Вирок № 12517810, 16.11.2010, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 1-341/2010 р.

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2010 року Сумський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Клочко Б.М., при секретарі Скрипка О.О., з участю прокурора Петльованого В.В., потерпілого ОСОБА_1 законного представника потерпілого ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми кримінальну справу по звинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Воронеж Шосткинського району Сумської області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, непрацюючого, невійськовозобовязаного, мешкаючого в АДРЕСА_1, не судимого

у скоєнні злочинів, передбачених ст. ст. 186 ч. 2, 296 ч. 1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Підсудний ОСОБА_3 вчинив злочини за слідуючих обставин.

В ніч з 06.07.10 на 07.07.2010 року близько 02:00 години, ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, прийшов на дискотеку, яка проходила в парку смт. Низи Сумського району, та була присвячена святу Івана Купала, де зустрів раніше йому малознайомого неповнолітнього ОСОБА_1, 1993 року народження.

Використовуючи надуманий привід, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи загально прийняті норми моралі та поведінки, з метою протиставити себе іншим громадянам та самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, ОСОБА_3 став безпричинно чіплятись до ОСОБА_1, та діючи з особливою зухвалістю по відношенню до ОСОБА_1 почав його бити.

Під час побиття потерпілого ОСОБА_1, ОСОБА_3 умисно, з хуліганських мотивів, наніс ОСОБА_1 два удари кулаком правої руки в область правого ока, розбивши останньому ніс та спричинивши фізичний біль.

Після кожного з ударів, потерпілий ОСОБА_1 не чинячи опору ОСОБА_3, падав на землю, але відразу самостійно піднімався на ноги.

Піднявшись з землі після отримання другого удару, потерпілий ОСОБА_1, з метою покликати на допомогу, став телефонувати своєму братові.

В цей час до потерпілого ОСОБА_1 підійшов ОСОБА_3, та схопивши потерпілого лівою рукою за його ліву руку, в якій на той час потерпілий тримав мобільний телефон, потягнув на себе та наніс третій удар кулаком правої руки в область правого ока.

Від отриманого удару, мобільний телефон випав з руки потерпілого та впав на землю, а сам потерпілий від отриманого удару знову упав.

Побачивши це, ОСОБА_3, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді завдання матеріальної шкоди потерпілому, діючи з прямим умислом, спрямованим на заволодіння чужим майном, підняв мобільний телефон з землі та поклав його до своєї кишені.

На прохання потерпілого ОСОБА_1 повернути телефон, ОСОБА_3, усвідомлюючи, що його дії носять відкритий характер, наніс потерпілому четвертий удар кулаком правої руки в обличчя, в область правого ока. Після чого ОСОБА_3 з викраденим з місця злочину зник та в подальшому розпорядився ним на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_3 відрито зводів майном потерпілого гр. ОСОБА_1, а саме мобільним телефоном NOKIA 1202, вартістю, згідно висновку товарознавчої експертизи № 1975 від 20.09.10 року - 166 гривень, стартовим пакетом мобільного оператора MTS, вартістю, згідно довідки 10 гривень, на рахунку якого, на момент викрадення, перебувало 73 гривні, чим спричинив потерпілому збиток на загальну суму 249 гривень.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 186 ч. 2, 296 ч. 1 КК України визнав повністю та суду пояснив, що ввечері 06.07.10 року близько 20:00 години він прийшов до парку смт. Низи, де на той час проходило святкування свята Івана Купала. В ніч з 06.07.10 на 07.07.10 року, він пив багато спиртного. Під час дискотеки він зустрівся з раніше малознайомим йому неповнолітнім ОСОБА_1 Використовуючи надуманий привід, він став безпричинно чіплятись до ОСОБА_1 та почав його бити. Він наніс два удари кулаком в область правого ока, розбивши ОСОБА_1 ніс. Опору ОСОБА_1 не чинив. Після кожного з ударів, ОСОБА_1 падав на землю, але відразу самостійно піднімався на ноги.

Після того, як він наніс третій удар кулаком в обличчя ОСОБА_1, той знову упав. Відходячи від ОСОБА_1, він зробив декілька кроків назад та в цей час наступив на якусь річ, піднявши її з землі, побачив, що то мобільний телефон. Піднявши телефон, він положив його до своєї кишені. На прохання ОСОБА_1 повернути мобільний телефон, він відповів відмовою, пояснивши, що не розуміє про що йде мова, та знову наніс кулаком четвертий удар в обличчя. Після цього з викраденим телефоном він прийшов додому, де його краще роздивився та почав користуватись ним. В ранці 07.07.2010 року він у власних справах поїхав до м. Суми, де загубив телефон.

