Рішення № 125057594, 10.02.2025, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/48169/24

Провадження № 2/761/4370/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Матвєєва Ю.О. розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги, -

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла цивільна справа, де Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію у розмірі 30313,49 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 11918,61 грн., 3 % річних у розмірі 2717,13 грн. та стягнути судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що за розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 року №591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Отже, з 01.05.2018 року постачання теплової енергії здійснює КП «Київтеплоенерго».

Відповідно до інформації з державного реєстру прав на нерухоме майно приміщення загальною площею 153,5 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , належать ОСОБА_1 .

Зазначає, що КП «Київтеплоенерго» належним чином здійснювалось постачання теплової енергії з жовтня 2019 року по жовтень 2021 року до нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (літ. А,Б), що підтверджується корінцями нарядів на включення та відключення вказаного будинку в період опалювального сезону (протягом 2018-2021 років), актом прийняття теплового вузла обліку, актом приймання-передавання товарної продукції, відомостями щодо спожитої теплової енергії тощо. Проте, порушуючи вимоги законодавства, відповідач своєчасно не вносив плату за спожиту теплову енергію, в результаті чого за період з жовтня 2019 року по жовтень 2021 року включно, утворилась заборгованість, яка на день подання позову складає 30313,49 грн.

Вказує, що відповідач користувався та отримував надані йому послуги із постачання теплової енергії, однак не виконував свого зобов`язання щодо оплати наданих послуг, у зв`язку із чим утворилась заборгованість за період із 01.04.2020 року по 31.01.2024 року у розмірі 30313,49 грн, яка підлягає стягненню із відповідача на користь позивача, включаючи інфляційні втрати у розмірі 11918,61 грн та 3 % річних у розмірі 2717,13 грн, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 25.12.2024 року справу прийнято до свого провадження, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.

14.01.2025 року надійшов відзив представника відповідача на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у ньому. Зокрема, у відзиві зазначено, що КП «Київтеплоенерго» не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що об`єкт нерухомого майна, який перебуває у власності ОСОБА_1 отримував послуги з постачання теплової енергії у період з 2019 по 2021 та/або безпосередньо споживав послуги з теплопостачання за Договором №1532991-0101 про постачання теплової енергії від 24.01.2019 року. Відповідач не заперечує, що дійсно є власником нежитлового приміщення, за адресою: АДРЕСА_1 . Водночас, зазначає, що споруди розташовані за адресою АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 - є окремими, різними та непов`язаними спорудами (об`єктами нерухомого майна), а тому не можна застосовувати результати перевірок, нарахувань, тощо відповідних споруд до тієї, що перебуває у власності ОСОБА_1 .

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що за розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради від 10.04.2018 року №591 "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Отже, з 01.05.2018 року постачання теплової енергії здійснює КП "Київтеплоенерго".

КП «Київтеплоенерго» надає послуги з постання теплової енергії до нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна приміщення загальною площею 153,5 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , належать ОСОБА_1 .

Згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом, тобто означена стаття встановлює презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, в тому числі, з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є здійснення оплати за надані йому послуги, у розмірі та у валюті, визначеними договором.

Відповідно до змісту ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 901 та ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язання.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків ї правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.

Статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що до житлово-комунальних послуг належать:

1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено зобов`язання споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами Закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Фактичне надання таких послуг підтверджується актами виконаних робіт.

Так, в обґрунтування позовних вимог Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» посилається на Договір №1532991-0101 про постачання теплової енергії від 24.01.2019 року. Щодо виникнення у ОСОБА_1 обов`язку сплати послуг постачання теплової енергії, то позивач вказує, що оскільки ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень, загальною площею 153,5 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , то йому фактично надавались послуги з постачання теплової енергії у період з жовтня 2019 року по жовтень 2021 року.

Проте для правильного вирішення питання цивільно-правової відповідальності споживача послуг Комунальному підприємству Виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» необхідно встановити чи є відповідач власником або співвласником нежитлового приміщення, або за згодою власника вона є іншою особою, яка користується нежитловим приміщенням та отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з яким або від імені якого укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго», взагалі не визначило правового статусу нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 та її власника/користувачів, що унеможливлює вирішення судом питання про стягнення заборгованості по оплаті послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, а саме з ОСОБА_1 , як власника вказаного майна.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем Комунальним підприємством Виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» не доведено, що тільки відповідач ОСОБА_1 є споживачем послуг, які постачає Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» до нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 та не доведена сума заборгованості за увесь період, що зазначений в довідці про розмір заборгованості.

Стосовно нарахування з боку позивача 3 % річних у розмірі 2717,13 грн.; інфляційних втрат у розмірі 11918,61 грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 Цивільного Кодексу України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України.

За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15).

З огляду на те, що відповідач, як встановили суди попередніх інстанцій, прострочив виконання грошового зобов`язання, він на вимогу позивача повинний сплатити інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми. Висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 14-448цс19-ц.

З урахуванням наведеного, суд не вбачає підстав для застосування до склавшихся відносин санкцій цивільно-правового характеру, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки позивачем не доведено факту виникнення у відповідача зобов`язання щодо сплати боргу за фактично спожиті житлово-комунальні послуги, тому відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 2717,13 грн.; інфляційних втрат у розмірі 11918,61 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Цивільного - процесуального кодексу України Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України суд не вирішує питання розподілу судових витрат, враховуючи, що в межах даного спору судом ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 1, 19, 20, 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 525, 526, 530, 611, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 162, 179 Житлового кодексу України, ст.ст. 10, 12, 13, 19, 43, 44, 49, 76-83, 133, 141, 258, 259, 263-265, 273, 274-279,354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.О. Матвєєва

10 лютого 2025 року