складу податкового кредиту (арк.спр.30-31).

Податковий орган вважає, що відповідно до вимог п.7.2, п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна повинна бути отримана покупцем у звітному періоді, на який припадає дата виникнення податкових зобов’язань продавця. Оскільки підприємством не надано доказів того, що податкові накладні виписані у 2006-2007 роках отримані ним саме у 2009 році, податковий орган вважає їх віднесення до податкового кредиту у 2009 році неправомірним.

Згідно пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Слід зазначити, що норми Закону України «Про податок на додану вартість»не містять заборон щодо включення платником податку суми сплаченого та підтвердженого податковою накладною податку одного періоду до складу податкового кредиту іншого (більш пізнього) періоду.

Посилання відповідача на необхідність дотримання позивачем приписів п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР суд вважає безпідставним, оскільки дотримання порядку встановленого зазначеною нормою є правом, а не обов’язком платника податку, про що відповідач, до речі, зазначає у своїх запереченнях.

При цьому необхідно враховувати терміни позовної давності, встановлені ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Норми цієї статті застосовуються до порядку визначення податкових зобов'язань, а також повернення надміру сплачених або відшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів). Оскільки податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та виписується у момент виникнення податкового зобов'язання, то до неї також застосовуються норми зазначеного вище Закону. Аналогічне правило застосовується і під час формування податкового кредиту.

У зв'язку з цим, податкова накладна, отримана до закінчення термінів позовної давності, може бути використана для отримання податкового кредиту.

          До речі, саме такої позиції дотримується і ДПА України у своїх листах №15155/7/16-1517-10 від 10.08.06 (арк.спр.240) №7681/7/16-1117 від 14.04.08 (арк.спр.241).

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині належить задовольнити, а рішення відповідача визнати протиправним та скасувати.

2. 28.07.08 між ТОВ «Торговий дім «Агроінтер»та ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва укладено договір про визнання електронних документів.

Відповідно до п.п.4, 5 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, яка затверджена наказом Державної податкової адміністрації України №233 від 10.04.08, податкові документи в електронному вигляді з обов'язковими реквізитами, подані відповідно до цієї Інструкції, згідно із законодавством є оригіналами, мають юридичну силу, повинні зберігатися та можуть використовуватися під час судового або досудового вирішення спорів. У разі подання податкового документа в електронному вигляді платник податків має право не подавати податкові документи на паперових носіях.

20.01.10 ТОВ «Торговий дім «Агроінтер»електронними засобами через e-mail подало декларацію з податку на додану вартість за грудень 2009 року, разом з додатками –усього три електронних файли (арк.спр.117,118).

Податковий орган отримав всі три фали (арк.спр.115), але податкову звітність підприємства за грудень 2009 року не врахував, оскільки за технічних причин не зміг розпізнати ці файли.

          Відповідно до п.4.1.2 ст.4 Закону України ««Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

          Але всупереч вимогам ст.4 Закону, податковий орган про неприйняття податкової звітності платнику податків не повідомив, штрафні санкції до нього за неподання податкової звітності не застосував. Про факт неприйняття звітності платнику податків стало відомо лише під час проведення планової виїзної перевірки.

Податкові зобов’язання за цією декларацією платник податків сплатив (арк.спр.229).

За таких обставин суд вважає, що у податкового органу не було підстав не враховувати дані, визначені у податковій декларації за грудень 2009 року.

3. В декларації за жовтень 2009 ТОВ «Торговий дім «Агроінтер»помилково зазначив суму податкового зобов’язання менше на 2253,57 гривень.

Позивач зазначеного порушення не заперечує та не оскаржує.

4. 09.08.04 ТОВ «Торговий дім «Агроінтер»уклало договір купівлі-продажу з НПК «Наско», за яким продавець зобов’язується поставити позивачу сільськогосподарську продукцію, а позивач їх оплатити (арк.спр.209).

11.05.05 ТОВ «Торговий дім «Агроінтер»уклало договір купівлі-продажу з ТОВ «КМС-Агросервис», за яким продавець зобов’язується поставити позивачу сільськогосподарську продукцію, а позивач їх оплатити (арк.спр.210).

