Ухвала суду № 125151272, 13.02.2025, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 216/619/23

Провадження № 1-кп/177/68/25

У Х В А Л А

Іменем України

13.02.2025 Криворізький районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні судуу м.Кривому РозіДніпропетровської областіклопотання прокурора пропродовження запобіжногозаходу увигляді тримання підвартою відноснообвинувачених ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 187 КК України,

встановив:

12.02.2025 до суду надійшло клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

13.02.2025 року в судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала заявлені клопотання, заставу просила не визначати, заперечувала щодо зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

На думку прокурора наразі продовжують існувати ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч. 1ст. 177 КПК України, а саме можливість переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та учинити інше кримінальне правопорушення.

На вказані ризики, на думку прокурора, вказують ті обставини, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 можуть переховуватись від органу досудового слідства та/або суду є те, що вони, усвідомлюючи тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку, можуть навмисно переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Окрім того, ОСОБА_6 25.02.2014 притягувався до кримінальної відповідальності за ч.3 ст. 187 КК України.

Ризиком того,що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 можуть незаконновпливати насвідків єте,що їмвідомі їхмісця проживання, атому,шляхом здійсненнятиску,можуть перешкоджативстановленню істиниу справі.Так,свідок ОСОБА_10 у судовомузасіданні давпокази проздійснення найого адресупогроз збоку племінникаобвинуваченого ОСОБА_6 ОСОБА_11 ,в підтвердженнячого прокурором долученідо матеріалівкримінального провадженнякопія витягуз ЄРДРщодо внесеннявідомостей зазаявою свідка ОСОБА_10 відомостейпро кримінальнеправопорушення,передбачене заст.386КК України. Свідок ОСОБА_12 зверталасяз заявоюпро тисквідносно неїз бокуобвинувачених,зазначену заявувона писалау присутностісвого захисникабез будь-якоготиску збоку прокурора,що підтверджується постановоюпро закриттякримінального провадженнявід 10.12.2024за фактомперевищення службовихповноважень службовимиособами КриворізькогоРУП ГУНПв Дніпропетровськійобласті тапрокурором Криворізькоїцентральної окружноїпрокуратури ОСОБА_3 .

Ризиком того, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 можуть вчинити інше кримінальне правопорушення є те, що ОСОБА_6 раніше неодноразово судимий за корисливі тяжкі злочини, ОСОБА_5 також раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за корисливі злочини та злочин у сфері незаконного обігу наркотиків, хоча наразі в силу ст. 89 КК України вважається не судимим.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 просив відмовити у задоволенні клопотання, вказав, що до клопотання прокурора не долучено жодних документів чи доказів, у зв`язку з чим суд не може перевірити обґрунтованість обвинувачення. Просив змінити запобіжний захід та застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з обов`язковим засобом контролю. Вказував на те, що у разі зміни запобіжного заходу суд може встановити додаткові обмеження на обвинуваченого, а саме заборонити користуватися інтернетом, мобільним телефоном тощо.

Обвинувачений ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання, зазначив, що хворіє хоче побути з сім`єю. Вважає, що носіння електронного браслету забезпечить відсутність будь-яких порушень.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_9 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, просив обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з засобами електронного контролю, пояснив, що його підзахисний знаходиться під вартою більше двох років, ризики, які зазначає прокурор, не доведені. Свідок ОСОБА_13 та ОСОБА_14 не повідомляли про тиск з боку ОСОБА_15 . ОСОБА_5 не має наміру переховуватися від суду, місцем його проживання є будинок АДРЕСА_1 , власником якого є мати обвинуваченого; прагне довести свою невинуватість та не збирається вчиняти інше кримінальне провадження.

Обвинувачений ОСОБА_5 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора. Просив змінити йому міру запобіжного заходу із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. Зазначив, що тиску на свідків не чинить.

Заслухавши учасників судового провадження, розглянувши клопотання прокурора та заперечення сторони захисту, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст.331КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Як вбачається з матеріалів справи, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_16 закінчується 16 лютого 2025 року.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23лютого 2006 рокупередбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , строків тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.

