Рішення № 125156039, 10.02.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/4605/24-ц

пр. 2-2443/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2025 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Матійчук Г. О.

секретар судового засідання Музика В. П.

справа №757/4605/24-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживачів, -

представник позивача - адвокат Пікулін Р. М.

представник відповідача - адвокат Дем`янов І. Ю.

В С Т А Н О В И В:

У січні 2024 року позивач через систему «Електронний суд» звернулась до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути із Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Державний ощадний банк України») на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 288 224, 30 грн та судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 із 2000 року перебуває на пенсії, для отримання якої відкрито банківський рахунок у АТ «Державний ощадний банк України», до якого прикріплений фінансовий номер НОМЕР_1 , та видано банківську картку № НОМЕР_2 , строком дії до квітня 2020 року.

Строк дії вказаної картки декілька разів було продовжено, внаслідок запровадження карантину, а потім військового стану в Україні.

Оскільки 24.02.2022 року ОСОБА_1 знаходилась на тимчасово окупованій території, а саме: у м. Горлівка, Донецької області, то з 24.02.2022 року вона була позбавлена можливості знімати гроші з її банківської карти, зник також мобільний зв`язок на тимчасово окупованій території і можливість спілкування у позивача залишилась тільки через інтернет, тому жодних повідомлень від Банку позивач не отримувала, а останнє поповнення вищезазначеного номеру телефону відбулось 19.02.2022 року. Грошові кошти з картки № НОМЕР_2 позивач доручила знімати своїй внучці ОСОБА_2 .

Вказує, що у травні 2022 року при черговій спробі її внучкою ОСОБА_2 зняти готівку з картки № НОМЕР_2 у банкоматі АТ «Державний ощадний банк України», картку було вилучено та запропоновано отримати нову картку у відділенні Банку.

06.07.2023 року ОСОБА_1 видала довіреність на ім`я ОСОБА_2 , згідно якої останній було надано право представляти інтереси ОСОБА_1 в АТ «Державний Ощадний банк України».

Після перевірки довіреності службою безпеки банку, 17.10.2023 року представник за довіреністю отримала платіжну картку до пенсійного рахунку ОСОБА_1 , одночасно змінивши фінансовий номер телефону на + НОМЕР_3 .

Того ж дня, ОСОБА_2 вирішила створити особовий кабінет до пенсійного рахунку ОСОБА_1 в інтернет-банкінгу «Ощад24», для цього зателефонувала на гарячу лінію Ощадбанку і встановила ПІН-код. Під час спроби створення особистого кабінету від банку надійшло повідомлення, що особистий кабінет вже зареєстрований та запропоновано змінити пароль.

Після підтвердження цифрового коду в смс-повідомленні довірена особа здійснила вхід в інтернет-банкінг «Ощад24» та побачила від`ємний баланс на рахунку, а саме: станом на 17.10.2023 року поточний баланс складав - 63, 15 грн.

Зазначає, що згідно з банківською випискою було встановлено, що в період з 17.12.2022 року по 18.09.2023 року відбувалось несанкціоноване списання грошових коштів. Одразу було направлено повідомлення на гарячу лінію про вищезазначені обставини.

Згідно інформації, наданої АТ «Державний ощадний банк України» повідомлено, що 17.12.2022 року з фінансового номеру НОМЕР_1 було створено особистий кабінет, створено ПІН-код на нову картку, яка знаходилась на зберіганні в самому Банку.

Таким чином, позивач констатує, що в період починаючи з травня 2022 року по жовтень 2023 року невідомі особи за підтримки працівників банку, які своїми шахрайськими діями заволоділи доступом до інтернет-банкінгу «Ощад24» та безперешкодно зі сторони служби безпеки банку заволоділи грошовими коштами, які були на картковому рахунку позивача, відкритому в АТ «Державний Ощадний банк України» на ім`я - ОСОБА_1 , шляхом створення у інтернет-банкінгу «Ощад24» інших карток та повного перерахування грошових коштів на інші рахунки на загальну суму 288 224, 30 грн.