25.06.07 ТОВ «Торговий дім «Агроінтер»уклало договір купівлі-продажу з ТОВ «КМС-Агросервис», за яким продавець зобов’язується поставити позивачу сільськогосподарську продукцію, а позивач їх оплатити (арк.спр.37).

04.06.07 ТОВ «Торговий дім «Агроінтер»уклало договір купівлі-продажу з НПК «Наско», за яким продавець зобов’язується поставити позивачу сільськогосподарську продукцію, а позивач їх оплатити (арк.спр.37).

27.02.09 ТОВ «Торговий дім «Агроінтер»уклало договір купівлі-продажу з ПП «Новомет», за яким продавець зобов’язується поставити позивачу сантехнічні матеріали, електротовари та інше, а позивач їх оплатити (арк.спр.208).

01.08.09 ТОВ «Торговий дім «Агроінтер»уклало договір купівлі-продажу з ПП «Новомет», за яким продавець зобов’язується поставити позивачу пиломатеріали з хвойної деревини, а позивач їх оплатити (арк.спр.207).

25.08.09 ТОВ «Торговий дім «Агроінтер»уклало договір купівлі-продажу з ПП «Браун-Трейд», за яким продавець зобов’язується поставити позивачу бочки, а позивач їх оплатити (арк.спр.205).

31.08.09 ТОВ «Торговий дім «Агроінтер»уклало договір купівлі-продажу з ТОВ «Новомет», за яким продавець зобов’язується поставити позивачу сільськогосподарську продукцію, а позивач їх оплатити (арк.спр.212).

01.10.09 ТОВ «Торговий дім «Агроінтер»уклало договір купівлі-продажу з НПК «Наско», за яким продавець зобов’язується поставити позивачу сільськогосподарську продукцію, а позивач їх оплатити (арк.спр.214).

30.10.09 ТОВ «Торговий дім «Агроінтер»уклало договір купівлі-продажу з ПП «Браун-Трейд», за яким продавець зобов’язується поставити позивачу пиломатеріали з хвойної деревини, а позивач їх оплатити (арк.спр.206).

Сплачені кошти за цими договорами ТОВ «Торговий дім «Агроінтер»відносило до податкового кредиту.

Попередніми перевірками податківців контрагентів позивача ТОВ «КМС-Агросервіс», НВК «Наско», НВК «Новомет», ПП «Браун Трейд», ПП «Оксі-Трейд»встановлено, що зазначені підприємства ймовірно використовуються для ухилення від сплати податків, мають цивільно-правові відносини з підприємствами з ознаками «фіктивності», на підприємствах відсутні трудові ресурси (працює всього по одній особі), відсутні виробниче, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали, необхідні для здійснення діяльності та виконання умов договору (арк.спр.39).

Окрім цього, перевіркою позивача встановлено відсутність у нього деяких документів (товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання товарів та інше), що підтверджують виконання зазначених договорів з контрагентами ТОВ «КМС-Агросервіс», НВК «Наско», НВК «Новомет», ПП «Браун Трейд», ПП «Оксі-Трейд».

На підставі цього, керуючись ч.1,5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України податківцями в акті перевірки №1965/232-00/32003950 від 25.05.10 робиться висновок про нікчемність договорів, укладених ТОВ «Торговий дім «Агроінтер»з його контрагентами ТОВ «КМС-Агросервіс», НВК «Наско», НВК «Новомет», ПП «Браун Трейд», ПП «Оксі-Трейд», у зв’язку з порушенням публічного порядку, суперечності інтересам держави та суспільства (арк.спр.41).

