Рішення № 125071460, 06.02.2025, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 583/5873/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2025 року Сумський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Вортоломей І. Г., за участю секретаря судового засідання Бондаренко О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом Товариства зобмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАHОВИВ:

Представник позивача ТОВ «СВЕА ФІНАНС» через систему «Електронний суд» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути із відповідача заборгованість за кредитними договорами від 18 листопада 2019 року №Р25.00503.005961319 в загальному розмірі 61912 грн 09 коп та за кредитним договором від 24 квітня 2018 року №С-503-006979-18-980 в загальному розмірі 15436 грн 43 коп, а також судові витрати у розмірі 2422 грн. 40 коп. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 18 листопада 2019 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №Р25.00503.005961319, на підставі якого відповідачу надано кредит у розмірі 29924,00 грн. для власних потреб строком на 36 місяців, розмір процентної ставки 10,00 % річних. Всупереч умовам кредитного договору відповідач не здійснив своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та процентам у строки, вказані в договорі. Також 24 квітня 2018 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної карки №С-503-006979-18-980. Максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200000 грн. Ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладення угоди, становить 5000 грн. Відсоткова ставка за користування коштами становить 48,00 % річних. Всупереч умовам кредитного договору відповідач не здійснив своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та процентам у строки, вказані в договорі. На підставі договору факторингу від 25 липня 2023 року № 01.02-31/23, укладеного між ТОВ «СВЕА ФІНАНС» і АТ «Ідея банк», АТ «Ідея Банк» відступило свої права вимоги, а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право вимоги за первинним договором у розмірі заборгованості боржника перед АТ «Ідея Банк», визначеними в реєстрі боржників. За вказаним договором факторингу ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед АТ «Ідея Банк» за договорами №С-503-006979-18-980 від 24 квітня 2018 року та №Р25.00503.005961319 від 18 листопада 2019 року.Позивач зазначає, що ОСОБА_1 не виконала свого обов`язку щодо повернення суми кредиту і має прострочену заборгованість за кредитними договорами на загальну суму 77348 грн 52 коп. Тому з метою захисту своїх прав звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26 листопада 2024 року вказану цивільну справу передано за підсудністю на розгляд Сумському районному суду Сумської області.

Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 20 грудня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачка та її представник в судове засідання не з`явилися, від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якій він просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що позивачем не надано будь-які докази видачі кредиту, що свідчить про те, що договір не укладений, оскільки не передані кошти. Також зазначає, що строк кредиту закінчився, а дата розрахунку заборгованості позивачем вказана 25 липня 2023 року після закінчення строку кредитування. Позивач нараховував відсотки понад вказаний строк кредитування. Крім того, позивачем не надано розрахунок заборгованості, тому неможливо перевірити правильність нарахування боргу.

Суд, дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, приходить до такого висновку.

Судом встановлено,що 18 листопада 2019 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №Р25.00503.005961319, на підставі якого відповідачу надано кредит у розмірі 29924,00 грн. для власних потреб строком на 36 місяців, розмір процентної ставки 10,00 % річних. Пунктом 1.3 вказаного Договору передбачено, що позичальник сплачує проценти за ставкою 15% річних, яка є змінюваною. Так, у п. 1.8 Договору зазначено, що змінювана процентна ставка згідно з п.1.3 визначається як змінна частина ставки в розмірі 9,5% збільшена на маржу банку в розмірі 0,5%. Порядок повернення кредиту, кількість та розмір платежів, періодичність їх внесення зазначені у паспорті споживчого кредиту, підписаного 18 листопада 2019 року відповідачем (а.с. 8).

24 квітня 2018 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки №С-503-006979-18-980. Максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200000 грн. Ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладення угоди, становить 5000 грн. Відсоткова ставка за користування коштами становить 48,00 % річних (а.с. 11-12).

25 липня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» укладено Договір факторингу № 01.02-31/23, відповідно до умов якого ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» перейшло право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитними договорами №С-503-006979-18-980 від 24 квітня 2018 року та №Р25.00503.005961319 від 18 листопада 2019 року (а.с.25-29).

Відповідно до витягу з реєстру боржників № 2 до договору факторингу № 01.02-31/23 від 25 липня 2023 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за первинним договором №Р25.00503.005961319 від 18 листопада 2019 року становить 61912,09 грн, з яких: 29701,43 грн - заборгованість за основним боргом; 9648,00 грн - заборгованість за відсотками; 22562,66 грн - заборгованість за комісіями (а.с. 35).

Відповідно до витягу з реєстру боржників № 2 до договору факторингу № 01.02-31/23 від 25 липня 2023 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за первинним договором №С-503-006979-18-980 від 24 квітня 2018 року становить 15436,43 грн, з яких: 5968,55 грн - заборгованість за основним боргом; 9467,88 грн - заборгованість за відсотками; 0,00 грн- заборгованість за комісіями (а.с. 35 зв.б.).