Також вказує, що позивач не володіла інформацією про нову випущену картку, її пін-коди та іншої конфіденційною інформацією, у зв`язку з тим, що нову банківську картку не отримувала, а в період починаючи з травня 2022 року по жовтень 2023 року банківська картка зберігалась у АТ «Державний Ощадний банк України».

Вважає, що АТ «Державний Ощадний банк України» своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номеру або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, і таким чином повинен відшкодувати грошові кошти у розмірі 288 224, 30 грн, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02.02.2024 року відкрито провадження у справі та вирішено розглянути її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу не пізніше п`ятнадцятиденного строку подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, роз`яснено відповідачу, що він має право не пізніше п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, до початку розгляду справи по суті надіслати відзив на позовну заяву (а. с. 25).

Копію ухвали про відкриття провадження було направлено на адреси сторін, крім того позивачем, на виконання вимог абз. 2 ч. 1 ст. 177 ЦПК України, було направлено 26.01.2024 року копію позовної заяви з додатками до електронного кабінету відповідача. Також вказану ухвалу було направлено на відомі адреси електронної пошти сторін та до електронного кабінету учасників справи (а. с. 26).

Відповідно до довідок на електронну пошту та до електронного кабінету представника позивача ухвалу доставлено - 08.02.2024 року (а. с. 27).

Відповідно до довідок на електронну пошту та до електронного кабінету відповідача ухвалу та копію позовної заяви з додатками доставлено - 08.02.2024 року (а. с. 28).

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).

За частиною 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Таким чином, сторони вважаються належно повідомленими про розгляд даної справи.

11.04.2024 року від відповідача надійшов відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у ньому. Зокрема, у відзиві зазначено, що як вбачається з фактичних обставин справи позивачем у період з 17.12.2022 року по 18.09.2023 року було ініційовано, а Банком проведено операцію щодо списання Банком грошових коштів з рахунку № НОМЕР_4 у сумі 283 872, 30 грн, які відбулися відповідно до умов Договору, на підставі введених особисто позивачем даних платіжної картки НОМЕР_12 та коду доступу, який було надіслано на фінансовий номер телефону позивача. При цьому, позивачем особисто було введено дані картки, зокрема CVC та використано код доступу, який надходив після введення даних платіжної картки на фінансовий номер телефону клієнта НОМЕР_1 , номер не змінювався. Також разом із відзивом від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та клопотання про витребування доказів (а. с. 37-111).