Аналізуючи положення ст. 194 КПК Україниразом із загальними положеннямиКПК Українищодо судового провадження в суді першої інстанції, можна дійти висновку, що при наданні оцінки наявності обґрунтованої підозри, тобто відповідно до статей194,199 КПК Українипід час процедури продовження запобіжного заходу, слід ураховувати, що надання оцінки доказів у справі відбувається лише в нарадчій кімнаті на стадії ухвалення вироку. Зазначене свідчить про те, що на стадії судового розгляду суд не може робити висновок щодо обґрунтованості підозри чи то обвинувачення безпосередньо шляхом надання оцінки доказів у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення. Цими відомостями, на думку суду, є висунуте в передбаченому законом порядку обвинувачення, яке є предметом дослідження суду наразі.

Отже, суд, на підставі розумної оцінки, уважає причетність обвинувачених до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для вирішення питання щодо подальшого застосування запобіжного заходу.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обґрунтоване та підлягає до задоволення, оскільки на даний час ризики та обставини, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених не змінилисята продовжують існувати.

Доказів про зникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинувачених більш м`яких запобіжних заходів стороною захисту суду не надано, більше того ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст.177 КПК України посилився, оскільки свідки повідомили про здійснення тиску на них у вигляді погроз перед дачею показань у суді, інший свідок взагалі змінив покази у зв`язку з побоюваннями обвинувачених.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинувачених, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

Так, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність продовження строків тримання під вартою є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи.

Отже, на думку суду, наразі існують підстави для продовження застосування щодо обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 запобіжного заходу. Також суд наголошує, що наразі саме обраний запобіжний захід - тримання під вартою, відповідає особистості обвинувачених та встановленим обставинам - наявності ризиків, які є запобіжником саме належної процесуальної поведінки та співіснування з суспільством. Приймаючи таке рішення, суд відповідно до вимог ст. 178 КПК Українитакож перевірив характеризуючи відомості щодо особистості обвинувачених та наведені прокурором у клопотанні, як і тяжкість покарання у випадку визнання обвинувачених винуватими.

Даючи оцінку доводам сторони захисту, зокрема ненадання разом з клопотанням саме доказів в обґрунтування ризиків, суд ураховує, що ризиками є будь-які фактичні дані. При цьому, такі фактичні дані не можуть бути обмеженими тими, які визначені вст. 84 КПК України. Оскільки такі дані, на думку суду, повинні свідчити лише про можливості існування певних підозр, тобто вірогідності настання наслідків, запобіжником яких є запобіжний захід. А отже, судом наведено існування саме тих достатніх підстав відповідно до п. 2 ч. 1ст. 194 КПК України, які, на його думку, є доказами в розумінні положень ч. 1 ст. 177 КПК України.

На думку суду, саме обраний запобіжний захід - тримання під вартою, відповідає завданням кримінального провадження, визначеного ст. 2 КПК України, меті застосування запобіжного заходу та особистості обвинувачених, встановленим обставинам - усунути ризики, які є запобіжником саме належної процесуальної поведінки та співіснування з суспільством.

Під час розгляду клопотання вивчалась можливість застосування відносно обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою. Однак, враховуючи існування зазначених ризиків, з метою їх запобігання, а також неможливості в умовах дії воєнного стану повного контролю державною владою кордонів і території України та забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків, оцінюючи сукупність наведених обставин, застосування більш м`яких запобіжних заходів, є неможливим.

Судом, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при прийнятті такого рішення, було також вивчено відомості, що характеризують особистості обвинувачених, які наведені прокурором у клопотаннях, а також стороною захисту. Але, їх сукупність не дає підстав аби змінити обраний ОСОБА_5 та ОСОБА_6 запобіжний захід з тримання під вартою на більш м`який, що свідчить про необхідність задоволення клопотання прокурора та продовження відповідно до вимог ч. 3 ст.331КПК України строку дії запобіжного заходу.

У зв`язку з тим, що формулювання обвинувачення стосується дій пов`язаних з насильством, відповідно до ч. 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не слід визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Керуючись ст. 331 КПК України, суд

постановив:

У задоволенні клопотань захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника адвоката ОСОБА_9 про заміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт - відмовити.

Клопотання прокурора - задовольнити.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,продовжити запобіжнийзахідувигляді триманняпідвартоюстроком нашістдесятднів, тобто до 13 квітня 2025 року,включно.

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,продовжити запобіжнийзахідувигляді триманняпідвартоюстроком нашістдесятднів, тобто до13квітня 2025року,включно.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного судупротягом 5 днів.

Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 14.02.2025 о 11:45 годині.

Суддя ОСОБА_1