Згідно з нотаріально посвідченим рішенням єдиного учасника ТОВ «Росвен Інвест Україна» № 1 від 25 березня 2024 року вирішено змінити найменування товариства, а саме: з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (а. с. 37).

Частиною 1 статті 509ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 1054ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст. 526, 527ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі ст.610ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за цим договором.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.512ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.514ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 1077ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст.1081ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно з ч. 1 ст.1082ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідно до вимог ст.77ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Так, ТОВ «СВЕА ФІНАНС» надано до суду: копію договору кредиту та страхування №Р25.00503.005961319 від 18 листопада 2019 року; довідку-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №Р25.00503.005961319 від 18 листопада 2019 року станом на 25 липня 2023 року, виписку по кредитному договору №Р25.00503.005961319 від 18 листопада 2019 року, ордер-розпорядження №1 про видачу кредиту, повідомлення про зміну реквізитів рахунків за кредитним договором №Р25.00503.005961319 від 18 листопада 2019 року, угоду №С-503-006979-18-980 від 24 квітня 2018 року про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки, довідку-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №С-503-006979-18-980 від 24 квітня 2018 року, виписку з 24 квітня 2018 року по 25 липня 2023 року, копію Договору факторингу № 01.02-31/23 від 25 липня 2023 року; копію Витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 01.02-31/23 від 25 липня 2023 року щодо договору №Р25.00503.005961319 від 18 листопада 2019 року; копію Витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 01.02-31/23 від 25 липня 2023 року щодо договору №С-503-006979-18-980 від 24 квітня 2018 року, додатки № 1, 2, 3 до договору факторингу від 25 липня 2023 року .

Згідно з наданою позивачем довідкою-розрахунком заборгованості за кредитним договором №Р25.00503.005961319 від 18 листопада 2019 року розрахунок боргу станом на 25 липня 2023 року складає: 61912,09 грн, з яких: 29701,43 грн - заборгованість за основним боргом; 9648,00 грн - заборгованість за відсотками; 22562,66 грн - заборгованість за комісіями (а.с. 10).

З виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 встановлено рух коштів по рахунку за період з 18 листопада 2019 року по 25 липня 2023 року (а.с. 10 зв.б.).

Крім того, згідно з довідкою-розрахунком, наданою позивачем заборгованості за кредитним договором №С-503-006979-18-980 від 24 квітня 2018 року, розрахунок боргу станом на 25 липня 2023 року складає: 15436,43 грн, з яких: 5968,55 грн - заборгованість за основним боргом; 9467,88 грн - заборгованість за відсотками; 0,00 грн- заборгованість за комісіями (а.с. 16).

З виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 встановлено рух коштів по рахунку за період з 24 квітня 2018 року по 25 липня 2023 року (а.с. 17-24).

Згідно зі статтею 1Закону України«Про бухгалтерськийоблік тафінансову звітністьв Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9Закону України«Про бухгалтерськийоблік тафінансову звітністьв Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц (провадження № 61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19) вказано, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

У постанові Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 569/15311/21 (провадження № 61-11750св22) зазначено, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

З огляду на наведені правові позиції, суд має сумніви у правильності розрахунків, наданих позивачем.

Так, представником позивача не надано в якості доказів первинних документів про надання ОСОБА_1 кредитних коштів та на яку суму, як і доказів того, яким чином ці кошти були їй надані (немає інформації щодо наявності банківської картки, на яку міг бути виконаний переказ чи інформації щодо зарахування цих коштів на належний їй банківський рахунок) на виконання умов кредитних договорів №С-503-006979-18-980 від 24 квітня 2018 року та №Р25.00503.005961319 від 18 листопада 2019 року, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», що позбавляє суд можливості оцінити докази на підтвердження заявлених позовних вимог.

Суд зауважує, що надані документи не є належними доказами на підтвердження існування у позичальника заборгованості за кредитними договорами №С-503-006979-18-980 від 24 квітня 2018 року та №Р25.00503.005961319 від 18 листопада 2019 року у загальному розмірі 77348,52 грн, у матеріалах справи відсутні інші докази, які б підтверджували правильність здійсненого кредитором розрахунку, зокрема первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Відповідно до ст. ст. 12, 13, 81ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.ст. 76, 77 ЦПК України).

Згідно з вимогами ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається на учасників справи.

Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що відповідатиме встановленому статтею 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем не надано суду належних, достовірних, допустимих та достатніх доказів того, що ТОВ «СВЕА ФІНАНС» має право грошової вимоги до ОСОБА_1 та стягнення з неї заборгованості за кредитними договорами; отримання відповідачкою коштів за кредитними договорами та наявності у неї заборгованості, яка виникла внаслідок порушення нею умов кредитних договорів; а також правильність розрахунку його розміру.

На підставі викладених вище фактичних обставин справи суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до положень ст.141ЦПК України у зв`язку з відмовою в позові підстави для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування понесених позивачем судових витрат відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 158, 264-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І. Г. Вортоломей