26.03.2024 року від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, у якій, зокрема, вказано, що відповідач визнає що несанкціоноване списання відбулося з картки, яку позивач ніколи не отримувала у відділеннях «Державний ощадний банк України», а доступ до платіжної картки № НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ) був тільки у співробітників Банку. Також, відповідачем не пояснюється яким чином карта, яка згідно наданих банком документів має статус «пластику в касі», могла бути активована в Банку та яким чином позивач дізналась про усі реквізити картки, з якої вкрадено кошти, враховуючи, що ніколи цю картку не отримувала. Всі інші заперечення відповідача у відзиві на позовну заяву не спростовують доводів та доказів, наведених позивачем у позовній заяві. Також, просить задовольнити клопотання відповідача про витребування доказів у ПрАТ «ВФ Україна» (а. с. 29-36).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26.04.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а. с. 112).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26.04.2024 року задоволено клопотання відповідача та клопотання позивача, подане разом з позовом, про витребування доказів, витребувано у ПрАТ «ВФ Україна» наступну інформацію: чи відбувалась заміна фізичної сім-картки номеру мобільного телефону НОМЕР_1 ; яке ім`я, по батькові, прізвище особи, яка здійснила заміну сім-картки номеру мобільного телефону НОМЕР_1 ; в якому місті та відділені ПАТ «ВФ Україна» відбулась заміна сім-картки номеру мобільного телефону НОМЕР_1 ; час та дата заміну сім-картки номеру мобільного телефону НОМЕР_1 ; який порядок заміни фізичної сім-картки оператора мобільного зв`язку Vodafone ; деталізацію вихідних та вхідних з`єднань (нульових з`єднань), текстових повідомлень абонента зв`язку НОМЕР_1 , із зазначенням IMEI терміналів, ретрансляційних антен та адрес розташування базових станцій у зоні покриття яких виходив на зв`язок абонент у період з 17 грудня 2022 року до 18 вересня 2023 року; у АТ «Державний ощадний банк України» наступну інформацію: час та дату реєстрації застосунку онлайн-банкінгу до банківського рахунку № НОМЕР_4 , відкритого на ім`я ОСОБА_1 ; яким чином проведено ідентифікацію ОСОБА_1 під час реєстрації в застосунку Ощад24; яку саме інформацію використано під час реєстрації в застосунку Ощад24 до банківського рахунку № НОМЕР_4 , відкритого на ім`я ОСОБА_1 (Логін, Пароль, Картковий пароль, ПІН, CVV2|CVC2 , строк дії, номер Картки тощо); яка картка до банківського рахунку № НОМЕР_4 , відкритого на ім`я ОСОБА_1 була дійсною в період часу, починаючи з 17 грудня 2022 року до 18 вересня 2023 року; час та дату видачі банківського картки (карток) до банківського рахунку № НОМЕР_4 , відкритого на ім`я ОСОБА_1 ; особисто чи за довіреністю ОСОБА_1 отримувала банківську картку (картки) до банківського рахунку № НОМЕР_4 ; чи проводилась службова перевірка службою безпеки Ощадбанку за фактом несанкціонованого списання грошових коштів з карткового рахунку № НОМЕР_4 , відкритого на ім`я ОСОБА_1 ; які результати службової перевірки за фактом несанкціонованого списання грошових коштів з карткового рахунку № НОМЕР_4 , відкритого на ім`я ОСОБА_1 ; у ПрАТ «ВФ Україна» інформацію (роздруківку у паперовому вигляді) вхідних та вихідних телефонних дзвінків та текстових повідомлень (в тому числі змісту таким повідомлень) на номер НОМЕР_1 за період із 17.12.2022 року по 18.09.2023 року; у АТ «Універсал Банк» інформацію щодо переказів коштів з рахунку № НОМЕР_4 в сумі 68000,00 грн., здійснених 17.12.2022 - 18.12.2022 на картки: № НОМЕР_8 , № НОМЕР_9 , НОМЕР_27 (Монобанк) із зазначенням власників рахунків отримувачів та їх ідентифікаційних даних (ПІБ, рік народження, РНОКПП, адреса реєстрації); АТ «Державний ощадний банк України» інформацію щодо переказів коштів з рахунку № НОМЕР_4 в сумі 214 763, 00 грн, здійснених 17.12.2022-18.09.2023 на платіжні картки НОМЕР_13, НОМЕР_14, НОМЕР_15, НОМЕР_16, НОМЕР_17, НОМЕР_18, НОМЕР_19, НОМЕР_20, НОМЕР_21, НОМЕР_22, НОМЕР_23, НОМЕР_24, емітованих в АТ «Ощадбанк» із зазначенням власників рахунків отримувачів та їх ідентифікаційних даних (ПІБ, рік народження, РНОКПП, адреса реєстрації) (а. с. 114-117).

23.05.2024 року від АТ «Державний ощадний банк України» надійшла витребувана судом інформація на CD-R диску (а. с. 123-124).

11.06.2024 року від АТ «Універсал Банк» на виконання ухвали суду надійшла інформація щодо власників банківських карток: НОМЕР_25, НОМЕР_26, НОМЕР_27 (а. с. 126-127).

16.07.2024 року від ПрАТ «ВФ Україна» надійшла витребувана судом інформація стосовно абонентського номеру НОМЕР_1 (а. с. 128-135).

24.10.2024 року від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення доказів, а саме: інформації про результати розгляду ГУНП у м. Києві від 28.06.2024 року та повідомлення Національного банку України від 19.06.2024 року за результатами перевірки дотримання вимог чинного законодавства АТ «Державний ощадний банк України» (а. с. 138-149).

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов такого висновку.

