Рішення № 125176421, 23.01.2025, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/1585/24

Провадження № 2/135/82/25

РІШЕННЯ

Іменем України

23.01.2025 Ладижинський міський суд Вінницької області

в складі:головуючого судді Корнієнка О.М.,

з участю секретаря судових засідань Кузьміних О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ладижин Вінницької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «Фінпром Маркет» та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою до ТОВ «Фінпром Маркет» та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.В позовній заяві зазначив, що 22.07.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. було видано виконавчий напис № 3246 про стягнення з позивача ОСОБА_1 заборгованості на користь ТОВ «Фінпром Маркет» у розмірі 22 324 грн 13 коп.

Вважає, що при вчиненні виконавчого напису приватним нотаріусом Киїського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. не було дотримано вимог чинного законодавства. Оскільки, по-перше, дії нотаріуса є недійсними, так як наказом Міністерства юстиції України №422/5 від 30.12.2021 діяльність нотаріуса Остапенка Є.М. припинена через неодноразові порушення законодавства, які завдали шкоди фізичним та юридичним особам, по-друге, у випадку вчинення нотаріусом Остапенком Є.М. виконавчого напису безспірність заборгованості не була доведена, по-третє, виконавчий напис було вчинено після спливу строку позовної давності, по-четверте, виконавчий напис не може бути вчинений за кредитними договорами, укладеними у простій письмовій формі і по-п`яте, нотаріус Остапенко Є.М. не передав архів нотаріальних документів до відповідного державного архіву, як це передбачено законом.

Тому просив суд визнати виконавчий напис, вчинений 22.07.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. таким, що не підлягає виконанню. Також просив стягнути з відповідача ТОВ «Фінпром Маркет» судові витрати.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Головенько В.П. в судове засідання не з`явились, представник подав до суду заяву згідно якої просив справу розглянути без його участі та участі позивача. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ «Фінпром Маркет», будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився. Подав до суду заяву про визнання позовних вимог про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та просив суд їх задовольнити. Вказав, що вимоги позивача, такі які стягнення орієнтовних судових витрат на правову допомогу не визнаються.

Відповідач приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. не з`явився в судове засідання, хоча повідомлявся про день, час та місце розгляду справи. Клопотання про розгляд справи у його відсутність чи відкладення розгляду справи за наявності поважних причин до суду не направив.Заперечень, пояснень до суду не подав.

Дослідивши матеріали справи та письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.13ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81ЦПКУкраїни кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно достатті 18 Цивільного кодексу України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із частиною 1статті 1 Закону України «Про нотаріат», нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюєтьсяЗаконом України «Про нотаріат»та іншими актами законодавства України (частина 1статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженийнаказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (даліПорядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія (пункт 19 частини 1статті 34 Закону України «Про нотаріат»).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвяченаГлава 14 Закону України «Про нотаріат»та Глава 16 розділу ІІ Порядку.

Так, згідно зістаттею 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Статтею 88ЗаконуУкраїни «Про нотаріат»визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженийнаказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172«Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» (даліПерелік документів).

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. При цьому цей Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені вЗаконі України «Про нотаріат»та Порядку.

Стаття 50 Закону України «По нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Судом встановлено, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. 22.07.2020 було вчинено виконавчий напис № 3246, на підставі якого з позивача ОСОБА_1 стягувалася заборгованість на користь ТОВ «Фінпром Маркет» у розмірі 22234,13 грн.

Також, з копії виконавчого напису № 3246 вбачається, що даний виконавчий напис було вчинено 22.07.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. про звернення стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором №113714317 від 09.07.2014, та який було укладено з ПАТ «Банк «Форвард», кінцевим правонаступником якого відповідно до договору факторингу №20/ФК від 09.07.2020 є ТОВ «Фінпром Маркет». Стягнення заборгованості проводиться за період з 24.02.2015 по 22.07.2020, загальна сума заборгованості складає 22234 грн 13 коп.

Згідно виконавчого напису зазначено, що його вчинено нотаріусом на підставі статті 87 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів.

У правових висновках Великої Палати Верховного Суду в постанові від 15 січня 2020 року в справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) зазначено, що законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Судом встановлено, що Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», до вищевказаного Переліку документів внесені зміни, якими, зокрема, доповнено Перелік новим розділом такого змісту:«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору;б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, визнано незаконною та нечинноюпостанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»в частині, зокрема, пункту 2. «Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.».

Вказаною постановою зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати її резолютивну частину про визнання незаконною та нечинноюПостанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23; резолютивну частину ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 24 листопада 2017 року № 92.

Тобто, повноваження нотаріусів на внесення виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, були передбачені змінами в переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, що були чинними виключно до 21 березня 2017 року офіційної дати опублікування резолютивної частини постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року. Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваний виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом після опублікування резолютивної частини постанови суду в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23.

Відтак,приватнийнотаріус Київськогоміського нотаріальногоокругу ОСОБА_2 22.07.2020не мавправа вчинятивиконавчий написпро стягненняпростроченої заборгованості,що випливає з кредитних відносин, оскільки на той час в нотаріуса вже були відсутні правові підстави для цього.

Тобто, відповідачем не доведено те, що надані ним нотаріусу документи підтверджують безспірність заборгованості. Окрім цього, відповідачем не доведено, що позивач був обізнаний із розміром боргу, який товариство вважає за необхідне стягнути з нього.

Крім того, як вбачається з відповіді Міністерства юстиції України №79494 від 20.06.2023 наказом Міністерства юстиції України № 4722/5 від 30.12.2021 у зв`язку з неодноразовим порушенням нотаріусом законодавства, а також грубим порушенням закону, яке завдало шкоди фізичним та юридичним особам, при вчиненні нотаріальних дій, свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 30.11.2009 за № 7921 на ім`я ОСОБА_2 , анульовано.

Тому суд враховує і практику Верховного Суду, викладену, зокрема, в постанові від 19.03.2021 по справі № 750/3781/20, яка зводиться до такого.

Для правильного застосування положень статей87,88 Закону України «Про нотаріат»у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі № 357/12818/17 (провадження № 44380св18).

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, Європейський суд з прав людини, від 10 лютого 2010 року).

Виходячи із наведеного, суд вважає, що позовна вимога позивача про визнаннявиконавчого написунотаріуса таким,що непідлягає виконанню знайшла своє підтвердження в судовому засіданні, відтак, підлягає задоволенню.

Беручи до уваги те, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. є неналежним відповідачем по справі, в задоволенні позову до нього слід відмовити.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову судові витрати, пов`язанні з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Частиною першоюстатті 133 ЦПК Українипередбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Тому,слід стягнутиз ТОВ«Фінпром Маркет»на користь ОСОБА_1 понесені нимсудові витратив сумі484,48грн,що складаютьсяіз 50відсотків сплаченогоним судовогозбору усумі 968,96грн.А такожповернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а саме 484,48 грн.

На підставі ст. ст. 15,16,18 ЦК України,ЗУ «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затвердженийНаказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5,Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, керуючись ст. ст. 12, 19, 81, 133, 141, 280-282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ТОВ «Фінпром Маркет» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений 22.07.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, зареєстрований в реєстрі за № 3246.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» на користь ОСОБА_1 484,48 грн судових витрат.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а саме 484,48 грн, згідно платіжної інструкції переказу коштів № ВНЕН-9ХН2-Х979-К34М від 06.12.2024.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Суддя