Ухвала суду № 125070749, 11.02.2025, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №466/5972/20

Провадження №1-кп/463/180/25

УХВАЛА

судового засідання

11 лютого 2025 р. Личаківський районний суд м.Львова

в складі головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченої ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за обвинувальним актом у кримінальному провадженні №12020140090000860 від 18 березня 2020 року за обвинувальним актом відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Сургут Тюменської області російської федерації, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , до затримання проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , на даний час перебуваючої у Державній установі «Львівська установа виконання покарань №19» за адресою: м.Львів, вул.Городоцька, 20, про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, -

встановив:

прокурор в судовому засіданні просив задовольнити клопотання про продовження обвинуваченій строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів без визначення розміру застави, яке обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років, обвинувачена, будучи працездатною ніде не працює, що свідчить про відсутність міцних соціальних зав`язків, а тому з метою запобігти передбаченим ст.177 КПК України ризикам переховування обвинуваченої від суду, незаконного впливу на свідків та потерпілу, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення, просить клопотання задовольнити, оскільки більш м`які запобіжні заходи запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної не в силі.

Обвинувачена та її захисник проти задоволення клопотання заперечили, оскільки вказані прокурором ризики є не обґрунтованими та не підтверджені жодними доказами. Також просили врахувати, що обвинувачена має міцні соціальні зв`язки, на її утриманні перебуває неповнолітня дитина, тому просили в задоволенні клопотання відмовити або обрати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, суд встановив наступне.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

При цьому, згідно з ч.1 ст.183 КПК України Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Як вбачається з роз`яснень пленуму Верховного суду України, наданих у п.20 Постанови №4 від 25.04.2003 року «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і судового слідства» при обґрунтуванні рішення про продовження строків тримання під вартою слід враховувати вимоги статей 5, 6 Конвенції та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: a) законне ув`язнення особи після засудження її компетентним судом; b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом; c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення; d) затримання неповнолітнього на підставі законного рішення з метою застосування наглядових заходів виховного характеру або законне затримання неповнолітнього з метою допровадження його до компетентного органу; e) законне затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законне затримання психічнохворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг; f) законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту "c" пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 6 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України» судом визнано порушення пункту 3 статті 5 Конвенції у цій справі, оскільки переховування заявника протягом одного року було для органів влади достатньою причиною для тримання його під вартою на час попереднього слідства та судового слідства, тяжкість пред`явлених йому обвинувачень та ризик його втечі були єдиними підставами для суду не змінювати обраний заявнику запобіжний захід. Проте згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою (див. справи «Яблонський проти Польщі» (Jablonski v. Poland), № 33492/96, п. 80, від 21 грудня 2000 року, та «І. А. проти Франції» (I. A. v. France), № 28213/95, п. 102, Reports of Judgments and Decisions 1998-VII). До того ж такі підстави мають бути чітко вказані національними судами (див. справу «Іловецький проти Польщі» (Ilowiecki v. Poland), № 27504/95, п. 61, від 4 жовтня 2001 року). Жодних таких підстав у справі, що розглядається, суди не зазначили. Крім того, національні суди жодного разу не розглядали можливості обрання альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою, і органи влади, посилаючись головним чином на серйозність пред`явлених заявнику обвинувачень, продовжували тримання заявника під вартою на підставах, які не можна вважати «відповідними і достатніми».

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Львова від 19.03.2020, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 08.04.2020, до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення застави; визначено строк тримання ОСОБА_4 під вартою 60 днів, який рахувати з 19.03.2020.

В подальшому строк тримання під вартою було неодноразово продовжено, востаннє ухвалою судового засідання від 18.12.2024 постановлено продовжити обвинуваченій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід - тримання під вартою на 2 місяці, починаючи з 18 грудня 2024 року до 17 лютого 2025 року; Строк дії ухвали закінчується о 24 год. 00 хв. 17 лютого 2025 року.

Таким чином ОСОБА_4 тримається під вартою майже п`ять років.

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 р. у справі «Харченко проти України» суд зазначив, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин про які йдеться в рішеннях національних судів, рівня переконливості аргументів заявника, викладених в його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості (див., зокрема, справу «Лабіта проти Італії» (Labita v. Italy) [GC], № 26772/95, п 153, ЄКПЛ 2000 IV).

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років, обставини, які враховувалися судом при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даний час не змінилися, ризики, передбачені ст.177 КПК, не відпали, тому з метою запобігти незаконним спробам обвинуваченої переховуватися від суду, впливу на потерпілу та свідків у цьому кримінальному проваджені, наявна необхідність у збереженні запобіжного заходу - тримання під вартою, тому клопотання прокурора підлягає задоволенню, однак частково.

Оскільки відповідно до ч.4 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право, а не зобов`язаний не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини, тому беручи до уваги те, що тривалість ризику незаконного впливу обвинуваченої на потерпілу та свідків у цьому кримінальному проваджені зумовлена, зокрема невиконанням стороною обвинувачення, передбаченого ч.3 ст.23 КПК України, обов`язку забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом, враховуючи тривалість перебування обвинуваченої під вартою, а також те, що потерпіла інтересу до кримінального провадження не проявляє, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 слід визначити заставу у відповідності до п.3 ч.5 ст.182 КПК України у розмірі трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908400 грн., та у разі внесення такої покладенням на обвинувачену відповідних обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.177, 182, 183,194, 331, 372 КПК Українисуд,-

постановив:

клопотання прокурора задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід - тримання під вартою на 2 місяці, починаючи з 11 лютого 2025 року до 10 квітня 2025 року.

Строк дії ухвали закінчується о 24 год. 00 хв. 10 квітня 2025 року.

Визначити обвинуваченій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в сумі становить 908400 грн. (дев`ятсот вісім тисяч чотириста гривень).

У випадку внесення застави на відповідний рахунок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільняється з-під варти в порядку визначеному ч.4 ст.202 КПК України.

У випадку звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покладаються такі обов`язки:

1) не відлучатися із м.Львова без дозволу прокурора або суду;

2) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

3) утримуватися від спілкування зі свідками сторони обвинувачення, а саме: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ;

4) докласти зусиль до пошуку роботи;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну

6) носити електронний засіб контролю.

Копію ухвали вручити прокурору та обвинуваченій, направити в Державну установу «Львівська установа виконання покарань №19» для відома.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Личаківський районний суд м.Львова протягом 7 днів з дня її оголошення.

Суддя: ОСОБА_1