Суд не погоджується з висновками податківців, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

ЦК України встановлює, що нікчемними є правочини: у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину (ч.1 ст.219, ч.1 ст.220 ЦК); у разі відсутності схвалення правочину який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (ч.2 ст.221 ЦК); правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (ч.1 ст.224 ЦК); у разі відсутності схвалення опікуном, правочину, який вчинено недієздатною фізичною особою (ч.1 ст.226 ЦК); а також в інших випадках, передбачених ч.1 ст.27, ч.3 ст.121, ч.6 ст.126, ч.3 ст.247, ч.1 ст.249, ч.2 ст.547, ч.3 ст.586, ч.3 ст.614, ч.6 ст.633, ч.2 ст.661, ч.4 ст.698, ч.3 ст.719, ч.4 ст.720, ч.1 ст.739 та іншими статтями ЦК України.

Жодну з цих підстав не може бути застосовано до договорів між ТОВ «Торговий дім «Агроінтер»та ТОВ «КМС-Агросервіс», НВК «Наско», НВК «Новомет», ПП «Браун Трейд», ПП «Оксі-Трейд».

Щодо посилання податківців на ст.228 Цивільного кодексу України - правочин, який порушує публічний порядок, то ця норма також не стосується зазначених договорів. Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Як роз’яснив Верховний Суд України в постанові Пленуму «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»№9 від 06.11.09 недійсними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок (п.18 постанови Пленуму ВСУ).

Договори на придбання сільськогосподарської продукції, пиломатеріалів хвойної деревини, бочок, запчастин та іншого за своїм змістом не направлені на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Також купівля-продаж зазначених вище товарів не суперечать моральним засадам суспільства.

Ті обставини, що контрагенти позивача підприємства ТОВ «КМС-Агросервіс», НВК «Наско», НВК «Новомет», ПП «Браун Трейд», ПП «Оксі-Трейд»мали цивільно-правові відносини з підприємствами з ознаками «фіктивності», на підприємствах відсутні трудові ресурси (працює всього по одній особі), відсутні виробниче, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали, необхідні для здійснення діяльності та виконання умов договору, відсутні документи (товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання товарів та інше), що підтверджують виконання зазначених договорів з контрагентами, можуть служить доказами фіктивності або удаваності цих правочинів (ст.ст.234, 235 ЦК України) та оспорювання їх в судовому порядку.

Але податковий орган в суд з позовами про визнання недійсними цих правочинів не звертався. За таких обставин суд вважає, що податковий орган не може стверджувати, що ці правочині недійсні, а висновки про їх нікчемність є безпідставні.

Також для визнання правочину недійсним не має значення чи були сплачені сторонами податки з отриманих по цьому правочину коштів чи ні, оскільки ці зобов’язання (сплата податків) виникають завжди після вчинення самого правочину.

Суд вважає, що викладення відповідачем висновків про нікчемність правочинів в акті перевірки позивача, створює для нього негативні наслідки у вигляді коригування валових витрат та валових доходів, податкових зобов’язань та податкового кредиту, а тому зазначені позовні вимоги можуть бути захищені у судовому порядку.

Суд дійшов висновку про необхідність визнати неправомірними дії ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва щодо зобов’язання ТОВ «Торговий дім «Агроінтер»здійснити коригування валових витрат та валових доходів, податкових зобов’язань та податкового кредиту у зв’язку з визнання нікчемними правочинів укладених з ТОВ «КМС-Агросервіс», НВК «Наско», НВК «Новомет», ПП «Браун Трейд», ПП «Оксі-Трейд».

Позов задовольнити в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення –рішення ДПІ у Заводському районні м. Миколаєва від 07.06.10 №0001832301/0 в частині донарахування ТОВ «Торговий дім «Агроінтер»недоїмки з податку на додану вартість на суму 5310653 гривень та штрафних санкцій на суму 2654820,3 гривень.

3. Визнати неправомірними дії ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва щодо зобов’язання ТОВ «Торговий дім «Агроінтер»здійснити коригування валових витрат та валових доходів, податкових зобов’язань та податкового кредиту у зв’язку з визнання нікчемними правочинів, укладених з ТОВ «КМС-Агросервіс», НВК «Наско», НВК «Новомет», ПП «Браун Трейд», ПП «Оксі-Трейд».

4. Роз’яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                     В.В. Біоносенко

Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України постанова складена у повному обсязі 25.10.10

Суддя           В.В. Біоносенко