За частиною 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

За частиною 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За загальним правилом статтею 15 та 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків то інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 із 2000 року перебуває на пенсії, для отримання якої відкрито банківський рахунок у АТ «Державний ощадний банк України», до якого прикріплений фінансовий номер НОМЕР_1 , та видано банківську картку № НОМЕР_2 , строком дії до квітня 2020 року (а. с. 14, 53-59).

Оскільки 24.02.2022 року ОСОБА_1 знаходилась на тимчасово окупованій території, а саме: у м. Горлівка, Донецької області, то з 24.02.2022 року вона була позбавлена можливості знімати гроші з її банківської карти, зник також мобільний зв`язок на тимчасово окупованій територій і можливість спілкування у позивача залишилась тільки через інтернет, тому жодних повідомлень від Банку позивач не отримувала, а останнє поповнення вищезазначеного номеру телефону відбулось 19.02.2022 року. Грошові кошти з картки № НОМЕР_2 позивач доручила знімати своїй внучці ОСОБА_2 .

У травні 2022 року при черговій спробі ОСОБА_2 зняти готівку з картки № НОМЕР_2 у банкоматі АТ «Державний ощадний банк України», картку було вилучено та запропоновано отримати нову картку у відділенні Банку.

06.07.2023 року ОСОБА_1 видала довіреність на ім`я ОСОБА_2 , згідно якої останній було надано право представляти інтереси ОСОБА_1 в АТ «Державний Ощадний банк України».

Після перевірки довіреності службою безпеки банку, 17.10.2023 року представник за довіреністю отримала платіжну картку до пенсійного рахунку ОСОБА_1 , одночасно змінивши фінансовий номер телефону на НОМЕР_3 (а. с. 94-96).

Того ж дня, ОСОБА_2 вирішила створити особовий кабінет до пенсійного рахунку ОСОБА_1 в інтернет-банкінгу «Ощад24», для цього зателефонувала на гарячу лінію Ощадбанку і встановила ПІН-код. Під час спроби створення особистого кабінету від банку надійшло повідомлення, що особистий кабінет вже зареєстрований та запропоновано змінити пароль.

Після підтвердження цифрового коду в смс-повідомленні довірена особа здійснила вхід в інтернет-банкінг «Ощад24» та побачила від`ємний баланс на рахунку, а саме: станом на 17.10.2023 року поточний баланс складав - 63, 15 грн.

Згідно з банківською випискою було встановлено, що в період з 17.12.2022 року по 18.09.2023 року відбувалось списання грошових коштів на загальну суму 288 224, 30 грн (а. с. 17-18, 74-89).

Згідно інформації, наданої АТ «Державний ощадний банк України» повідомлено, що 17.12.2022 року з фінансового номеру НОМЕР_1 було створено особистий кабінет, створено ПІН-код на нову картку, яка знаходилась на зберіганні в самому Банку (а. с. 15-16).

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Пунктом 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (п. 17 ч. 1 Закон України «Про захист прав споживачів»).

Закон України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» встановлює загальні засади функціонування ринку фінансових послуг, діяльності надавачів фінансових та/ або супровідних послуг, державного регулювання та нагляду за такою діяльністю, а також захисту прав клієнтів.

Відповідно до п. 65 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» фінансова установа - юридична особа, метою створення якої є здійснення діяльності з надання фінансових послуг, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг на підставі відповідної ліцензії, виданої Регулятором. Не є фінансовими установами надавачі супровідних послуг, які одночасно не надають також фінансові послуги, а також інші особи, які отримали ліцензію на здійснення діяльності з надання фінансових послуг без набуття статусу фінансової установи.

Фінансова послуга - операція або декілька операцій, пов`язаних однією правовою метою, з фінансовими засобами, що здійснюються в інтересах інших осіб, ніж надавач такої фінансової послуги, а також послуги, прямо визначені спеціальними законами як фінансові послуги (п. 64 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії»).

Споживач фінансових послуг (далі - споживач) - фізична особа, яка звертається за наданням фінансових послуг до надавача фінансових послуг та/або посередника або користується послугами надавача фінансових послуг та/або посередника для задоволення особистих потреб, не пов`язаних із підприємницькою або незалежною професійною діяльністю (п. 56 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії»).

