Постанова № 12518318, 31.08.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №6.6.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 серпня 2010 року Справа № 2а-6085/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: головуючого -судді Твердохліба,

при секретарі -Чукіній А.Ю.,

за участю сторін:

представників позивача - старший державний податковий інспектор юридичного відділу Жадан О.О. (довіреність від 08.02.2010 № 1403/10), начальник відділу погашення прострочених податкових зобовязань Батуков О.Ю. (довіреність від 27.08.2010 № 10899/10),

представників відповідача Басюк Ю.В. директор, Гнусіна О.М. (дов. №401 від 30.08.2010)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську адміністративну справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в м.Лисичанську Луганської області до Лисичанського комунального автотранспортного підприємства 032806 про стягнення заборгованості з податку на додану вартість перед бюджетом за рахунок активів у сумі 262862,86 грн.,

ВСТАНОВИВ:

12 серпня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції в місті Лисичанську Луганської області до Лисичанського комунального автотранспортного підприємства 032805 про стягнення заборгованості перед бюджетом з податку на додану вартість у сумі 202001,86 грн. шляхом звернення стягнення на активи.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що субєкт підприємницької діяльності юридична особа Лисичанське комунальне автотранспортне підприємство №032806 зареєстрований у якості СПД Лисичанською міською радою Луганської області від 05 травня 1999 року, про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ за №13811070011000502 та внесено до ЄДРПОУ (а.с.9).

В ДПІ в м. Лисичанську відповідача взято на облік платником податків 29.01.1996 за №1-27, ідентифікаційний податковий номер 03328008 (а.с.11).

Відповідно п.3.2. та п. 3.3. розд. III Статуту Відповідача „підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, р/р в установах банків, печатку, штампи встановлених зразків, бланки із своїм найменуванням” (а.с.5-8).

У відповідача на дату подання позову утворився податковий борг з податку на додану вартість, який складає 202001,86 грн.

Зазначена недоїмка виникла внаслідок не сплати сум податкового зобовязання, зазначених у поданих ним податкових деклараціях.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” № 2181 від 21.12.2000 (із змінами та доповненнями) - податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідачем до ДПІ в м. Лисичанську були надані наступні декларації:

- Декларація з ПДВ №900260848 від 17.02.2010р. на суму 28214,00грн., яка була часткова сплачена та становить 6257,86грн.;

- Декларація з ПДВ №9000601557 від 17.03.2010р. на суму 18874,00грн.;

- Декларація з ПДВ №9001127050 від 19.04.2010р. на суму 46707,00грн.;

- Декларація з ПДВ №9001694107 від 17.05.2010р. на суму 41340,00грн.;

- Декларація з ПДВ №9002092944 від 16.06.2010р. на суму 42484,00грн.;

- Декларація з ПДВ №9002613690 від 16.07.2010р. на суму 46339,00грн. (а.с.15-26).

Відповідно до частини 1 підпункту 5.3.1. пункту 5.3. статті 5 Закону № 2181 платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до підпункту 5.4.1. пункту 5.4. статті 5 Закону № 2181 узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у визначені строки, визнається сумою податкового боргу.

З метою погашення податкового боргу відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181 боржнику було вручено першу податкову вимогу №6535/1-17а від 08 жовтня 2001р. та другу податкову вимогу № 8565 від 10 грудня 2001 (а.с.12-13).

Відповідно до статті 8 Закону № 2181 активи боржника передано у податкову заставу, про що свідчить витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 30.01.2006р., термін дії 29.01.2011 (а.с.10).

Вжиті заходи не призвели до погашення податкового боргу.

В судовому засіданні 31.08.2010 позивач надав заяву про збільшення позовних вимог у розмірі 60861,00грн. та просив вважати сумою податкового боргу відповідача по справі №2а-6085/10/1270 суму 262862,86грн., яка є основним боргом, підтверджуючи це поданою декларацією з податку на додану вартість №9003367221 від 18.08.2010р. на суму 60861,00грн.

Представники позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеному у позові та просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги про стягнення податкового боргу в загальній сумі 262862,86грн. визнали у повному обсязі, посилаючись на те, що підприємство відповідача є збитковим, знаходиться у складному фінансовому становищі, у звязку з чим не має можливості розрахуватися по податковим платежам у повному обсязі. Просили задовольнити позов та встановити спосіб, строк і порядок виконання судового рішення, шляхом розстрочення даної суми боргу на пять років з вересня 2010 року по серпень 2015 року включно.

Заслухавши пояснення представників позивача - Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області, які не заперечували проти встановлення способу, строку і порядку виконання рішення суду в порядку, зазначеному ст.257 КАС України відповідно до наданого графіку, представників відповідача, які визнали збільшені позовні вимоги в повному обсязі та просили встановити спосіб, строк і порядок виконання рішення суду в порядку, зазначеному ст.257 КАС України відповідно до наданого графіку, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах збільшених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність задоволення збільшених позовних вимог з таких підстав.

Згідно ст.67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п.3 ч.1 ст.9 Закону України „Про систему оподаткування” платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законом терміни.

Пунктом 11 ст.10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” зазначено, що органи державної податкової служби мають право стягувати заборгованість перед бюджетом та державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

За змістом п.1.2 ст.1 Закону № 2181 податкове зобовязання зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону № 2181 податковий борг (недоїмка) - податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання;

Згідно п.5.1 ст.5 цього Закону, податкове зобовязання (зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та строки визначені цим Законом або іншими законами України), самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону № 2181 платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації.

Узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків (п.п.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону № 2181). Відповідно до ст.16 Закону № 2181 на суму податкового зобовязання нараховується пеня, яка також входить до складу податкового боргу.

