Рішення № 125096156, 10.02.2025, Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/1813/24

Провадження № 2/615/25/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2025 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Токмакової А.П.,

секретаря судового засідання Клименко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Валки Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області в особі головного архітектора-завідувача сектору архітектури і містобудування та державного реєстратора речових прав на нерухоме майно про визнання права власності на самочинно побудований житловий будинок,

за участю представника позивача Музиченко О.В.,

встановив:

24.09.2024 представник позивача звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить: визнати за ним право власності на самочинно побудований житловий будинок з господарськими будівлями згідно технічного паспорту №975, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати в Державному реєстрі прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №54022148 від 11.09.2020.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що на підставі договору купівлі-продажу від 11.09.2020 позивач придбала житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташований на земельній ділянці площею 0,1000 га, кадастровий номер 6321210100:00:020:0011, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), які в подальшому знесла. В кінці 2020 року на цій земельній ділянці побудувала новий житловий будинок загальною площею 117,2 м2, житловою 65,6 м2, гараж, сарай, погріб, огорожу та вигрібну яму.

16.08.2021 КП «Валківське БТІ» виготовлений технічний паспорт на будинок, з яким у вересні 2024 року звернулася до державного реєстратора Валківської міської ради з метою реєстрації права власності, однак отримала відмову в проведенні реєстраційних дій, оскільки в Реєстрі прав на нерухоме майно вже зареєстроване право власності на житловий будинок, що знаходиться за цією адресою (речове право №38144095), який позивачем знесений.

При цьому державним реєстратором роз`яснено про необхідність звернутися до суду з позовом про визнання права власності на самочинно побудовану будівлю, скасувати рішення про Державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №54022148 від 11.09.2020, ввести в експлуатацію самочинно збудовану будівлю, після чого зареєструвати право власності.

Стверджує про наявність передбачених законом підстав для визнання права власності на самочинно збудоване майно, так як є власницею земельної ділянки, будівництво не порушує права інших осіб і відповідає будівельним, архітектурним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, державним стандартам. На цей час єдиним способом захисту особистих майнових прав вважає визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно з послідуючим прийняття його в експлуатацію відповідно до вимог чинного законодавства.

Після виконання вимог ст.187 ЦПК України, на підставі ухвали суду від 25.09.2024 відкрито провадження у цивільній справі. З урахуванням вимог ст.274 ЦПК України судовий розгляд проведено в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ухвала суду від 23.10.2024).

За клопотанням представника позивача ухвалою суду від 12.12.2024 залучено до участі у цивільній справі в якості відповідача Валківську міську раду Богодухівського району Харківської області в особі головного архітектора-завідувача сектору архітектури і містобудування та державного реєстратора речових прав на нерухоме майно.

Правом щодо подання інших заяв по суті справи в передбаченому ст.174 ЦПК України порядку сторони у встановлені судом строки не скористалися.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, оскільки іншим шляхом вирішити спірні питання не можливо. Вказала, що наявність запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, що знесене, позбавляє можливості в повній мірі володіти новоствореним житловим будинком. Окрім того, позивач позбавлений можливості звернутися в передбаченому законом порядку до архітектурного департаменту, так як затверджений міською радою Генеральний план міста в 1970-х роках значно застарів, що унеможливлює підтвердження місця розташування будівлі та може бути встановлено лише під час судового розгляду. Зауважила, що фактично будинок прийнятий в експлуатацію, розташований на належній позивачу земельній ділянці, не порушує права та інтереси інших осіб.

Представник відповідача міський голова Скрипніченко В.В. подав клопотання про судовий розгляд за відсутності представника міської ради, рішення прийняти згідно закону, на підставі наявних у справі доказів.

За ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Будь-які заяви чи клопотання щодо проведення інших процесуальних дій, в тому числі забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження у справі, учасниками справи не заявлялися.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, посвідченого 11.09.2020 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Колодій І.П., зареєстрованого в реєстрі за №1529, позивач придбала житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1000га, кадастровий номер 6321210100:00:020:0011, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на якій розташований вказаний будинок.

Згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №223710471, 223710576 від 11.09.2020, житловий будинок з надвірними будівлями та земельна ділянка площею 0,1000га, кадастровий номер 6321210100:00:020:0011, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , належать на праві приватної власності позивачу.

16.08.2021 за замовленням позивача КП «Валківське БТІ» виготовлено технічний паспорт на новий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , інвентаризаційна справа №975.

23.08.2024 в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва створено ідентифікатор об`єкта будівництва з реєстраційним номером: 01.3561837.4984153.20240823.08.0000.68.

Зі звіту про проведення технічного обстеження №0509-24 від 19.09.2024 житлового будинку садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 , складеного ФОП ОСОБА_2 , встановлена відповідність об`єкта вимогам чинних ДБН та технічна можливість надійної та безпечної експлуатації об`єкту.

Але рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно №75051446 від 16.09.2024, позивачу відмовлено у проведенні реєстраційних дій, оскільки за адресою: АДРЕСА_1 вже зареєстровано в ДРРП право власності на житловий будинок, номер реєстраційної справи 2152341963212, дата відкриття розділу 25.08.2020, речове право №38144095, дата державної реєстрації права 11.09.2020, тому повторна реєстрація права власності неможлива.

Сторона відповідача не спростувала викладені представником позивача обставини.

Ст.41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, яке є непорушним.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Ст.319 ЦК України встановлює, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності за положеннями ст.321 ЦК України є непорушним і ніхто не може протиправно бути обмеженим в реалізації свого права власності.

За змістом ст.325 ЦК України суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи, які можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, що відповідно за законом не можуть їм належати.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (ст.328 ЦК України).

Власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу (ст.375 ЦК України).

Згідно положень ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

В постанові Верховного Суду України від 28.01.2015 у справі №6-1328цс15, згідно ч.1 ст.376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у ч.1 ст.376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Згідно ст.376 ЦК України суди розглядають спори щодо самочинного будівництва, зокрема про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно власником земельної ділянки.

Право власності в порядку, передбаченому ч.3 ст.376 ЦК України, може бути визнано лише на новозбудоване нерухоме майно або нерухоме майно, яке створено у зв`язку зі знесенням попередньої будівлі та відповідно до будівельних норм і правил є завершеним будівництвом.

Відповідно до ч.2 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку (ч.2 ст.5 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Згідно порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою КМУ від 13.04.2011 №461 у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта.

У разі знищення майна, право на яке підлягає державній реєстрації, право власності на це майно згідно ст.349 ЦК України припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.

Для забезпечення позивача реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, суд вважає необхідним скасувати державну реєстрацію належного йому права приватної власності на знищене майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що відновить його порушене право.

Аналізуючи наведені правові норми, дослідивши безпосередньо та оцінивши надані докази в сукупності, суд вважає обґрунтованими вимоги про визнання за позивачем права власності на самочинно збудований житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами згідно технічного паспорту №975 від 16.08.2021, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст.263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 54022148 від 11.09.2020 18:26:08, приватний нотаріус Колодій Ірина Петрівна, Харківський міський нотаріальний округ, Харківська обл.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на самочинно збудований житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами згідно технічного паспорту №975 від 16.08.2021, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 12.02.2025.

Суддя А.П. Токмакова