Статтею 3 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» встановлено що відносини, що виникають на ринку фінансових послуг, регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», цим Законом, спеціальними законами та нормативно-правовими актами Регулятора. Захист прав споживачів здійснюється відповідно до законодавства про захист прав споживачів з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом та спеціальними законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. За змістом ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ч. 2 ст. 627 ЦК України).

Споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав (п. 6 ч. 1ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Наведені нормі закону свідчать про те, що позивач є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг.

Частиною 1 ст. 1067 ЦК України встановлено, що договір банківського рахунку укладається в письмовій формі для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку в банку на умовах, погоджених сторонами.

Згідно зі ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його ж рахунка, банк повинен негайно, після виявлення порушення, зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до пунктів 1, 6, 9 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 705 від 05 листопада 2014 року, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.

Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 614 ЦК України саме банк має довести відсутність своєї вини, а не перекладати це на клієнта банку, споживача послуг, що відповідає й вимогам Цивільно-процесуального кодексу України, які викладені вище.

У постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року № 6-71цс15 зазначено, що відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223, банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду 14 лютого 2018 року у справі №127/23496/15-ц (касаційне провадження № 61 -3239св 18), від 20 червня 2018 року у справі №691/699/16-ц, (касаційне провадження №61 -16504св 18).

Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року №223 втратили чинність 01.08.2022 року, проте Постановою Правління Національного банку України № 164 від 29.07.2022 року затверджено Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, які містять аналогічні правила (далі - Постанова №164 від 29.07.2022 року).

Так, пунктом 143 Постанови №164 від 29.07.2022 року передбачено, що надавач платіжних послуг у разі виконання помилкової платіжної операції з рахунку неналежного платника, якщо власник рахунку/держатель невідкладно повідомив про платіжні операції з використанням платіжного інструменту, які ним не виконувалися, зобов`язаний негайно після виявлення помилки або після отримання повідомлення (залежно від того, що відбулося раніше) переказати за рахунок власних коштів суму платіжної операції на рахунок неналежного платника. Надавач платіжних послуг зобов`язаний також відшкодувати неналежному платнику суму утриманої/сплаченої неналежним платником комісійної винагороди за виконану помилкову платіжну операцію (за наявності такої комісійної винагороди).

Згідно з п. 146 Постанови №164 від 29.07.2022 року власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Відповідно до п. 147 Постанови №164 від 29.07.2022 року власник рахунку має право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг унаслідок помилкової, неналежної платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених законодавством України строків.

Згідно з п. 140 Постанови №164 від 29.07.2022 року користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.

До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.

Відповідно до пункту 9.15 Договору комплексного банківського обслуговування АТ «Державний ощадний банк України», в редакції від 15.09.2022 року, клієнт зобов`язаний забезпечити/гарантувати неможливість отримання третіми особами інформації про логін, пароль, картковий пароль, а також ПІН, CVV-2/CVC2, строк дії, номер картки тощо. Ризик і відповідальність за несанкціоноване використання Логіна, Пароля, Карткового пароля несе виключно Клієнт (а. с. 60-70).

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.

Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17.

Так, в обгрунтування позовних вимоги позивач посилається на те, що оскільки банківська картка не була їй видана, а зберігалась у відділені банку, вона не була обізнана про її номер та CVV, то вона своїми діями чи бездіяльністю не могла сприяти втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Таким чином, оскільки несанкціоноване списання грошових коштів відбулося з картки, яку позивач ніколи не отримувала у відділеннях АТ «Державний ощадний банк України», а доступ до платіжної картки № НОМЕР_5 був лише у співробітників Банку, то саме банк несе відповідальність за такі дії, в тому числі за розголошення інформації про дані платіжної картки № НОМЕР_5 та фінансового номеру телефону співробітникам відділень АТ «Державний ощадний банк України», та шкоду завдану позивачу.

На підтвердження зазначеного, позивач посилається на повідомлення Національного банку України від 19.06.2024 року за результатами перевірки дотримання вимог чинного законодавства АТ «Державний ощадний банк України» (а. с. 141-145).

