Рішення № 125101640, 11.02.2025, Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/939/24

Провадження № 2/697/88/2025

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2025 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд у складі:

головуючого судді Колісник Л.О.

за участю секретаря судового засідання Румини М.В.,

представника позивача Сєркової С.Г.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Рябокляч К.О.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні у м. Канів цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Миронівська птахофабрика» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП. В обґрунтування позову зазначено, що з 20.06.2022 ОСОБА_1 прийнятий на посаду підсобного працівника у ПрАТ «Миронівська птахофабрика». З 03.11.2022 відповідач переведений на посаду інженера з обслуговування житлово-комунального господарства. Відповідно до посадової інструкції інженера з обслуговування житлово-комунального господарства господарської служби встановлено відповідальність працівника за причинені матеріальні втрати в межах визначених чинним трудовим та цивільним законодавством України. 03.11.2022 з відповідачем було укладено договір про повну матеріальну відповідальність, відповідно до якого відповідач бере на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення цілості матеріальних цінностей, переданих йому для виконання службових обов`язків підприємством. 14.11.2022 за відповідачем було закріплено службовий автомобіль марки Cherry QQ н.з. НОМЕР_1 . 07.12.2022 о 13:00 год в селі Степанці по вул. Київська, 60 відповідач керуючи вказаним автомобілем, під час руху не вибрав безпечну швидкість, не врахував дорожню обстановку, виїхав на смугу зустрічного руху та здійснив зіткнення з автомобілем Fiat, н.з. НОМЕР_2 . В результаті ДТП автомобіль Chery QQ, який належить ПрАТ «Миронівська птахофабрика», отримав механічні пошкодження. Постановою Київського апеляційного суду від 30.05.2023 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст 124 КУпАП. Внаслідок пошкодження автомобіля позивачу були нанесені матеріальні збитки в сумі 67527,00 грн. Позивач просив стягнути з відповідача на користь ПрАТ «Миронівська птахофабрика» матеріальну шкоду завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 67527,00 грн, відшкодування коштів за оплату послуг по проведенню оцінки вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу у розмірі 1800,00 грн. та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, відзив до суду не подав.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити з підстав, зазначених у позові. Також пояснила, що відповідач був працівником ПрАТ «Миронівська птахофабрика». Для виконання ним службових обов`язків за ним був закріплений автомобіль. Також з відповідачем у відповідності зі ст. 135-2 КЗпП України було укладено договір про повну матеріальну відповідальність, за яким останній ніс повну матеріальну відповідальність за ввірене йому майно - автомобіль. Відповідач скоїв ДТП, в результаті якого автомобіль позивача отримав механічні пошкодження, а позивач -матеріальну шкоду. ОСОБА_1 визнаний постановою Київського апеляційного суду від 30.05.2023 винним за ст. 124 КУпАП за даним фактом. Відповідно до аналітичного висновку про визначення вартості збитків внаслідок пошкоджень автомобілю, завданих при ДТП, збиток складає 67527,00 грн. Оскільки відповідач є винуватцем ДТП, у відповідності до ст. 1192 ЦК України зобов`язаний відшкодувати реальну вартість збитків або відшкодувати збитки в натурі. Позивачем вживалися заходи для досудового врегулювання спору, проте відповідач провести відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля відмовився та не погоджується сплатити будь-яку суму. Тому позивач змушений звернутися до суду. Позовна давність не пропущена, оскільки переривалася позасудовим врегулюванням спору. Крім того, під час дії воєнного стану строки визначені ст.257, 259 ЦК України не застосовуються.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив, що посилання позивача на договір про повну матеріальну відповідальність відповідно до ст. 135-1 КЗпП України є необґрунтованим,. Перелік посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В постанові Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28.12.1977 № 447/22, якою визначено перелік посад і робіт, з якими укладаються договора про повну матеріальну відповідальність, посада інженера з обслуговування житлово-комунального господарства відсутня. У посадовій інструкції також відсутні положення, що його робота пов`язана зі зберіганням, обробкою, продажем відпусканням перевезенням або застосуванням матеріальних цінностей у процесі виробництва. Посадова інструкція діє з 01.06.2023, однак він звільнився 11.04.2023. В наказі про передачу автомобіля відсутній його підпис про отримання цього наказу. Про вказаний наказ він дізнався лише з позову. В наказі зазначено, що автомобіль закріплений за водієм, але він водієм не являвся. 07.12.2022 він керував вказаним автомобілем на підставі подорожнього листа за усним розпорядженням керівника, а тому не може нести повну матеріальну відповідальність. Просить у позові відмовити, стягнути з позивача на його користь витрати на правничу допомогу.

Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що відповідач позовні вимоги не визнає, оскільки такі є необґрунтованими. У Переліку посад, який затверджений в СССР, але продовжує діяти, посада інженера з обслуговування житлово-комунального господарства відсутня. У зв`язку з тим, що договір про повну матеріальну відповідальність укладений з працівником, не передбачений законодавством, він є нікчемний та нечинним з моменту його укладення. Посада відповідача не відносилась до посадових осіб, а тому можливо стягнути шкоду лише в межах середнього заробітку за два останні місяці роботи, як це визначено Постановою Кабінету Міністрів України № 100. У позовній заяві позивач посилається на заробітну плату за жовтень та листопад 2022, хоча відповідач був звільнений у квітні 2023. Вказане свідчить, що позивач в порушення вимог Порядку №100 на свій розсуд обрав період для визначення заробітної плати відповідача. Стаття 233 КЗпП України передбачає, що до стягнень шкоди з працівника застосовується однорічний строк з дня виявлення заподіяної шкоди. Оскільки позивач звернувся після закінчення цього строку, який не є строком позовної давності, в позові необхідно відмовити. Інструкція інженера з обслуговування житлово-комунального господарства почала діяти після звільнення позивача з роботи, а тому не може застосовуватися. Наказ про закріплення автомобіля видано на водія ОСОБА_2 , хоча відповідач водієм не був. З наказом він не ознайомлений, оскільки в ньому відсутній його підпис.

В наступні судові засідання сторони не з`явилися, представник позивача подав заяву про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів довідки про доходи ОСОБА_1 за період з червня 2022 до квітня 2023, а також заяву про розгляд справи за відсутності представника ПрАТ «Миронівська птахофабрика».

В наступні судові засідання відповідач та його представник не з`явилися, повідомлялися належним чином про дату та час розгляду справи. Від представника відповідача надійшла заява про подальший розгляд справи без нього та відповідача, заперечують проти долучення до матеріалів справи додаткових доказів, оскільки такі подані поза межами встановлених ЦПК України процесуальних строків.

Вислухавши пояснення сторін, враховуючи їх доводи та заперечення, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається із копії заяви від 17.06.2022 та наказу № 1194/кс/тр від 17.06.2022 ОСОБА_1 був прийнятий на роботу у ПрАТ «Миронівська птахофабрика» з 20.06.2022 на посаду підсобного робітника (а.с. 55,56)

03.11.2022 ОСОБА_1 був переведений на посаду інженера з обслуговування житлово-комунального господарства господарської служби ПрАТ «Миронівська птахофабрика», що підтверджується копією заяви від 01.11.2022 та наказу № 2045/кс/тр від 03.11.2022 (а.с.57, 58).

Відповідно до копії наказу № К-112/1АГ від 14.11.2022 «Про закріплення водія автотранспортного засобу за службовим автомобілем» за водієм ОСОБА_1 закріплено автомобіль Cherry QQ н.з. НОМЕР_1 (а.с.63). Відомості про ознайомлення ОСОБА_1 із наказом відсутні.

Відповідно до копії подорожнього листа № 008417 від 06.12.2022 автомобіль Cherry QQ н.з. НОМЕР_1 переданий водію ОСОБА_1 (а.с. 64).

ОСОБА_1 11.04.2023 року було звільнено з роботи з ПрАТ «Миронівська птахофабрика» за власним бажанням, на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією заяви від 24.03.2023 та наказу №426/к/тр 11.04.2023 «Про припинення трудового договору» (а.с. 65, 66).

Постановою Київського апеляційного суду від 30.05.2023 у справі № 697/1939/22 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, провадження у справі закрито у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення. Вказаною постановою суду встановлено, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП та порушив вимоги п.п.12.1 ПДР за наступних обставин: 07.12.2022 о 13:00 год в селі Степанці по вул. Київська, 60 водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Cherry QQ н.з. НОМЕР_1 , під час руху не вибрав безпечну швидкість, не врахував дорожню обстановку виїхав на смугу зустрічного руху та здійснив зіткнення з автомобілем Fiat, н.з. НОМЕР_2 ( а.с.8-12).

Відповідно до ч.5 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії.

Тому суд вважає доведеним вину ОСОБА_1 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди 07.12.2022 за участю автомобіля Cherry QQ н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля Fiat, н.з. НОМЕР_2 за встановлених постановою суду у справі про адміністративне правопорушення обставин.

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , власником автомобіля Cherry QQ н.з. НОМЕР_1 є ПрАТ «Миронівська птахофабрика» (а.с. 13).

Відповідно до аналітичного висновку від 23.04.2024 вартість матеріальних збитків внаслідок пошкоджень завданих при ДТП автомобілю Cherry QQ загальний легковий хетчбек, 2012 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1 , складає станом на квітень 2024 року 67527,00 грн ( а.с. 20-31).