Крім повного визнання своєї вини самим підсудним, його вина в інкримінованих йому злочинах, доведена добутими та вивченими в судовому засіданні доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_1 суду пояснив, що він разом з братом ввечері 06.07.2010 року близько 21:00 години він прийшов в парк смт. Низи, де на той час відбувалось святкування свята Івана Купала. Близько 02:00 години ночі 07.07.10 року до нього підійшов раніше малознайомий йому місцевий мешканець ОСОБА_3, який перебував в нетверезому стані. Під час розмови, ОСОБА_3 відразу почав чіплятись до нього, задаючи незрозумілі запитання. Отримавши відповіді на запитання, які не влаштували ОСОБА_3, та нічого не пояснюючи ОСОБА_3 відразу почав бити його. Під час побиття ОСОБА_3 наніс йому два удари кулаком в праве оке, розбивши ніс та спричинивши йому фізичний біль. Після кожного з ударів, він падав на землю, але відразу самостійно піднімався на ноги. Опору ОСОБА_3 він не чинив. Піднявшись з землі після отримання другого удару, він, з метою покликати на допомогу, став телефонувати своєму братові. Але в цей час до нього підійшов ОСОБА_3, та схопивши його за ліву руку, в якій на той час він тримав мобільний телефон, потягнув на себе та наніс третій удар кулаком правої руки в область правого ока. Від отриманого удару, мобільний телефон випав з його руки та впав на землю, а він сам від отриманого удару знову упав. Побачивши це, ОСОБА_3, підняв мобільний телефон з землі та поклав його до своєї кишені. На його прохання повернути телефон, ОСОБА_3, наніс йому четвертий удар кулаком правої руки в обличчя, після чого з викраденим телефоном з місця злочину зник.

Представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 суду пояснив, що 06.07.2010 року його син - ОСОБА_1 поїхав до бабусі на літні канікули, яка мешкає в смт. Низи. Починаючи з 08.07.10 року ОСОБА_1 на звязок по телефону з ним не виходив. Хвилюючись за сина, та бажаючи зясувати, що саме трапилось, він вирішив зателефонувати родичам, зі слів яких по телефону, дізнався, що під час святкування свята Івана Купала, його сина побив ОСОБА_3 та забрав мобільний телефон. У звязку з напруженим графіком роботи, він відразу приїхати в смт. Низи не зміг. Але тривалий час намагався знайти звязок з ОСОБА_3 по телефону. Через декілька днів його син звязався з ним по телефону та підтвердив факт викрадення мобільного телефону та побиття його ОСОБА_3 При цьому він дізнався від сина деякі обставини того вечора.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що ввечері 06.07.2010 року близько 21:00 години за попередньою домовленістю, він разом з ОСОБА_1 пішли до парку смт. Низи, де проходила дискотека та відбувалось святкування свята Івана Купала. Побачивши в парку своїх знайомих, він залишив ОСОБА_1 самого на деякий час та відійшов. У звязку з тим, що ОСОБА_1 вперше пішов на дискотеку в смт. Низи, він на відстані спостерігав за ним. Спілкуючись з друзями, він втратив з поля зору на деякий час ОСОБА_1 Через деякий час у нього задзвонив мобільний телефон. Побачивши, що виклик надходив від ОСОБА_1, на якій він не встиг відповісти, пішов шукати брата. Оглядаючи присутніх на дискотеці, побачив ОСОБА_1 в компанії з ОСОБА_3 Йдучи до хлопців, він побачив, як ОСОБА_3 ударив ОСОБА_1 рукою в обличчя. Після чого повільно почав відходити від нього. Куди саме був нанесений удар він не бачив. Підійшовши до ОСОБА_1 він побачив, що у нього підбите праве око та плями крові на одягу. Запитавши у ОСОБА_1 чому у нього розбитий ніс, у відповідь ОСОБА_1 нічого не сказав, лише показав пальцем у бік ОСОБА_3 Підійшовши до ОСОБА_3, він запитав його, за що той побив ОСОБА_1. У відповідь ОСОБА_3 відповів, що той «не потягнув за нього мазу, хоча обіцяв», коли він бився з якимсь хлопцем. В ході розмови ОСОБА_3 запитав у нього, де знаходиться його телефон. Перевіривши свої кишені, він сказав, що телефон знаходиться при ньому. Бажаючи знову зясувати причину побиття ОСОБА_1, він запитав у ОСОБА_3, за що ж він все таки ударив ОСОБА_1, у відповідь почув: «За те, що він мені збрехав». Після чого ОСОБА_3 розвернувся та пішов у своїх справах. Він відразу вирішив зясувати у ОСОБА_1 про що йде мова та запитав у нього, чому ОСОБА_3 цікавився його телефоном. У відповідь ОСОБА_1 повідомив, що коли він попросив повернути ОСОБА_3 телефон, який той підняв з землі та положив до своєї кишені, то сказав, що телефон йому не належить, бо його дали йому у користування. Коли він знову попросив через деякий час повернути телефон, що належав ОСОБА_1, ОСОБА_3 йому відмовив.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що йому зі слів потерпілого ОСОБА_1 відомі обставини справи. ОСОБА_1 розповідав, що його побив ОСОБА_3 і забрав його телефон. Він на наступний день ходив до ОСОБА_3, спілкувався з його братом, і останній повідомив, що телефон ОСОБА_1 повернуть. Але до даного часу телефон повернутий не був.