Так, Національним банком України, за результатами перевірки звернення ОСОБА_2 щодо вчинення невстановленими особами несанкціонованого списання коштів з рахунку ОСОБА_1 , відкрито в АТ «Державний ощадний банк України», встановлено наступне.

АТ «Державний ощадний банк України» у квітні 2020 року за власною ініціативною здійснило перевипуск платіжної картки № НОМЕР_5 , емітованої на ім?я ОСОБА_1 на новий строк.

За інформацією, наведеною заявницею у зверненні, а також за інформацією, отриманою від АТ «Державний ощадний банк України», платіжна картка НОМЕР_12 має статус «в касі».

Так, АТ «Державний ощадний банк України» надало інформацію щодо хронології подій про переміщення карток ЕПІ ТВБВ №10004/0570:

«04.04.2022 року - картки передано на тимчасове зберігання у сховище СП РУ №2 у зв?язку з тимчасовим припиненням діяльності ТВБВ №10004/0570 внаслідок бойових дій - Списування цінностей (рах. 9910). Персоніф. ел. пенс. посвід. «Простір» для пен. ВПО;

29.09.2022 року - цінності повернулися до ТВБВ №10004/0570, але посилка не розбиралася, картки клієнтам не видавались;

06.10.2022 року - цінності повернуто у сховище СП РУ №2;

27.12.2022 року - цінності повернуто до ТВБВ №10004/0570 для роботи з клієнтами».

Тобто, платіжна картка № НОМЕР_5 не була отримана ані користувачем, ані заявницею та на момент звернення заявниці до відділення АТ «Державний ощадний банк України» №0004/0570 (жовтень 2023 року) зазначена платіжна картка перебувала в касі цього самого відділення банку. АТ «Державний ощадний банк України» на жоден запит Національного банку України не надав підтвердження отримання платіжної картки НОМЕР_12 ОСОБА_1 або ОСОБА_2 , або іншою довіреною особою.

Натомість 17.12.2022 року о 14.17 год. АТ «Державний ощадний банк України» було здійснено активацію платіжної картки № НОМЕР_5 шляхом звернення невстановленою особою на «гарячу лінію» АТ «Державний ощадний банк України» з номера телефону НОМЕР_10 , що раніше був зазначений користувачем як фінансовий. Активація відбулася за допомогою голосового помічника ОСОБА_4 . Водночас з метою активації платіжної картки невстановлена особа чітко зазначила останні чотири цифри платіжної картки НОМЕР_12, яка нікому не була видана. Також 17.12.2022 року о 14:17:57 год. був встановлений ПН через IVR та о 14:22 год. відбулась успішна реєстрація та встановлення мобільного додатка «Ощад 24/7» з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_5 , введенням правильного ПІНу до неї.

АТ «Державний ощадний банк України» не надав на вимогу Національного банку України аудіозапис телефонної розмови, що відбувалась з голосовим помічником Софія 17.12.2022 року під час вхідного дзвінка з фінансового номера телефону НОМЕР_10 , протягом якої відбулася активація платіжної картки № НОМЕР_5 , оскільки, як зазначає АТ «Державний ощадний банк України», програмний інтерфейс, наявний в АТ «Державний ощадний банк України», доступний виключно для прослуховування аудіозапису без можливості здійснення його завантаження. Ураховуючи зазначене, АТ «Державний ощадний банк України» надало стенограму телефонної розмови та повідомило, що під час прослуховування аудіозапису розмови АТ «Державний ощадний банк України» було встановлено, що з номера телефону НОМЕР_10 спілкування з голосовим помічником ОСОБА_4 здійснювала особа чоловічої статі. 3 огляду на вищенаведене та враховуючи, що на момент активації картки НОМЕР_12 вона не була видана і знаходилася в касі АТ «Державний ощадний банк України», активація здійснена невстановленою особою чоловічої статі, яка володіла інформацією про дані номера картки, є підстави вважати, що до розголошення інформації про дані номера картки та фінансового номера телефону (сім-картка до якого, вірогідно, була перевипущена/клонована шахраями) причетні працівники АТ «Державний ощадний банк України».