В судовому засіданні встановлено, що субєкт підприємницької діяльності юридична особа Лисичанське комунальне автотранспортне підприємство №032806 зареєстроване у якості СПД Лисичанською міською радою Луганської області від 05 травня 1999 року, про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ за №13811070011000502 та внесено до ЄДРПОУ.

В ДПІ в м. Лисичанську Відповідача взято на облік платником податків 29.01.1996 за №1-27, ідентифікаційний податковий номер 03328008.

Відповідно п.3.2. та п. 3.3. розд. III Статуту Відповідача „підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, р/р в установах банків, печатку, штампи встановлених зразків, бланки із своїм найменуванням”.

У відповідача на час розгляду справи утворився податковий борг з податку на додану вартість, який складає 262862,86 грн.

Зазначена недоїмка виникла внаслідок не сплати сум податкових зобовязань, зазначених у поданих ним податкових деклараціях.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” № 2181 від 21.12.2000року (із змінами та доповненнями), - податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідачем до ДПІ в м. Лисичанську були надані наступні декларації:

- Декларація з ПДВ №900260848 від 17.02.2010р. на суму 28214,00грн., яка була часткова сплачена та становить 6257,86грн.;

- Декларація з ПДВ №9000601557 від 17.03.2010р. на суму 18874,00грн.;

- Декларація з ПДВ №9001127050 від 19.04.2010р. на суму 46707,00грн.;

- Декларація з ПДВ №9001694107 від 17.05.2010р. на суму 41340,00грн.;

- Декларація з ПДВ №9002092944 від 16.06.2010р. на суму 42484,00грн.;

- Декларація з ПДВ №9002613690 від 16.07.2010р. на суму 46339,00грн;

- Декларація з ПДВ №9003367221 від 18.08.2010р. на суму 60861,00грн.

Відповідно до частини 1 підпункту 5.3.1. пункту 5.3. статті 5 Закону № 2181 платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до підпункту 5.4.1. пункту 5.4. статті 5 Закону № 2181 узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у визначені строки, визнається сумою податкового боргу.

З метою погашення податкового боргу відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181 боржнику було вручено першу податкову вимогу №6535/1-17а від 08 жовтня 2001 та другу податкову вимогу № 8565 від 10 грудня 2001 року.

Відповідно до статті 8 Закону № 2181 активи боржника передано у податкову заставу, про що свідчить витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 30.01.2006, термін дії 29.01.2011.

Вжиті заходи не призвели до погашення податкового боргу.

У п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України № 2181 законодавчо закріплено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Активами платника податків за змістом п.1.7 ст.1 Закону № 2181 є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.

Відповідно до ст. 136 ч.1 КАС України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду.

Сума податкового боргу до цього часу відповідачем не сплачена, відповідач визнав позовні вимоги, таким чином, судом позовні вимоги визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, представником відповідача у судовому засіданні надано заяву про розстрочення виплати боргу згідно графіку у звязку з тим, що підприємство знаходиться в тяжкому фінансово-економічному становищі і тому не має достатніх коштів для своєчасної сплати податку.

Основну діяльність Лисичанське комунальне автотранспортне підприємство 032806 є вивіз та захоронення твердих побутових відходів, викачка технічної води та нечистот, оскільки грошових коштів від представлених послуг не вистачає на сплату обовязкових платежів і інших платежів по витратах виробництва, негайне стягнення заборгованості призведе до повної зупинки підприємства, що стане причиною загострення санітарно-епідеміологічної обстановки в місті Лисичанську.

Так, представником відповідача надано до суду баланс підприємства станом на 01.07.2010; звіт про фінансові результати за перше півріччя 2010 року; інформацію щодо кредиторської заборгованості Лисичанського комунального автотранспортного підприємства 032806 станом на 01.07.2010, з яких вбачається, що існують виключні обставини, які унеможливлюють одноразове, без надання розстрочення, виконання рішення суду та які виникли з незалежних від керівництва підприємства причин.

Представники позивача проти заявленого клопотання не заперечували.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні.

З урахуванням клопотання представника відповідача та відсутністю заперечень представників позивача, суд вважає за необхідне відповідно до ч.1 ст.257 КАС України встановити спосіб та порядок виконання судового рішення шляхом розстрочення Лисичанському комунальному автотранспортному підприємству 032806 сплати в доход Державною бюджету України податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 262862,86 грн. строком на пять років з 01 вересня 2010 року, та зобовязати Державну податкову інспекцію в м. Лисичанську Луганської області провести розстрочення у картках особового рахунку Лисичанського комунального автотранспортного підприємства 032806 з податку на додану вартість.

Враховуючи вимоги ч.4 ст.94 КАС України, а також те, що позивач від сплати державного мита (судового збору) звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст.9, 10, 11, 17, 18, 71, 94, 158-163, 257 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції в м. Лисичанськ Луганської області задовольнити повністю.

Стягнути з Лисичанського комунального автотранспортного підприємства 032806 (ідентифікаційний код 03328008) в доход Державного бюджету України податковий борг зі сплати податку на додану вартість у розмірі 262862,86 грн. (двісті шістдесят дві тисячі вісімсот шістдесят дві гривні 86 копійок).

Розстрочити Лисичанському комунальному автотранспортному підприємству 032806 (ідентифікаційний код 03328008) сплату в доход Державного бюджету України податкового боргу з податку на додану вартість розмірі 262862,86 грн. строком на 5 років починаючи з 01 вересня 2010 року згідно такого графіку:

Державній податковій інспекції в м. Лисичанську Луганської області провести у картці особового рахунку Лисичанського комунального автотранспортного підприємства 032806 (ідентифікаційний код 03328008) з податку на додану вартість розстрочення суми податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 262862,86грн. (двісті шістдесят дві тисячі вісімсот шістдесят дві гривні 86 копійки) згідно затвердженого графіку.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СуддяР.С. Твердохліб