Крім того вина підсудного стверджується:

- заявою ОСОБА_2 про крадіжку мобільного телефона (а. с. 12);

- протоколом явки з повинною ОСОБА_3 від 07.09.2010 року, в якому він своїми показаннями пояснив, як саме та за яких обставин заволодів майном потерпілого та вчинив його побиття ( а. с. 20);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події з потерпілим ОСОБА_1, під час якого він вказав, як саме ОСОБА_3 вчинив його побиття та в які частини тіла наносив йому удари (а. с. 38-44);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події з обвинуваченим ОСОБА_3, під час якого він вказав, в які частини тіла наносив удари потерпілому ОСОБА_1 (а. с. 91-98);

- висновком товарознавчої експертизи № 1975 від 20.09.2010 р., згідно якого вартість викраденого майна становить 166 гривень (а. с. 66-67);

- довідкою про вартість стартового пакету мобільного оператора MTS від 17.09.2010 року, згідно якої вартість пакету становить 10 гривень (а.с. 68).

Аналізуючи в сукупності добуті і вивчені в судовому засіданні докази, суд вважає, що вина підсудного в інкримінованих йому злочинах доказана повністю.

Дії підсудного ОСОБА_3 суд кваліфікує за ст. 186 ч. 2 КК України, так як він вчинив відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого та за ст. 296 ч. 1 КК України, так як він грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю.

При визначенні виду і міри покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, дані про особу підсудного, характеристику на нього, визнання ним своєї вини.

Крім цього, суд враховує думку законного представника потерпілого, а також те, що підсудний не приніс вибачення потерпілому, не вжив ніяких заходів до відшкодування заподіяних збитків, не проявив співчуття до потерпілого, якого безпричинно побив і заволодів його речами, і що злочин вчинений ним відносить до категорії тяжких.

Помякшуючих покарання обставин суд не вбачає.

А те, що підсудний вчинив злочин в стані алкогольного спяніння суд відносить до обтяжуючої його покарання обставини.

За наявності таких даних про особу підсудного, суд вважає, що його виправлення і перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

По справі законним представником неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальних витрат у сумі 1330,00 гривень. В судовому засіданні законний представник збільшив свої вимоги до 2846,00 гривень. В обґрунтування свого позову він просить стягнути 600 гривень витрат на поїздки з смт. Середино Буда м. Суми до слідчого, 360 гривень поїздки його сина ОСОБА_1 за цим маршрутом, відпустка за свій рахунок 504 гривні, вартість придбаного мобільного телефону 500 гривень, залишок грошей на рахунку викраденого телефону 73 гривні, накладні витрати 305 гривень, виконані ним роботи у вихідні дні 504 гривні.

На підтвердження цих витрат ОСОБА_2 надав квитки проїзду його та його сина по маршруту смт. Середино Буда м. Суми під час досудового слідства на виклики слідчого на загальну суму 651 гривень 22 копійки, а також довідку про надання йому відпустки без збереження заробітної плати за 09-10 вересня та 18 жовтня 2010 року.

Суд вважає, що відповідно до ст. 1166 ЦК України позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню в межах наданих доказів про понесення витрат, зокрема на користь позивача слід стягнути витрати за проїзд з смт. Середино Буда до м. Суми в розмірі 651 гривня 22 копійки, 249 гривень - вартість викраденого телефону, стартового пакету та залишок на мобільному рахунку та збитки, понесені ОСОБА_2 в звязку з оформленням відпустки без збереження заробітної плати за 6 днів, 3 дні під час досудового та 3 дні судового слідства із розрахунку 84 гривні середньоденного заробітку в сумі 504 гривні.

Судові витрати підлягають стягненню з підсудного, речові докази по справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323,324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ст. ст. 186 ч. 2, 296 ч. 1 КК України і призначити йому покарання:

за ст. 186 ч. 2 КК України у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі;

за ст. 296 ч. 1 КК України у вигляді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно до відбування призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

Міру запобіжного заходу засудженому до вступу вироку в законну силу залишити ту ж - підписку про невиїзд.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1404 гривні 22 копійки матеріальних витрат, відмовивши в решті позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати за проведення судових експертиз 206 гривень 40 копійок з зарахування на рахунок НДЕКЦ при ГУМВС України в Сумській області, код ЄДРПОУ 25574892, р/р 31256272210011 в ГУДКУ в Сумській області, МФО 837013.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Сумської області через Сумський районний суд протягом 15 діб з дня його проголошення.

Суддя Б.М. Клочко