Внаслідок зазначених дій користувачеві - ОСОБА_1 було завдано значної шкоди.

Як вбачається з наданої АТ «Державний ощадний банк України» інформації, за період із 17.12.2022 року до 18.09.2023 року з платіжної картки користувача ( ОСОБА_1 ) засобами додатка «Ощад 24/7» шляхом здійснення P2P переказів було перераховано за реквізитами платіжних карток, які не належать користувачеві, 286 363, 00 грн: 17 переказів - на картки, емітовані до рахунків, відкритих у Донецькому РУ АТ «Ощадбанк» (держателі - 15 осіб), 3 перекази - на картки, емітовані до рахунків, відкритих в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК». Також за вищезазначений період було здійснено оплату телекомунікаційних та інших послуг на суму 1 109, 30 грн. Загалом за період із 17.12.2022 року до 18.09.2023 року з рахунку користувача ( ОСОБА_1 ) було перераховано 287 472, 30 грн. Усі ці кошти, які були перераховані з рахунку користувача, за своїм походженням є накопиченими пенсійними та соціальними виплатами.

Водночас кошти на рахунках неналежних 15 отримувачів, відкритих в АТ «Державний ощадний банк України», після опротестування неналежних платіжних операції власником рахунку АТ «Державний ощадний банк України» заблоковані не були. Також, АТ «Державний ощадний банк України» не надало інформації про те, які заходи були вжиті для встановлення правомірності платіжних операцій.

Таким чином, Національним банком України встановлено порушення АТ «Державний ощадний банк України» вимог ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 68 Закону України «Про платіжні послуги», п. 141 Розділу VII Положення №164 від 29.07.2022 року, ч. 17 ст. 86 Закону України «Про платіжні послуги», абз. 2 п. 144 Розділу VII Положення №164 від 29.07.2022 року, та накладено на АТ «Державний ощадний банк України» штраф у розмірі 170 000, 00 грн за порушення вимог законодавства, що регулює діяльність на платіжному ринку.

Отже, Національним банком України встановлено інформацію, яка повністю підтверджує обставини та обґрунтування позовних вимог, доводить протиправність дій працівників АТ «Державний ощадний банк України», які завдали матеріальних збитків споживачу фінансових послуг - ОСОБА_1 , а саме несанкціонованого списання грошових коштів на загальну суму 288 224, 30 грн у період із з 17.12.2022 року по 18.09.2023 року.

Відповідачем не надано жодних належних та достатніх доказів на спростування зазначеного, а заперечення відповідача, наведені у відзиві, спростовується матеріалами справи.

Відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім`я позивача не є підставою для відмови у позові.

Аналогічний висновок зроблений і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 (провадження № 61-8249св23).

Таким чином, суд приходить до висновку, що АТ «Державний ощадний банк України» своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номеру або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, а тому повинен відшкодувати позивачу завдані збитки у розмірі 288 224, 30 грн.

Отже, суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правовою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

В силу вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частинами 5, 6 зазначеної статті передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Так, у прохальній частині позивачем заявлено клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, попередній (орієнтований) розрахунок яких становить 37 000, 00 грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, з врахування клопотання представника позивача, суд вважає за необхідне встановити позивачу, його представнику строк для надання доказів сплати судових витрат, пов?язаних із наданням правничої допомоги протягом 5 днів після ухвалення рішення суду, а розподіл судовий витрат, в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу вирішити шляхом ухвалення додаткового рішення у разі надходження від позивача, його представника відповідної заяви у межах встановленого строку.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, суд вважає, що з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 882, 24 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 614, 626, 627, 1067, 1073 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», Положенням про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженим Постановою Правління Національного банку України № 164 від 29.07.2022 року, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 137, 141, 174, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживачів - задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 288 224, 30 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь держави судовий збір у розмірі 2 882, 24 грн.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за вебадресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_11 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», адреса: вул. Госпітальна, 12-Г, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00032129.

Суддя Г.О. Матійчук