Спірні правовідносини регулюються главою ІХ «Гарантії при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації» КЗпП України, постановою пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» від 29.12.1992 N 14 зі змінами.

Відповідно до ч.1 ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

У відповідності зі ст. 130 КЗпП України відшкодування шкоди передбачено незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності за дії (бездіяльність), якими заподіяна шкода підприємству, установі, організації.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29.12.1992 зі змінами «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» розглядаючи спори щодо відшкодування шкоди працівником, суд у кожному окремому випадку зобов`язаний дослідити обставини, від яких залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема з`ясувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, що забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

Згідно ст. 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконання трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовою особою, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках зазначених у законодавстві.

Статтею 134 КЗпП України визначено випадки коли відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли зокрема:

- між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;

- шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані.

У відповідності до ст. 135-1 КЗпП України письмовий договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівником, який досяг вісімнадцятирічного віку та: займає посаду або виконує роботу, безпосередньо пов`язану із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або використанням у процесі виробництва переданих йому цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; виконує роботу за трудовим договором про дистанційну роботу або про надомну роботу і користується обладнанням та засобами роботодавця, наданими йому для виконання роботи.

Між ПрАТ «Миронівська птахофабрика» та ОСОБА_1 03.11.2022 року було укладено договір про повну індивідуальну відповідальність (а.с. 61-62).

Пленум Верховного Суду України в п. 8 постанови "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками" від 29.12.1992 N 14 роз`яснив, що розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (п. 1 ст. 134 КЗпП), суд зобов`язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно зі ст. 135-1 КЗпП може бути укладено такий договір та чи був він укладений.

При відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладено лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

Постановою Верховної Ради України "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" від 12.09.1991 N 1545 визначено, що на території України діють законодавчі акти СРСР, якщо вони не суперечать законодавству України.

Відповідно до Переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються працівниками, з якими підприємство, установа, організація можуть укладати письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення схоронності цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування у процесі виробництва, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріатом ВЦРПС від 28.12.1977 N 447/24, посада інженера з обслуговування житло-комунального господарства, не належала до категорії працівників (за займаною посадою і виконаною роботою), з якими роботодавець повинен укладати письмовий договір про повну матеріальну відповідальність.

Водночас відповідно до Закону України «Про дерадянізацію законодавства України» від 21.04.2022 дія Постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріатом ВЦРПС від 28 грудня 1977 р. N 447/24, не діє з дня набрання чинності цим законом 07.05.2022.

На час укладення між ПрАТ «Миронівська птахофабрика» та ОСОБА_1 03.11.2022 року договору про повну індивідуальну відповідальність, Перелік посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність Кабінетом Міністрів України не затверджений.

Оскільки законодавством не визначено віднесення посади інженера з обслуговування житло-комунального господарства до категорії працівників, з якими укладається договір про повну матеріальну відповідальності, письмовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, укладений між ПрАТ «Миронівська птахофабрика» та ОСОБА_1 03.11.2022 не має юридичної сили і не може бути підставою для матеріальної відповідальності у повному розмірі заподіяної з його вини шкоди.

Посадова інструкція інженера з обслуговування житлово-комунального господарства господарської служби ПрАТ «Миронівська птахофабрика», надана позивачем, діє з 01.06.2023, тобто після звільнення ОСОБА_1 з роботи, а тому не належним доказом для визначення відповідальності відповідача.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу.

Згідно ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи з вище викладеного та враховуючи те, що ОСОБА_1 не належить до категорії працівників (за займаною посадою і виконаною роботою), з якими можна укладати договір про повну матеріальну відповідальність, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , з вини якого заподіяно збитки ПрАТ «Миронівська птахофабрика» повинен нести матеріальну відповідальність за заподіяну шкоду пошкодженням автомобіля в межах його середнього заробітку.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування збитку, заподіяного підприємствам, установам, організаціям їх працівниками" від 29.12.1992 № 14 зі змінами за правилами ст.132 КЗУпП за збиток, заподіяний підприємству, установі, організації під час виконання трудових обов`язків, працівники, з вини яких заподіяний збиток несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямого дійсного збитку, але не більше за свій середній місячний заробіток

При матеріальній відповідальності в межах середнього місячного заробітку він визначається відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 Порядку обчислення середньої заробітної плати (зі змінами та доповненнями), а саме виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують вирішенню судом справи про відшкодування шкоди, або за фактично відпрацьований час, якщо працівник пропрацював менше двох місяців, а в разі коли працівник останні місяці перед вирішенням справи не працював або справа вирішується після його звільнення виходячи з виплати за попередні два місяці роботи на даному підприємстві (в установі, організації).

Під час дослідження матеріалів справи судом встановлено, що до позовної заяви додано довідку про доходи ОСОБА_1 за жовтень-листопад 2022 року, хоча відповідач був звільний з роботи 11.04.2023. За таких обставин суд погоджується із представником відповідача щодо неправомірного посилання позивачем на доходи відповідача за цей період для визначення розміру шкоди.

У зв`язку з поданням позивачем довідки про доходи відповідача за період, який не охоплює період перед його звільненням, враховуючи положення ч.7 ст. 81 ЦПК України представника позивача було зобов`язано подати довідку про доходи відповідача за період, який включає його звільнення з роботи.

При цьому суд дійшов висновку, що надана позивачем довідка про доходи ОСОБА_1 від 23.12.2024 не є новим доказом, оскільки містить дані про заробіток відповідача, як і довідка про доходи ОСОБА_1 від 23.04.2024, проте має більший обсяг інформації про одні і ті ж обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до довідки від 23.12.2024 (а.с.67) ПрАТ «Миронівська птахофабрика» доходи ОСОБА_3 за лютий та березень 2023 року складали 19815,63 грн та 26892,23 грн відповідно. Заробітна плата за місяць, у якому працівник був звільнений, згідно із Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, не враховується.

За розрахунком суду, здійсненим згідно із вказаним Порядком середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 виходячи з двох останніх календарних місяців його роботи склала 23353,68 грн ( ((19815,63 грн+ 26892,23 грн): (20+22 р.дні))х 21 сер.кільк.р. днів).

Визначена таким чином сума підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Миронівська птахофабрика» як шкода, заподіяна внаслідок пошкодження транспортного засобу при виконанні ним трудових обов`язків у відповідності до ст. 132 КУпАП.

Водночас суд зазначає, що доводи представника відповідача про пропущений ПрАТ «Миронівська птахофабрика» строк звернення до суду з вимогою про стягнення з ОСОБА_1 як працівника заподіяної шкоди, є необгрунтованими, виходячи з наступного.

Як встановлено ч.3 ст. 233 КЗпП України для звернення роботодавця до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 р. №. 211 установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, строк якого неодноразово продовжувався.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) « від 30.03.2020 № 540-IX КЗпП України доповнений Главою XIX Прикінцеві положення, відповідно до ч.1 якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2 відмінено з 24 год 00 хв 30.06.2023.

Оскільки правовідносини між сторонами, які є предметом розгляду судом, виникли під час дії карантину, а позов поданий в межах одного року після його скасування, строк визначений ст. 233 КЗпП України позивачем не пропущений.

У зв`язку з викладеним, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути шкоду в розмірі 23353, 68 грн. В іншій частині позову необхідно відмовити.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, і питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Позивач при пред`явленні позову до суду сплатив судовий збір в сумі 3028,00 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже з відповідача на користь позивача необхідно стягнути в рахунок судових витрат судовий збір у розмірі 1020,02 грн (23353,68 грн х 3028,00 грн : 69327,00 грн).

Крім того, у порядку розподілу судових витрат відповідач просить суд стягнути із позивача на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 гривень.

Згідно з ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Як встановлено ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

На підтвердження витрат на правову допомогу відповідачем надано копію договору №03/08 від 12.08.2024 про надання правової допомоги, копія свідоцтва на зайняття адвокатської діяльності та ордер адвоката Рябокляч К.О., попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, акт прийом-передачі виконаних робіт № 1 від 12.12.2024, копію квитанції про сплату витрат на правничу допомогу.

З огляду на докази, подані відповідачем на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про співмірність їх розміру складності справи, витраченому адвокатом часу та обсягом роботи адвоката у даній справі. Також суд враховує, що представник позивача не оспорювала співмірність та обґрунтованість заявлених відповідачем витрат на правничу допомогу.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов було задоволено частково у розмірі 33,69 % позовних вимог, із позивача на корить відповідача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу пропорційно до задоволених вимог, тобто 3315,50 грн.

Керуючись ст. 12, 76-81, 89,141,223, 258,259,263-265,273,274, 279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Миронівська птахофабрика» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП,- задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Миронівська птахофабрика» матеріальну шкоду в сумі 23353,68 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 1020,02 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Миронівська птахофабрика» на користь ОСОБА_1 3315,50 грн. понесених судових витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Миронівська птахофабрика», ЄДРПОУ 30830662, адреса місцезнаходження: 19031, Черкаська область, Черкаський район, с. Степанці, вул. Польова, буд.1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий Л . О . Колісник